Раптен ретард таблетки, в/плів. обол., прол./д. по 100 мг №20 (10х2)

діюча речовина: диклофенак;

1 таблетка містить: диклофенаку натрію 100 мг;

допоміжні речовини: цукроза, спирт цетиловий, магнію стеарат, тальк, повідон К-25, кремнію діоксид колоїдний безводний;

оболонка: гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, полісорбат 80, жовтий захід (E 110), кошеніль червона (Е 124), барвник коричневий (жовтий захід (E 110), азорубін (Е 122), діамантовий чорний (E 151)).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: рожевого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат. Нестероїдні протизапальні засоби. Похідні оцтової кислоти і споріднені сполуки. Код АТХ М01А В05.

Фармакодинаміка.

Диклофенак натрій ‒ нестероїдний лікарський засіб з антиревматичною, протизапальною, болезаспокійливою та жарознижувальною дією. Основний механізм дії диклофенаку полягає в уповільненні біосинтезу простагландину шляхом інгібіторного впливу на ізоферменти циклооксигенази: циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу-2 (ЦОГ-2). Простагландини відіграють важливу роль у появі запалення, болю та пропасниці. Диклофенак натрій in vitro не пригнічує біосинтез протеоглікану у хрящовій тканині в концентраціях, еквівалентних таким, що досягаються у людини.

Протизапальна та болезаспокійлива дія диклофенаку при ревматичних захворюваннях полягає у помітному ослабленні болю в стані спокою та при русі, при ранковій малорухомості, при загальному набряку та в покращанні рухливості. Диклофенак швидко заспокоює спонтанний біль та біль при русі, зменшує запальний набряк та набряки ран при післятравматичному і післяопераційному запаленні. Диклофенак відзначається болезаспокійливою дією при помірному та сильному болю неревматичного походження, при перших болісних менструаціях та скорочує тривалість кровотечі.

Лікарський засіб Раптен Ретард спеціально розроблений для пацієнтів із клінічною картиною, при якій адекватною є доза диклофенаку 100 мг/добу. Одноразова щоденна доза є адекватною для тривалого лікування, оскільки вона підвищує пристосованість пацієнтів та зменшує можливість помилки при титруванні дози.

Фармакокінетика.

При застосуванні диклофенаку у вигляді таблеток пролонгованої дії виділяється і всмоктується така ж кількість активної речовини, як і у разі використання диклофенаку у вигляді таблеток з плівковою оболонкою. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 4 години і становлять 0,508 ± 0,185 мкг/мл. Через уповільнене виділення речовини її концентрації у плазмі крові через 24 години після використання лікарського лікарського засобу досягають значень 13 нг/мл. Їжа не має впливу на всмоктування лікарського лікарського засобу.

Системна біологічна доступність диклофенаку у вигляді таблеток з уповільненим виділенням активної речовини становить приблизно 82 % від показника біологічної доступності диклофенаку в таблетках із плівковою оболонкою. Через уповільнене виділення активної речовини максимальні концентрації у плазмі крові є нижчими, ніж після використання еквівалентної дози в таблетках з плівковим покриттям. Фармакокінетичні показники не змінюються після повторного використання. Накопичення лікарського лікарського засобу не відбувається, якщо дотримуватися рекомендованих доз і інтервалів між застосуваннями. Середній показник концентрації у плазмі крові диклофенаку у вигляді таблеток пролонгованої дії становить приблизно 22 нг/мл.

Диклофенак оборотно і значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові (99,7 %), головним чином з альбуміном (99,4 %). Проникає у синовіальну рідину, досягаючи максимальних концентрацій через 2–4 години після того, як були досягнуті його максимальні концентрації у плазмі крові. Період напіввиведення з синовіальної рідини становить 3–6 годин. Через 2 години після того, як були досягнуті максимальні концентрації у плазмі крові, концентрації активної речовини у синовіальній рідині стають вищими, ніж у плазмі крові, і залишаються вищими впродовж 12 годин.

