Ципрофлоксацин таблетки, в/о по 500 мг №10

діюча речовина: ципрофлоксацин;

1 таблетка має у складі ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин 250 мг;

1 таблетка має у складі ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин 500 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), титану діоксид (Е 171), полісорбат 80.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, верхня та нижня поверхня яких опуклі. На розламі при розгляданні під лупою видно ядро, оточене одним суцільним шаром.

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Код АТХ J01M A02.

Фармакодинаміка.

Ципрофлоксацин є антимікробним лікарський засібом групи фторхінолонів. Механізм дії ципрофлоксацину пов’язаний з впливом на ДНК-гіразу (топоізомеразу) бактерій, яка відіграє важливу роль у репродукції бактеріальної ДНК. Ципрофлоксацин чинить швидку бактерицидну дію на мікроорганізми, які перебувають як у стані спокою, так і розмноження.

Спектр дії лікарський засібу включає такі види грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів: Е.соlі, Shigella, Salmonella, Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Hafnia, Edwardsiella, Proteus (індолпозитивні та індолнегативні), Providencia, Morganella, Providencia, Yersinia, Vibrio, Aeromonas, Plesiomonas, Pasteurella, Haemophilus, Campylobact, Pseudomonas, Legionella, Neisseria, Moraxella, Branhamella, Acinetobacter, Brucella, Staphylococcus, Streptococcus agalactiae, Listerіa, Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Різну чутливість проявляють Gardnerella, Flavobacterium, Alciligenes, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominіs, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаероби за деяким винятком помірно чутливі (Peptococcus, Peptostreptococcus) або стійкі (Bacteroides). Ципрофлоксацин ефективний щодо бактерій, які продукують β-лактамази. Ципрофлоксацин активний щодо збудників, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофуранових лікарський засібів. Найчастіше резистентні: Streptococcus faecium, Ureaplasma uralyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до лікарський засібу розвивається повільно і поступово.

Фармакокінетика.

Ципрофлоксацин швидко і добре всмоктується після прийому лікарський засібу (біодоступність становить 50-85 %). Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються через 60-90 хв. Об’єм розподілу – 2-3 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові незначне (20-40 %). Ципрофлоксацин добре проникає в органи і тканини, кістки. Приблизно через 2 години після прийому перорально він виявляється у тканинах і рідинах організму у концентраціях, які в багато разів перевищують його концентрацію у сироватці крові.

Ципрофлоксацин виводиться з організму в основному у незміненому вигляді: головним чином нирками (50-70 %). Період напіввиведення з плазми крові після прийому перорально становить від 3 до 5 годин. Значна кількість лікарський засібу виводиться також з жовчю і калом (до 30 %), тому лише значні розлади функції нирок призводять до сповільнення виведення.

Ципрофлоксацин показаний для терапія нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості використання» та «Фармакологічна дія»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного використання антибактеріальних лікарський засібів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
• негоспітальна пневмонія.
• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції середнього вуха (хронічний гнійний отит середнього вуха).
• Неускладнений гострий цистит*.
• Гострий пієлонефрит.
• Ускладнені інфекції сечового тракту.
• Бактеріальний простатит.
• Гонококовий уретрит і цервіцит.
• Орхоепідидиміт, зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae.
• Запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (терапія діареї мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Гарячка у хворих з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

*Тільки за умови якщо визнано неефективним або недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для терапія цієї інфекції.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у хворих з кістозним фіброзом. (У клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували терапія, становив від 5 до 17 років).
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит. (У клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували терапія, становив від 1 до 17 років).
• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне терапія).

Терапія повинен розпочинати лише лікар, який має досвід терапія кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості використання» та «Фармакологічна дія»).

Гіперчутливість до ципрофлоксацину або до інших хіміотерапевтичних засобів групи хінолонів та інших компонентів лікарський засібу; одночасне використання з тизанідином через клінічно значущі небажані ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антиаритмічних лікарський засібів класу Ia або ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотиків, оскільки ципрофлоксацин має адитивний ефект при подовженні інтервалу QT (див. розділ «Особливості використання»).

