Рінгера розчин д/інф. по 400 мл у пляш.

діючі речовини: натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид дигідрат;

100 мл розчину містять натрію хлориду – 0,86 г; калію хлориду – 0,03 г; кальцію хлориду дигідрату – 0,0322 г;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Іонний склад на 1000 мл препарату: Na⁺ – 147,15 ммоль; K⁺ – 4,016 ммоль; Ca⁺⁺ – 2,19 ммоль; Cl^- – 155,60 ммоль.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина без кольору; теоретична осмолярність – 309 мосмоль/л; рН 5,0-7,5.

Розчини для внутрішньовенного введення. Розчини, що застосовуються для корекції порушень електролітного балансу. Код АТХ В05В В01.

Фармакодинаміка.

Рінгера розчин є джерелом води і електролітів. Він може індукувати діурез залежно від стану пацієнта.

Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь, у першу чергу, у контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором і бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму.

Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь в утилізації вуглеводів і синтезі білків, потрібен для регуляції нервового проведення і м’язового скорочення, особливо серця.

Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов’язаний з метаболізмом натрію, і зміни кислотно-лужного балансу організму відображені змінами концентрації хлору. Інфузія великої кількості іонів хлору може спричинити втрату іонів бікарбонату, що призведе до ацидозу. З цієї причини Рінгера розчин буферизують лактатом або ацетатом.

Кальцій, важливий катіон, який забезпечує формування кісток і зубів (у формі фосфату кальцію і карбонату кальцію). В іонізованій формі кальцій потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції нейром’язової збудливості.

Фармакокінетика.

Іони Na⁺ і Cl^-, введені з Рінгера розчином, підлягають такій же фармакокінетиці, як і ті, що надійшли з їжею. Вони вільно розподіляються в усіх органах, тканинах і міжклітинних просторах і виділяються при гломерулярній фільтрації в нирках. У канальцях відбувається значна реабсорбція іонів Na⁺ і Cl^-, переважно у петлі Генле і дистальних канальцях, включаючи механізм блокування петльовими і тіазидними діуретиками відповідно.

Іони калію (K⁺) вільно фільтруються у клубочках, але майже повністю реабсорбуються у проксимальних канальцях і екскретуються тільки 10 % відфільтрованих іонів K⁺. Секреція в дистальних канальцях і збираючих трубочках може значно збільшити елімінацію K⁺. Нирки мають обмежену здатність тримати концентрацію K⁺. Тому, коли концентрація Na⁺ в дистальних канальцях висока, втрата K⁺ може бути значною і може розвинутись гіпокаліємія. Це зумовлює наявність K⁺ у Рінгера розчині.

Гомеостаз іонів кальцію (Ca⁺⁺) добре контролюється гормонами і рідко потребує клінічного втручання з внутрішньовенною інфузією розчину.

Застосовується при гіповолемії і позаклітинній дегідратації внаслідок тривалого блювання, діареї, значних опіків, відмороження, перитоніту, тяжких інфекційних захворювань, шокових станів, колапсу; під час оперативного втручання і у післяопераційному періоді. Може використовуватися для розведення концентрованих електролітних розчинів.

• Гіпернатріємія;
• гіперкаліємія;
• гіперкальціємія;
• гіпергідратація;
• метаболічний алкалоз;
• декомпенсована серцева недостатність;
• олігурія і анурія;
• гостра ниркова недостатність;
• набряк легенів;
• набряк мозку;
• гіперкоагуляція;
• тромбофлебіт.

Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдні протизапальні препарати, андрогени, анаболічні гормони, естрогени, кортикотропін, мінералокортикоїди, вазодилататори або гангліоблокатори.

При застосуванні з калієзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ і препаратами калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії.

У комбінації з серцевими глікозидами збільшується імовірність їх токсичних ефектів.

Під час тривалої парентеральної терапії потрібно визначати лабораторні показники і давати клінічну оцінку стану пацієнта для моніторування концентрації електролітів і водно-електролітного балансу кожні 6 годин (залежно від швидкості інфузії).

