Цифран СТ таблетки, в/о №10

діючі речовини: ciprofloxacin, tinidazole;

1 таблетка, вкрита оболонкою, має у складі ципрофлоксацину гідрохлориду еквівалентно ципрофлоксацину 500 мг; тинідазолу 600 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію лаурилсульфат, тальк;

оболонка: Опадрай жовтий 31F 52949 [гіпромелоза; лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); макрогол 4000; заліза оксид жовтий (Е 172)].

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору, довгастої форми, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку.

Протимікробні засоби для системного використання.

Комбіновані антибактеріальні засоби. Фторхінолони у комбінації з іншими антибактеріальними засобами. Код АТХ J01R А04.

Лікарський засіб є комбінацією двох відомих антибактеріальних засобів – ципрофлоксацину і тинідазолу.

Фармакодинаміка.

Ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль у процесі сегментної деспіралізації та спіралізації хромосоми у період фази розмноження бактерій і запобігає хромосомній транскрипції інформації, необхідній для нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до пригнічення здатності збудника розмножуватися. Лікарський засіб чинить швидку та виражену бактерицидну дію на мікроорганізми, що знаходяться як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. Виявляє високу ефективність майже щодо всіх грамнегативних і грампозитивних збудників. До ципрофлоксацину чутливі Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafnia spp., Edwardsiella spp., Proteus (як індолпозитивні, так і індолнегативні штами), Morganella spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteurela, Haemophillus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp. (у тому числі Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corinebacterium, Chlamidia, а також плазмідні форми бактерій.

Як показано у дослідженнях in vitro, а також при застосуванні сурогатного маркера, ципрофлоксацин активний проти Bacillus antracis.

Різну чутливість виявляють Neisseria spp., Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Enterococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum.

Анаеробні коки (Peptococcus, Peptostreptococcus) помірно чутливі до ципрофлоксацину, а Bacteroides – стійкий. Цифран СТ ефективний відносно бактерій, які виробляють бета-лактамази. Лікарський засіб виявляє активність також стосовно мікроорганізмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофуранових лікарський засібів. У деяких випадках Цифран СТ активний стосовно штамів мікроорганізмів, резистентних до інших лікарський засібів групи фторхінолонів. Проте слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до лікарський засібу Enterococcus faecium,

Ureaplasma urealiticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлоксацину розвивається повільно і поступово («багатоступеневий» тип).

Поширеність резистентних штамів може змінюватися залежно від географічного регіону і, крім того, змінюватися з часом. Бажано використовувати місцеву інформацію чутливості мікроорганізмів до ципрофлоксацину, особливо у випадках терапія тяжких інфекцій. Надана інформація дозволяє отримати лише приблизні показники чутливості і резистентності тих або інших мікроорганізмів до ципрофлоксацину.

Тинідазол є похідною 5-нітроімідазолу із заміщеним імідазоловим компонентом, активною щодо анаеробних бактерій і найпростіших. Механізм дії тинідазолу на анаеробні бактерії та найпростіші пов’язують з проникненням лікарський засібу у клітини мікроорганізмів та з ушкодженням ДНК чи пригніченням її синтезу.

Тинідазол є активним як щодо найпростіших, так і облігатних анаеробних бактерій.

Найпростіші мікроорганізми, чутливі до тинідазолу, включають Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica та Giardia lamblia.

Тинідазол є активним щодо Gardnerella vaginalis та більшості анаеробних бактерій, включаючи Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus, Bacteroides spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., та Veillonella spp.

Фармакокінетика.

Після перорального використання ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із дванадцятипалої кишки та верхнього відділу тонкої кишки.

Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються через 60–20 хвилин. Біодоступність лікарський засібу становить близько 70–80 %. Об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги 2–3 л/кг. Оскільки зв’язування ципрофлоксацину з білками незначне (20–30 %), а речовина знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі, майже вся кількість введеного лікарський засібу може вільно дифундувати в екстравазальний простір. У зв’язку з цим концентрації ципрофлоксацину в деяких рідинах і тканинах організму можуть у багато разів перевищувати рівень лікарський засібу в сироватці крові (зокрема відзначається висока концентрація в жовчі). Виділяється ципрофлоксацин в основному нирками (близько 45 % – у незміненому вигляді, близько 11 % – у вигляді метаболітів). Через кишечник виділяється решта дози (близько 20 % – у незмінному вигляді, приблизно 5–6 % – у вигляді метаболітів). Нирковий кліренс становить 3–5 мл/хв/кг, загальний кліренс – 8–10 мл/хв/кг. Період напіввиведення становить 3–5 годин. У зв’язку з тим, що лікарський засіб виводиться різними шляхами, збільшення періоду напіввиведення спостерігається лише при значному порушенні функції нирок (ймовірне збільшення цього показника до 12 годин).