Біотрансформація лікарського лікарського засобу відбувається частково шляхом глюкуронізації первісної молекули і, головним чином, шляхом гідроксилювання та метоксилювання, після чого з’являються фенольні продукти метаболізму, більша частина яких перетворюється в кон’югати глюкуронової кислоти. Два фенольних метаболіти є активними, хоча і значно меншою мірою, ніж диклофенак.

Повний системний кліренс диклофенаку у плазмі крові становить 263 ± 56 мл/хв. Кінцевий елімінаційний період напіввиведення з плазми крові становить 1–2 години. Чотири продукти метаболізму, включно з обома активними, також відзначаються коротким кінцевим елімінаційним періодом напіввиведення з плазми крові, що становить 1–3 години. Приблизно 60 % застосованої дози виводиться сечею у формі глюкуронідних кон’югатів первісної молекули та продуктів її метаболізму, які також значнішою мірою перетворюються у глюкуронідні кон’югати. Менше 1 % виводиться у незміненому стані. Залишки застосованої дози виводяться у формі продуктів метаболізму печінкою та жовчними шляхами, з калом.

Фармакокінетика в окремих групах хворих. Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення лікарського засобу не визначений.

У пацієнтів із порушенням функцій нирок, які отримували терапевтичні дози, не було виявлено накопичення незміненої активної речовини. У хворих із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі крові були приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових пацієнтів. Проте в кінцевому результаті всі метаболіти виводилися із жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Полегшення болю та зменшення запалення різного ступеня при різних станах, включаючи:

патологію суглобів: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, гострі напади подагри;

• гострі м’язово-скелетні захворювання, зокрема періартрит (наприклад, плечолопатковий періартрит), тендиніт, тендовагініт, бурсит;
• інші патологічні стани, спричинені травмами, зокрема переломи, біль у попереку, розтягнення, вивихи, ортопедичні, стоматологічні та інші незначні оперативні втручання.

• Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента лікарського засобу.
• Диклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби, протипоказаний пацієнтам, у яких у відповідь на використання ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗП) виникають напади бронхіальної астми, ангіоневротичний набряк, кропив’янка або гострий риніт, поліпи носа та інші алергічні симптоми.
• Гостра виразка шлунка або кишечнику; шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, гастроінтенстинальна кровотеча або перфорація в анамнезі після використання НПЗП, гостра або рецидивуюча виразка шлунка або кишечнику в анамнезі.
• Запальні захворювання кишечнику (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт).
• Печінкова недостатність.
• Ниркова недостатність.
• Застійна серцева недостатність (функціональний клас II–IV за критеріями NYHA — Нью-Йоркської кардіологічної асоціації).
• Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда.
• Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
• Захворювання периферичних артерій.
• Не використовувати для лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або у разі використання апарату штучного кровообігу).
• Третій триместр вагітності.
• Використання лікарського засобу Раптен Ретард дітям та підліткам (до 18 років) протипоказано, оскільки вміст активної речовини занадто високий.

Нижченаведені взаємодії спостерігалися при застосуванні таблеток диклофенаку, вкритих оболонкою, та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Літій. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищувати концентрації літію у плазмі крові. Рекомендовано перевіряти рівні літію у плазмі крові.

Дигоксин. Диклофенак може підвищувати концентрації дигоксину в плазмі крові при одночасному застосуванні. Рекомендовано перевіряти рівні дигоксину в плазмі крові.

Діуретики та антигіпертензивні лікарські засоби. Як і використання інших НПЗП, одночасне використання лікарського засобу Раптен Ретард може ослаблювати антигіпертензивну дію діуретиків або антигіпертензивних лікарських засобів [наприклад, бета-блокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)] шляхом пригнічення синтезу вазодилататорних простагландинів. Тому таку комбінацію потрібно використовувати з обережністю, а у пацієнтів, особливо літнього віку, слід регулярно перевіряти артеріальний тиск. Пацієнтам слід отримувати належну гідратацію, а також слід перевіряти у пацієнтів функцію нирок на початку комбінованої терапії, а надалі – регулярно, зокрема через підвищений ризик нефротоксичності при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендовано призначати з обережністю, оскільки одночасне використання підвищує ризик виникнення кровотечі.

