Ексипім порошок для р-ну д/ін. по 1000 мг №1 у флак.

діюча речовина: сеfepime;

1 флакон має у складі цефепіму гідрохлорид у кількості, що відповідає цефепіму 500 мг або 1000 мг, або 2000 мг;

допоміжна речовина: аргінін.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: стерильний порошок від білого до світло-жовтого кольору, без видимих домішок; розчин порошку повинен бути прозорим від безбарвного до світло-жовтого кольору; рН розчину - 4-6.

Протимікробні засоби для системного використання. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім.

Код АТХ J01D Е01.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість щодо β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують β-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від

0,1 до 1 мкг/мл); інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);

грамнегативні аероби: Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);

H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica

(цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia);

анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).

Фармакокінетика. Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового пероральновенного та пероральном’язового введення наведені у таблиці 4.

Концентрація цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при пероральновенному (в/в) та пероральном’язовому (в/м) введенні

Таблиця 4

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. У здорових добровольців, які одержували дози до 2 г пероральновенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція лікарський засібу в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид

N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових механізмів регуляції головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксид

N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Звʼязування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19 % і не залежить від концентрації лікарський засібу в сироватці крові.

У хворих віком від 65 років із нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози лікарський засібу, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими.

Дослідження, проведені на хворих із різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими розладими функції нирок, які потребують терапія шляхом діалізу, становить

13 годин при гемодіалізі і 19 годин - при перитонеальному діалізі.

Фармакокінетика цефепіму у хворих із розладими функції печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

Доза лікарський засібу - 50 мг/кг маси тіла при пероральновенному введенні протягом від 5 до 20 хвилин кожні 8 годин.

Дорослим.

Інфекції, спричинені чутливою до лікарський засібу мікрофлорою:

• дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;
• шкіри та підшкірної клітковини;
• інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
• гінекологічні;
• септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Дітям.

• Пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• септицемія;
• емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
• бактеріальний менінгіт.

Гіперчутливість до цефепіму або аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного використання інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами:

0,9 % розчин натрію хлориду для інʼєкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для інʼєкцій; розчин

6М натрію лактату для інʼєкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для інʼєкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для інʼєкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими лікарський засібами, розчини цефепіму (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. За умови призначення цефепіму із зазначеними лікарський засібами вводити кожен антибіотик окремо.

У хворих із високим ризиком розвитку тяжких інфекцій (наприклад, у хворих, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Потрібно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції підвищеної чутливості одразуго типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики обережно призначати всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські лікарський засіби. При появі алергічної реакції використання лікарський засібу слід припинити. Серйозні реакції підвищеної чутливості одразуго типу можуть вимагати використання адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

При застосуванні майже всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати ймовірність розвитку цієї патології за умови виникнення діареї у період терапія лікарський засібом. Легкі форми коліту можуть минати після прийому лікарський засібу; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального терапія.

Виникнення діареї може свідчити про наявність псевдомембранозного коліту, діагностика якого ґрунтується на даних колоноскопії. Це явище потребує одразуго припинення терапія і початку відповідної специфічної терапії.

Оскільки функція нирок з віком знижується, дозу пацієнтам літнього віку потрібно підбирати залежно від стану функції нирок у кожного конкретного хворого.

Пацієнтам із нормальною функцією нирок коригування дозування не потрібне. Доцільно слідкувати за функцією нирок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та сильними діуретиками.

Цефалоспорини схильні абсорбуватися на поверхні еритроцитів і вступати в реакцію з антитілами, спрямованими проти лікарський засібів, результатом чого є позитивний тест Кумбса. У хворих, які приймали цефепім 2 рази на добу, описано позитивний тест Кумбса при відсутності ознак гемолізу.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибнопозитивний результат, тому визначення глюкози у сечі в період терапія цефепімом слід проводити глюкозооксидазними методами.

Як і за умови з іншими антибіотиками, використання цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій у період терапія потрібно вжити відповідних заходів.

Використання в час вагітності або лактації.

Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося, тому цефепім у час вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у дуже невеликій кількості, тому на період терапія

лікарський засібом лактації слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не вивчалася.

Перед використанням лікарський засібу слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, яке слід вводити пероральновенно або пероральном’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість терапія – 7-10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого терапія.

Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.

Рекомендації щодо дозування лікарський засібу для дорослих наведені у таблиці 1

Таблиця 1

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г лікарський засібу пероральновенно протягом

30 хвилин. Після закінчення вводити додатково 500 мг метронідазолу пероральновенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

У період тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози лікарський засібу з наступним введенням метронідазолу.

Розлади функції нирок. У хворих із розладими функції нирок (кліренс креатиніну менше

30 мл/хв) дозу лікарський засібу потрібно відкоригувати.

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих Таблиця 2

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, то кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою:

Чоловіки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = ;

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення × 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози лікарський засібу. Після завершення кожного сеансу діалізу потрібно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі лікарський засіб можна використовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям віком 1-2 місяці лікарський засіб призначати тільки за життєвими показаннями. Стан дітей із масою тіла до 40 кг, які отримують терапія цефепімом, слід постійно контролювати.

