Емсеф порошок для р-ну д/ін. по 1000 мг №1 у флак.

діюча речовина: сеftriaxonе;

1 флакон має у складі цефтриаксону 1000 мг у вигляді цефтриаксону натрію.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовто-оранжевого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків, у результаті чого припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що в свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

• Гідролізу β-лактамазами, включаючи β-лактамази розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.
• Зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону.
• Непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.
• Бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Таблиця 1

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації, визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)

^a Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину.

^b Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну.

^c Рідко зустрічаються ізоляти із мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а за умови підтвердження – відправити у референтну лабораторію.

^d Граничні значення стосуються добової пероральновенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1.

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метициліночутливий)^£, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)^£, Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, які можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби

Staphylococcus epidermidis⁺, Staphylococcus haemolyticus⁺, Staphylococcus hominis⁺.

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli^%, Klebsiella pneumoniae^%, Klebsiella oxytoca^%, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Анаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.

Резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаероби

Clostridium difficile.

Інші

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.

^£ Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

⁺ Частота резистентності > 50 % щонайменше в одному регіоні.

^% Штами, що продукують β-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Пероральном’язове введення

Після пероральном’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після пероральновенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового пероральном’язового введення 1 г лікарський засібу становить 81 мг/л і досягається через 2–3 години після введення. Площа під кривою «концентрація – час» у плазмі крові після пероральном’язового введення дорівнює такій після пероральновенного введення еквівалентної дози.

Пероральновенне введення

Після пероральновенного болюсного введення цефтриаксону у дозах 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після пероральновенних інфузій цефтриаксону у дозах 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15 % (C_max) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Проникнення більш виражене при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у хворих з бактеріальним менінгітом становить до 25 % від такої у плазмі у порівнянні із 2 % у хворих без запалення оболонок головного мозку. Пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині досягається приблизно через 4–6 годин після пероральновенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, також його присутність очікується в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Використання в час вагітності або лактації»).

Зв’язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування із білками плазми становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40–50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих – близько 8 годин.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю

У хворих з розладим функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у хворих із тяжким розладим функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зниження зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У хворих з розладим функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє парадоксальному збільшенню загального кліренсу лікарський засібу зі збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У хворих віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів, як зниження клубочкової фільтрації і розлади зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації лікарський засібу, і зменшуються меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові, і тому помічається для загального цефтриаксону у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo – це відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто, % T > мінімальної інгібуючої концентрації).

Емсеф^® застосовують для терапія нижчеперелічених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

• бактеріальний менінгіт;
• негоспітальна пневмонія;
• госпітальна пневмонія;
• гострий середній отит;
• пероральночеревні інфекції;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• інфекції кісток і суглобів;
• ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
• гонорея;
• сифіліс;
• бактеріальний ендокардит.

Емсеф^® можливо використовувати для:

• терапія гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
• терапія дисемінованого бореліозу Лайма [раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
• передопераційної профілактики інфекцій в місці хірургічного втручання;
• ведення хворих з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка та є підозра на бактеріальну інфекцію;
• терапія хворих з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Емсеф^® слід призначати разом з іншими антибактеріальними лікарський засібами за умови, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості використання»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного використання антибактеріальних засобів.

Гіперчутливість до цефтриаксону або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

• недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку пероральноутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;
• доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):
• із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*;
• які потребують (або очікується, що потребуватимуть) пероральновенного введення лікарський засібів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості використання» та «Небажані реакції»).

*У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що спричиняє ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких хворих.

Перед пероральном’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до використання лідокаїну, якщо його використовують як розчинник (див. розділ «Особливості використання»). Див. інструкцію для медичного використання лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити пероральновенно.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення лікарський засібу Емсеф^® у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для пероральновенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для пероральновенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті хворих, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями уважно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб використання та дози», «Коли не застосовують», «Особливості використання», «Небажані реакції»).

Сумісне використання лікарського засобу із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антивітаміну К як у період, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Небажані реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід уважно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними лікарський засібами для перорального використання або взаємодії між цефтриаксоном для пероральном’язового введення та кальцієвмісними лікарський засібами (для пероральновенного або перорального використання).

У хворих, які застосовують цефтриаксон, ймовірні хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини у період використання цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього використання великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне використання пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (див. розділ «Небажані реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Небажані реакції»). За умови тяжких реакцій гіперчутливості використання цефтриаксону слід одразу припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком терапія слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів β-лактамних засобів. Слід обережно використовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших β-лактамних лікарський засібів.

При застосуванні цефтриаксону повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри [синдром Стівенса — Джонсона або синдром Лаєлла / токсичний епідермальний некроліз та медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)], які можуть бути небезпечними для життя або летальними; однак частота цих явищ невідома.

Реакція Яриша — Герксгеймера (РЯГ).

