Цефтриаксон порошок для р-ну д/ін. по 0.5 г №50 у флак.

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксону натрію, що еквівалентно цефтриаксону 0,5 г або 1,0 г.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або жовтуватого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Цефтриаксон.

Код АТХ J01D D04.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон інгібує синтез клітинної стінки бактерії з подальшим приєднанням до білків, що зв'язують пеніцилін (БЗП). Це призводить до переривання біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану) та спричиняє лізис і загибель бактеріальної клітини.

Резистентність

Резистентність бактерій до цефтриаксону може бути пов'язана з такими механізмами:

• гідроліз бета-лактамазами, зокрема бета-лактамазами розширеного спектра (БЛРС), карбапенемами і ферментами Amp C, які можуть продукуватися або бути стабільно дерепресованими в окремих аеробних грамнегативних видах бактерій;
• зниження спорідненості білків, що зв'язують пеніцилін, для цефтриаксону;
• непроникність зовнішньої мембрани грамнегативних мікроорганізмів;
• бактеріальний ефлюксний насос.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

1. Інформацію щодо використання граничних значень у дужках можна знайти за посиланням: [https://www.eucast.org/eucastguidancedocuments/](https://www.eucast.org/eucastguidancedocuments/).

2. Ізоляти, чутливі до бензилпеніциліну, можуть вважатися чутливими до всіх бета-лактамних антибактеріальних засобів, для яких встановлені граничні значення (включаючи ті, що мають примітку), без додаткового тестування. Ізоляти, резистентні до бензилпеніциліну, слід тестувати на чутливість до окремих лікарських засобів.

3. Чутливість стафілококів до цефалоспоринів визначається на підставі чутливості до цефокситину, за винятком цефіксиму, цефтазидиму, цефтазидиму-авібактаму, цефтибутену та цефтолозану-тазобактаму, для яких граничні значення не встановлені і які не рекомендовано використовувати з метою лікування стафілококових інфекцій. Для лікарських засобів, що застосовуються перорально, потрібно забезпечити достатню експозицію у вогнищі інфекції. Якщо для метицилінчутливих стафілококів повідомляється про чутливість до цефотаксиму та цефтриаксону, вона має бути зазначена як «Чутливий за умови підвищеної експозиції» (I). Деякі метицилін-резистентні S. aureus є чутливими до цефтароліну та цефтобіпролу (див. примітки 6/D і 8/F).

4. Чутливість стрептококів груп A, B, C і G до цефалоспоринів визначається на підставі чутливості до бензилпеніциліну.

Клінічна ефективність щодо окремих патогенів

Поширеність набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного регіону, а для окремих видів – з плином часом, тому доступність місцевої інформації відносно резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій, є бажаною. Якщо місцева поширеність резистентності така, що корисність цефтриаксону, щонайменше для деяких видів інфекцій, є сумнівною, слід звернутися до експертів.

^£ Всі резистентні до метициліну стафілококи є резистентними до цефтриаксону.

+ Коефіцієнти резистентності >50 % щонайменше в одному регіоні.

% Штами, що продукують БЛРС, завжди резистентні

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після введення цефтриаксону у вигляді внутрішньовенної болюсної дози 500 мг і 1 г середні пікові рівні цефтриаксону у плазмі крові становлять близько 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенної інфузії цефтриаксону 500 мг, 1 г і 2 г рівні цефтриаксону у плазмі крові становлять близько 80, 150 і 250 мг/л відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції середні пікові рівні цефтриаксону у плазмі крові становлять близько половини тих, що спостерігаються після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразової внутрішньом'язової дози 1 г становить близько 81 мг/л і досягається через 2−3 години після введення.