Формування хелатного комплексу. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та медикаментів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламер, лантану карбонат), сукральфатів або антацидів, а також із лікарський засібами з великою буферною ємністю (наприклад, таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв‘язку з цим ципрофлоксацин слід вживати або за 1-2 години до, або через 4 години після прийому цих лікарський засібів.

Це обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Молочні та інші харчові засіби. Слід уникати одночасного використання ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами засібів (наприклад молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію). Решта засібів з вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Пробенецид. Пробенецид сповільнює виведення ципрофлоксацину з жовчю. Одночасне використання медикаментів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину.

Метоклопрамід. Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному прийомі), що призводить до скорочення часу до досягнення максимальної концентрації лікарський засібу у плазмі крові. На біодоступність ципрофлоксацину жодного впливу не спостерігалося.

Омепразол. Одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (AUC)» ципрофлоксацину.

Тизанідин. Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні небажані реакції. Тому одночасне використання ципрофлоксацину і медикаментів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Коли не застосовують»).

Теофілін. Одночасне використання ципрофлоксацину та медикаментів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі небажані реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного використання цих лікарський засібів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості використання»).

Інші похідні ксантину. Після одночасного використання ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомляли про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Метотрексат. При одночасному призначенні ципрофлоксацину ймовірне уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.

Нестероїдні протизапальні засоби. Дослідження на тваринах показали, що комбіноване використання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних лікарський засібів (окрім ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний регулярний контроль показника концентрації сироваткового креатиніну (двічі на тиждень).

Антагоністи вітаміну K. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія останнього. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ у період і одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону). Існують повідомлення про підвищення активності оральних антикоагулянтів у хворих, які отримували антибактеріальні лікарський засіби, зокрема фторхінолони.

Дулоксетин. Незважаючи на відсутність клінічних даних, можна передбачити ймовірність взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (див. розділ «Особливості використання»).

Ропінірол. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати у період і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Лідокаїн. Дослідження з участю здорових добровольців показали, що одночасне використання медикаментів, що містять лідокаїн та ципрофлоксацин, інгібітор ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до зниження кліренсу лідокаїну, який був введений пероральновенно, на 22 %. Хоча лідокаїн добре переноситься, після одночасного використання його з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, яка може супроводжуватися побічними реакціями.

Клозапін. Після одночасного використання 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати у період і одразу після одночасного використання з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості використання»).

Силденафіл. У період досліджень з участю здорових добровольців було виявлено, що C_max та AUC силденафілу підвищуються приблизно вдвічі після перорального використання 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Слід обережно призначати ципрофлоксацин одночасно із силденафілом, уважно оцінюючи співвідношення «ризик-користь».

Фенітоїн. Одночасне призначення ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів лікарський засібу.

Пероральні цукрознижувальні засоби. При супутньому призначенні пероральних антидіабетичних лікарський засібів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад, глібенкламід, глімепірид) були повідомлення про гіпоглікемію, що пов’язана, вірогідно, з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ «Небажані реакції»).

Слід уникати використання ципрофлоксацину пацієнтам, які мали серйозні небажані реакції в минулому при застосуванні хінолону або лікарський засібів, що містять фторхінолон (див. розділ «Небажані реакції»). Терапія цих хворих ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів терапія та після уважної оцінки користі/ризику (див. розділ «Коли не застосовують»).

Переваги від терапія ципрофлоксацином, особливо за умови нетяжких інфекцій, потрібно оцінювати, беручи до уваги інформацію, яка має у складіся у цьому розділі.

Пролонговані, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні небажані реакції.

У хворих, які отримували хіноліни та фторхінолони незалежно від віку, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (протягом місяців або років) інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні, іноді множинні системи організму (опорно-рухову, нервову, психічну та органів чуття) та наявні фактори ризику.

Ципрофлоксацин слід одразу припинити при перших ознаках або симптомах будь-якої серйозної побічної реакції, пацієнтам слід порадити звернутися за консультацією до лікаря.

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для терапія тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи. Ципрофлоксацин не рекомендується для терапія пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції сечового тракту. Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторохінолон-резистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними лікарський засібами, за винятком клінічних ситуацій, виключаючи ципрофлоксацин-резистентні штами Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне поліпшення, терапію слід переглянути.