У деяких хворих із спірохетозами може виникнути реакція Яриша — Герксгеймера (РЯГ) на початку терапія цефтриаксоном. РЯГ, як правило, є самообмежувальним станом, але може потребуватися призначення симптоматичного терапія. За умови виникнення такої реакції терапія антибіотиками не слід припиняти.

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком менше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих хворих цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні пероральновенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення пероральносудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні лікарський засіби. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку лікарський засіб не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для пероральновенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні лікарський засібів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком понад 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення лікарський засібів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи уважного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, використання яких не пов’язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо використання цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ і цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Коли не застосовують», «Небажані реакції» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність лікарський засібу у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб використання та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.

Емсеф^® протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Коли не застосовують»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у хворих, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі Емсеф^® (див. розділ «Небажані реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період терапія лікарський засібом як у дорослих, так і у дітей.

Якщо у період використання цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із використанням цефалоспорину, та припинити використання цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале терапія.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із використанням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні використання майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати ймовірність такого діагнозу у хворих, у яких у період або після використання цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Небажані реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та використання відповідних засобів проти Clostridium difficile. Медикаменти, що пригнічують перистальтику, використовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до лікарський засібу мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

За умови тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарський засібу (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні лікарський засібу Емсеф^® тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також Емсеф^® може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Небажані реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом використання лікарського засобу Емсеф^® рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Небажані реакції»).

Натрій.

Кожен грам лікарський засібу Емсеф^® має у складі 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для використання в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб використання та дози»). За умови полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути використання додаткових антибіотиків.

Використання лідокаїну.

Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише пероральном’язово. Перед введенням лікарський засібу слід обов’язково врахувати протипоказання до використання лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного використання лідокаїну (див. розділ «Коли не застосовують»). Розчин лідокаїну у жодномза умови не можна вводити пероральновенно.

Жовчнокам’яна хвороба.

За умови наявності на сонограмі тіней слід зважити на ймовірність утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні лікарський засібу дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За умови наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне терапія, і лікар має прийняти рішення про припинення використання лікарський засібу, спираючись на результати оцінки користь/ризик конкретного випадку (див. розділ «Небажані реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у хворих, які отримували Емсеф^® (див. розділ «Небажані реакції»). Більшість із таких хворих мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня серйозна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього розлади може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок використання лікарський засібу Емсеф^®.

Нирковокам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення використання цефтриаксону (див. розділ «Небажані реакції»). За умови наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо використання лікарський засібу пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Енцефалопатія

Повідомлялося про енцефалопатію при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Небажані реакції»), особливо у хворих літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб використання та дози») або розладами центральної нервової системи (ЦНС). Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із використанням цефтриаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути питання про припинення використання цефтриаксону.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або домашні відходи. Невикористаний лікарський засіб після закінчення терапія або терміну придатності слід повернути у заводській упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Дані щодо використання цефтриаксону вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. У час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна використовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні лікарський засібу у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати ймовірність сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення лактації або припинення/відмови від використання цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях резасібивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні лікарського засобу можуть виникнути небажані реакції (наприклад, запаморочення), які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з складними механізмами. Хворих слід попереджати про ймовірність виникнення таких реакцій.

Дозування

Доза лікарського засобу залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

З метою передопераційної профілактики інфекцій цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Нижче наведені рекомендовані дози. В особливо тяжких випадках слід використовувати найвищу із рекомендованих доз.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Таблиця 2

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої із рекомендованих доз.

** За умови використання доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення лікарський засібу 2 рази на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова пероральном’язова доза 1–2 г лікарський засібу.

Деякі дані свідчать, що за умови тяжкого стану пацієнта або неефективності попередньої терапії цефтриаксон може бути ефективним при пероральном’язовому введенні в дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій в місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза 500 мг пероральном’язово.

Сифіліс

Рекомендована доза 500 мг – 1 г 1 раз на добу зі збільшенням дози до 2 г 1 раз на добу протягом 10–14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)]

По 2 г 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість терапія варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Дітям з масою тіла ˃ 50 кг слід застосувати звичайні дози для дорослих.

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Таблиця 3

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої із рекомендованих доз.

** За умови використання доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення лікарський засібу двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (< 50 кг), що потребують особливих схем дозування

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендована доза для дітей – 75–100 мг/кг (максимальна – 4 г) 1 раз на добу протягом 10‑14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)]

50–80 мг/кг 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість терапія варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Гострий середній отит

Для початкового терапія гострого середнього отиту може бути застосована одноразова пероральном’язова ін’єкція цефтриаксону у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що за умови тяжкого стану дитини або неефективності попередньої терапії цефтриаксон може бути ефективним при пероральном’язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Новонароджені віком 0–14 днів

Цефтриаксон протипоказаний для використання недоношеним дітям віком до 41 тижня із урахуванням строку пероральноутробного розвитку (гестаційний вік + календарний вік).

