Ципрофлоксацин таблетки, в/о по 250 мг №10

діюча речовина: ciprofloxacin;

1 таблетка має у складі ципрофлоксацину 250 мг;

додаткові компоненти: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000), суха суміш «Opadry ІІ white», що має у складі титану діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь, полівініловий спирт.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена здатністю пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними в багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки. Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) і МІК.

Механізм резистентності. Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у топоізомеразі IV і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що є наслідком вищевказаного, буває різною. Одиничні мутації, як правило, не призводять до клінічної резистентності, однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності, як непроникність та/або ефлюксний насос, можуть спричиняти різний вплив на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей різних представників вказаного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Всі механізми резистентності in vitro загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар’єр проникності (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном.

Спектр антибактеріальної активності. Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні − від резистентних штамів.

Чутливість мікроорганізмів за критеріями Європейського комітету з тестування чутливості до протимікробних лікарський засібів (EUCAST)

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевості і часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За умови потрібності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від використання засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості використання»).

Доклінічні дані з безпеки. Не виявлено особливої небезпеки для людей за результатами загальноприйнятих досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або резасібивної токсичності.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального використання таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхнього відділу тонкого кишечнику. Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1–2 години.

Одноразові дози 100–750 мг призводили до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (C_max) між 0,56 та 3,7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно при дозах до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність лікарський засібу становить 70–80 %. Пероральна доза ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою концентрація/час (AUC), еквівалентною такій після пероральновенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл. Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20–30 %). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2–3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад, у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та в тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

Біотрансформація. Були зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M₁), сульфоципрофлоксацину (М₂), оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення. Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше – через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб із нормальною нирковою функцією – приблизно 4–7 годин.

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс − 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється у першу чергу трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Діти. Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. У ході досліджень з участю дітей не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC (у дітей віком від 1 року). Після багаторазового використання лікарський засібу (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. У десяти дітей з тяжким сепсисом віком до 1 року показник C_max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6–8,3 мг/л) після одногодинної пероральновенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8–32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11,0–23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу стану педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4–5 годин, а біодоступність суспензії для перорального використання − від 50 % до 80 %.

Ципрофлоксацин показаний для терапія нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості використання» та «Фармакологічна дія»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

- загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;

- бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;

- негоспітальна пневмонія.

• Хронічний гнійний отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції сечового тракту:

- неускладнений гострий цистит*;

- гострий пієлонефрит;

- ускладнені інфекції сечового тракту;

- бактеріальний простатит.

• Інфекційні ураження статевої системи:

- гонококовий уретрит і цервіцит, спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;

- орхоепідидиміт, зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;

- запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, терапія діареї мандрівника).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).
• Гарячка у хворих з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Ципрофлоксацин можна використовувати для ведення хворих із нейтропенією та гіпертермією за умови підозри щодо бактеріального інфекційного генезу пропасниці у вказаної категорії хворих.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для терапія тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.

Терапія повинен розпочинати лікар, який має досвід терапія кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків.

*тільки за умови якщо визнано неефективним або недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для терапія цієї інфекції.

Гіперчутливість до діючої речовини або до інших лікарський засібів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Одночасне використання ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Лікарський засіби, що подовжують інтервал QT. Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати обережно пацієнтам, які отримують лікарський засіби, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики).

Формування хелатного комплексу. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та медикаментів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв’язуючих полімерів (наприклад, севеламер або карбонат лантану), сукральфату або антацидів, а також лікарський засібів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід вживати або за 1–2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих лікарський засібів.

Дане обмеження не стосується медикаментів, що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові та молочні засіби. Кальцій у складі харчових засібів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами засібів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид. Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне використання пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопрамід. Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральної форми), в результаті чого досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол. Одночасне використання ципрофлоксацину і медикаментів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші медикаменти

Тизанідин. Тизанідин не можна використовувати одночасно з ципрофлоксацином. Відомо, що у ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон – 4–21 раз; збільшення показника AUC – в 10 разів, діапазон – 6–24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції.

Метотрексат. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом, тому їх одночасне використання не рекомендується.

Теофілін. Одночасне використання ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Тому при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та при потрібності знижувати його дозу.

Інші похідні ксантину. Після одночасного використання ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрацій похідних цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн. Одночасне використання ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Циклоспорин. Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та медикаментів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну сироватки крові у цих хворих.

Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період та одразу після одночасного використання ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Дулоксетин. Відомо, що одночасне використання дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів.

Ропінірол. Відомо, що одночасне використання ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С_max і AUC ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином.

