Екземестан таблетки, в/плів. обол. по 25 мг №30 у конт. пласт.

діюча речовина: екземестан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі екземестану 25 мг;

додаткові компоненти: крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна PH-101, кросповідон, натрію крохмальгліколят, повідон, полісорбат 80, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна PH-102, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття Opadry 80W68912 white*.

*Склад покриття Opadry 80W68912 white: спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (Е 171), тальк, лецитин соєвий, ксантанова камедь.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями, вкриті плівковою оболонкою від майже білого до білого кольору, з тисненням «25» з одного боку та гладенькі з іншого боку, без будь-яких фізичних пошкоджень.

Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інгібітори ароматази. Код АТХ L02B G06.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Екземестан є необоротним стероїдним інгібітором ароматази, подібним за своєю структурою до природної речовини андростендіону. У жінок у період постменопаузи естрогени продукуються переважно шляхом перетворення андрогенів на естрогени під впливом ферменту ароматази у периферичних тканинах. Блокування утворення естрогенів шляхом інгібування ароматази є ефективним і селективним методом терапія гормонозалежного раку молочної залози у жінок у період постменопаузи. У жінок у період постменопаузи екземестан суттєво знижував концентрацію естрогенів у сироватці крові, починаючи з дози 5 мг; максимальне зниження (> 90 %) досягається при застосуванні дози 10–25 мг. У хворих у період постменопаузи з діагнозом рак молочної залози, які отримували 25 мг лікарський засібу щоденно, загальний рівень ароматази знижувався на 98 %.

Екземестан не має прогестогенної та естрогенної активності. Невелика андрогенна активність, імовірно пов’язана з 17-гідродеривативом, спостерігалася головним чином при застосуванні лікарський засібу у високих дозах. У період досліджень тривалого щоденного використання екземестан не впливав на біосинтез таких гормонів, як кортизол або альдостерон у надниркових залозах, рівень яких вимірювався перед або після тесту АКТГ (адренокортикотропний гормон); цим була продемонстрована селективність щодо інших ферментів, що беруть участь у стероїдному обміні.

У зв’язку з цим немає потрібності у замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами. Незначне, незалежне від дози підвищення рівня лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) у сироватці крові відзначається навіть при низьких дозах. Цей ефект, однак, є очікуваним для лікарський засібів цієї фармакологічної групи; імовірно, він розвивається за принципом зворотного зв’язку, на рівні гіпофіза, в результаті зниження концентрації естрогенів, що стимулює секрецію гіпофізом гонадотропінів (також і у жінок у період постменопаузи).

Клінічна ефективність та безпечність

Ад’ювантна терапія раку молочної залози ранніх стадій

У багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні (IES – міжгрупове дослідження екземестану), яке проводили з участю 4724 жінок у період постменопаузи з первинним раком молочної залози з позитивною пробою на естрогенові рецептори або первинним раком молочної залози з невизначеною пробою на естрогенові рецептори, пацієнти, у яких не спостерігалося виникнення рецидиву після ад’ювантної терапії тамоксифеном протягом 2–3 років, були рандомізовані для використання лікарський засібу Екземестан (25 мг/добу) або тамоксифену (20 або 30 мг/добу) протягом 2–3 років для проходження повного курсу гормональної терапії тривалістю 5 років.

Подальше спостереження з медіаною 52 місяці у міжгруповому дослідженні екземестану

Результати спостережень з медіаною тривалості терапія приблизно 30 місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження приблизно 52 місяці продемонстрували, що подальше терапія екземестаном після 2–3 років ад’ювантної терапії тамоксифеном асоціювалося з клінічно та статистично значущим поліпшенням показника виживаності без ознак захворювання (DFS) порівняно з продовженням терапія тамоксифеном. Результати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження екземестану знижувався ризик рецидиву раку молочної залози на 24 % порівняно з тамоксифеном (відношення ризиків (ВР) 0,76; p = 0,00015). Більш позитивний ефект використання екземестану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання був очевидним, незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії.

Використання екземестану також значно знижувало ризик розвитку контралатерального раку молочної залози (ВР 0,57; p = 0,04158).