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Кардіальні розлади. Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Небажані реакції»). Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до впливу лікарський засібу на інтервал QT. Слід обережно використовувати ципрофлоксацин із супутніми лікарський засібами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад антиаритмічні лікарський засіби класу Ia або ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики), та хворим із факторами ризику зазначених станів (наприклад, пролонгація QT в анамнезі, некоригована гіпокаліємія).

Аневризма та дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана серця

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у хворих літнього віку, та регургітації аортального та мітрального клапанів після використання фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у хворих, які отримували фторхінолони (див. розділ «Небажані реакції»).

Отже, фторхінолони слід використовувати лише після уважної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів терапія хворих із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у хворих з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, або захворюванням серцевого клапану, або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов

• як і для аневризми та дисекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, розлади сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит) або додатково
• при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково
• при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у хворих, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

За умови появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід одразу звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати одразу звертатися за медичною допомогою за умови гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Діти та підлітки. Аналіз наявних даних щодо безпеки використання ципрофлоксацину дітям, більшість із яких страждали на муковісцидоз, не надав жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів, асоційованого з терапіям. Використання ципрофлоксацину за іншими показаннями, окрім терапія легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (віком 5-17 років), терапія ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E.coli (віком 1-17 років), і сибірської виразки після контакту не вивчали. Клінічний досвід використання ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Використання ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з діючими офіційними рекомендаціями. Терапія з використанням ципрофлоксацину має проводити лише лікар із досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Гіперчутливість до лікарський засібу. У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого використання ципрофлоксацину, про що слід одразу повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого використання ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину потрібно призупинити і одразу провести медикаментозне терапія (терапія анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт. За умови виникнення протягом або після терапія тяжкої і стійкої діареї про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може загрожувати життю з можливим летальним наслідком), яке вимагає одразуго терапія. У таких випадках прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і розпочати використання відповідної терапії (наприклад, ванкоміцин перорально 4×250 мг/добу). Медикаменти, які пригнічують перистальтику, протипоказані.

Відомо про випадки антибіотико-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile, яка може варіюватися відповідно до тяжкості від легкої діареї до летального коліту, при використанні практично всіх антибактеріальних лікарський засібів, у тому числі і при використанні ципрофлоксацину. Терапія антибактеріальними лікарський засібами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium Difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку антибіотико-асоційованої діареї. Clostridium Difficile продукує велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам’ятати про ймовірність виникнення антибіотико-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile, у всіх хворих з діареєю після використання антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотико-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile, протягом двох місяців після введення антибактеріальних лікарський засібів. Якщо діагноз антибіотико-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium Difficile, розглядається або вже підтверджений, використання антибіотиків, які не діють на Clostridium Difficile, можливо, потрібно буде припинити. Залежно від клінічних даних потрібно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових лікарський засібів, застосувати антибактеріальні лікарський засіби, до яких є чутливою Clostridium Difficile. Також може виникнути необхідність хірургічного втручання.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою життю пацієнта. За умови появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), терапія слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатизи, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у хворих з попереднім ушкодженням печінки.

М’язово-скелетна система. Загалом ципрофлоксацин не можна використовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль та розладами, пов’язаними із використанням хінолінів в анамнезі. Незважаючи на це, у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам може бути призначений ципрофлоксацин для терапія окремих тяжких інфекційних процесів, а саме – за умови неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують використання ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо Ахіллового сухожилля), іноді двобічний, у перші 48 годин терапія. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у хворих літнього віку або у хворих, які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Небажані реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) використання ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Нервова система. Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі розлади функції центральної нервової системи (наприклад, зниження судомного порогу, судоми в анамнезі, зниження інтенсивності церебрального кровообігу, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть вживати ципрофлоксацин, тільки якщо очікувана користь переважає можливий ризик, оскільки такі хворі належать до групи ризику через ймовірні небажані реакції з боку центральної нервової системи.

У деяких випадках небажані реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого використання ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до стану, що загрожує життю пацієнта. У таких випадках прийом ципрофлоксацину потрібно припинити і одразу повідомити лікаря.

Периферична невропатія

У хворих, які приймали хінолони, включаючи ципрофлоксацин, спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується повідомити лікаря про розвиток таких симптомів невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати терапія, для попередження розвитку необоротних станів (див. розділ «Небажані реакції»).

