Ципрофлоксацин-Новофарм розчин д/інф. 2 мг/мл по 100 мл у пляш. б/пач.

діюча речовина: ципрофлоксацину гідрохлорид;

1 мл розчину має у складі ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин 2 мг;

додаткові компоненти: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий жовтуватого або жовтувато-зеленого кольору розчин.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01М А02.

Фармакодинаміка.

Ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль у процесі сегментної деспіралізації та спіралізації хромосоми у період фази розмноження бактерій і запобігає хромосомній транскрипції інформації, що необхідна для здійснення нормального метаболізму бактеріальної клітини, яка призводить до пригнічення здатності збудника розмножуватися. Лікарський засіб здійснює швидкий та виражений бактерицидний вплив на мікроорганізми, що знаходяться як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. Проявляє високу ефективність стосовно практично всіх грамнегативних та грампозитивних збудників. До ципрофлоксацину чутливі Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafhia spp., Edwardsieila spp., Proteus (як індолпозитивні, так і індолнегативні штами), Morganella spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteurella, Haemophilus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp. (у тому числі − Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Різну чутливість проявляють Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Streptococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаеробні коки (Peptococcus, Peptostreptococcus) помірно чутливі до ципрофлоксацину, a Bacteroides − стійкий. Ципрофлоксацин ефективний відносно бактерій, що продукують бета-лактамази. Проявляє активність також щодо мікроорганізмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофуранових лікарський засібів. У деяких випадках ципрофлоксацин активний відносно штамів мікроорганізмів, резистентних до інших лікарський засібів групи фторхінолонів. Проте слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до лікарський засібу Streptococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлоксацину розвивається повільно і поступово («багатоступінчастий» тип).

Фармакокінетика.

Ципрофлоксацин швидко і добре проникає в усі тканини організму. Максимальні концентрації у плазмі крові після пероральновенного введення досягаються через 60-90 хвилин. Об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги досягає 2-3 л/кг. Оскільки зв’язування ципрофлоксацину з білками незначне (20-30 %), а речовина знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі, майже вся кількість введеного лікарський засібу може вільно дифундувати в екстравазальний простір. У зв'язку з цим концентрації ципрофлоксацину в деяких рідинах і тканинах організму спроможні значно перевищувати рівень лікарський засібу в сироватці крові (зокрема, відзначається висока концентрація ципрофлоксацину в жовчі). Виділяється ципрофлоксацин, в основному, нирками (майже 45 % − у незміненому вигляді, близько 11 % − у вигляді метаболітів). Через кишечник виділяється решта дози (приблизно 20 % − у незміненому вигляді, майже 5-6 % − у вигляді метаболітів). Нирковий кліренс становить 3-5 мл/хв/кг, загальний кліренс − 8-10 мл/хв/кг. Період напіввиведення становить 3-5 годин. У зв'язку з тим, що лікарський засіб виводиться різними шляхами, збільшення періоду напіввиведення спостерігається лише при значному порушенні функції нирок (ймовірне збільшення цього показника до 12 годин).

Показаний для терапія нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості використання» та «Фармакологічна дія»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі.

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або бронхоектазах;
• негоспітальна пневмонія.
• Хронічний гнійний отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції сечового тракту:
• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит.
• Інфекції статевої системи:
• гонококовий уретрит і цервіцит, спричинений Neisseria gonorrhoeae;
• орхіепідидиміт, зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати місцеву інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, терапія діареї мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).
• Гарячка у хворих з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки.

• Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для терапія тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Терапія повинен розпочинати лише лікар, який має досвід терапія вищезазначених інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості використання» та «Фармакологічна дія»).

*Тільки за умови якщо визнано неефективним або недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для терапія цієї інфекції.

Лікарський засіб не слід використовувати за наявності гіперчутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину, до інших лікарський засібів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарський засібу.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання медикаментів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Лікарський засіби, які подовжують інтервал QT.

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати обережно пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості використання»).

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти.

Тизанідин.

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Коли не застосовують»). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції.

Метотрексат.

При одночасному призначенні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому збільшується імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості використання»).

Теофілін.

Одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину.

Після одночасного використання ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин.

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та медикаментів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові у цих хворих.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у хворих, які отримували антибактеріальні лікарський засіби, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період і одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Дулоксетин.

Клінічні дослідження показали, що одночасне використання дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол.

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових осіб супутнє використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і пероральновенних медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.