Площа під кривою залежності «концентрація у плазмі – час» після внутрішньом'язового введення еквівалентна тій, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Розподіл

Об'єм розподілу цефтриаксону становить 7−12 л. Концентрації, які значно перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для більшості актуальних патогенів, виявляються у тканинах організму, включаючи легені, серце, жовчні шляхи/печінку, мигдалики, середнє вухо і слизову оболонку носа, кістки і спинномозкову рідину, плевральну рідину, секрет передміхурової залози і синовіальну рідину. Підвищення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8−15 % (C_max) виє при повторному введенні; стан рівноваги досягається у більшості випадків протягом 48−72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає у мозкові оболонки. Проникнення є найбільшим при запаленні оболонок. Середні пікові концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становлять до 25 % плазмового рівня порівняно з 2 % плазмового рівня у пацієнтів з оболонками без запалення. Пік концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4−6 годин після внутрішньовенної ін'єкції. Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр і в грудне молоко в низьких концентраціях (див. розділ «Використання у період вагітності або годування груддю»).

Зв'язування з білками крові

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Зв'язування з білками плазми крові становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові нижче 100 мг/л. Зв'язування є насичувальним, а зв'язана частина зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації у плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтриаксон не метаболізується системно, а перетворюється кишковою флорою на неактивні метаболіти.

Виведення

Плазмовий кліренс загального цефтриаксону (зв'язаного і незв'язаного) становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс становить 5−12 мл/хв. 50−60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді з сечею, в основному шляхом клубочкової фільтрації, в той час як 40−50 % виводиться в незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення загального цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти з порушеною функцією нирок або печінки

У хворих із нирковою або печінковою дисфункцією фармакокінетика цефтриаксону змінюється тільки мінімально з дещо тривалішим періодом напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

Відносно невелике збільшення періоду напіввиведення при нирковій недостатності пояснюється компенсаторним прискоренням позаниркового кліренсу в результаті зниження зв'язування білка і відповідного збільшення позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв'язку з компенсаторним прискоренням ниркового кліренсу. Це також пов'язано зі збільшенням у плазмі вільної фракції цефтриаксону, що сприяє парадоксальному прискоренню загального кліренсу лікарського засобу зі збільшенням об’єму розподілу паралельно загальному кліренсу.

Люди літнього віку

У людей віком понад 75 років середній період напіввиведення, як правило, у два-три рази більший, ніж у молодих дорослих.

Педіатрична популяція

У новонароджених період напіввиведення цефтриаксону подовжується. У дітей віком до 14 днів рівні вільного цефтриаксону можуть додатково збільшуватися за наявності таких факторів як зниження клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками крові. У старших дітей період напіввиведення коротший, ніж у новонароджених і дорослих.

Плазмовий кліренс і об'єм розподілу загального цефтриаксону у новонароджених, дітей грудного віку і старших дітей більший, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер, і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, є дозозалежними, виходячи із загальних концентрацій лікарського засобу, зі збільшенням менше ніж пропорційно дозі. Нелінійність є результатом насичення зв'язування з білками плазми і тому властива для загального плазмового цефтриаксону, а не для вільного (незв'язаного) цефтриаксону.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний зв'язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний-фармакодинамічний індекс, що демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, являє собою відсоток інтервалу дозування, при якому незв'язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто % T > МІК).

Доклінічні дані з безпеки

Існуючі дані досліджень на тваринах вказують на те, що високі дози кальцієвої солі цефтриаксону призводили до утворення конкрементів та осадів у жовчному міхурі собак і мавп, які виявилися оборотними. Дослідження на тваринах не виявили токсичної дії на репродуктивну систему та генотоксичність. Дослідження канцерогенності цефтриаксону не проводили.

Цефтриаксон призначають з метою лікування нижченаведених інфекцій у дорослих і дітей, зокрема доношених новонароджених (від народження):

• бактеріальний менінгіт;
• позагоспітальна пневмонія;
• госпітальна пневмонія;
• гострий середній отит;
• інтраабдомінальні інфекції;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (зокрема пієлонефрит);
• інфекції кісток і суглобів;
• ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин;
• гонорея;
• сифіліс;
• бактеріальний ендокардит.