Шкіра і підшкірна клітковина. Було доведено, що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості, тому пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром Р450. Відомо, що ципрофлоксацин є інгібітором помірної дії ферментів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і лікарський засібів, які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих лікарський засібів у сироватці крові пов‘язане з пригніченням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, що може спричинити специфічні небажані ефекти.

Зміна рівня глюкози в крові.

Як і при застосуванні усіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози в крові, серед яких були випадки гіпоглікемії, так і випадки гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у хворих із цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним лікарський засібом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У хворих з цукровим діабетом рекомендується уважно контролювати рівень глюкози цукру в крові (див. розділ «Небажані реакції»).

Вплив на результати лабораторних аналізів. Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву від хворих, які приймають ципрофлоксацин.

Ципрофлоксацин не слід використовувати в якості монотерапії для терапія тяжких інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Діарея мандрівника.

При виборі ципрофлоксацину слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які відвідав пацієнт.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Використання людям засноване на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах разом з обмеженими даними, отриманими у людей. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів терапія сибірської виразки.

Ципрофлоксацин використовувати обережно пацієнтам із міастенією гравіс.

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.

Бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі. Клінічні випробування включали дітей та підлітків віком 5-17 років. Більш обмежений досвід існує у лікуванні дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит. Слід розглянути ймовірність терапія інфекцій сечового тракту з використанням ципрофлоксацину, коли інше терапія неймовірне. Терапія має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Тендиніт і розрив сухожиль.

Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку терапія хінолонами та фторхінолонами і навіть упродовж декількох місяців після припинення терапія. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у хворих літнього віку, хворих із розладими функції нирок, хворих із трансплантацією цілісних органів та хворих, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного використання кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) терапія лікарський засібом слід припинити, а також слід розглянути альтернативне терапія. Пошкоджену (і) кінцівку (и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід використовувати за умови виникнення ознак тендинопатії.

Нирки та сечовидільна система. Повідомляли про кристалурію, пов’язану з використанням ципрофлоксацину. Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Резистентність. У період або після курсу терапія ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій у період тривалих курсів терапія та при лікуванні пероральнолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Використання в час вагітності або лактації.

Ципрофлоксацин не можна використовувати вагітним і жінкам, які годують груддю, враховуючи відсутність досвіду його використання цій категорії хворих.

Зважаючи на дані випробувань на тваринах, не можна повністю виключати імовірність ушкодження суглобових хрящів у новонароджених, тоді як ймовірність тератогенних ефектів (мальформацій) не підтверджена.

Період лактації.

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобних хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід використовувати у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Навіть коли лікарський засіб вживати точно за вказівками лікаря, він може впливати на швидкість реакції, що може перешкоджати керуванню автомобілем або роботі з іншими механізмами. Це особливо характерно при застосуванні лікарський засібу паралельно з алкоголем.

Дозу визначати згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю організму(організмів) збудника(збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей та підлітків – згідно з масою тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Терапія інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати використання вищих доз ципрофлоксацину та одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів.

Терапія деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних лікарський засібів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Діти та підлітки

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для хворих із порушеною нирковою функцією:

У хворих з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводилось.

Спосіб використання

Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати рідиною. Їх можна вживати незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна вживати разом із молочними засібами (наприклад з молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний вживати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію із пероральновенного шляху введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти.

Ципрофлоксацин можна використовувати дітям як лікарський засіб другої та третьої лінії для терапія ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli, а також для терапія легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом.

Терапія ципрофлоксацином можна призначати тільки після уважної оцінки співвідношення «ризик-користь» через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або прилеглих тканин.

Клінічний досвід використання ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Внаслідок передозування при пероральному застосуванні у деяких випадках відзначалась оборотна токсична дія на паренхіму нирок. Тому за умови передозування, крім проведення звичайних заходів (промивання шлунка, використання блювальних засобів, введення великої кількості рідини, створення кислої реакції сечі), рекомендується також стежити за функцією нирок та вживати антациди, що містять магній та кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

Повідомляли, що передозування у дозі 12 г призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Прояви передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію.