Тинідазол швидко та повністю всмоктується при застосуванні перорально.

У дослідженнях здорових добровольців, які приймали тинідазол у дозі 2 г перорально, концентрація у сироватці крові досягала піка у 40–51 мкг/мл протягом 2 годин і знижувалась до 11–19 мкг/мл через 24 години.

Рівні у плазмі крові знижувалися повільно; тинідазол виявляли у плазмі крові (у концентрації до 1 мкг/мл) через 72 години після використання перорально. Період напіввиведення тинідазолу з плазми становить 12–14 годин.

Тинідазол активно розподіляється по всіх тканинах організму і проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Він виявляється у всіх тканинах у терапевтично ефективних концентраціях. Уявний об’єм розподілу становить приблизно 50 л. Майже 12 % тинідазолу у плазмі крові зв’язано з білками.

Тинідазол виводиться печінкою та нирками. Дослідження здорових добровольців показали, що протягом 5 днів 60–65 % дози, яку було введено, виводиться нирками, причому 20–25 % виводяться у незміненому вигляді. Приблизно 5 % дози виводиться з випорожненнями.

Дослідження хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 22 мл/хв) свідчать, що фармакокінетика тинідазолу у таких хворих суттєво не змінюється.

Комбінація ципрофлоксацину з тинідазолом не впливає на фармакокінетику цих діючих речовин.

Комбінація ципрофлоксацину і тинідазолу посилює антибактеріальну дію лікарський засібу і значно розширює спектр дії на мікроорганізми. Цифран СТ ефективний відносно аеробно-анаеробних інфекцій, а також змішаних протозойно-бактеріальних інфекцій.

Терапія змішаних інфекцій, викликаних чутливими анаеробними і аеробними мікроорганізмами: хронічний синусит, абсцес легень, емпієма, пероральночеревинні інфекції, запальні гінекологічні захворювання, післяопераційні інфекції при ймовірній присутності аеробних і анаеробних бактерій, хронічний остеомієліт, інфекції шкіри і м’яких тканин, виразки на «діабетичній стопі», пролежні, інфекції ротової порожнини (включаючи періодонтит і періостит).

Терапія діареї або дизентерії амебної або змішаної (амебної і бактеріальної) етіології.

Гіперчутливість до ципрофлоксацину або до інших фторхінолонів, гіперчутливість до тинідазолу або до інших похідних 5-нітроімідазолу, а також до будь-якого компонента лікарський засібу.

Одночасне використання з тизанідином.

Органічні неврологічні розлади, захворювання крові (або такі в анамнезі), час вагітності або лактації, дитячий вік.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні Цифрану СТ та антиаритмічних лікарський засібів класу Ia або ІІІ, макролідів, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів, оскільки ципрофлоксацин може посилювати пролонгацію інтервалу QT.

Одночасне використання лікарський засібів ципрофлоксацину з лікарський засібами заліза, фосфат-зв’язуючими полімерами (наприклад севеламер), сукралфатом та антацидними засобами, які містять магній, алюміній, кальцій, і лікарський засібами з великою буферною ємністю (наприклад антиретровірусні) знижує інтенсивність всмоктування ципрофлоксацину. У зв’язку з цим Цифран СТ слід призначати за 1–2 години до або через 4 години після прийому зазначених лікарський засібів. Вказане обмеження не стосується класу блокаторів Н₂-рецепторів.

Кальцій у складі харчових засібів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами засібів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватись.

При сумісному застосуванні ципрофлоксацину та омепразолу може відзначатися незначне зниження максимальної концентрації лікарський засібу у плазмі крові і зниження площі під кривою «концентрація – час».

Сумісне використання Цифрану СТ та медикаментів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних ефектів. У поодиноких випадках такі небажані ефекти можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну у сироватці крові та адекватно знижувати його дозу.

Після одночасного використання Цифрану СТ та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Комбіноване використання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних лікарський засібів (виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може провокувати судоми.

При одночасному застосуванні Цифрану СТ та циклоспорину в окремих випадках спостерігалося підвищення концентрації сироваткового креатиніну, тому таким пацієнтам необхідний частий контроль цього показника (двічі на тиждень).