Клозапін.

Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються у період і одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл.

C_max і AUC силденафілу зросли приблизно в два рази у здорових добровольців після перорального використання 50 мг силденафілу та супутнього використання 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні лікарський засібу ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

Агомелатин.

У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як потужний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 суттєво інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при їх одночасному застосуванні.

Золпідем.

Одночасне використання з ципрофлоксацином може підвищити рівень золпідему у крові, тому одночасне використання не рекомендується.

Слід уникати призначення лікарського засобу пацієнтам, які мали серйозні небажані реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Терапія таких хворих ципрофлоксацином слід починати тільки за відсутності альтернативних варіантів терапія і після уважної оцінки співвідношення користь/ризик.

Хворим з епілепсією, з нападами судом в анамнезі, із судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку через небезпеку розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи ципрофлоксацин слід призначати лише за життєвими показаннями.

При виникненні у період або після терапія ципрофлоксацином тяжкої і тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує одразуї відміни лікарський засібу і призначення відповідної терапії.

Тривалі, інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні небажані реакції

У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, повідомлялося про тривалі (протягом декількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні небажані реакції, які впливали на різні, а іноді на декілька відразу, системи організму (опорно-руховий апарат, нервову і психічну системи, органи чуття). Використання лікарського засобу слід одразу припинити після появи перших ознак та/або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися до лікаря.

Тяжкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями та анаеробними патогенними мікроорганізмами

Ципрофлоксацин не використовувати як монотерапію для терапія тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для терапія тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (у тому числі Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендований для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин потрібно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними лікарський засібами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключена наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні терапія клінічного поліпшення не відбувається, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна використовувати при неускладненому циститі у жінок перед клімактеричного періоду, є менш ефективними, ніж триваліша терапія лікарський засібом. Цей факт потрібно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолінів та фторхінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами, залежно від результатів мікробіологічного аналізу.

Легенева форма сибірської виразки

Ймовірність використання людині ґрунтується на даних про визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних лікарський засібів, у тому числі і при застосуванні лікарський засібу Ципрофлоксацин. Терапія антибактеріальними лікарський засібами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам’ятати про ймовірність виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх хворих з діареєю після використання антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, протягом двох місяців після введення антибактеріальних лікарський засібів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, використання антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, потрібно буде припинити. Залежно від клінічних даних потрібно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових лікарський засібів, застосувати антибактеріальні лікарський засіби, до яких є чутливою Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.

Діти та підлітки

Використання ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані з використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків має розпочинатися тільки після уважної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом

У клінічні випробування було включено дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід терапія дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит

Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечового тракту з використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

У клінічних дослідженнях оцінювали використання ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1‑17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за умови наявності, за результатами мікробіологічного дослідження, інших інфекцій, згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки користі-ризику, коли інше терапія застосувати не можна або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Гіперчутливість до лікарський засібу

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»), про що слід одразу повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину. У такомза умови введення ципрофлоксацину потрібно призупинити і одразу провести медикаментозне терапія (терапія анафілактичного шоку).

Тендиніт і розрив сухожиль

Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення «користь/ризик» цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину. Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку терапія хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть впродовж декількох місяців після припинення терапія. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у хворих похилого віку, хворих з розладим функції нирок, хворих з трансплантаціями цілісних органів та хворих, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного використання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) використання ципрофлоксацину слід припинити та розглянути альтернативне терапія. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід використовувати за умови виникнення ознак тендинопатії.

Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Небажані реакції»).

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Небажані реакції»).

Центральна нервова система

Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із розладами ЦНС, які мають схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Небажані реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вжити необхідних заходів.

Периферична нейропатія

У хворих, які приймали хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. За умови виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються лікарський засібом, потрібно повідомити свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Серцеві розлади

Використання ципрофлоксацину пов’язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Небажані реакції»).

Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до медикаментів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів медикаментів на тривалість інтервалу QT. Потрібно дотримуватися обережності при одночасному призначенні лікарський засібу ципрофлоксацину та медикаментів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а також за умови наявності у хворих факторів ризику подовження інтервалу QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вродженого синдрому подовженого QT, некорегованих електролітних розладів, таких як гіпокаліємія або гіпомагніємія, та серцевих захворювань, зокрема серцевої недостатності, інфаркту міокарда або брадикардії).

Аневризма, дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана

Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у хворих літнього віку, і регургітації аортального та мітрального клапанів після використання фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Небажані реакції»).