Хоча в клінічних дослідженнях не було доведено, що використання диклофенаку впливає на ефективність антикоагулянтів, але існують дані про підвищений ризик виникнення кровотечі у пацієнтів, які одночасно застосовували диклофенак і антикоагулянти. Тому рекомендований ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно використовують диклофенак і антикоагулянти і, в разі потрібності, корекція дозування антикоагулянтів. Як і інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби, диклофенак у високих дозах може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗП, зокрема селективні інгібітори циклооксигенази-2 і кортикостероїди. Одночасне використання диклофенаку та інших системних НПЗП або кортикостероїдів підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Потрібно уникати одночасного використання двох або більше НПЗП. Одночасне використання диклофенаку та кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій.

Антидіабетичні засоби. У клінічних дослідженнях продемонстровано, що диклофенак можна призначати разом із антидіабетичними засобами для перорального використання без впливу на клінічний ефект останніх. Однак отримано окремі повідомлення як про гіпоглікемічні, так і гіперглікемічні реакції після використання диклофенаку, що потребує коригування дози антидіабетичних засобів. З цієї причини рекомендовано контролювати рівні глюкози в крові – як застережний захід впродовж комбінованої терапії.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати тубулярний нирковий кліренс метотрексату, що підвищує рівень метотрексату. Слід з обережністю використовувати НПЗП, включаючи диклофенак, при призначенні менш ніж за 24 години перед лікуванням метотрексатом, оскільки рівні метотрексату в крові можуть зростати і токсичність метотрексату може посилюватися. Спостерігалися випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗП, включаючи диклофенак, призначали з інтервалом менше 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗП.

Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗП, може посилювати нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини. У зв’язку з цим лікарський засіб потрібно використовувати у дозах нижчих, ніж для пацієнтів, які не отримують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні НПЗП з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності, що може бути опосередковано через механізм пригнічення ниркових простагландинів як НПЗП, так і інгібітору кальциневрину.

Антибіотики хінолонового ряду. Через взаємодію антибіотиків хінолонового ряду та НПЗП можлива поява судом. Це може спостерігатися як у пацієнтів з епілепсією або судомами в анамнезі, так і без такого анамнезу. У зв’язку з цим слід з обережністю використовувати антибіотики хінолонового ряду пацієнтам, які вже отримують НПЗП.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендовано проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові у зв’язку з очікуваним збільшенням експозиції фенітоїну.

Колестипол і холестирамін. Ці лікарські засоби можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендовано призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4–6 годин після використання колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне використання серцевих глікозидів і НПЗП може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗП не рекомендовано використовувати впродовж 8–12 днів після використання міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP2C9. Рекомендовано з обережністю призначати диклофенак одночасно з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад, сульфінпіразоном і вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку унаслідок пригнічення його метаболізму.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Супутнє використання НПЗП та СІЗЗС збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Засоби, використання яких може спричинити виникнення гиперкаліємії.

Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може спричинити збільшення рівня сироваткового калію, рівень якого слід контролювати.

Плацебо-контрольовані дослідження показали підвищений ризик тромботичних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень у зв’язку з застосуванням певних селективних інгібіторів ЦОГ-1/ЦОГ-2. На сьогодні немає доступних даних щодо тривалого лікування максимальною дозою диклофенаку, аналогічний підвищений ризик не може бути виключений. Поки такі дані стануть доступними, має здійснюватися ретельна оцінка співвідношення ризику і користі щодо використання диклофенаку пацієнтам із клінічно підтвердженою ішемічною хворобою серця, цереброваскулярними розладами, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). У зв’язку з цим потрібно використовувати найнижчу ефективну дозу впродовж найкоротшого періоду лікування.

Потрібно уникати одночасного використання лікарського засобу Раптен Ретард та системних нестероїдних протизапальних лікарських засобів, таких як селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту та у зв’язку з потенційними адитивними побічними ефектами.

Слід з обережністю призначати лікування пацієнтам літнього віку відповідно до рекомендацій для даної групи пацієнтів. Зокрема, рекомендовано використання мінімальної ефективної дози ослабленим пацієнтам літнього віку і пацієнтам із низькою масою тіла.