При одночасному застосуванні Цифрану СТ та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ризик може варіюватися залежно від інфекції, віку, загального стану хворого, тому складно оцінити точний вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Слід здійснювати частий контроль МНВ у період і одразу після сумісного використання Цифрану СТ та антагоніста вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).

Унаслідок взаємодії ципрофлоксацину та глібенкламіду ймовірне підсилення дії останнього, що виявляється гіпоглікемією.

Сумісне використання Цифрану СТ та пробенециду супроводжується підвищенням концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.

При одночасному призначенні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може супроводжуватися підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних явищ, спричинених метотрексатом. Не рекомендується одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату.

Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину, внаслідок чого скорочується період досягнення максимальної концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові (на біодоступність останнього це не впливає).

У клінічному дослідженні за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_mах – у 7 разів, діапазону – у 4–21 раз; збільшення площі під кривою «концентрація – час» (АUC) – у 10 разів, діапазон: 6–24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові пов’язані гіпотензивні та седативні побічні явища. Таким чином, одночасне використання ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане.

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне використання дулоксетину та потужних інгібіторів ізоензиму CYP450 1A2 (таких як флювоксамін) може призвести до збільшення AUC і С_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити ймовірність взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину.

Ципрофлоксацин можна використовувати у комбінаціях з азлоциліном і цефтазидином при інфекціях, спричинених Pseudomonas; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими ефективними бета-лактамними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами, ванкоміцином – при стафілококових інфекціях; з метронідазолом, кліндаміцином – при анаеробних інфекціях.

Урикозуричні лікарський засіби (алопуринол) сприяють уповільненню елімінації ципрофлоксацину на 50 % і збільшенню його концентрації у плазмі крові.

Одночасне застосовування ропініролу з ципрофлоксацином, помірним інгібітором ізоензиму CYP450 1А2, призводить до збільшення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно.

Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином.

Одночасне використання медикаментів, що містять лідокаїн та ципрофлоксацину гідрохлориду, помірного інгібітору ізоензиму CYP450 1А2, зменшує кліренс лідокаїну, введеного пероральновенно, на 22 %. Хоча терапія з лідокаїном добре переносилося, після одночасного використання з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, що може супроводжуватися побічними реакціями.

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідне корегування дози клозапіну рекомендується здійснювати у період і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Дослідження за участю здорових добровольців показали підвищення С_max та AUC силденафілу приблизно вдвічі після перорального використання 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід обережно призначати одночасне використання ципрофлоксацину із силденафілом, уважно зважуючи ризик і користь.

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Одночасне вживання алкоголю та використання Цифрану СТ (через наявність тинідазолу) може спричинити дисульфірамоподібну реакцію, тому алкоголь потрібно виключити.

Антикоагулянти: лікарський засіби подібної хімічної структури можуть посилювати ефект пероральних антикоагулянтів. Слід постійно контролювати показники протромбінового часу та зважати на ймовірність корекції дози антикоагулянта.

У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1А2 помітно інгібує метаболізм агомелатіну, що приводить до 60-кратного збільшення кількості агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному введенні.

Одночасне використання золпідему та ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему у крові, і тому не рекомендується.

Слід уникати використання лікарський засібу пацієнтам, які мали серйозні небажані реакції у минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Терапія цих хворих ципрофлоксацином слід починати тільки за умови відсутності альтернативних варіантів терапія і після уважної оцінки користі/ризику.

Хворим на епілепсію з нападами судом в анамнезі, із судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку, у зв’язку з небезпекою розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи Цифран СТ слід призначати лише за життєвими показаннями. При виникненні у період або після терапія лікарський засібом тяжких або тривалих проносів слід виключити ймовірність розвитку псевдомембранозного коліту, який потребує одразуї відміни лікарський засібу і призначення відповідної терапії.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні небажані реакції

У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні небажані реакції, які впливають на різні системи організму, а іноді на декілька систем одразу (опорно-рухову, нервову, психічну та органи чуття). Використання лікарський засібу слід одразу припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Інфекції статевих шляхів.

Якщо підозрюється або відомо, що інфекції статевих шляхів спричинені резистентними до фторхінолонів мікроорганізмами, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину та тинідазолу і підтвердити чутливість до лікарський засібу на основі результатів лабораторних досліджень.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення терапії лікарям рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з клінічно визначеною суперінфекцією або без такої. Існує певний ризик виділення ципрофлоксацинорезистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Метотрексат.