Цефтриаксон можна використовувати:

• з метою лікування загострень хронічного обструктивного захворювання легень у дорослих;
• з метою лікування дисемінованого бореліозу Лайма [раннього (стадія II) або пізнього (стадія III)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджених з 15-денного віку;
• для передопераційної профілактики інфекцій у ділянці хірургічного втручання;
• для ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
• з метою лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов'язана або імовірно пов'язана з будь-якою інфекцією, вказаною вище.

Цефтриаксон потрібно призначати в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, якщо передбачуваний діапазон бактерій, що спричинили захворювання, не входить до спектра його дії.

Рішення про призначення цефтриаксону потрібно приймати відповідно до офіційних керівних принципів належного використання антибактеріальних засобів.

Гіперчутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину.

Виражена гіперчутливість (наприклад анафілактична реакція) в анамнезі до будь-якого іншого бета-лактамного антибактеріального засобу (пеніциліни, монобактами і карбапенеми).

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тижня з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).*

Цефтриаксон протипоказаний доношеним новонародженим (≤ 28-денного віку):

• з гіпербілірубінемією, жовтяницею або гіпоальбумінемією чи ацидозом, оскільки це стани, за яких зв'язування білірубіну, ймовірно, порушене;*
• якщо вони мають показання (або очікується, що матимуть показання) до лікування кальцієм для внутрішньовенного введення або кальційвмісними інфузіями у зв'язку з ризиком утворення преципітатів цефтриаксон-кальцієвої солі.

* Дослідження іn vitro показали, що цефтриаксон може витісняти білірубін з його місць зв'язування з сироватковим альбуміном, що створює ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у цих пацієнтів.

Якщо лідокаїн використовувати як розчинник, перед виконанням внутрішньом'язової ін'єкції цефтриаксону потрібно переконатися у відсутності протипоказань до лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Див. також інструкцію для використання лідокаїну, особливо розділ «Протипоказання».

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, не рекомендовано вводити внутрішньовенно.

Кальційвмісні розчинники, зокрема розчин Рінгера або розчин Гартмана, не рекомендовано використовувати для розчинення вмісту флаконів з цефтриаксоном або додаткового розведення уже розчиненого вмісту флакона для внутрішньовенного введення у зв’язку з можливістю утворення преципітату. Преципітат цефтриаксону-кальцію також може утворитися, якщо цефтриаксон змішувати з кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не рекомендовано вводити одночасно з кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи безперервні кальційвмісні інфузії, зокрема парентеральне харчування за допомогою Y-подібної системи. Однак пацієнтам, окрім новонароджених, цефтриаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно один за іншим, якщо інфузійні системи ретельно промити між інфузіями відповідною рідиною. Дослідження іn vitro з використанням неонатальної плазми з пуповинної крові та плазми дорослих показали, що новонароджені мають підвищений ризик утворення цефтриаксон-кальцієвих осадів.

Одночасне використання з пероральними антикоагулянтами може посилити ефект антивітаміну K і підвищити ризик кровотечі. Рекомендовано частий контроль міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) і відповідна корекція дозування лікарських засобів антивітаміну К під час і після лікування цефтриаксоном.

Дані щодо потенційного посилення токсичності аміноглікозидів на нирки при застосуванні їх в комбінації з цефалоспоринами суперечливі. У таких випадках у клінічній практиці рекомендовано ретельно контролювати рівень аміноглікозидів (і функцію нирок).

У дослідженні in vitro спостерігали антагоністичні ефекти при одночасному застосуванні хлорамфеніколу і цефтриаксону. Клінічна значущість цього явища невідома.

Жодних повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном та кальційвмісними лікарськими засобами для прийому внутрішньо або взаємодію внутрішньом'язового цефтриаксону з кальційвмісними лікарськими засобами (внутрішньовенними або для прийому внутрішньо) немає.

У пацієнтів, які отримували цефтриаксон, реакція Кумбса може мати хибнопозитивні результати.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричинити хибнопозитивні результати дослідження на галактоземію.

Крім того, хибнопозитивні результати можна отримати при неферментативних методах визначення глюкози в сечі. З цієї причини визначення рівня глюкози в сечі на тлі терапії цефтриаксоном слід проводити ферментативним методом.

