Цифран таблетки, в/о по 500 мг №10

діюча речовина: ципрофлоксацин;

1 таблетка має у складі ципрофлоксацину гідрохлориду 596,388 мг еквівалентно ципрофлоксацину 500 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору овальні таблетки, вкриті оболонкою, з відтиском «500» з одного боку та гладенькі з іншого боку.

Антибактеріальні засоби для системного використання.

Група фторхінолонів. Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена здатністю пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними в багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) і МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у топоізомеразі IV і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що є наслідком вище вказаного, буває різною. Поодинокі мутації зазвичай не призводять до клінічної резистентності, однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності як непроникність та/або ефлюксний насос можуть спричиняти різний вплив на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізіохімічних властивостей різних представників указаного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Всі in vitro механізми резистентності загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар’єр проникності (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr геном.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні –

від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

¹ Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину мають відношення до терапії із використанням високих доз.

* Не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від використання лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості використання»).

Доклінічні дані з безпеки

На основі загальноприйнятих доклінічних даних досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або резасібивної токсичності не виявлено особливої небезпеки ципрофлоксацину для людей.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального використання таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхнього відділу тонкого кишечнику. C_max досягається через 1-2 години.

Одноразові дози 100‑750 мг призводили до дозозалежних C_max між 0,56 мг/л та 3,7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно при дозах до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність лікарський засібу становить 70-80 %. Пероральна доза ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною AUC, еквівалентною такій після пероральновенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30 %). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та у тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

Біотрансформація

Були зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M₁), сульфоципрофлоксацину (М₂), оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше – через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб з нормальною функцією нирок становить приблизно 4-7 годин.

Нирковий кліренс становить 180‑300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480‑600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях наявний у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. У процесі досліджень з участю дітей не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC (у дітей віком від 1 року). Після багаторазового використання лікарський засібу (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. У 10 дітей з тяжким сепсисом віком до 1 року показник C_max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після 1-годинної пероральновенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8-32 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11-23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться в межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу хворих дитячого віку з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального використання – від 50 % до 80 %.

Цифран показаний для терапія нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Фармакологічна дія» та «Особливості використання»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Потрібно враховувати офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;
• бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• негоспітальна пневмонія.
• Хронічний гнійний отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції сечового тракту:
• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит.
• Інфекції статевого тракту:
• гонококовий уретрит і цервіцит, спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• орхіепідидиміт, зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, терапія діареї мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).
• Гарячка у хворих з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для терапія тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Терапія повинен розпочинати лише лікар, який має досвід терапія вищезазначених інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Фармакологічна дія» та «Особливості використання»).

*Тільки за умови, якщо визнано неефективним або недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для терапія цієї інфекції.

Гіперчутливість до діючої речовини або до інших лікарський засібів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарський засібу.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив інших медикаментів на ципрофлоксацин

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід обережно призначати пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості використання»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та медикаментів, що містять багатовалентні катіони і мінеральні добавки (наприклад, кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатзв’язуючих полімерів (наприклад, севеламер або карбонат лантану), сукральфатів або антацидів, а також лікарський засібів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід вживати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих лікарський засібів. Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові та молочні засіби

Кальцій у складі харчових засібів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами засібів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральної форми), в результаті чого досягнення C_max відбувається швидше. Не відзначено впливу ципрофлоксацину на біодоступність.

Омепразол

Одночасне використання ципрофлоксацину і медикаментів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти

Тизанідин

Тизанідин не можна використовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Коли не застосовують»). У процесі клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлене збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції.

Метотрексат

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом, тому їх одночасне використання не рекомендується (див. розділ «Особливості застосуваня»).

Теофілін

Одночасне використання ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що, зі свого боку, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Тому при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та при потрібності знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного використання ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрації похідних цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та медикаментів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну сироватки крові у цих хворих.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період та одразу після одночасного використання ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Дулоксетин

У процесі клінічних досліджень було показано, що одночасне використання дулоксетину зі сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол

У процесі клінічних досліджень було виявлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С_max і AUC ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн

Було показано, що у здорових добровольців одночасне використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс пероральновенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів.

