Ципролет А таблетки, в/плів. обол. №10

діючі речовини: ciprofloxacin, tinidazole;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин 500 мг і тинідазолу 600 мг;

додаткові компоненти: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, кислота сорбінова, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, полісорбат 80, диметикон, Opadry 13 F80003 white.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, з рискою на одному боці і гладкою поверхнею – з іншого.

Комбіновані антибактеріальні засоби. Фторхінолони у комбінації з іншими антибактеріальними засобами. Код АТХ J01R A04.

Фармакодинаміка. Фармакологічна дія лікарський засібу Ципролет^®А зумовлені фармакологічними властивостями кожної його речовини. Механізм дії ципрофлоксацину зумовлений пригніченням бактеріального ферменту ДНК-гірази бактерій. Результатом такого пригнічення є розлади об’ємної структури ДНК бактерій та робить неможливим подальший поділ бактеріальних клітин. Ципрофлоксацин має активність щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій.

Спектр дії ципрофлоксацину охоплює такі мікроорганізми:

аеробні грамнегативні бактерії – Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Salmonella typhi, Рroteus mirabilis, Proteus vulgaris, Shigella sonnei, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Serratia marcescens, Campylobacter jejuni, Pseudomonas aeruginosa, Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Bacillus anthracis, Moraxella catarrhalis;

аеробні грампозитивні бактерії – стафілококи, включаючи штами, що продукують пеніциліназу і штами, резистентні до метициліну, стрептококи, у тому числі Streptococcus рneumoniae, Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp.

Тинідазол є похідним 5-нітроімідазолу із заміщеним імідазоловим компонентом, який здатний діяти проти анаеробних бактерій і найпростіших. Механізм дії тинідазолу на анаеробні бактерії та найпростіші пов’язують з проникненням лікарський засібу у клітини мікроорганізмів та з ушкодженням ДНК або пригніченням її синтезу.

Тинідазол є активним як щодо найпростіших, так і щодо облігатних анаеробних бактерій. Найпростіші мікроорганізми, чутливі до тинідазолу, включають Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica та Giardia lamblia.

Тинідазол є активним щодо Gardnerella vaginalis та щодо більшості анаеробних бактерій, включаючи Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus, Bacteroides spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus sрр. та Veillonella spp.

Фармакокінетика.

Ципрофлоксацин швидко всмоктується після перорального прийому. Біодоступність становить приблизно 70 %. Їжа не впливає на ступінь абсорбції ципрофлоксацину, але може уповільнити швидкість всмоктування. Максимальна концентрація ципрофлоксацину у плазмі крові досягається через 1-2 години. Ципрофлоксацин досягає терапевтичних концентрацій майже у всіх тканинах і рідинах організму. Зв’язування з білками плазми крові незначне – 20-40 %. Період напіввиведення становить 3-5 годин. Тинідазол швидко та повністю всмоктується при застосуванні перорально.

Після прийому тинідазолу у дозі 2 г перорально концентрація у сироватці досягала піку у

40-51 мкг/мл протягом 2 годин і знижувалась до 11-19 мкг/мл через 24 години. Період напіввиведення тинідазолу з плазми крові становить 12-14 годин. Тинідазол активно розподіляється по всіх тканинах організму і проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Майже 12 % тинідазолу у плазмі зв’язано з білками крові. Тинідазол виводиться печінкою та нирками. Протягом 5 днів 60-65 % дози, яку було введено, виводиться нирками, причому 20-25 % виводяться у незміненому стані. Приблизно 12 % дози виводиться з випорожненнями.

Інфекції, спричинені чутливими до лікарський засібу мікроорганізмами, включаючи змішані аеробно-анаеробні інфекції, протозойні інфекції: дихальних шляхів – плеврит, емпієма плеври, абсцес легенів; ЛОР-органів – хронічний синусит, мастоїдит; шкіри та м’яких тканин – інфіковані виразки, абсцеси, целюліт, інфекції м’яких тканин у хворих на цукровий діабет; шлунково-кишкового тракту – бактеріальна діарея, дизентерія, амебіаз, інші змішані інфекції шлунково-кишкового тракту; інтраабдомінальні інфекції; гінекологічні інфекції; інфекції кісток – хронічний остеомієліт; стоматологічні інфекції.