Після одночасного введення великих доз цефтриаксону і потужних діуретиків (наприклад фуросеміду) погіршення функції нирок не спостерігалося.

Одночасне введення пробенециду не зменшує елімінацію цефтриаксону.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних реакцій підвищеної чутливості, іноді з летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). У разі тяжких реакцій підвищеної чутливості використання цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції підвищеної чутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або до інших типів β-лактамних засобів. Слід з обережністю використовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої підвищеної чутливості до інших β-лактамних лікарських засобів.

При застосуванні цефтриаксону були зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лаєлла / токсичний епідермальний некроліз та реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)), які можуть бути небезпечними для життя або летальними; однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакція Яриша-Герксгеймера (JHR)

У деяких пацієнтів зі спірохетозами може виникнути реакція Яриша-Герксгеймера (JHR) на початку лікування цефтриаксоном. JHR, як правило, є самообмежувальним станом, або може бути призначене симптоматичне лікування. У разі виникнення такої реакції лікування антибіотиками не рекомендовано припиняти.

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій

Описані випадки летальних реакцій у передчасно народжених і доношених новонароджених у віці до 1 місяця, пов'язані з утворенням преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях і нирках. Принаймні один з них отримував цефтриаксон і кальцій у різний час і за допомогою різних внутрішньовенних систем. Жодних повідомлень про підтверджені внутрішньосудинні осади у пацієнтів, окрім новонароджених, які отримували цефтриаксон і кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні лікарські засоби, немає. Дослідження іn vitro показали, що новонароджені мають підвищений ризик утворення цефтриаксон-кальцієвих осадів порівняно з іншими віковими групами.

У пацієнтів будь-якого віку цефтриаксон не рекомендовано змішувати або вводити одночасно з будь-яким кальційвмісним внутрішньовенним розчином, навіть за допомогою окремих систем або шляхом інфузій у різні місця. Однак пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно один за одним, якщо використовуються інфузійні системи у різні ділянки або якщо інфузійні лінії заміняють чи ретельно промивають між інфузіями фізіологічним сольовим розчином з метою запобігання утворенню осадів. Якщо пацієнти потребують безперервної інфузії кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичним працівникам слід розглянути питання про альтернативну антибактеріальну терапію, що не несе подібного ризику утворення осаду. Якщо для пацієнтів, які потребують безперервного харчування, використання цефтриаксону вважається необхідним, розчини ППХ і цефтриаксон можна вводити одночасно, однак за допомогою різних інфузійних систем у різні ділянки. Крім того, інфузію розчину ППХ можна зупинити на час інфузії цефтриаксону, а інфузійні лінії – промити між введенням розчинів.

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність цефтриаксону для новонароджених, немовлят і старших за віком дітей встановлені стосовно дозування, що наводиться у розділі «Спосіб використання та дози».

Проведені дослідження показали, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із сироваткового альбуміну.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним і доношеним новонародженим з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігається у пацієнтів, які отримують антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, включаючи цефтриаксон. Випадки тяжкої гемолітичної анемії, зокрема з летальними наслідками, було зареєстровано у період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо у пацієнта при лікуванні цефтриаксоном розвивається анемія, це може бути пов'язано із застосуванням лікарського засобу, тому слід припинити терапію цефтриаксоном до визначення етіології процесу.

Тривале лікування

Під час тривалого лікування потрібно періодично робити розширений аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Про коліти та псевдомембранозні коліти, асоційовані з антибактеріальними лікарськими засобами, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтриаксон, при цьому ступінь тяжкості може варіювати від легкого до такого, що загрожує життю. Тому якщо пацієнти мають симптоми діареї під час або після введення цефтриаксону, важливо пам'ятати про цей діагноз. Слід розглянути можливість припинення терапії цефтриаксоном та призначення специфічного лікування Clostridium difficile. Не рекомендовано призначати лікарські засоби, які інгібують перистальтику.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, при прийомі цефтриаксону можливий розвиток суперінфекції, спричиненої нечутливими мікроорганізмами.