Клозапін

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл

C_max і AUC силденафілу збільшилися приблизно у 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального використання 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину зі силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що флувоксамін, сильний інгібітор ізоензиму CYP450 1А2, помірно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-разового збільшення впливу агомелатину. Хоча немає доступних клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному його застосуванні (див. «Цитохром Р450» у розділі «Особливості використання»).

Золпідем

Одночасне використання ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему в крові, тому одночасне використання цих лікарський засібів не рекомендується.

Слід уникати використання лікарський засібу пацієнтам, які мали серйозні небажані реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Терапія цих хворих ципрофлоксацином потрібно починати тільки за відсутності альтернативних варіантів терапія і після уважної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні небажані реакції

У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні небажані реакції, які впливають на різні системи організму, а іноді на декілька систем відразу (опорно-рухову, нервову, психічну та органи чуття). Використання лікарський засібу слід одразу припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не використовувати як монотерапію для терапія тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для терапія вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Відповідно, ципрофлоксацин слід використовувати для терапія гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна використовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, із цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна використовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, є менш ефективними, ніж триваліша терапія лікарський засібом. Цей факт потрібно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин використовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Використання людям грунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих із кістозним фіброзом

У клінічні дослідження були включені діти та підлітки віком 5-17 років. Більш обмежений досвід терапія дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит

Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечового тракту із використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали використання ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки користь/ризик, коли інше терапія застосувати не можна або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у процесі клінічних досліджень, а клінічний досвід – обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Гіперчутливість до лікарський засібу

Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після використання одноразової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції») та представляти загрозу для життя. У такомза умови використання ципрофлоксацину потрібно припинити і, за умови потрібності, провести належне медикаментозне терапія.

Кістково-м’язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Однак у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину. Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку терапія хінолонами та фторхінолонами і навіть впродовж декількох місяців після припинення терапія. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у хворих літнього віку, хворих із розладими функції нирок, хворих із трансплантацією цілісних органів та хворих, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного використання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) терапія лікарський засібом слід припинити, рекомендується розглянути альтернативне терапія. Пошкоджену(і) кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не використовувати за умови виникнення ознак тендинопатії.

Ципрофлоксацин обережно використовувати пацієнтам із міастенією гравіс через ймовірне загострення симптоматики вказаного захворювання (див. розділ «Небажані реакції»).

Розлади зору

При порушенні зору або при будь-якому відчутному впливі на очі слід одразу звернутися до лікаря.

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла та УФ-випромінення (див. розділ «Небажані реакції»).

Центральна нервова система (ЦНС)

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин обережно потрібно використовувати пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Небажані реакції»). Навіть після першого використання ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках використання ципрофлоксацину слід припинити.

У хворих, які застосовували ципрофлоксацин, зафіксовано випадки полінейропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість, окремо або у комбінації). Використання ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають прояви нейропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ «Небажані реакції»).

Периферична нейропатія

У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводило до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. За умови виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які застосовують лікарський засіб, потрібно поінформувати свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Серцеві розлади

Слід обережно використовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• за умови одночасного використання лікарський засібів, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• за умови наявності захворювань серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки молодшого віку можуть виявляти більшу чутливість до лікарський засібів, що подовжують QTc. Тому слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб використання та дози», «Надмірне застосування» та «Небажані реакції»).

Аневризма аорти, розшарування аорти та регургітація серцевого клапана

Результати епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик аневризми аорти та розшарування аорти, особливо у хворих літнього віку після прийому фторхінолонів. У хворих, які приймали фоторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми аорти та розшарування аорти, що супроводжувалися розривами аорти (включаючи летальні випадки) та побічними реакціями (див. розділ «Небажані реакції»).