Застосування внутрішньовенних розчинів може спричинити перевантаження рідиною і/або розчином, гіпергідратацію, застійні явища і набряк легень. Ризик розвитку дилюції зворотно пропорційний до концентрації електролітів. Ризик розвитку перевантаження розчином, що спричиняє застійні явища з периферичними набряками і набряком легень, прямо пропорційний до концентрації електролітів.

У зв’язку з вмістом іонів натрію розчин потрібно використовувати з обережністю пацієнтам з нирковою і серцево-судинною недостатністю, із застійною серцевою недостатністю, особливо у післяопераційному періоді або пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з клінічними станами, що супроводжуються затримкою натрію і набряками.

Розчини, що містять натрій, потрібно з обережністю використовувати пацієнтам, які отримують кортикостероїди або кортикотропін.

Вміст калію потребує обережності при застосуванні розчину пацієнтам із захворюваннями серця, гіперкаліємією, тяжкою нирковою недостатністю і клінічними станами, що супроводжуються затримкою калію в організмі.

Призначення кальцію потрібно проводити під контролем ЕКГ, особливо для пацієнтів, які отримують дигіталіс. Рівні кальцію в сироватці крові не завжди відображають рівні кальцію у тканинах.

У пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок призначення розчину може призвести до затримки натрію чи калію.

Наявність іонів кальцію потребує обережності якщо виникає одночасного призначення з препаратами крові через вірогідність розвитку коагуляції.

Призначати кальцій парентерально потрібно з особливою увагою пацієнтам, які отримують серцеві глікозиди.

Цей розчин призначений для внутрішньовенного використання з використанням стерильного оснащення. Рекомендовано змінювати внутрішньовенну систему як мінімум кожні 24 години.

Слід використовувати розчин тільки тоді, коли він прозорий, а флакон герметичний.

Лікар повинен також враховувати можливість розвитку побічних реакцій на препарати, що використовуються одночасно з Рінгера розчином.

Якщо виникла побічна реакція, потрібно припинити інфузію, оцінити стан пацієнта і призначити необхідні терапевтичні заходи.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досліджень щодо використання Рінгера розчину вагітним не проводили.

Невідомо, чи проникає цей засіб у молоко людини. Оскільки більшість препаратів проникають у молоко людини, потрібно з обережністю призначати Рінгера розчин жінкам в період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані відсутні через використання препарату виключно в умовах стаціонару.

Розчин призначений тільки для внутрішньовенного використання.

Доза призначається лікарем і залежить від віку, маси тіла, клінічного стану пацієнта і лабораторних показників.

Звичайна доза для дорослого становить до 1-2 л на добу; максимальна доза залежить від стану водно-електролітного балансу, серцево-судинної системи і нирок.

Швидкість інфузії для дорослих – 60-80 крапель/хвилину або струминно.

Призначення розчину має базуватися на розрахованій підтримуючій або замісній потребі у рідині для кожного пацієнта.

Перед використанням парентеральні препарати слід візуально перевірити на наявність частинок і зміну кольору.

Діти.

Досліджень щодо використання Рінгера розчину дітям не проводили.

Введення надто великої кількості розчину може призвести до порушення балансу рідини, електролітів (гіперволемія, гіпернатріємія, гіперкальціємія, гіперхлоремія) і кислотно-лужної рівноваги. Терапія симптоматична.

Можуть спостерігатися порушення обміну електролітів (калію, кальцію, натрію, хлору), хлоридний ацидоз, гіпергідратація.

Якщо виникає виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.

3 роки.

Тримати за температури не вище 25 ^оС у у місці, недоступному для дітей.

Для зменшення ризику можливої несумісності, що виникає при змішуванні цього розчину з іншими призначеними добавками, кінцевий інфузійний розчин потрібно перевірити на наявність помутніння або преципітації одразу після змішування, перед застосуванням і періодично під час використання.

По 200 мл і 400 мл у пляшках.

За рецептом.

Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

Місцезнаходження виробника і його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 21034, м. Вінниця, вул. Волошкова, б. 55

або

Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, б. 84А.

Заявник.

Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

Місцезнаходження заявника і/або представника заявника.

Україна, 04073, м. Київ, Московський проспект, б. 21-А.