Тяжка ниркова і печінкова недостатність

При тяжкій нирковій і печінковій недостатності рекомендований клінічний моніторинг безпеки та ефективності.

Спотворення результатів серологічного дослідження

Може спостерігатися спотворення реакції Кумбса, оскільки цефтриаксон може спричиняти її хибнопозитивні результати. Цефтриаксон також може спричиняти хибнопозитивні результати дослідження на галактоземію.

Неферментативні методи визначення глюкози в сечі також можуть мати хибнопозитивні результати. Визначення глюкози в сечі під час терапії цефтриаксоном слід робити за допомогою ферментативних методів.

При застосуванні деяких систем контролю глікемії присутність цефтриаксону може спричинити хибно занижену оцінку рівня глюкози у крові. Слід звернутися до інструкцій для використання кожної тест-системи. За потреби потрібно використовувати альтернативні методи контролю.

Натрій

Кожен грам цефтриаксону натрію містить 3,6 ммоль натрію. Це слід враховувати, призначаючи лікарський засіб пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті.

Антибактеріальний спектр

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і не придатний для використання як монотерапії з метою лікування деяких видів інфекцій, якщо їхня етіологія уже підтверджена. У випадках полімікробних інфекцій, при яких підозрювані патогени включають мікроорганізми, стійкі до цефтриаксону, слід розглядати можливість введення додаткового антибіотика.

Використання лідокаїну

При застосуванні розчину лідокаїну як розчинника розчини цефтриаксону потрібно використовувати тільки для внутрішньом'язових ін'єкцій. До використання потрібно враховувати протипоказання до введення лідокаїну, застереження та іншу клінічно значущу інформацію, викладену в інструкції для використання лідокаїну. Розчин лідокаїну не рекомендовано вводити внутрішньовенно.

Утворення жовчних каменів

Якщо при ультразвуковому дослідженні спостерігаються тіні, слід пам’ятати про можливість утворення преципітатів. Тіні, які були помилково прийняті за камені жовчного міхура, були виявлені на сонограмі жовчного міхура і реєструвалися частіше при застосуванні цефтриаксону в дозах 1 г на добу і вище. Особливу увагу слід приділяти педіатричній популяції. Такі осади зникають після відміни терапії цефтриаксоном. Рідко преципітат кальцієвої солі цефтриаксону має клінічні симптоми. При наявності клінічних симптомів рекомендовано консервативна нехірургічна тактика ведення пацієнта і відміна терапії цефтриаксоном на розсуд лікаря на основі конкретної оцінки співвідношення користь/ризик.

Застій жовчі

Випадки панкреатиту, які імовірно пов'язані з обструкцією жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон. Більшість пацієнтів мали фактори ризику застою жовчі і жовчного сладжу, зокрема попередня терапія, тяжка хвороба та парентеральне харчування. Тригерний фактор або кофактор жовчного осаду, пов'язаного із застосуванням цефтриаксону, не може бути виключений.

Утворення каменів у нирках

Повідомляли про випадки утворення каменів у нирках, які мали оборотний характер після відміни цефтриаксону. При наявності клінічних симптомів потрібно провести ультразвукове дослідження. Для пацієнтів з каменями в нирках або гіперкальціурією в анамнезі цефтриаксон призначає лікар на основі конкретної оцінки співвідношення користь/ризик.

Енцефалопатія

Повідомлялося про розвиток енцефалопатії при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб використання та дози») або розладами центральної нервової системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтриаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути необхідність припинення використання цефтриаксону.

Утилізація невикористаного лікарського засобу та лікарського засобу із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище потрібно звести до мінімуму. Лікарський засіб не рекомендовано викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації потрібно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Вагітність

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Кількість даних щодо використання цефтриаксону вагітним жінкам обмежена. Дослідження на тваринах не демонструють прямого або непрямого шкідливого ефекту на ембріональний/фетальний, перинатальний та постнатальний розвиток. Цефтриаксон можна призначати у період вагітності, зокрема у І триместрі, тільки якщо користь переважає над ризиком.