Гіперчутливість до ципрофлоксацину або до інших фторхінолонів, гіперчутливість до тинідазолу або до інших похідних 5-нітроімідазолу, органічні неврологічні розлади, захворювання крові в анамнезі, час вагітності або лактації, дитячий вік. Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне використання лікарський засібу Ципролет^®А з лікарський засібами заліза, сукралфатом та антацидними засобами, які містять магній, алюміній, кальцій, і лікарський засібами з великою буферною ємністю (наприклад, антиретровірусні) знижує інтенсивність всмоктування ципрофлоксацину. У зв’язку з цим Ципролет^®А слід призначати за 1-2 години до або через 4 години після прийому зазначених лікарський засібів. Вказане обмеження не стосується класу блокаторів H₂-рецепторів.

Теофілін

Одночасне використання теофіліну та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові та подовження його періоду напіввиведення, що у свою чергу може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Циклоспорин

При одночасному застосуванні лікарський засібу з циклоспорином в окремих випадках спостерігається підвищення вмісту креатиніну в сироватці крові. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові для цих хворих.

Непрямі антикоагулянти

Ципролет^®А може підвищувати концентрацію і подовжувати період напіввиведення непрямих антикоагулянтів.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія антагоніста вітаміну К. Ступінь ризику може варіюватися залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період і відразу після одночасного використання ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).

Тизанідин

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Коли не застосовують»). У ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення Сmax у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – в 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується.

Ропінірол.

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати у період та одразу після сумісного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Клозапін.

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж

7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються здійснювати у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT.

Ципролет^®А, як і інші фторхінолонвмісні медикаменти, слід призначати обережно пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості використання»).

Метоклопрамід.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, в результаті чого досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол.

Одночасне використання ципрофлоксацину і медикаментів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових осіб супутнє використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс пероральновенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями і може розвинутися при супутньому застосуванні вказаних лікарський засібів.

Силденафіл.

C_max і AUC силденафілу зросли приблизно в 2 рази у здорових добровольців після перорального використання 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні лікарський засібу Ципролет^®А із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Пероральні цукрознижувальні засоби.

Ципролет^®А може підвищувати концентрацію і подовжувати період напіввиведення пероральних гіпоглікемічних засобів. При супутньому призначенні ципрофлоксацину та пероральних антидіабетичних медикаментів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад глібенкламіду, глімепіриду), повідомлялося про гіпоглікемію, що пов’язана, вірогідно, з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ «Небажані реакції»). Тому таким пацієнтам необхідний частий контроль показників глюкози в крові.

Дулоксетин.

Клінічні дослідження показали, що одночасне використання дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Нестероїдні протизапальні засоби.

Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гіраз) та певних нестероїдних протизапальних лікарський засібів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Ципрофлоксацин впливає на метаболізм кофеїну, спричиняючи пролонгацію його періоду напіввиведення. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і фенітоїну повідомлялося про зміни рівня фенітоїну в сироватці крові (підвищення або зниження). Сумісне використання лікарський засібу Ципролет^®А та пробенециду супроводжується підвищенням концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Метоклопрамід прискорює абсорбцію лікарський засібу Ципролет^®А, внаслідок чого скорочується період досягнення максимальної концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові (на біодоступність останнього це не впливає).

Використання ципрофлоксацину слід уникати пацієнтам, у яких спостерігалися серйозні небажані реакції у минулому при застосуванні фторхінолонів. Терапія таких хворих ципрофлоксацином слід розпочинати тільки за умови відсутності альтернативних видів терапія та після уважної оцінки користі – ризику (див. розділ «Коли не застосовують»).

У період терапія лікарський засібом не слід вживати алкогольні напої через можливий розвиток дисульфірам подібної реакції (припливи, спазми у животі, блювання, тахікардія). Не слід вживати алкоголь протягом 72 годин після припинення прийому лікарський засібу.

Хворим на епілепсію, з нападами судом в анамнезі, із судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку у зв’язку з небезпекою розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи Ципролет^®А слід призначати лише за життєвими показаннями. При появі у період терапія побічних реакцій з боку центральної нервової системи використання лікарський засібу слід припинити. При виникненні у період або після терапія лікарський засібом Ципролет^®А тяжкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує одразуї відміни лікарський засібу і призначення відповідної терапії.