При застосуванні НПЗП, включаючи диклофенак, рідко можуть розвиватись алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть за відсутності попереднього впливу лікарського засобу. Реакції гіперчутливості також можуть перерости в синдром Коуніса, серйозну алергічну реакцію, яка може призвести до інфаркту міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає у зв’язку з алергічною реакцією на диклофенак.

Як і інші НПЗП, диклофенак завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Призначати диклофенак пацієнтам із значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його потрібно використовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю використовувати пацієнтам віком від 65 років.

Таблетки Раптен Ретард містять цукрозу. Отже, не рекомендовано їх призначати пацієнтам зі спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози, синдромом пониженого всмоктування глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізомальтази.

Також через вміст цукрози лікарський засіб слід з обережністю використовувати хворим на цукровий діабет.

Вплив на шлунково-кишковий тракт (ШКТ).

НПЗЗ, включаючи диклофенак, асоціюються з підвищеним ризиком неспроможності шлунково-кишкового анастомозу. Рекомендовано пильний медичний нагляд та обережність при застосуванні диклофенаку після операцій на шлунково-кишковому тракті.

Шлунково-кишкова кровотеча (гематемезис, мелена), виразка або перфорація, що можуть бути летальними, відзначалися при застосуванні НПЗП, включаючи диклофенак, у будь-який період впродовж лікування, незалежно від наявності чи відсутності симптомів-передвісників або серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі. У пацієнтів літнього віку такі ускладнення мають зазвичай серйозніші наслідки. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки диклофенак слід відмінити.

У разі призначення диклофенаку пацієнтам із симптомами, що вказують на порушення з боку ШКТ, або з підозрюваною виразкою, кровотечею чи перфорацією шлунка або кишечнику в анамнезі потрібні ретельний медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ШКТ збільшується з підвищенням доз НПЗП, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів із виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечею або перфорацією.

У пацієнтів літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, що можуть бути летальними.

Для зниження ризику виникнення шлунково-кишкової токсичності у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку слід призначати найнижчу ефективну дозу.

Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують супутнього використання лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК)/аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують ризик стосовно ШКТ, слід розглянути необхідність комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи).

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, потребують спостереження щодо незвичних абдомінальних симптомів (особливо шлунково-кишкової кровотечі).

Слід дотримуватись з обережністюсті пацієнтам, які отримують супутнє лікування лікарськими засобами, що підвищують ризик появи виразки або кровотечі, такими як системні кортикостероїди, антикоагулянти, зокрема варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антиагрегантні лікарські засоби, зокрема АСК.

Вплив на печінку. Ретельний медичний нагляд потрібен у разі, якщо лікарський засіб Раптен Ретард призначати пацієнтам із порушенням функцій печінки, оскільки їхній стан може загостритися.

При застосуванні всіх НПЗП, включаючи диклофенак, рівень одного чи більше печінкових ферментів може підвищуватися. В ході тривалого лікування диклофенаком регулярний контроль функцій печінки показаний як запобіжний захід.

Якщо показники функцій печінки не покращуються або, навпаки, погіршуються, з’являються клінічні симптоми захворювання печінки або спостерігаються інші прояви (еозинофілія, висипання), використання диклофенаку слід припинити.

Гепатит може розвитися під час використання диклофенаку без продромальних симптомів.

Потребує з обережністюсті використання диклофенаку пацієнтам із печінковою порфірією, оскільки він може спричинити загострення.

Вплив на нирки. Оскільки під час використання НПЗП, включаючи диклофенак, спостерігалася затримка рідини та набряки, особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів із порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтів літнього віку, пацієнтів, які отримують супутнє лікування діуретиками або лікарськими засобами, що можуть суттєво впливати на ниркову функцію, а також пацієнтів із суттєвим зниженням об’єму позаклітинної рідини з будь-якої причини, наприклад до або після великого хірургічного втручання. У таких випадках при застосуванні диклофенаку рекомендовано проводити моніторинг ниркової функції. Після припинення терапії стан пацієнтів, як правило, нормалізується до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру. Повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, деякі з них летальні, зокрема ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які спостерігалися дуже рідко під час використання НПЗП. Найвищий ризик розвитку цих реакцій існує на початку терапії, здебільшого у перший місяць лікування. Слід припинити використання лікарського засобу Раптен Ретард при перших проявах шкірного висипання, виразках слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.