Годування груддю

Цефтриаксон у низьких концентраціях проникає у грудне молоко, однак у разі використання цефтриаксону в терапевтичних дозах жодних ефектів на дітей, які перебувають на грудному годуванні, не очікується. Однак не рекомендовано виключати ризик розвитку діареї та грибкових інфекцій слизових оболонок. Потрібно брати до уваги можливість сенсибілізації. Рішення про доцільність продовження чи припинення грудного вигодовування або продовження/відміну терапії цефтриаксоном потрібно приймати, зважаючи на користь грудного годування для дитини і користь терапії для жінки.

Фертильність

Дослідження репродукції не продемонстрували жодних ознак несприятливого впливу на фертильність чоловіків або жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При лікуванні цефтриаксоном можуть проявлятися небажані ефекти (наприклад запаморочення), які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, що слід враховувати при вирішенні питання щодо керування транспортними засобами та роботі з механізмами.

Дозування

Доза лікарського засобу залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку пацієнта і функції печінки та нирок.

Дози, наведені у таблицях нижче, є загальнорекомендованими дозами для цих показань. В особливо тяжких випадках слід розглянути питання про використання найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** За потреби використання доз вище ніж 2 г на добу можливе введення лікарського засобу двічі на добу (з інтервалом

12 годин).

Показання для дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), при яких потрібно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Цефтриаксон можна використовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 1−2 г. Деякі дані свідчать, що у випадках, коли стан пацієнта тяжкий, або попередня терапія виявилася неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при введенні внутрішньом'язово в дозі 1−2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у ділянці хірургічного втручання

2 г у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Гонорея

500 мг у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози.

Сифіліс

Як правило, рекомендовані дози становлять 500 мг − 1 г один раз на добу з підвищенням до 2 г один раз на добу протягом 10−14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, зокрема нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи лікарський засіб, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній [стадія II] і пізній [стадія III])

2 г один раз на добу протягом 14−21 дня. Рекомендована тривалість лікування може варіювати, при цьому слід керуватися національними або місцевими настановами.

Педіатрична популяція

Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Для дітей з масою тіла 50 кг і більше, як правило, призначають дози для дорослих.

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** За потреби призначення доз вище ніж 2 г на добу можливе введення лікарського засобу двічі на добу (з інтервалом

12 годин).

Показання для новонароджених, немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), при яких потрібно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту цефтриаксон можна використовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадках, коли стан дитини тяжкий, або початкова терапія виявилася неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при введенні внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у ділянці хірургічного втручання

50−80 мг/кг у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Сифіліс

Рекомендовані дози становлять 75−100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом

10−14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, зокрема нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи лікарський засіб, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній [стадія II] і пізній [стадія III])

50−80 мг/кг один раз на добу протягом 14−21 дня. Тривалість лікування може варіювати, при цьому слід керуватися національними або місцевими настановами.

Новонароджені віком від 0 до 14 днів

Цефтриаксон протипоказаний для недоношених новонароджених віком ≤ 41 тижня з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не рекомендовано перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання для новонароджених віком від 0 до 14 днів, при яких потрібно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту цефтриаксон можна використовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у ділянці хірургічного втручання

20−50 мг/кг у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Сифіліс

Рекомендована доза становить 50 мг/кг один раз на добу протягом 10−14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, зокрема нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи лікарський засіб, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Тривалість терапії

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Відповідно до загальних принципів антибактеріальної терапії введення цефтриаксону слід продовжувати протягом 48−72 годин після досягнення нормальної температури тіла або підтвердження ерадикації бактерій.

Люди літнього віку

Людям літнього віку, за відсутності у них порушень функцій нирок і печінки, призначати дози, рекомендовані для дорослих, без потреби в додатковій корекції.

Пацієнти з порушеною функцією печінки

Доступні дані не вказують на необхідність корекції дози при легкому або помірному порушенні функції печінки за умови нормальної функції нирок.

Даних досліджень щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки немає.

Пацієнти з порушеною функцією нирок

Для пацієнтів з порушеною функцією нирок немає потрібності зменшувати дозу цефтриаксону, якщо не порушена функція печінки. Тільки у випадках претермінальної ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г на добу.