У загальній популяції дослідження тенденція до поліпшення загальної виживаності (ЗВ) спостерігалася при застосуванні екземестану (222 летальних наслідки) порівняно з тамоксифеном (262 летальних наслідки) із ВР 0,85 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,07362), що становило зниження ризику летального наслідку на 15 % на користь екземестану. Статистично значуще зниження ризику летального наслідку на 23 % (ВР для загальної виживаності – 0,77; тест хі-квадрат (тест Вальда): p = 0,0069) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном при коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії, використання гормонозамісної терапії та бісфосфонатів).

Основні результати оцінки ефективності у всіх хворих (популяція хворих, сформована відповідно до призначеного терапія) та у хворих з раком з позитивною пробою на естрогенові рецептори через 52 місяці

Таблиця 1

* Логарифмічний ранговий критерій; ЕР+ пацієнти = пацієнти з позитивною пробою на естрогенові рецептори.

^a Виживаність без ознак захворювання визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози або летального наслідку з будь-якої причини.

^б Виживаність без раку молочної залози визначається як перший випадок місцевого або системного рецидиву, контралатерального раку молочної залози або летального наслідку від раку молочної залози.

^в Виживаність без системних рецидивів визначається як перший випадок системного рецидиву або летального наслідку від раку молочної залози.

^г Загальна виживаність визначається як настання летального наслідку з будь-якої причини.

За результатами додаткового аналізу підгрупи хворих з позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане відношення ризиків для загальної виживаності становило 0,83 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,04250), що є клінічно і статистично значущим зниженням ризику летального наслідку на 17 %.

Результати додаткового дослідження стану кісткової тканини у рамках міжгрупового дослідження екземестану показали, що у жінок, які застосовували екземестан після 2–3 років терапія тамоксифеном, спостерігалося помірне зниження мінеральної щільності кісток (МЩК). У загальному дослідженні частота переломів, що сталися після початку терапія, яка оцінювалася протягом періоду терапія тривалістю 30 місяців, була вищою у хворих, які застосовували екземестан, порівняно з такою у групі використання тамоксифену (4,5 % та 3,3 % відповідно, p = 0,038).

Результати, отримані у додатковому дослідженні стану ендометрія у рамках міжгрупового дослідження екземестану, свідчать, що після 2 років терапія спостерігалося зниження товщини ендометрія з медіаною 33 % у хворих, які застосовували екземестан, порівняно з відсутністю помітної зміни у хворих, які застосовували тамоксифен. Потовщення ендометрія, зареєстроване на початку використання досліджуваного лікарський засібу, повернулося до норми (< 5 мм) у 54 % хворих, які застосовували екземестан.

Подальше спостереження з медіаною 87 місяців у міжгруповому дослідженні екземестану

Результати спостережень з медіаною тривалості терапія приблизно 30 місяців та медіаною тривалості подальшого спостереження приблизно 87 місяців продемонстрували, що подальше терапія екземестаном після 2–3 років ад’ювантної терапії тамоксифеном асоціювалося із клінічно та статистично значущим поліпшенням показника виживаності без ознак захворювання порівняно з продовженням терапія тамоксифеном. Результати показали, що протягом спостережуваного періоду дослідження екземестану значно знижувався ризик рецидиву раку молочної залози – на 16 % порівняно з тамоксифеном (ВР 0,84; p = 0,002).

Загалом більша користь від використання екземестану порівняно з тамоксифеном відповідно до показника виживаності без ознак захворювання була очевидною, незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попереднього проходження курсу хіміотерапії або гормональної терапії. Статистична значущість не була виявлена в декількох підгрупах з маленькою вибіркою. Вони продемонстрували тенденцію на користь екземестану у хворих з більш ніж 9 позитивними вузлами або попереднім проходженням курсу хіміотерапії за схемою CMF (циклофосфан + метотрексат +5-фторурацил). У хворих з невідомим статусом вузлів, іншим попереднім курсом хіміотерапії, а також невідомим/відсутнім статусом попередньої гормональної терапії спостерігалася статистично незначуща тенденція на користь тамоксифену.

Крім того, екземестан також значно подовжував виживаність без раку молочної залози (ВР 0,82; p = 0,00263) та виживаність без системних рецидивів (ВР 0,85; p = 0,02425).