СЧВ та змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів з системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини існує підвищений ризик асептичного менінгіту.

Кардіоваскулярні та цереброваскулярні прояви. Відповідного медичного нагляду та консультування потребують пацієнти з гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого чи помірного ступеня в анамнезі, оскільки під час використання НПЗП, включаючи диклофенак, спостерігалася затримка рідини та набряки.

Результати клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що використання диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг на добу) та при довгостроковому лікуванні, дещо підвищує ризик тромбозу артерій (інфаркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам із неконтрольованою гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярним захворюванням слід призначати диклофенак лише після ретельного обміркування. Це саме стосується довгострокового лікування пацієнтів із кардіоваскулярними факторами ризику (наприклад, гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курінням).

Гематологічні прояви. У разі довгострокового лікування диклофенаком, як і іншими НПЗП, рекомендовані контрольні аналізи крові з визначенням кількості формених елементів.

Раптен Ретард може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Пацієнти з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними відхиленнями потребують ретельного нагляду.

Використання при наявності астми. У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком назальної слизової оболонки (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легенів або хронічними інфекціями респіраторного тракту (особливо при наявності зв’язку з симптомами, подібними до алергічного риніту), реакції на НПЗП, подібні до загострень астми (так звана аспіринова астма з непереносимістю аналгетиків), набряк Квінке та кропив’янка зустрічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. У такому разі рекомендовані спеціальні запобіжні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів, які мають алергічні реакції (наприклад висипання, свербіж або кропив’янка) на інші речовини,

Як і інші засоби, які пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрій може спричиняти бронхоспазм у разі призначення пацієнтам з астмою у теперішній час або в анамнезі.

Жіноча фертильність. Раптен Ретард може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання про припинення використання диклофенаку жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, які проходять обстеження стосовно безплідності.

Використання у період вагітності або годування груддю.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, використання лікарського засобу Раптен Ретард може спричинити олігогідрамніон унаслідок дисфункції нирок плода. Ця патологія може виникнути незабаром після початку лікування і зазвичай є оборотною після припинення лікування. Протягом І і ІІ триместрів вагітності Раптен Ретард можна призначати лише в разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, тільки в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування повинна бути настільки короткою, наскільки це можливо. Може бути доцільним допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону після прийому лікарського засобу Раптен Ретард протягом кількох днів, починаючи з 20 тижня вагітності. Якщо виявлено олігогідрамніон, використання лікарського засобу слід припинити. Як і інші НПЗП, Раптен Ретард протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після використання інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.

Не виключено, що ризик підвищується при збільшенні дози і тривалості терапії. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводило до збільшення пре- та постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, яким інгібітори синтезу простагландинів призначали впродовж періоду органогенезу, збільшувалася частота випадків різних вад розвитку, зокрема серцево-судинної системи. Якщо диклофенак використовувати жінкам, які прагнуть завагітніти, або впродовж І триместру вагітності, доза лікарського засобу повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування ‒ якомога коротшою.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати:

на плід:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок (див. вище);
• порушення функцій нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном;

на матір і новонародженого:

• подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
• гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Отже диклофенак протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Період годування груддю. Як і інші НПЗП, диклофенак проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, диклофенак не рекомендовано використовувати у період годування груддю.

Фертильність. Як і інші НПЗП, диклофенак може впливати на фертильність жінки. Лікарський засіб не рекомендують жінкам, які планують завагітніти. Жінки, які мають труднощі із заплідненням, або ті, хто проходив обстеження з приводу інфертильності, повинні припинити використання лікарського засобу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Якщо впродовж лікування лікарським засобом Раптен Ретард виникають запаморочення, сонливість або інші порушення функції центральної нервової системи, включно з порушеннями зору, то в такому разі не рекомендовано керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Дорослим призначати по 1 таблетці (100 мг) 1 раз на добу. Таблетки потрібно приймати до їди, не розжовуючи, запиваючи водою. Якщо симптоми стають інтенсивнішими вночі або вранці, то таблетки Раптен Ретард 100 мг рекомендовано приймати увечері.