Якщо пацієнти перебувають на діалізі, після проведення процедури потреби у додатковому введенні дози немає. Цефтриаксон не видаляється шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендовано ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності.

Пацієнти з тяжким ступенем порушення функції печінки та нирок

Для пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою дисфункцією рекомендовано ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу.

Спосіб застосування

Цефтриаксон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом не менше 30 хвилин (бажаний метод введення) або внутрішньовенно повільно протягом 5 хвилин, а також шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньовенне струминне введення слід виконувати протягом не менше 5 хвилин, переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози, які становлять 50 мг/кг або більше, новонародженим і дітям віком до 12 років потрібно вводити шляхом інфузії. З метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії внутрішньовенні дози новонародженим слід вводити у вигляді інфузії протягом не менше 60 хвилин. Внутрішньом'язові ін'єкції потрібно виконувати в товщу основного об'єму відносно великого м'яза і не більше 1 г в одне місце. Внутрішньом'язове введення слід розглядати при неможливості або меншій доцільності для пацієнта внутрішньовенного шляху. Дози, що становлять більше 2 г, потрібно вводити внутрішньовенно.

Якщо лідокаїн використовується як розчинник, готовий розчин не рекомендовано вводити внутрішньовенно. Потрібно враховувати інформацію, наведену в інструкції для використання лідокаїну.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо вони мають показання (або очікується, що матимуть показання) до використання кальційвмісних розчинів для внутрішньовенного введення, зокрема безперервних кальційвмісних інфузій, таких як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком випадання осаду цефтриаксону з кальцієм (див. розділ «Протипоказання»).

Розчинники, що містять кальцій (наприклад розчин Рінгера або розчин Гартмана), не рекомендовано використовувати для розчинення вмісту флаконів з цефтриаксоном або додаткового розведення уже розчиненого вмісту флакона для внутрішньовенного введення у зв'язку з можливістю утворення осаду. Преципітат кальцієвої солі цефтриаксону може також утворитися, якщо цефтриаксон змішується з кальційвмісними розчинами в одній внутрішньовенній системі. Таким чином, цефтриаксон і кальційвмісні розчини не рекомендовано змішувати або вводити одночасно.

Для передопераційної профілактики інфекцій в ділянці хірургічного втручання цефтриаксон потрібно вводити за 30−90 хвилин до операції.

Розведення лікарського засобу

Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання. Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Приготування розчинів для ін'єкцій та інфузій

Рекомендовано використовувати свіжоприготовані розчини. Умови зберігання відновленого лікарського засобу див. у розділі «Умови зберігання».

Цефтриаксон повністю розчиняється у відповідному розчиннику протягом 150 секунд.

Цефтриаксон не рекомендовано змішувати в одному шприці з жодним лікарським засобом, окрім 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду (тільки для внутрішньом'язового введення). Після кожного введення інфузійну лінію слід промивати.

Внутрішньовенне введення (ін'єкція або інфузія)

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

Вміст флакона з 1 г цефтриаксону розчинити у 10 мл води для ін'єкцій.

Вміст флакона з 0,5 г цефтриаксону розчинити у 5 мл води для ін'єкцій (для внутрішньовенного використання).

Флакон слід з обережністю покатати між долонями та візуально оглянути. Розчин повинен бути прозорим. Не використовувати розчин, якщо в ньому присутні нерозчинені частинки. Ін’єкцію вводити протягом 5 хвилин безпосередньо у вену або через трубку для внутрішньовенної інфузії (див. розділ «Несумісність»).

Як альтернативний варіант, для внутрішньовенної інфузії отриманий розчин (для дозування 1 г) слід розчинити у 10 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині декстрози 5 %, вода для ін’єкцій. Інфузію слід проводити протягом щонайменше 30 хвилин (див. розділ «Несумісність»).

Використання у педіатричній популяції

Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин, щоб зменшити потенційний ризик білірубінової енцефалопатії.