Лідокаїн. Було показано, що у здорових осіб одночасне використання ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і медикаментів, що містять лідокаїн, знижує кліренс пероральновенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість терапія лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних лікарський засібів.

Клозапін. Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну у період та одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином.

Силденафіл. C_max і AUC силденафілу збільшилися приблизно в 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального використання 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення користі/ризику.

Слід уникати використання ципрофлоксацину пацієнтам, у яких виникали серйозні небажані реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Терапія цих хворих ципрофлоксацином слід розпочинати тільки за умови відсутності альтернативних варіантів терапія і уважної оцінки користі/ризику.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями. Ципрофлоксацин не використовувати як монотерапію для терапія тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для терапія вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae). Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи. Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Відповідно, ципрофлоксацин слід використовувати для терапія гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна використовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту. У країнах Європи спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. У період призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна використовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, є менш ефективними, ніж триваліша терапія лікарський засібом. Цей факт потрібно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції. Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників. При виборі лікарський засібу слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів. Ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки. Використання людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих у період використання людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі. Відомо, що у клінічні дослідження було включено дітей та підлітків віком 5–17 років. Більш обмежений досвід терапія дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит. Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечового тракту із використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали використання ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1–17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції. Використання ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження за умови інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після уважної оцінки користі/ризику, коли інше терапія застосувати не можна або коли загальноприйняте терапія виявилося неефективним.

Використання ципрофлоксацину за умови специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних досліджень, а клінічний досвід — обмежений. Отже, до терапія хворих із такими інфекціями рекомендується підходити обережно.

Аневризма аорти та розшарування аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана. Існують дані про підвищений ризик аневризми і розшарування аорти, особливо у хворих літнього віку, та регургітації аортального та мітрального клапанів після використання фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Небажані реакції»).

Таким чином, фторхінолони слід використовувати тільки після уважної оцінки співвідношення користі/ризику і після розгляду інших варіантів терапії для хворих з аневризмою чи вродженою вадою серцевих клапанів в сімейному анамнезі, або хворих з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти, або із захворюванням серцевого клапану, або при наявності інших факторів ризику чи сприятливих умов

• як і для аневризми і розшарування аорти, так і для регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит) або додатково
• для аневризми та розшаруванні аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково
• для регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми і розшарування аорти та їх розрив може бути підвищений у хворих, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

За умови раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати одразу звертатися за медичною допомогою за умови гострої задишки, нового нападу пальпітації або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Гіперчутливість до лікарський засібу. Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після використання разової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Небажані реакції»), та становити загрозу для життя. У такомза умови використання ципрофлоксацину потрібно припинити і за умови потрібності провести належне медикаментозне терапія.

Скелетно-м’язова система. Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль / розладами, пов’язаними із використанням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користі/ризику цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме — за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо, але не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічний, навіть у перші 48 годин терапія. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення терапія ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у хворих літнього віку, хворих з розладим функції нирок, хворих з трансплантованими органами та у хворих, які одночасно застосовують кортикостероїди. При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) використання ципрофлоксацину слід припинити, і слід розглянути альтернативне терапія. Необхідна належна терапія пошкодженої кінцівки (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід використовувати, якщо виникають прояви тендинопатії.

Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із міастенією гравіс, через ймовірне загострення симптоматики вказаного захворювання.

Фоточутливість. Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується у період терапія уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення.

Центральна нервова система (ЦНС). Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити. Навіть після першого використання ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках використання ципрофлоксацину слід припинити.

У хворих, які застосовували ципрофлоксацин, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводять до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід поінформувати свого лікаря перед продовженням терапія, якщо розвиваються прояви нейропатії, зокрема біль, печіння, поколювання, заніміння або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів.

Серцеві розлади. Слід обережно використовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• за умови одночасного використання лікарський засібів, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• за умови наявності захворювань серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до лікарський засібів, що подовжують інтервал QTc. Тому слід обережно використовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих.

Дисглікемія. Як і при застосуванні інших хінолонів, надходили повідомлення про розлади рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію (див. розділ «Небажані реакції»), як правило, у хворих на діабет, які отримують супутнє терапія пероральним гіпоглікемічним засобом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомляли про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глюкози крові у всіх хворих на діабет.

Шлунково-кишковий тракт. Виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після терапія) може свідчити про розвиток антибіотикоасоційованого коліту (такого, що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного терапія. У таких випадках використання ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати відповідну терапію. Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.

Нирки та сечовидільна система. Повідомлялося про кристалурію, пов’язану із використанням ципрофлоксацину. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід вживати достатню кількість рідини. Потрібно уникати надмірної лужності сечі.