Тому фторхінолони слід використовувати лише після уважної оцінки співвідношення користі/ризику і після розгляду інших варіантів терапії пацієнтам з аневризмою аорти або розшаруванням аорти або серцевою недостатністю в сімейному чи особистому анамнезі, або за умови наявності інших факторів ризику:

• при аневризмі аорти і розшаруванні аорти та серцевій недостатності (в тому числі захворювання сполучної частини, такі як, наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса — Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит або додатково до аневризми аорти або розшарування аорти (включаючи судинні захворювання такі як артеріїт Такаясу, гігантський клітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена)) або додатково
• при аневризмі та розшаруванні аорти (наприклад, при судинних захворюваннях, таких як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз або синдром Шегрена) або додатково:
• при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, при інфекційному ендокардиті).

Ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також їх розриву може бути підвищений у хворих, які застосовують лікарський засіб одночасно зі системними кортикостероїдами.

За умови раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід порадити одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати одразу звернутися за медичною допомогою за умови виникнення гострої задишки, нового нападу прискореного серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про розлади рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, зазвичай у хворих із діабетом, які проходили одночасне терапія пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет.

Шлунково-кишковий тракт

Виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після терапія) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (такого, що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного терапія (див. розділ «Небажані реакції»). У таких випадках використання ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати відповідну терапію. Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані у такій клінічній ситуації.

Нирки та сечовидільна система

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану із використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнтам, яким застосовують ципрофлоксацин, потрібно отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у хворих з розладими функції нирок потрібно проводити корекцію дози згідно з інформацією, зазначеною у розділі «Спосіб використання та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) терапія слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли очікувана користь переважає потенційний ризик. У такомза умови потрібно спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин пригнічує CYP1A2, тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих медикаментів, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне використання ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Отже, за пацієнтами, які застосовують ці медикаменти одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне використання ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето-/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на резасібивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у час вагітності з метою профілактика небажаного впливу на плід краще уникати використання ципрофлоксацину.

Період лактації. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом і працювати з механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Небажані реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами може бути порушена.

Дозу лікарського засобу потрібно визначати згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю збудника (збудників) до ципрофлоксацину, функцією нирок пацієнта, а у дітей та підлітків – згідно з масою тіла. За умови потрібності використання ципрофлоксацину у дозуванні не кратному 500 мг, використовувати інший лікарський зосіб у відповідному дозуванні.

Тривалість терапія залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Терапія інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати використання вищих доз ципрофлоксацину та одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів.

Терапія деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Діти та підлітки

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для хворих із розладими функції нирок:

У хворих з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Дослідження щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із розладими функції нирок та/або печінки не проводили.

Спосіб використання

Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, і запивати рідиною. Їх можна вживати незалежно від вживання їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна вживати разом із молочними засібами (наприклад, із молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад, з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний вживати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати терапію із пероральновенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти.

Використання ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину повинен проводити лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження використання ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n=335, середній вік=6,3 року; група порівняння: n=349, середній вік=6,2 року; віковий діапазон – від 1 до 17 років) показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов’язана із використанням лікарський засібу (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов’язаних з ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку використання лікарський засібу в межах 7,2 % та 4,6 % для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов’язаної з лікарський засібом, через 1 рік спостереження становила 9 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані із використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків потрібно розпочинати тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних зі суглобами та/або навколишніми тканинами.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарський засібу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і в разі потрібності – підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).

За умови передозування потрібно проводити симптоматичне терапія. Через ймовірне подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції на лікарський засіб як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висипання і місцеві реакції у місці введення.

Дані про небажані реакції на лікарський засіб ципрофлоксацин, отримані у процесі клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи використання), наведено нижче. Частота виникнення визначається як: часто ³ 1/100, < 1/10; нечасто ³ 1/1 000, < 1/100; рідко ³ 1/10000, < 1/1000; дуже рідко < 1/10000, частота невідома (не можна розрахувати за даними, що існують дотепер).

Інфекції та інвазії:

нечасто: грибкові супер-інфекції;

рідко: антибіотик-асоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним наслідком) (див. розділ «Особливості використання»).

