Ефмерин порошок для р-ну д/ін. по 1 г №1 у флак.

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон має у складі цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону 1 г або 2 г.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтуватого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що, у свою чергу, призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

• гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій;
• зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону;
• непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій;
• бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації, визначені Європейським

комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)

a. висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину;

b. висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну;

с. рідко виникають ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а за умови підтвердження – відправити у референтну лабораторію;

d. граничні значення стосуються добової пероральновенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1

Клінічна ефективність проти специфічних патогенів

Поширеність резистентності окремих видів може варіювати географічно та з часом. Бажано отримувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звертатися за порадою до спеціаліста, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь від використання лікарський засібу, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метициліночутливий)¹, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)¹, Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providentia spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Staphylococcus epidermidis², Staphylococcus haemolyticus², Staphylococcus hominis².

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli³, Klebsiella pneumoniae³, Klebsiella oxytoca³, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Анаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.

Початково резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаероби

Clostridium difficile.

Інші

Сhlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum

1 Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

2 Частота резистентності >50 % щонайменше в одному регіоні.

3 Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Пероральном’язове введення

Після пероральном’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після пероральновенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового пероральном’язового введення 1 г лікарський засібу становить 81 мг/л та досягається через 2–3 години після введення. Площа під кривою «концентрація – час» у плазмі крові після пероральном’язового введення дорівнює такій після пероральновенного введення еквівалентної дози.

Пероральновенне введення

Після пероральновенного болюсного введення цефтриаксону у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після пероральновенних інфузій цефтриаксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15 % (С_max) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині у хворих з бактеріальним менінгітом становить до 25 % від такої у плазмі крові порівняно з 2 % у хворих без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4–6 годин після пероральновенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, та його присутність очікується у малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Використання в час вагітності або лактації»).

Зв’язування з білками крові

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації у плазмі крові 300 мг/л).

Метаболізм

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) дорівнює 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40–50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю

У хворих з розладим функцій нирок та печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у хворих із тяжким розладим функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зниження зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У хворих з розладим функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє видимому парадоксальному збільшенню загального кліренсу лікарський засібу зі збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У хворих віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів як зниження клубочкової фільтрації і розлади зв’язування з білками крові. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, що базуються на загальних концентраціях лікарський засібу, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози. Нелінійність є результатом насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, – це відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто %Т ˃ мінімальної інгібуючої концентрації).

Цефтриаксон використовувати для терапія нижчевказаних інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

• бактеріальний менінгіт;
• позалікарняна пневмонія;
• госпітальна пневмонія;
• гострий середній отит;
• пероральночеревні інфекції;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• інфекції кісток і суглобів;
• ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
• гонорея;
• сифіліс;
• бактеріальний ендокардит.

Ефмерин можна використовувати для:

• терапія гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
• терапія дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
• передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;
• ведення хворих з нейтропенією, у яких розвивалася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
• терапія хворих з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій, або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Ефмерин слід призначати разом з іншими антибактеріальними лікарський засібами за умови, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості використання»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного використання антибактеріальних засобів.

Гіперчутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину, або до будь-якої з допоміжних речовин. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку пероральноутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

• із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*;
• які потребують (або очікується, що потребуватимуть) пероральновенного введення лікарський засібів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості використання», «Небажані реакції» та «Несумісність»).

* У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких хворих.

Перед пероральном’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до використання лідокаїну, якщо його використовувати як розчинник (див. розділ «Особливості використання»), див. інструкцію для медичного використання лідокаїну, особливо розділ «Коли не застосовують».

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити пероральновенно.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення лікарський засібу Ефмерин у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для пероральновенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для пероральновенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак пацієнтам, крім новонароджених, цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями уважно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб використання та дози», «Коли не застосовують», «Особливості використання», «Небажані реакції», «Несумісність»).

Сумісне використання лікарський засібу з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення (МВН) та належним чином корегувати дозу антагоніста вітаміну K як у період, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Небажані реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В таких випадках слід уважно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації з цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальційвмісними лікарський засібами для перорального використання або взаємодії між цефтриаксоном для пероральном’язового введення та кальційвмісними лікарський засібами (для пероральновенного або перорального використання).

У хворих, які застосовують цефтриаксон, ймовірні хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період використання цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього використання великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад фуросеміду).

Одночасне використання пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (див. розділ «Небажані реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Небажані реакції»). За умови тяжких реакцій гіперчутливості використання цефтриаксону слід одразу припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком терапія слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід обережно використовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних лікарський засібів.

При застосуванні цефтриаксону повідомляли про тяжкі реакції з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лаєлла/токсичний епідермальний некроліз та лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)), які можуть бути небезпечними для життя або летальними, про які повідомляли при лікуванні цефтриаксоном; однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Небажані реакції»).