Одночасне використання ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Розлади серцевої діяльності.

Слід обережно використовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• за умови одночасного використання лікарський засібів, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• за умови наявності захворювань серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до лікарський засібів, що подовжують QTc. Тому слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих (див. розділи «Спосіб використання та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Небажані реакції», «Надмірне застосування»).

Аневризма та розшарування аорти

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти після прийому фторхінолонів, особливо у хворих літнього віку.

Таким чином, фторхінолони слід використовувати тільки після уважної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії у хворих із позитивним сімейним анамнезом захворювання аневризмою або у хворих з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти, або при наявності факторів ризику чи умов, що спричиняють аневризму і розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса–Данло, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, відомий атеросклероз).

За умови виникнення раптового абдомінального болю, болю у грудях або у спині пацієнтам слід порадити одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Дизглікемія.

Як і при застосуванні інших хінолонів, розлади рівня глюкози, як гіпоглікемія так і гіперглікемія, виникали у хворих на діабет, які отримували пероральні лікарський засіби для терапія цукрового діабету (наприклад глібенкламід), чи інсулін. Частіше такі реакції виникали у хворих літнього віку. Були зафіксовані випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глюкози крові у всіх хворих на діабет (див. розділ «Небажані реакції»).

Травний тракт.

Виникнення протягом і після терапія тяжкої і стійкої діареї може бути проявом тяжкого шлунково-кишкового захворювання (наприклад псевдомембранозного коліту, що загрожує життю), яке вимагає одразуго терапія. У таких випадках прийом лікарський засібу потрібно припинити і розпочати використання відповідної терапії. Лікарський засіби, що інгібують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися минуще збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у хворих із захворюванням печінки в анамнезі.

Нирки та сечовидільна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану із використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок.

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, для хворих з розладим функції нирок потрібно корегувати дозу, як описано у розділі «Спосіб використання та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) терапія слід припинити.

Нервова система.

Хворим на епілепсію і пацієнтам, які мають в анамнезі розлади функції центральної нервової системи (наприклад зниження судомного порога, судоми, зниження кровообігу в судинах мозку, органічні ушкодження мозку та інсульт), можна використовувати лікарський засіб, лише якщо очікувана користь переважає над можливим ризиком. У деяких випадках небажані реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються уже після першого прийому лікарський засібу. У поодиноких випадках можуть прогресувати депресія або психоз. У таких випадках прийом лікарський засібу потрібно припинити.

Периферична нейропатія

У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводять до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. За умови виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які застосовують лікарський засіб, потрібно поінформувати свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Тинідазол у складі Цифрану СТ інколи спричиняв різні неврологічні розлади, такі як запаморочення, атаксії, периферичні нейропатії, і лише зрідка – судоми. За умови появи будь-яких неврологічних порушень лікарський засіб слід відмінити.

Гіперчутливість до лікарський засібу.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції спостерігаються вже після першого прийому лікарський засібу. Вкрай рідко можуть проявлятися анафілактичні/анафілактоїдні реакції, аж до шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються уже після першого прийому ципрофлоксацину. У такомза умови прийом лікарський засібу потрібно призупинити і одразу провести медикаментозне терапія.

Кістково-м’язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Однак у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину.

Тендиніт і розрив сухожилля

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину. Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку терапія хінолонами та фторхінолонами і навіть впродовж декількох місяців після припинення терапія. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у хворих літнього віку, хворих із розладими функції нирок, хворих із трансплантацією цілісних органів та хворих, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного використання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) терапія лікарський засібом слід припинити, також слід розглянути альтернативне терапія. Пошкоджену кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід використовувати за умови виникнення ознак тендинопатії.

Розлади зору

Якщо спостерігається послаблення зору або будь-який вплив на очі, потрібно проконсультуватися з лікарем.

Шкіра.

Ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості. Пацієнтам, які приймають лікарський засіб, потрібно уникати інтенсивного ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад подібних до сонячних опіків) терапію лікарський засібом потрібно припинити.