Об’єм витіснення 1 г цефтриаксону становить 0,71 мл у воді для ін’єкцій та 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. Це вимагає компенсації об’єму розчинника для полегшення дозування залежно від маси тіла (головним чином у дітей віком до 12 років), якщо відмірюється та вводиться лише частина загального розчину. Для приготування кінцевої концентрації розчину 100 мг/мл розчинити 1 г лікарського засобу у 9,4 мл води для ін'єкцій.

Внутрішньом'язове введення

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

Вміст флакона з 1 г цефтриаксону розчинити у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду.

Вміст флакона з 0,5 г цефтриаксону розчинити у 1,7 мл 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду.

Флакон слід з обережністю покатати між долонями та візуально оглянути. Розчин повинен бути прозорим. Не використовувати розчин, якщо в ньому присутні нерозчинені частинки. Розчин слід вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Дози, що перевищують 1 г, розділити та вводити в декілька різних місць.

Використання у педіатричній популяції

Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Об'єм витіснення для 1 г цефтриаксону становить 0,71 мл у 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. Це вимагає компенсації об’єму розчинника для полегшення дозування залежно від маси тіла (головним чином у дітей віком до 12 років), якщо відмірюється та вводиться лише частина загального розчину. Для приготування кінцевої концентрації розчину 285 мг/мл розчинити 1 г цефтриаксону в 2,9 мл 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.

Лікарський засіб використовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб використання та дози».

При передозуванні можуть виникнути нудота, блювання і діарея. Концентрацію цефтриаксону не можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування повинно бути симптоматичним.

Небажаними реакціями на цефтриаксон, про які найчастіше повідомлялося, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип і збільшення рівнів печінкових ферментів.

Дані для визначення частоти НРП (небажана реакція на лікарський засіб) для цефтриаксону отримані в результаті досліджень.

За частотою реакції класифіковані таким чином:

Дуже часто (≥ 1/10)

Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10)

Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100)

Рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000)

Невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт^b; частота невідома^a – суперінфекції^b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома^a – гемолітична анемія^b, агранулоцитоз.

З боку серця: частота невідома^a – синдром Коуніса.

З боку імунної системи: частота невідома^a – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості^b, реакція Яриша–Герксгеймера (див. «Особливості використання»).

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені — енцефалопатія; частота невідома^a – судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома^a – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома^a – панкреатит^b, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома^a – преципітати у жовчному міхурі^b, ядерна жовтяниця, гепатит^c, холестатичний гепатит^b,c.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома^a – синдром Стівенса–Джонсона^b, токсичний епідермальний некроліз^b, багатоформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром) (див. «Особливості використання»), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома^a – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення лікарського засобу: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома^a – хибнопозитивні результати тесту Кумбса^b, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію^b, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози^b.

^a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної чисельності, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома.

^b Див. розділ «Особливості використання»

^c Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після використання цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості використання»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та лікарські засоби кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їхнього малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості використання» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози лікарського засобу (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення використання цефтриаксону (див. розділ «Особливості використання»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким лікарський засіб вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні лікарського засобу була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні лікарського засобу (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендовано симптоматичне лікування. Після припинення використання цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

36 місяців.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Після розведення зберігати не більше 24 годин при температурі 2−8 °С.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Розчини, що містять цефтриаксон, не рекомендовано змішувати з іншими лікарськими засобами або додавати до них, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб використання та дози». Цефтриаксон не можна змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не рекомендовано змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Протипоказання», «Особливості використання», «Спосіб використання та дози» і «Побічні реакції»).

Для комбінації з іншими антибіотиками потрібно використовувати окремі шприци або інфузійні розчини.

По 0,5 г або 1,0 г порошку для розчину для ін’єкцій у флаконі. По 1 флакону або по 10 флаконів з порошком у картонній коробці.

За рецептом.

НСПС Хебей Хуамінь Фармасьютікал Компані Лімітед.

№ 98 Хайнань Роуд, зона економічного і технологічного розвитку, Шицзячжуань, провінція Хебей, CN 052165, Китай.