У хворих із розладими функції печінки та/або нирок рекомендується контроль концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Для хворих літнього віку корекція дози не потрібна. У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У дуже рідкісних випадках можуть прогресувати анафілактичні реакції, що загрожують життю пацієнта. У цих випадках прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і одразу провести медикаментозне терапія. При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість, запалення) потрібно одразу припинити терапія лікарський засібом та уникати фізичного навантаження. Ципрофлоксацин може спричиняти появу реакції фоточутливості, тому у період терапія слід уникати прямого сонячного опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості терапію ципрофлоксацином потрібно припинити. Хворі, які приймають Ципролет^®А, повинні вживати достатню кількість рідини, щоб уникнути кристалурії.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Для терапія тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами відповідно до затверджених протоколів.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції сечового тракту

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин потрібно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними лікарський засібами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які пацієнт відвідав.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Використання у людей грунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Антибіотикоасоційована діарея

Відомо про випадки виникнення антибіотикоасоційованої діареї на тлі використання антибактеріальних лікарський засібів, яка може варіювати за ступенем тяжкості від легкої діареї до тяжких форм. Найчастішою причиною виникнення антибіотикоасоційованої діареї зазвичай є Clostridium Difficile. До складу лікарського засобу Ципролет А входить тинідазол, який, у більшості випадків, є активним щодо Clostridium difficile, тому вірогідність виникнення антибіотикоасоційованої діареї на тлі використання Ципролету А мінімальна, проте не виключена (за умови резистентності Clostridium difficile до тинідазолу). Лікарю слід уважно аналізувати клінічні дані пацієнта та, за умови потрібності, проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових лікарський засібів, використання антибактеріальних лікарський засібів, до яких Clostridium difficile є чутливою.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит

Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечового тракту з використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки користі-ризику, коли інше терапія застосувати не можна, або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним. Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювали у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Гіперчутливість до лікарський засібу

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»), про що слід одразу повідомити лікаря. У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що є загрозливим для життя пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такомза умови прийом лікарський засібу потрібно призупинити і одразу провести медикаментозне терапія (терапія анафілактичного шоку).

Кістково-м’язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, який може трапитись у перші 48 годин терапія. Були повідомлення про випадки виникнення розривів сухожиль через кілька місяців після припинення терапія лікарський засібом. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у хворих літнього віку, у хворих з розладим функції нирок, у хворих які перенесли трансплантацію органів та тих, які одночасно приймають кортикостероїди, тому слід уникати одночасного використання кортикостероїдів з даним лікарським засобом (див. розділ «Небажані реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) використання ципрофлоксацину слід припинити та розглянути альтернативні види терапія. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій та не використовувати кортикостероїди при ознаках тендинопатії.

Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Небажані реакції»).

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Небажані реакції»).

Центральна нервова система

Хінолони можуть спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин слід використовувати обережно пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом лікарський засібу слід припинити (див. розділ «Небажані реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом лікарський засібу слід припинити та вжити заходів, необхідних у даній клінічній ситуації.

Периферична нейропатія

У хворих, які приймали ципрофлоксацин, повідомляли про випадки сенсорної або сенсомоторної поліневропатії, яка проявлялася парестезією, гіпестезією, дизестезією або слабкістю (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість, окремо або в комбінації). Прийом ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають прояви невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість та отримати консультацію лікаря до продовження терапія лікарський засібом, з метою попередження розвитку незворотних станів (див. розділ «Небажані реакції»).

Серцеві розлади

Використання ципрофлоксацину пов’язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Небажані реакції»).

Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до медикаментів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів медикаментів на тривалість інтервалу QT. Потрібно дотримуватися обережності при одночасному призначенні ципрофлоксацину та медикаментів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») або у хворих з факторами ризику подовження інтервалу QT, або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вроджений синдром подовженого QT, некореговані електролітні розлади, такі як гіпокаліємія або гіпомагніємія та серцеві захворювання, зокрема серцева недостатність, інфаркт міокарда або брадикардія).

Шлунково-кишковий тракт

За умови виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після терапія) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке вимагає одразуго терапія (див. розділ «Небажані реакції»). У таких випадках прийом лікарський засібу потрібно припинити і почати використання відповідної терапії (наприклад ванкоміцину, 4 x 250 мг/добу перорально). Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовидільна система

У період терапії лікарський засібом Ципролет^®А пацієнтам слід контролювати показники ниркової функції, зокрема рівень сироваткового креатиніну (двічі на тиждень). Повідомляли про кристалурію, пов’язану з використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Гепатобіліарна система

При прийомі ципрофлоксацину повідомляли про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), терапія слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у хворих з попереднім ушкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин (див. розділ «Небажані реакції»).

Дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази

При прийомі ципрофлоксацину повідомляли про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій у період тривалих курсів терапія і при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для медикаментів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, за пацієнтами, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Ризик аневризми та розшарування аорти після прийому фторхінолонів

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти після прийому фторхінолонів, особливо у хворих літнього віку. Таким чином, фторхінолони слід використовувати тільки після уважної оцінки користі – ризику та після розгляду інших варіантів терапії у хворих з позитивною сімейною історією хвороби аневризми, у хворих з діагнозом аневризми аорти та/або розшаруванням аорти, або в наявності інших факторів ризику, або умов, що приводять до аневризми та розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, гіпертензія, атеросклероз).

За умови виникнення раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Коливання рівнів глюкози крові

Фторхінолони можуть спричиняти розлади рівнів глюкози крові, включаючи гіперглікемію та гіпоглікемію (див. розділ «Небажані реакції») зазвичай у хворих з діабетом, які отримують супутнє терапія пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Існують дані про важкі випадки гіпоглікемії, що призводили до коми. Для таких хворих рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози у крові.

Використання ципрофлоксацину слід уникати пацієнтам, у яких спостерігалися серйозні небажані реакції у минулому при застосуванні фторхінолонів. Терапія таких хворих ципрофлоксацином слід розпочинати тільки за умови відсутності альтернативних видів терапія та після уважної оцінки користі – ризику (див. розділ «Коли не застосовують»).

Довготривалі, з втратою працездатності, потенційно необоротні серйозні небажані реакції.

Дуже рідко надходили повідомлення про довготривалі (від кількох місяців до років), з втратою працездатності, потенційно необоротні серйозні небажані реакції, які впливали на різні, іноді одночасно декілька систем органів (кістково-м’язову, нервову системи, психіку та органи чуття) у хворих, які отримували терапія хінолонами та фторхінолонами незалежно від віку та раніше виявленних факторів ризику. Використання ципрофлоксацину слід одразу припинити при появі перших ознак або симптомів будь-яких серйозних побічних реакцій та одразу звернутися до лікаря.

Використання в час вагітності або лактації. Лікарський засіб протипоказаний у час вагітності або лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У період терапія слід утримуватися від керування автотранспортом та/або іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Звичайна доза лікарський засібу Ципролет^®А для дорослих – 1 таблетка 2 рази на добу. Використовувати дорослим перорально за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини. Для хворих з кліренсом креатиніну від 31 до 60 мл/хв максимальна добова доза лікарський засібу повинна становити 2 таблетки на добу, для хворих з кліренсом креатиніну 30 мл/хв або менше – 1 таблетка на добу. При інфекціях тяжкого перебігу органів черевної порожнини, дихальних шляхів, при хронічному остеомієліті максимальна добова доза лікарський засібу – 3 таблетки на добу. Курс терапія залежить від тяжкості інфекції та результатів бактеріологічних досліджень. Звичайний курс терапія при гострих інфекціях становить 5-7 днів, але за умови терапія хронічних рецидивуючих інфекцій курс терапія становить 10-14 днів. Рекомендується продовжувати прийом лікарський засібу протягом принаймні 3-х днів після нормалізації температури або усунення симптомів інфекційного процесу.

ДітиЕфективність та безпека використання лікарський засібу у педіатричній практиці не встановлені, тому дітям його не слід використовувати.

Прояви передозування можуть включати такі прояви як запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. За умови гострого передозування були повідомлення про ниркову токсичність. Специфічний антидот невідомий. За умови передозування слід промити шлунок. За пацієнтом слід уважно спостерігати і проводити підтримуюче терапія, включаючи моніторинг функції нирок і використання антацидів, що містять магній, алюміній або кальцій, які можуть зменшити всмоктування ципрофлоксацину. Слід підтримувати адекватний водний режим. Тинідазол легко видаляється у період діалізу. Ципрофлоксацин за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться у невеликій кількості (менше 10 %).

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції/кандидоз, включаючи оральний кандидоз та вагінальний кандидоз, шкірний кандидоз, молочниця, вагініт, антибіотико-асоційований/псевдомембранозний коліт з можливим летальним наслідком.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, підвищення рівня печінкових ферментів (ALT, AST), лужної фосфатази, блювання, диспептичні явища, печія, аномальні значення тестів на функцію печінки, анорексія, запор, метеоризм, білірубінемія, жовтяниця, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт, некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю), панкреатит, гепатит (неінфекційний), металевий присмак у роті, абдомінальний біль, обкладений язик, глосит, стоматит.