Цитохром Р 450.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ензимів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і лікарський засібів, що метаболізуються цими ензимами, таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін та інші, бо збільшення концентрації цих лікарський засібів у сироватці крові може викликати специфічні небажані ефекти. У період терапія та щонайменше протягом 72 годин після терапія Цифраном СТ (через наявність тинідазолу) слід уникати вживання алкогольних напоїв, враховуючи ймовірність антабусоподібної реакції (припливи, колікоподібний біль у животі, тахікардія).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно негативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Упродовж терапія лікарський засібом ймовірні зміни деяких лабораторних показників: поява осаду в сечі; тимчасове підвищення концентрації сечовини, креатиніну, білірубіну, печінкових трансаміназ у сироватці крові; в окремих випадках – гіперглікемія, кристалурія або гематурія, зміна показників протромбіну. У хворих із розладими функції печінки та/або нирок рекомендується контролювати концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.

Не рекомендується застосувати лікарський засіб пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактози Лаппа чи мальабсорбцію глюкозо-галактози.

Слід уникати одночасного прийому таблеток і молочних або збагачених кальцієм засібів (наприклад молоко, йогурт, соки з підвищеним вмістом кальцію). Решта засібів із вмістом кальцію не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Лікарський засіб не показаний для терапія гострого тонзиліту (тонзилярної ангіни).

Використання в час вагітності або лактації.

Цифран СТ не можна призначати вагітним і жінкам, які годують груддю.

Зважаючи на дані випробувань на тваринах, не можна повністю виключити ймовірність пошкодження суглобних хрящів у новонароджених, тоді як ймовірність тератогенних ефектів (мальформацій) не підтверджена.

Тинідазол проникає у грудне молоко, де його виявляють протягом щонайменше 72 годин після використання. Жінкам не слід годувати груддю у період використання лікарський засібу та протягом принаймні 3 днів після відміни лікарський засібу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, які приймають Цифран СТ, слід утримуватися від діяльності, що потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, а також від керування транспортними засобами.

Цифран СТ вживати перорально, запиваючи достатньою кількістю води. Режим дозування і тривалість терапія визначає лікар індивідуально залежно від локалізації, ступеня тяжкості перебігу патологічного процесу, а також чутливості збудників захворювання.

Дорослим рекомендується 1 таблетка 2 рази на добу.

Максимальна добова доза становить 2 таблетки Цифрану СТ.

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу залежно від тяжкістю інфекції та кліренсу креатиніну пацієнта. Для хворих з кліренсом креатиніну від 31 до 60 мл/хв максимальна добова доза лікарський засібу повинна становити 2 таблетки на добу, для хворих з кліренсом креатиніну 30 мл/хв або менше – 1 таблетка на добу.

Тривалість терапія залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та бактеріологічного профілю.

Курс терапія при гострих неускладнених інфекціях – від 1 до 7 днів, при лікуванні ускладнених та хронічних рецидивуючих інфекцій – 10–14 днів. При інфекціях, спричинених стрептококами, терапія слід продовжити як мінімум 10 днів для уникнення ризику розвитку ускладнень надалі. При інфекціях, спричинених Chlamydia, курс терапія також має тривати щонайменше 10 днів. При остеомієліті курс терапія може становити до 2 місяців. У хворих зі зниженим імунітетом терапія слід проводити протягом усього періоду нейтропенії. Прийом Цифрану СТ потрібно продовжувати протягом 2 діб після зникнення симптомів захворювання.

Діти.

Не використовувати дітям.

Унаслідок передозування при пероральному застосуванні ципрофлоксацину у деяких випадках відзначалась оборотна токсична дія на паренхіму нирок. Тому за умови передозування, крім проведення звичайних заходів (промивання шлунка, використання засобів, які спричиняють блювання, введення великої кількості рідини, створення кислої реакції сечі), рекомендується також контролювати стан функцій нирок та вживати антациди, що містять магній та кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину. За допомогою гемодіалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

Специфічний антидот невідомий.

Повідомлялося про несерйозні випадки передозування у хворих, які застосовували тинідазол, але вони не дають повної картини про прояви передозування.

Специфічного антидоту для терапія передозування тинідазолу не існує. Терапія має бути симптоматичним та підтримуючим. Корисним може бути промивання шлунка. Тинідазол легко видаляється у період гемодіалізу.

Спричинені ципрофлоксацином.

Інфекції та інвазії:

кандидоз – нечасто;

антибіотикоасоційований коліт – рідко, дуже рідко – з летальним наслідком.

З боку кровотворної і лімфатичної систем:

еозинофілія – нечасто;

лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз – рідко;

гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю), пригнічення кісткового мозку (що загрожує життю) – дуже рідко.

З боку імунної системи:

алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк – рідко;

анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю) і реакції, подібні до сироваткової хвороби – дуже рідко.