Дітям із розладими функції нирок рекомендується зниження дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

кліренс креатиніну (мл/хв/1,7Зм²) =

або

кліренс креатиніну (мл/хв/1,7Зм²) = – 3,6

Діти віком від 1 до 2 місяців. Цефепім слід призначати тільки за життєвими показаннями у дозі 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин, залежно від тяжкості інфекції.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг, за умови ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також за умови емпіричного терапія фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт - кожні 8 годин). Звичайна тривалість терапія становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати тривалішого терапія.

Діти з масою тіла 40 кг і більше.Цефепім призначати, як дорослим.

Введення лікарський засібу. Лікарський засіб можна вводити пероральновенно або за допомогою глибокої пероральномʼязової інʼєкції у велику мʼязову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного мʼяза – gluteus maximus).

Пероральновенне введення. Пероральновенний шлях введення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При пероральновенному введенні цефепім слід розчиняти у стерильній воді для інʼєкцій, у

5 % розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено таблиці 3. Вводити пероральновенно повільно протягом 3-5 хвилин або через систему для пероральновенного введення.

Пероральном’язове введення. Лікарський засіб можна розчиняти у стерильній воді для інʼєкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для інʼєкцій, 5 % розчині глюкози для інʼєкцій, бактеріостатичній воді для інʼєкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду у концентраціях, що вказані нижче у таблиці 3.

При застосуванні лідокаїну як розчинника перед введенням слід зробити шкірну пробу на його переносимість.

Таблиця 3

Як і інші медикаменти, що застосовують парентерально, приготовлені розчини лікарський засібу перед введенням потрібно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму - збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак цефепім можна використовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму - збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати терапія цефепімом у комбінації з лікарський засібом, що впливає на анаероби.

Діти.

Використовувати дітям віком від 1 місяця.

Прояви. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих із розладими функції нирок, посилюються прояви побічних реакцій. Прояви передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, розладим свідомості, ступором, комою; міоклонію; епілептоформні напади; нейром’язову збудливість.

Терапія. Слід припинити введення лікарський засібу, провести симптоматичну терапію. Використання гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції одразуго типу потребують використання адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Гіперчутливість: свербіж, кропив’янка, анафілаксія.

З боку травного тракту: нудота, блювання, кандидоз ротової порожнини, діарея, коліт (у тому числі псевдомембранозний), біль у животі, запор.

З боку нервової системи: головний біль, епілептоформні напади, запаморочення, парестезія;

інші: гарячка, вагініт, еритема, вазодилатація, розлади дихання, генітальний свербіж, кандидоз.

Локальні реакції у місці введення лікарський засібу: при пероральновенному – флебіт та запалення;

при пероральном’язовому – біль, запалення.

Постмаркетингові дослідження:

• енцефалопатія (втрата свідомості, галюцинація, ступор, кома), міоклонія, ниркова недостатність;
• анафілаксія, у тому числі анафілактичний шок, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз та тромбоцитопенія.

Лабораторні показники: збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки і транзиторна тромбоцитопенія відзначалися у менш ніж 0,5 % хворих. Також відзначалися транзиторна лейкопенія і нейтропенія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: гіпереозинофілія, нейтропенія, тромбопенія, пролонгація протромбінового часу та активованого часткового тромбопластинового часу, артеріальна гіпотензія, вазодилатація, зниження концентрації фосфатів у сироватці крові.

З боку імунної системи: свербіж, кропив’янка та гарячка, тяжка анафілаксія (анафілактичний шок).

З боку нервової системи: енцефаліт, парестезія (альтерація уваги та свідомості можуть призвести до коми, галюцинацій, міоклонусу, судом), сплутаність свідомості, запаморочення, судоми, дисгевзія, тиніт та/або тяжка ниркова недостатність, яка найчастіше виникає у хворих із розладими функції нирок при перевищенні рекомендованих доз, особливо у хворих літнього віку. Зазвичай прояви нейротоксичності мають оборотний характер і зникають після припинення використання лікарський засібу та/або гемодіалізу.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, стоматит, біль у животі, коліт, особливо псевдомембранозний коліт, виразки у порожнині рота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: помірне та транзиторне підвищення рівнів трансаміназ (АСТ - АЛТ).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: опухлість та біль у суглобах.

З боку резасібивної системи та молочних залоз: вагініт.

Розлади загального стану і розлади пов’язані зі способом використання лікарський засібу: флебіт та тромбофлебіт, біль та запалення у місці ін’єкції.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 ºС у заводській упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після приготування розчину не допускати його заморожування.

Після приготування розчин для пероральном’язового введення може зберігатися протягом

12 годин при температурі до 25 ºС і до 7 діб у заводській упаковці ̶ у холодильнику при температурі 2-8 ºС.

Після приготування розчин для пероральновенного введення може зберігатися до 24 годин при температурі до 25 ºС і до 5 діб у заводській упаковці ̶ у холодильнику при температурі 2-8 ºС.

Зміна кольору не впливає на активність лікарський засібу за умови, якщо лікарський засіб зберігається належним чином, як рекомендується виробником.

Не змішувати в одній ємкості з іншими лікарськими засобами. Використовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб використання та дози».

По 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Ексір Фармасьютикал Компані, Іран.

Exir Pharmaceutical Company, Iran.

2-ий км Рінг Роуд, Боруджерд 69189, Іран.

2^nd Km Ring Road, Boroujerd 69189, Iran.