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках, що мали летальний наслідок. Щонайменше одному з цих хворих цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні пероральновенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення пероральносудинних преципітатів, окрім таких у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні лікарський засіби. У дослідженнях іn vitro було показано, що у новонароджених підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку лікарський засіб не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для пероральновенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні лікарський засібів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення лікарський засібів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи уважного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, використання яких не пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо використання цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Коли не застосовують», «Небажані реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність використання цефтриаксону новонародженим, немовлятам та дітям були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб використання та дози» (див. розділ «Спосіб використання та дози»). У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.

Ефмерин протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Коли не застосовують»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у хворих, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі цефтриаксон (див. розділ «Небажані реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі з летальним наслідком, були зареєстровані у період терапія цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо у період використання цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із використанням цефалоспорину, та припинити використання цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале терапія.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, що асоціювалися із використанням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі використання майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Ступінь тяжкості цих захворювань може коливатися від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо враховувати ймовірність такого діагнозу у хворих, у яких у період або після використання цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Небажані реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та використання відповідних засобів проти Clostridium difficile. Медикаменти, що пригнічують перистальтику, використовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до лікарський засібу мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

За умови тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності використання лікарський засібу (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні лікарський засібу тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Небажані реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом використання лікарський засібу рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Небажані реакції»).

Використання цефтриаксону може спричинити хибне зниження показників глюкози в крові, отриманих за допомогою окремих систем контролю рівня глюкози. Слід звернутися до інструкцій із використання для кожної окремої системи. При потрібності слід використовувати альтернативні методи тестування.

Натрій.

Цей лікарський засіб має у складі 3,6 ммоль натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути неприйнятним для використання як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб використання та дози»). За умови полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути використання додаткових антибіотиків.

Використання лідокаїну.

Якщо у якості розчинника використовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише пероральном’язово. Перед введенням лікарський засібу слід обов’язково врахувати протипоказання до використання лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного використання лідокаїну (див. розділ «Коли не застосовують»). Розчин лідокаїну у жодномза умови не можна вводити пероральновенно.

Жовчокам’яна хвороба.

За умови наявності на сонограмі тіней слід зважити на ймовірність утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні лікарський засібу дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. При наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне терапія і лікар має прийняти рішення про припинення використання лікарський засібу, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Небажані реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у хворих, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Небажані реакції»). Більшість із таких хворих мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього розлади може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок використання лікарський засібу.

Нирковокам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення використання цефтриаксону (див. розділ «Небажані реакції»). За умови наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо використання лікарський засібу пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Реакція Яриша-Герксгеймера (JHR).

У деяких хворих зі спірохетовими інфекціями може виникнути реакція Яриша-Герксгеймера (JHR) на початку терапія цефтриаксоном. JHR, як правило, є самообмежувальним станом, або може бути призначене симптоматичне терапія. За умови виникнення такої реакції терапія антибіотиками не слід припиняти.

Енцефалопатія.

Повідомляли про енцефалопатію при застосуванні цефтріаксону (див. розділ «Небажані реакції»), особливо у хворих літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб використання та дози») або розладами центральної нервової системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із використанням цефтріаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути питання про припинення використання цефтріаксону.

Утилізація невикористаного лікарський засібу та лікарський засібу із простроченим терміном придатності.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації потрібно використовувати так звану систему збору відходів, якщо така наявна.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щодо використання цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. У час вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриаксон можна використовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні лікарський засібу у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят, яких годують груддю. Проте не можна виключати ризику розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати ймовірність сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення лактації або припинення/відмови від використання цефтриаксону з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях резасібивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період терапія цефтриаксоном можуть виникати такі небажані реакції як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дозування

Доза лікарський засібу залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

Нижченаведені дози є загальнорекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід використовувати найвищу дозу з рекомендуєтьсяго діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої дози із рекомендуєтьсяго діапазону.

** За умови використання доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення лікарський засібу двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова пероральном’язова доза 1–2 г Ефмерину.

Деякі дані свідчать, що за умови, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при пероральном’язовому введенні в дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза – 500 мг пероральном’язово.

Сифіліс

Загальнорекомендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базується на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (рання (ІІ стадія) і пізня (ІІІ стадія))

По 2 г один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість терапія варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (˂ 50 кг)

Дітям з масою тіла від 50 кг слід використовувати звичайні дози дорослих.

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої дози із рекомендуєтьсяго діапазону.

** За умови використання доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення лікарський засібу двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (˂50 кг), що потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Для початкового терапія гострого середнього отиту може бути застосована одноразова пероральном’язова ін’єкція лікарський засібу у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що за умови, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при пероральном’язовому введені в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання.

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загалом рекомендованими дозами є 75–100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

50–80 мг/кг один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість терапія варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені віком до 14 днів

Ефмерин протипоказаний для використання недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку пероральноутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої дози із рекомендуєтьсяго діапазону.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком до 14 днів, що потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Для початкового терапія гострого середнього отиту може бути застосована одноразова пероральном’язова ін’єкція Ефмерину у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загально рекомендуєтьсяю дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість терапія

Тривалість терапія залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, використання цефтриаксону слід продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення гарячки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність потрібності коригувати дозу пацієнтам з легкою або помірною печінковою недостатністю, якщо функція нирок не порушена.