Психічні розлади*:

психомоторна збудливість/тривожність – нечасто;

сплутаність свідомості і дезорієнтація, неспокій, підвищена сонливість, депресія (що може призводити до виникнення суїцидальних думок та поведінки), галюцинації – рідко;

психози – дуже рідко.

Манія, включаючи гіпоманію – частота не встановлена.

З боку нервової системи*:

головний біль, запаморочення, розлади сну, розлади смаку – нечасто;

парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, вертиго – рідко;

мігрень, розлади координації, розлади нюху, гіперестезія і пероральночерепна гіпертензія – дуже рідко;

периферична нейропатія та полінейропатія – частота невідома.

З боку органів зору*:

розлади зору (наприклад диплопія, візуальні аномалії, хроматопсія) – рідко;

розлади сприйняття кольорів – дуже рідко.

З боку органів чуття і лабіринтні розлади*:

дзвін у вухах, глухота – рідко;

розлади слуху – дуже рідко.

З боку серцево-судинної системи:

тахікардія – рідко;

вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність – рідко;

васкуліти – дуже рідко;

подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, двонаправлена шлуночкова тахікардія – частота невідома.

З боку системи дихання:

диспное (включаючи астматичні стани) – рідко.

З боку шлунково-кишкового тракту:

анорексія – нечасто;

нудота, діарея – часто;

блювання, гіркота у роті, біль в епігастрії, диспептичні розлади, метеоризм, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним наслідком) – нечасто;

панкреатит – дуже рідко.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія, гіпоглікемія (випадки гіпоглікемічної коми);

синдром розлади секреції антидіуретичного гормону;

З боку печінки і жовчовивідних шляхів:

транзиторне підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія – нечасто;

розлади функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний) – рідко;

некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) – дуже рідко.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

висипи (петехіальні, макульозні, уртикарні тощо), свербіж, кропив’янка – нечасто;

реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирів – рідко;

петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз – дуже рідко.

Гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), DRESS-синдром з еозинофілією та системними проявами – частота не встановлена.

З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини*:

артралгії – нечасто;

міалгії, артрити, підвищення м’язового тонусу і судоми – рідко;

м’язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії – дуже рідко.

З боку сечовидільної системи:

розлади функції нирок – нечасто;

тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія – рідко.

З боку організму в цілому:

неспецифічний больовий синдром, загальне нездужання, слабкість, гарячка – нечасто;

набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз) – рідко;

розлади ходи – дуже рідко.

Відхилення лабораторних показників:

підвищення рівня печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, лужна фосфатаза), розлади функції печінки, підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові – нечасто;

зміна показників протромбіну – рідко;

підвищення рівнів амілази і ліпази – дуже рідко.

*Ці реакції фіксувалися у період постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у хворих з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості використання»).

Інші: псевдопухлини мозку.

Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня лужної фосфатази крові; рідко – відхилення від норми рівня протромбіну, підвищені активності амілази, частота невідома – підвищене міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у хворих, які отримували антагоністи вітаміну К.

* У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні небажані реакції, які впливають на різні системи, а іноді на декілька систем одразу, та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатія, пов’язані з парестезією, депресія, втома, розлади пам’яті, розлади сну, розлади слуху, зору, смаку та запаху).

Спричинені тинідазолом.

Небажані реакції, про які повідомляли, як правило, виникали нечасто, були легкими та минали самостійно.

З боку системи крові та лімфатичної системи: транзиторна лейкопенія.

З боку нервової системи: атаксія, судоми (рідко), запаморочення, головний біль, гіпестезія, парестезія, периферична нейропатія, розлади чутливості, вертиго, металевий присмак у роті, припливи крові.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, відчуття гіркоти в роті, анорексія, діарея, наліт на язиці, глосит, нудота, стоматит, блювання.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини реакції гіперчутливості, іноді тяжкі, спостерігаються рідко та проявляються у формі висипань на шкірі (петехіальних, макульозних, уртикарних), свербежу, гіперемії, кропив’янки та ангіоневротичного набряку.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: забарвлення сечі у темний колір.

Розлади загального стану та пов’язані зі способом використання лікарський засібу: підвищення температури тіла, підвищена втомлюваність.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС у сухому, недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

За рецептом.

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед.

Sun Pharmaceutical Industries Limited.

Індастріал Ареа 3, Девас - 455001, Індія

Industrial Area 3, Dewas, 455001, India