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції (шкірний кандидоз; кандидоз оральний, шлунково-кишковий, вагінальний), антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко – з можливою летальністю).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення кісткового мозку (небезпечне для життя), лімфаденопатія, метгемоглобінемія, збільшення рівня моноцитів.

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

Психічні розлади*: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості і дезорієнтація, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації, психотичні реакції, розлади поведінки, суїцидальні думки, спроба самогубства, маніакальна реакція, фобія, деперсоналізація.

З боку нервової системи*: головний біль, мігрень, запаморочення, сонливість, розлади сну, безсоння, летаргія, пероральночерепна гіпертензія, слабкість, розлади координації, розлади нюху чи смаку, парестезії, дизестезії, гіпестезії, гіперестезія, тремор, судоми, периферична нейропатія та полінейропатія.

З боку органів слуху*: розлади слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку органів зору*: розлади зору, розлади кольорового сприйняття, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, ністагм.

З боку серця**: тахікардія, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (ці реакції спостерігалися переважно у хворих з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості використання»), тріпотіння передсердь, стенокардія, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, зупинка серця.

З боку судин**: вазодилатація, гіпотензія, синкопальний стан, гіпертензія, васкуліт, геморагічний діатез, тромбоз судин головного мозку, флебіт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани), носова кровотеча, кровохаркання, бронхоспазм, набряк легень або гортані, гикавка, легенева емболія.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсичні розлади, метеоризм, анорексія, дисфагія, нудота, блювання, діарея, біль у ділянці шлунка і кишечнику, панкреатит, болючість слизової оболонки порожнини рота, перфорація кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, розлади функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний), некроз печінки (дуже рідко – такий, що прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка, свербіж, реакції фотосенсибілізації, поява неспецифічних пухирців, петехії, еритема, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (із потенційною загрозою життю), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит; медикаментозний висип з еозинофілією і системними симптомами.

З боку скелетно-м’язової система і системи сполучної тканини*: артралгії, міалгії, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів, м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно Ахіллових), загострення симптомів міастенії, м’язово-скелетний біль (біль у кінцівках, у поперековій ділянці, у грудній клітині).

З боку нирок і сечовидільних шляхів: розлади сечовипускання, розлади функції нирок, ниркова недостатність, поліурія, гематурія, циліндрурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, уретральна кровотеча.

З боку ендокринної системи: синдром розлади секреції антидіуретичного гормону, випадки гіпоглікемічної коми.

Загальні стани*: неспецифічний больовий синдром, нездужання, гарячка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз), гіперпігментація, розлади ходи, загострення подагри, вагініт, біль у грудних залозах.

Лабораторні показники: підвищення рівня: лужної фосфатази крові, амілази, ліпази, тригліцеридів, гаммаглутамілтрансферази крові, сечової кислоти; гіперглікемія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, відхилення від норми рівня протромбіну, збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у хворих, які приймають антагоністи вітаміну К, ацидоз, зміни протромбінового часу.

* У дуже рідкісних випадках у хворих, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні небажані реакції, що вражали різні системи організму, зокрема органи чуття. Серед таких реакцій — тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, розлади ходи, невропатії, що проявлялися парестезією та невралгією, втома, психічні розлади (включаючи розлади сну, тривожність, панічні атаки, депресію та суїцидальні думки), погіршення пам’яті та концентрації уваги, розлади слуху, зору, смаку та запаху.

** У хворих, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості використання»).

Наступні небажані побічні явища мають підвищену частоту виникнення у підгрупах хворих, яким застосовують лікарський засіб пероральновенно або послідовно (після пероральновенного ведення – пероральний спосіб використання): блювання, транзиторне збільшення активності трансаміназ, висип; тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії, судоми, запаморочення, візуальні розлади, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, транзиторна печінкова недостатність, жовтяниця, ниркова недостатність, набряки; панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюху, розлади слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожиль.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі на вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки, вкриті оболонкою, по 250 мг.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці з картону;

по 10 таблеток у блістері; по 90 блістерів у коробці з картону.

Таблетки, вкриті оболонкою, по 500 мг.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці з картону;

по 2 таблетки у блістері; по 70 блістерів у коробці з картону;

по 10 таблеток у блістері; по 70 блістерів у коробці з картону.

За рецептом.

ПрАТ «Технолог».

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.