Отже, фторхінолони слід використовувати лише після уважної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів терапія пацієнтам із аневризмою у сімейному анамнезі чи вродженою вадою серцевих клапанів, пацієнтам зі встановленим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, із захворюванням серцевого клапана чи за наявності інших факторів ризику, а саме:

§ фактори ризику як аневризми та дисекції аорти, так і регургітації/недостатності серцевого клапана: захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса — Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит;

§ фактори ризику аневризми та дисекції аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;

§ фактори ризику регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми і дисекції аорти та її розриву підвищений у хворих, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

За умови появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати одразу звертатися за медичною допомогою за умови гострої задишки, нового нападу серцебиття, розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Гіпоглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про розлади рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, зазвичай у хворих з діабетом, які одночасно лікувалися пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Для всіх хворих, хворих на цукровий діабет, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня глюкози в крові (див. розділ «Небажані реакції»).

Шлунково-кишковий тракт

За умови виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після терапія) про це слід повідомити лікаря, оскільки такий симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке вимагає одразуго терапія (див. розділ «Небажані реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати використання відповідної терапії. Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовидільна система

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану з використанням ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму в основному у незміненій формі через нирки, потрібно проводити корекцію дози для хворих з розладими функції нирок з метою уникнення збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Небажані реакції»). За умови появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) терапія слід припинити. Також може відзначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у хворих з ушкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин (див. розділ «Небажані реакції»).

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину цими пацієнтами, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик виділення резистентних до ципрофлоксацину бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для медикаментів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, за пацієнтами, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати для виявлення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на лабораторні показники

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції у місці введення

Повідомлялося про реакції у місці введення ципрофлоксацину. Частота таких реакцій зростає, якщо тривалість введення становить до 30 хвилин. Реакції можуть проявлятись як місцеві шкірні реакції, що швидко зникають після завершення інфузії. Подальше пероральновенне введення не протипоказане, якщо реакції не повторюються або не стають інтенсивнішими.

Навантаження NaCl

У хворих, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію (пацієнти з застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом), слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на резасібивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода. Тому у час вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період лактації. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Небажані реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків – відповідно до маси тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.

Терапія інфекцій, спричинених деякими бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci) може потребувати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Терапія деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток і суглобів) може потребувати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника.

Дорослі

Діти

Дозування для хворих літнього віку.

Пацієнтам літнього віку слід призначати більш низькі дози ципрофлоксацину, залежно від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при розладих функції нирок або печінки у дорослих.

Розлади функції нирок.

Розлади функції печінки.

Коригування дози не потрібне.

Режим дозування при розладих функції нирок або печінки у дітей не вивчали.

Ципрофлоксацин вводити шляхом пероральновенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин. Для дорослих хворих тривалість інфузії становить 60 хвилин для лікарський засібу, що має у складі 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для лікарський засібу, що має у складі 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта і зменшити ризик венозного подразнення.

Розчин для інфузій вводити або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.

Сумісність з іншими розчинами.

Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера, 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % та 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl або 0,45 % NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Діти.

Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати дітям для терапія інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання».

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарський засібу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться за умови передозування, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за умови потрібності – підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).

За умови передозування потрібно провести симптоматичне терапія. Потрібно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитися.

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції на лікарський засіб, як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висип і місцеві реакції у місці введення.

Дані про небажані реакції на лікарський засіб, отримані у ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи використання), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та пероральновенного шляхів використання ципрофлоксацину.

Частота виникнення побічних реакцій відповідає таким критеріям: часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (на основі наявних даних визначити частоту неможливо).

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкова суперінфекція; рідко – антибіотикоасоційований коліт. (дуже рідко – з летальним наслідком) (див. розділ «Особливості використання»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія, рідко – анемія, нейтропенія, лейкопенія (гранулоцитопенія), лейкоцитоз, змінені значення рівня протромбіну, тромбоцитопенія, тромбоцитемія (тромбоцитоз), дуже рідко – гемолітична анемія, петехія (переміжна геморагія шкіри), агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку метаболізму та харчування: нечасто – анорексія (зниження апетиту), збільшення рівня креатиніну, збільшення рівня азоту сечовини, рідко – набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий), гіперглікемія, гіпоглікемія, дуже рідко – збільшена активність амілази, збільшена активність ліпази, частота невідома – гіпоглікемічна кома.