В цілому рекомендовано підбирати дозу індивідуально. Лікарський засіб потрібно використовувати у найменших ефективних дозах впродовж найкоротшого періоду, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Максимальна добова доза – 200 мг.

Визначення дози для літніх пацієнтів.

Незважаючи на те, що фармакокінетичні характеристики диклофенаку не відрізнялися клінічно значуще у літніх пацієнтів, усі нестероїдні НПЗП мають призначатися для цієї групи пацієнтів із дотриманням особливої з обережністюсті, оскільки вони відзначаються схильністю до небажаних побічних реакцій. Найменша ефективна доза диклофенаку рекомендовано для непрацездатних осіб літнього віку й осіб з невеликою масою тіла. Тривале використання НПЗП не рекомендовано для осіб літнього віку. Рекомендовано регулярний моніторинг стану пацієнтів впродовж проходження курсу терапії. І якщо не спостерігається покращання стану або виникають небажані побічні реакції, використання лікарського лікарського засобу слід припинити.

Діти.

Не використовувати в педіатричній практиці.

Симптоми. Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах, судоми. Гостра ниркова недостатність і ураження печінки можливі в разі тяжкої інтоксикації.

Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗП, включаючи диклофенак, полягає в проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗП, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих лікарських засобів значною мірою зв’язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму. Після використання потенційно токсичних доз може бути застосоване активоване вугілля, а після використання потенційно небезпечних для життя доз ‒ проведення шлункової деконтамінації (наприклад, спричинення блювання, промивання шлунка).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи. Тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включно з гемолітичною та апластичною анемією), агранулоцитоз.

З боку імунної системи. Реакції підвищеної чутливості, включаючи зокрема астма, системна анафілактична та анафілактоїдна реакція (включно з гіпотензією та шоком); ангіоневротичний набряк (включно з набряком обличчя).

З боку психіки. Дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади; сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи. Головний біль, запаморочення; сонливість; парестезія, розлади пам’яті, судоми, неспокій, тривожність і страх, тремтіння рук (тремор), асептичний менінгіт, порушення чутливості, порушення смакових відчуттів, порушення мозкового кровообігу; неврит зорового нерва.

З боку зору. Порушення зору (диплопія, затуманений зір).

З боку слуху та центру контролю рівноваги. Запаморочення; шум у вухах, розлади слуху.

З боку серцево-судинної системи. Часте серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда; синдром Коуніса; артеріальна гіпертензія, васкуліт; артеріальна гіпотензія; імпотенція.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення. Астма (включно з диспное); пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту. Нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм та анорексія; гастрит, шлунково-кишкові кровотечі, гематемезис, мелена (дьогтеподібний кал), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією (іноді летальні, особливо у людей літнього віку); коліт (включно з геморагічним колітом та загостренням виразкового коліту або хвороби Крона), констипація, стоматит, глосит, езофагеальні розлади, діафрагмоподібні стриктури кишечнику, панкреатит; стоматит (включаючи виразковий стоматит).

З боку гепато-біліарної системи. Підвищення рівня трансаміназ; гепатит, жовтяниця, печінкові розлади; фульмінантний (швидкоплинний) гепатит; некроз печінки, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Висипання, кропив’янка; бульозне висипання, екзема, еритема (почервоніння), поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ексфоліативний дерматит, алопеція, реакції фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку сечовидільної системи. Гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, медулярний некроз нирки.

Загальні порушення. Набряк; втомлюваність; загальне нездужання.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема, у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла і вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

«ХЕМОФАРМ» АД /

«HEMOFARM» AD.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Белградський шлях б/н, 26300, м. Вршац, Республіка Сербія /

Beogradski put bb, 26300, Vrsac, Republic of Serbia.