З боку системи кровотво-рення та лімфатичної системи:

нечасто: еозинофілія;

рідко: лейкопенія, анемія,нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцито-пенія, тромбоцитемія;

дуже рідко: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю пацієнта),

пригнічення функції кісткового мозку (що загрожує життю пацієнта).

З боку імунної системи:

рідко: алергічні реакції, алергічний/ ангіоневротичний набряк;

дуже рідко: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю пацієнта) (див. розділ «Особливості використання»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

Розлади обміну речовин та харчування:

нечасто: зниження апетиту;

рідко: синдром розлади секреції антидіуретичного гормону, гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості використання»);

дуже рідко: випадки гіпоглікемічної коми.

Психічні розлади*:

нечасто: психомоторна збудливість/ тривожність;

рідко: Сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/ вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості використання»), галюцинації;

дуже рідко: психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/ вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості використання»).

З боку нервової системи*:

нечасто: головний біль, запаморочення, розлади сну, розлади смаку;

рідко: парестезія та дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус, див. розділ «Особливості використання»), запаморочення;

дуже рідко: мігрень, розлади координації, розлади ходи, розлади нюху, перорально-черепна гіпертензія та псевдопухлини мозку;

частота невідома: периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості використання»).

З боку органів зору*:

рідко: розлади зору (наприклад, диплопія);

дуже рідко: розлади сприйняття кольорів.

З боку органів слуху та лабіринту*:

рідко: дзвін у вухах, втрата слуху/ розлади слуху.

З боку серця **:

рідко: тахікардія;

частота невідома: шлуночкова аритмія та піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначали переважно у хворих із факторами ризику щодо подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT.

З боку судин **:

рідко: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан;

дуже рідко: васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади:

рідко: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто: нудота, діарея;

нечасто: блювання, біль у ділянці шлунка та по ходу кишечнику, абдомінальний біль, диспепсія, флатуленція;

дуже рідко: панкреатит.

З боку гепато-біліарної системи:

нечасто: підвищення рівня трансаміназ та білірубіну;

рідко: розлади функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит;

дуже рідко: некроз печінки (що у рідкісних випадках прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю пацієнта) (див. розділ «Особливості використання»).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:

нечасто: висипання, свербіж, кропив’янка;

рідко: реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості використання»);

дуже рідко: петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (що потенційно загрожує життю пацієнта), токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожує життю пацієнта);

частота невідома: гострий генералізо-ваний екзантема-тозний пустульоз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини*:

нечасто: м’язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгія;

рідко: міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів;

дуже рідко: м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості використання»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості використання»).

З боку нирок та сечовидільної системи:

нечасто: розлади функції нирок;

рідко: Ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості використання»), тубулоінтер-стиціальний нефрит.

Розлади загального стану та реакції у місці введення:

нечасто: астенія, гарячка;

рідко: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники:

нечасто: підвищення активності лужної фосфатази крові;

рідко: підвищення активності амілази;

частота невідома: збільшення рівня МНВ (у хворих, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К).

* У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні небажані реакції, які впливали на різні системи, а іноді на декілька систем відразу, та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, нейропатія, пов’язані з парестезією, депресія, втома, розлади пам’яті, розлади сну, розлади слуху, зору, смаку та запаху).

** За умови аневризми аорти та розшарування аорти, які супроводжуються розшаруванням аорти (включаючи летальні наслідки) у хворих, які отримували фторхіноліни, повідомлялося про випадки регургітації/недостатності будь-якого зі серцевих клапанів (див. розділ «Особливості використання»)

Використання дітям

Частота випадків артропатії, зазначена вище, грунтується на даних, одержаних у процесі досліджень з участю дорослих хворих. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дозволяють проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо лікарський засібу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 ^оС, у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

За рецептом.

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед.

Sun Pharmaceutical Industries Limited.

с. Гангувала, Паонта Сахіб, Дістрікт Сірмоур, Хімачал Прадеш 173025, Індія.

V. Gаnguwala, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh 173025, India.