Таблиця 4

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про використання найвищої із рекомендованих доз.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Для початкового терапія гострого середнього отиту може бути застосована одноразова пероральном’язова ін’єкція цефтриаксону у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендована доза – 50 мг/кг 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість терапія

Тривалість терапія залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, використання цефтриаксону слід продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність потрібності коригувати дозу для хворих з легкою чи помірною печінковою недостатністю за умови, що функція нирок не порушена.

Немає даних щодо хворих з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для хворих з порушеною нирковою функцією немає потрібності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише в разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г.

Хворим, які знаходяться на діалізі, не потрібно додатково вводити лікарський засіб після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності використання лікарського засобу.

Пацієнти з тяжким розладим функції печінки і нирок

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності використання лікарського засобу.

Спосіб введення

Пероральном’язове введення

Лікарський засіб можна вводити шляхом глибокої пероральном’язової ін’єкції. Пероральном’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо як розчинник застосовують лідокаїн, отриманий розчин ніколи не слід вводити пероральновенно (див. розділ «Коли не застосовують»). Рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного використання лідокаїну.

Пероральновенне введення

Лікарський засіб можна вводити шляхом пероральновенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної пероральновенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Пероральновенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Пероральновенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим пероральновенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зниження потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»). Питання про пероральном’язове введення слід розглядати, коли пероральновенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити пероральновенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) терапія кальцієвмісними пероральновенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Коли не застосовують»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для пероральновенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для пероральновенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Коли не застосовують», «Особливості використання» та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Спосіб приготування

Концентрація для пероральновенної ін’єкції: 100 мг/мл.

Концентрація для пероральновенної інфузії: 50 мг/мл.

Особливості зберігання відновленого розчину лікарського засобу див. у розділі «Як зберігати».

Цефтриаксон не можна змішувати в одному шприці з будь-яким іншим лікарським засобом, окрім 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду (тільки для пероральном’язового введення). Інфузійну лінію слід промивати після кожного введення лікарський засібу.

Для пероральновенної ін’єкції 1 г цефтриаксону слід розчинити у 10 мл води для ін’єкцій. Ін’єкція здійснюється безпосередньо у вену або в систему для пероральновенної інфузії тривалістю більше 5 хвилин.

Для пероральном’язової ін’єкції 1 г цефтриаксону слід розчинити у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду. Лікарський засіб слід вводити шляхом глибокої пероральном’язової ін’єкції. Дозу, що перевищує 1 г, слід розділити та вводити більш ніж в одну ділянку.

Діти.

Лікарський засіб застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб використання та дози».

За умови передозування може спостерігатися нудота, блювання, діарея.

Гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать концентрації лікарський засібу. Специфічного антидоту не існує. Терапія передозування симптоматичне.

Небажаними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції статевих органів, псевдомембранозний коліт, суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, розлади коагуляції, агранулоцитоз.

З боку серця: синдром Коуніса.

З боку імунної системи: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, гіперчутливість, реакція Яриша — Герксгеймера.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, енцефалопатія.

З боку органів слуху і рівноваги: вертиго.

З боку дихальної системи: бронхоспазм.

З боку травного тракту: рідкі випорожнення, діарея, нудота, блювання, панкреатит, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, преципітати у жовчному міхурі, ядерна жовтяниця, гепатит¹, холестатичний гепатит^{1, 2}.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висип, свербіж, кропив’янка, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку сечовидільної системи: гематурія, глюкозурія, олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення лікарський засібу: флебіт, біль у місці ін’єкції; гарячка, озноб, набряк.

Дані лабораторних аналізів: підвищення рівня креатиніну у крові, хибнопозитивні результати тесту Кумбса, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози.

¹ Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.

² Див. Розділ «Особливості використання».

Інфекці та інвазії.

Випадки діареї після використання цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості використання»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким пероральновенно вводили цефтриаксон та лікарський засіби кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їхнього малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Коли не застосовують», «Особливості використання»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози лікарський засібу (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у хворих, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення використання цефтриаксону (див. розділ «Особливості використання»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у хворих, яким лікарський засіб вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при пероральновенному введенні лікарський засібу була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні лікарський засібу (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні прояви як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне терапія. Після припинення використання цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості використання»).

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у заводській упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 годин у холодильнику (2-8 °С).

Не можна змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб використання та дози».

Несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики.

По 1000 мг порошку у флаконі. По 1 флакону у картонній упаковці.

За рецептом.

Нектар Лайфсайнсіз Лімітед-Юніт VI.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Село Бхатолікалан, поруч з Джхармаджрі, Е.П.І.П., П.В. Баротівала, Техсіл Бадді, Округ Солан, Хімачал-Прадеш, 174103, Індія.