З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром розлади секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ).

З боку психіки: нечасто – ажитація, психомоторна збудливість/тривожність; рідко – сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, розлади сну (кошмарні сновидіння), патологічні сновидіння, депресія з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства, галюцинації; дуже рідко – психоз, психотичні реакції з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства (див. розділ «Особливості використання»)*, частота невідома – манія, гіпоманія.

З боку нервової системи*: нечасто – запаморочення, головний біль, розлади сну, нечасто – розлади смаку, рідко – парестезія (периферична паралгезія), дизестезія, гіперстезія, тремор, судоми, включаючи епілептичний статус (див. розділ «Особливості використання»), вертиго, дуже рідко – мігрень, розлади координації, розлади ходи, паросмія (розлади нюху), втрата нюху (зазвичай зворотна при відміні лікарський засібу), інтракраніальна (пероральночерепна) гіпертензія, атаксія, гіперстезія, сіпання, частота невідома – периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості використання»).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, нечасто – блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм, рідко – кандидоз (оральний), псевдомембранозний коліт, дуже рідко – кандидоз, псевдомембранозний коліт небезпечний для життя, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – збільшення рівня печінкових трансаміназ: АЛТ, АСТ, білірубінемія, аномальні значення тестів на функцію печінки, рідко розлади функції печінки, жовтяниця, холестатична жовтяниця, гепатит, дуже рідко – некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) (див. розділ «Особливості використання»),

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, макуло-папульозні висипання, кропив’янка, рідко – реакція фоточутливості (див. розділ «Особливості використання»), дуже рідко – петехія, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса — Джонсона (із загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) (із загрозою життю), стійкі висипання, частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини*: нечасто – м’язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії (біль у суглобах), рідко – міалгії (м’язовий біль), набряк суглобів, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів, дуже рідко – м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахілових) (див. розділ «Особливості використання»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості використання»).

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – розлади функції нирок, рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості використання»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

З боку статевої системи: рідко – вагінальний кандидоз.

З боку імунної систем: рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк, дуже рідко – анафілактоїдна (анафілактична) реакція, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості використання»), реакція, подібна до сироваткової хвороби.

З боку органів зору*: рідко – розлади зору (візуальні аномалії), диплопія, хроматопсія, дуже рідко – розлади кольорового сприйняття.

З боку органів слуху*: рідко – дзвін у вухах, втрата слуху/розлади слуху, дуже рідко – тимчасова глухота (особливо при високій частоті звука).

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: рідко – диспное (включаючи астматичні стани), набряк гортані.

З боку судин: нечасто – тромбофлебіт (у місці інфузії), дуже рідко – васкуліт.

З боку серцевої-судинної системи**: рідко – тахікардія, вазодилатація (припливи), артеріальна гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), частота невідома – шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (torsades de pointes) (ці реакції фіксувалися у період постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у хворих з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT (див. розділ «Особливості використання»).

Загальний стан та реакції у місці введення*: нечасто – астенія, гарячка; рідко – набряки, підвищення потовиділення (гіпергідроз).

Інші: псевдопухлини мозку.

Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня лужної фосфатази крові; рідко – відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази, частота невідома – підвищене міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у хворих, які отримували антагоністи вітаміну К.

* У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом декількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні небажані реакції, які впливали на різні системи органів (у тому числі тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатія, пов’язана з парестезією, депресія, втома, розлади пам’яті, розлади сну, розлади слуху, зору, смаку та нюху).

** У хворих, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості використання»).

Нижчеперелічені небажані явища виникають частіше у підгрупах хворих, які отримували пероральновенне або ступінчасте (перехід від пероральновенного до перорального) терапія:

Використання дітям

Частота випадків артропатії, зазначена вище, ґрунтується на даних, одержаних у дослідженнях з участю дорослих хворих. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості використання»).

3 роки.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище

25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих,

що вказані у розділі «Спосіб використання та дози».

Якщо сумісність з іншим інфузійним лікарський засібом не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо.

Несумісність проявляється при застосуванні з усіма інфузійними розчинами/лікарський засібами, що фізично або хімічно нестабільні (наприклад, пеніциліни, розчини гепарину), особливо у поєднанні з розчинами, рН яких був доведений до лужного.

По 100 мл або 200 мл у пляшках скляних.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 11700, Житомирська обл., Звягельський р-н, місто Звягель, вул. Житомирська, будинок 38.