Розлади функції нирок. Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, для хворих з розладим функції нирок потрібно проводити корекцію дози згідно з зазначеним у розділі «Спосіб використання та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта. За умови появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), терапія слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати використання ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такомза умови слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність. У період або після курсу терапія ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії, з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450. Ципрофлоксацин пригнічує CYP1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне використання ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане. Отже, за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну).

Метотрексат. Одночасне використання ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.

Вплив на результати лабораторних аналізів. Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Пролонговані, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні небажані реакції. У хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незважаючи на їхній вік та наявні фактори ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (місяці або роки) інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні, іноді декілька систем організму (опорно-руховий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття).

Використання ципрофлоксацину слід припинити одразу після перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції. Пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Дані щодо використання ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на резасібивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що лікарський засіб може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у час вагітності з метою профілактика небажаних впливів на плід краще уникати використання ципрофлоксацину.

Період лактації. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом і працювати з механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Небажані реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами може бути порушена.

Дозу визначати згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а для дітей та підлітків − згідно з масою тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Терапія інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати використання вищих доз ципрофлоксацину та одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів.

Терапія деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного використання інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Діти та підлітки

Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність. Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для хворих із порушеною нирковою функцією:

Для хворих з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводили.

Спосіб використання. Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати рідиною. Їх можна вживати незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна вживати разом із молочними засібами (наприклад, з молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад, з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний вживати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати терапію із пероральновенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти. Використання ципрофлоксацину дітям та підліткам потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Терапія із використанням ципрофлоксацину повинен проводити лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження використання ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n = 335, середній вік = 6,3 року; група порівняння: n = 349, середній вік = 6,2 року; віковий діапазон = від 1 до 17 років) показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов’язана із використанням лікарський засібу (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов’язаних із ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку використання лікарський засібу у межах 7,2 % та 4,6 % в основній групі та групі порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов’язаної з лікарський засібом, через 1 рік спостереження була 9 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані із використанням лікарський засібу, було статистично незначущим. Однак терапія ципрофлоксацином дітей та підлітків потрібно розпочинати тільки після уважної оцінки співвідношення користі/ризику через ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарський засібу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендований моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за умови потрібності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

За умови передозування потрібно проводити симптоматичне терапія. Через ймовірне подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції, як нудота та діарея. Дані про небажані реакції на ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, пероральновенний та послідовний способи використання), наведено нижче.

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним наслідком).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю пацієнта), пригнічення функції кісткового мозку (що загрожує життю пацієнта).

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю пацієнта), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).

Розлади обміну речовин та харчування: зниження апетиту, гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості використання»).

Психічні розлади*: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства), галюцинації, психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства).

З боку нервової системи*: головний біль, запаморочення, розлади сну, розлади смаку, парестезії та дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус), мігрень, розлади координації, розлади ходи, розлади нюху, пероральночерепна гіпертензія та псевдопухлини мозку, периферична нейропатія та полінейропатія.

З боку органів зору*: розлади зору (наприклад, диплопія), розлади сприйняття кольорів.

З боку органів слуху та лабіринту*: дзвін у вухах, втрата слуху/розлади слуху.

З боку серця**: тахікардія, шлуночкова аритмія та тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes) (визначали переважно у хворих із факторами ризику щодо подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT.

З боку судин**: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан, васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, біль у ділянці шлунка та по ходу кишечнику, абдомінальний біль, диспепсія, флатуленція, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, розлади функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (що у рідкісних випадках прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю пацієнта).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка, реакції фоточутливості, петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (що потенційно загрожує життю пацієнта), токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожує життю пацієнта), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини*: м’язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії, міалгії, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів, м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії гравіс.

З боку нирок та сечовидільної системи: розлади функції нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану*: астенія, гарячка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові, підвищення активності амілази, збільшення рівня МНВ (у хворих, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К).

* Повідомляли про дуже рідкісні випадки тривалої (до місяців або років) інвалідизації та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні, іноді декілька систем організму (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатії, повʼязані з парестезією, депресією, втомою, розладим памʼяті, розладими сну, розладим слуху, зору, смаку та запаху), у звʼязку з використанням хінолонів та фторхінолонів у деяких випадках, незалежно від наявних факторів ризику.

** У хворих, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дозволяють проводити моніторинг співвідношення користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції.

3 роки.

Зберігати в оригінальний упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в коробці.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я»)