Немає даних досліджень щодо хворих із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з порушеною нирковою функцією немає потрібності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише за умови ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г.

Пацієнти, які знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні лікарський засібу після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності використання лікарський засібу.

Пацієнти з тяжким розладим функції печінки і нирок

При одночасному тяжкому порушенні функції нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності використання лікарський засібу.

Спосіб введення

Пероральном’язове введення

Ефмерин можна вводити шляхом глибокої пероральном’язової ін’єкції. Пероральном’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн використовувати як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити пероральновенно (див. розділ «Коли не застосовують»). Для отримання детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного використання лідокаїну.

Пероральновенне введення

Ефмерин можна вводити шляхом пероральновенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної пероральновенної ін’єкції тривалістю не більше 5 хвилин. Пероральновенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Пероральновенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим пероральновенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зниження потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»). Питання про пероральном’язове введення слід розглядати, коли пероральновенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити пероральновенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) терапія кальційвмісними пероральновенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Коли не застосовують»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для пероральновенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для пероральновенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Коли не застосовують», «Особливості використання» та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Правила приготування розчину.

Для пероральном’язової ін’єкції слід розчинити:

• 0,5 г у 2 мл розчину лідокаїну 1 %;
• 1 г у 3,5 мл розчину лідокаїну 1 %.

Для пероральновенної ін’єкції слід розчинити:

• 0,5 г у 5 мл води для ін’єкцій;
• 1 г у 10 мл води для ін’єкцій.

Для пероральновенної інфузії 2 г Ефмерину розчинити в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін’єкцій.

Робочий об’єм 2 г Ефмерину становить 1,37 мл у воді для ін’єкцій.

При додаванні 40 мл води для ін’єкцій кінцева концентрація відновленого розчину становить 48,34 мг/мл.

Рекомендується використовувати свіжоприготований розчин для ін’єкцій. Приготований розчин (з розчинником лідокаїну гідрохлоридом 1 %) стабільний протягом 24 годин при зберіганні при температурі 2–8 °С або протягом 6 годин при зберіганні при кімнатній температурі.

Не слід змішувати розчин цефтриаксону в одному і тому ж шприці з будь-якими іншими лікарський засібами, крім 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду (тільки для пероральном’язових ін’єкцій).

Потрібно промивати інфузійну лінію після кожного використання.

Діти.

Лікарський засіб використовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб використання та дози».

При передозуванні ймовірні нудота, блювання, діарея. За умови передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації лікарський засібу у плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Терапія передозування симптоматичне.

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100 < 1/10), непоширені (≥ 1/1000 < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт^b; частота невідома^а – суперінфекції^b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома^а – гемолітична анемія^b, агранулоцитоз.

З боку серця: частота невідома^а – Синдром Коуніса^b.

З боку імунної системи: частота невідома^а – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості^b, реакція Яриша-Герксгеймера^b.

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені – енцефалопатія; частота невідома ^а – судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома ^а – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома ^а – панкреатит^b, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома^а – преципітати у жовчному міхурі^b, ядерна жовтяниця, гепатит^с, холестатичний гепатит^{b с} .

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома ^а – синдром Стівенса–Джонсона^b, токсичний епідермальний некроліз^b, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром)^b.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома ^а – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення лікарський засібу: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені: підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома ^а – хибнопозитивні результати тесту Кумбса^b, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію^b, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози^b.

^а На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної чисельності, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома.

^b Див. розділ «Особливості використання».

^с Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після використання цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості використання»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальним наслідком, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким пероральновенно вводили цефтриаксон та лікарський засіби кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Коли не застосовують», «Особливості використання» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози лікарський засібу (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад

10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у хворих, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення використання цефтриаксону (див. розділ «Особливості використання»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у хворих, яким лікарський засіб вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при пероральновенному введенні лікарський засібу була різною, у деяких дослідженнях – понад 30 %. При повільному введенні лікарський засібу (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні прояви як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне терапія. Після припинення використання цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам потрібно повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через національну систему фармаконагляду.

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 °С.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі і не більше

24 годин при температурі від 2 до 8 °С.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати або додавати до інших лікарський засібів, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб використання та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб використання та дози», «Особливості використання» і «Небажані реакції»).

Для комбінації з іншими антибіотиками слід використовувати окремі шприци або розчини.

По 1 г або 2 г лікарський засібу у скляному флаконі, що закривається резиновою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом фліп-оф, по одному флакону в коробці.

За рецептом.

"Венус Ремедіс Лімітед".

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Хіл Топ Індустріал Естейт, Джармаджарі, ЕРІР Фазе-1 (Екстен.), Батолі Калан, Бадді, Діст. Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.