*З боку нервової системи: запаморочення, розлади сну, ажитація, сплутаність свідомості, мігрень, галюцинації, підвищена пітливість, парестезії, дизестезії, гіпестезії, емоціональні розлади (неспокій, страх, тривога), розлади сну, судоми, підвищена сонливість, безсоння, патологічні/жахливі сновидіння, летаргія, пероральночерепна гіперестезія, депресія, тремор, нестійка хода, психоз, підвищення пероральночерепного тиску, атаксія, сіпання, головний біль, сенсорні розлади, периферична нейропатія та полінейропатія.

З боку серцево-судинної системи: розлади ритму (у тому числі екстрасистолія, тріпотіння передсердь, шлуночкова аритмія, тахікардія, відчуття серцебиття, двонаправлена шлуночкова тахікардія) синкопе (непритомність), вазодилатація, відчуття припливів, зниження/підвищення артеріального тиску, васкуліт, подовження інтервалу QT.

З боку кровотворної і лімфатичної систем: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, змінені значення рівня протромбіну, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, тромбоцитоз, гемолітична анемія, петехії, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), кровоточивість, метгемоглобінемія, моноцитоз, пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

*Психічні розлади: психомоторна збудливість/тривожність, неспокій, ажитація, стривоженість, патологічні сновидіння, сплутаність свідомості і дезорієнтація, депресія, галюцинації, психози, психотичні реакції (маніакальні, фобії, деперсоналізація), делірій, дратівливість.

*З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини: біль у кінцівках, артралгії, розлади функції суглобів, міалгії, набряк суглобів, міастенія, загострення симптомів міастенії, міоклонус, ушкодження сухожиль, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахілових), ушкодження сухожиль, напад подагри, біль у спині, шиї, грудях.

З боку сечостатевої системи: збільшення рівня креатиніну, збільшення рівня азоту сечовини, ниркова недостатність, розлади функції нирок, вагінальний кандидоз, гематурія, кристалурія, поліурія, затримка сечовипускання, уретральна кровотеча, кандидурія, циліндрурія, альбумінурія, загострення сечокам’яної хвороби, тубулоінтерстиціальний нефрит, потемніння сечі.

Резасібивні розлади: неприємні відчуття у молочних залозах, гінекомастія.

Ендокринні розлади: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома, синдром розлади секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ).

З боку дихальної системи: диспное (включаючи астматичні стани), набряк гортані.

Реакції гіперчутливості. Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірний висип, свербіж, макулопапульозний висип, почервоніння шкіри, кропив’янка, реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирів, алергічні реакції, медикаментозна пропасниця, анафілактоїдні/анафілактичні реакції (в тому числі анафілактичний шок), реакція, подібна до сироваткової хвороби, петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гіперпігментація, ангіоневротичний набряк (у тому числі набряк обличчя, губ, шиї, кон’юнктиви, кистей рук).

*З боку органів зору: розлади зору, розлади сприйняття кольорів, затуманення зору, ахроматопсія.

*З боку органів чуття та рівноваги: розлади смаку, дзвін/шум у вухах, тимчасова глухота, розлади слуху, зору, диплопія, хроматопсія, паросмія, розлади нюху/ розлади відчуття запахів.

*З боку організму в цілому: біль у животі, кандидоз, астенія, біль у кінцівках, біль у спині, біль у грудях, припливи. Неспецифічний больовий синдром, загальне нездужання, підвищена втомлюваність, слабкість, підвищення температури тіла; лімфаденопатія, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз); розлади ходи.

Розлади метаболізму: набряки, гіперглікемія, збільшена активність амілази, збільшена активність ліпази.

* Дуже рідко надходили повідомлення про довготривалі (від кількох місяців до кількох років), з втратою працездатності, потенційно необоротні серйозні небажані реакції, які впливали на різні, іноді одночасно на кілька систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгію, біль у кінцівках, розлади ходи, нейропатії, асоційовані з парестезією, депресією, втомлюваністю, розладим пам’яті, розладами сну, розладим слуху, зору, смаку та відчуття запаху) у хворих, які отримували терапія хінолонами та фторхінолонами незалежно від раніше виявленних факторів ризику.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці для захисту від дії світла при температурі не вище 25°С

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у коробці.

За рецептом.

Д-р Редді’с Лабораторіс Лтд, ФТО – ІI

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дільниця № 42р, 43, 44р, 45р, 46р, 53, 54, 83, с. Бачупалі, Бачупалі Мандал, округ Медчал Малкайгірі – 500090, штат Телангана, Індія

Повідомити про побічну реакцію або відсутність ефективності при застосуванні лікарського засобу можна за телефонами (цілодобово):

+38(044) 207-51-97 або +38 (050) 414-39-39; а також за електронною адресою: DrugSafetyUa@drreddys.com