Екземестан також знижував ризик контралатерального раку молочної залози, хоча ефект вже не був статистично значущим у період цього періоду спостереження у дослідженні (ВР 0,74; p = 0,12983). У загальній популяції дослідження тенденція до поліпшення загальної виживаності спостерігалася при застосуванні екземестану (373 летальні наслідки) порівняно з тамоксифеном (420 летальних наслідків) (ВР 0,89; p = 0,08972), що становило зниження ризику летального наслідку на 11 % на користь екземестану. При коригуванні попередньо заданих прогностичних факторів (тобто проби на естрогенові рецептори, статусу лімфатичних вузлів, попереднього проходження курсу хіміотерапії, використання гормонозамісної терапії та бісфосфонатів) статистично значуще зниження ризику летального наслідку на 18 % (ВР для загальної виживаності – 0,82; тест хі-квадрат (тест Вальда): p = 0,0082) спостерігалося при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном у загальній популяції дослідження.

За результатами додаткового аналізу підгрупи хворих з позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане відношення ризиків для загальної виживаності становило 0,86 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,04262), що є клінічно і статистично значущим зниженням ризику летального наслідку на 14 %.

Результати, отримані у додатковому дослідженні стану кісткової тканини, свідчать, що використання екземестану протягом 2–3 років після використання тамоксифену протягом 2–3 років призвело до збільшення втрати кісткової маси у період цього терапія (середній % зміни МЩК порівняно з вихідним рівнем через 36 місяців: -3,37 (хребет), -2,96 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -1,29 (хребет), -2,02 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену). Проте під кінець періоду після терапія тривалістю 24 місяці зміна значення МЩК порівняно з початковим рівнем в обох групах терапія була мінімальною, кінцеве зниження значення МЩК у групі тамоксифену було трохи більшим для всіх ділянок (середній % зміни МЩК через 24 місяці порівняно зі значенням на початковому рівні: -2,17 (хребет), -3,06 (стегно повністю) при застосуванні екземестану та -3,44 (хребет), -4,15 (стегно повністю) при застосуванні тамоксифену).

Кількість усіх переломів, зареєстрованих протягом періодів терапія та подальшого спостереження, була значно більшою у групі терапія екземестаном порівняно з групою терапія тамоксифеном (169 (7,3 %) порівняно з 122 (5,2 %); p = 0,004), але не було виявлено відмінності у кількості переломів, зареєстрованих як наслідок остеопорозу.

Заключне подальше спостереження тривалістю 119 місяців у міжгруповому дослідженні екземестану (IES)

Після терапії з медіаною тривалості приблизно 30 місяців і подальшого спостереження з медіаною тривалості приблизно 119 місяців результати показали, що подальше терапія екземестаном після 2–3 років ад’ювантної терапії тамоксифеном асоціювалося з клінічно та статистично значущим поліпшенням виживаності без ознак захворювання (ВБЗ) порівняно з продовженням терапії тамоксифеном. Аналіз показав, що протягом спостережуваного періоду дослідження екземестан знижував ризик рецидиву раку молочної залози на 14 % порівняно з тамоксифеном (ВР 0,86; p = 0,00393). Користь екземестану порівняно з тамоксифеном відносно ВБЗ була очевидною незалежно від статусу лімфатичних вузлів або попередньої хіміотерапії.

Екземестан також значно подовжував виживаність без раку молочної залози (ВР 0,83; p < 0,00152) і виживаність без системних рецидивів (ВР 0,86; p = 0,02213). Екземестан також знижував ризик контралатерального раку молочної залози, однак ефект вже не був статистично значущим (ВР 0,75; p = 0,10707).

У загальній популяції дослідження ЗВ статистично не відрізнялася у двох групах: 467 летальних наслідків (19,9 %) у групі екземестану та 510 летальних наслідків (21,5 %) у групі тамоксифену (ВР 0,91; p = 0,15737, не скориговано для множинного порівняння). Для підгрупи хворих із позитивною або невизначеною пробою на естрогенові рецептори нескориговане відношення ризиків щодо загальної виживаності становило 0,89 (логарифмічний ранговий критерій: p = 0,07881) у групі екземестану порівняно з групою тамоксифену.

У загальній популяції дослідження спостерігалося статистично значуще зниження ризику смерті на 14 % (відношення ризиків щодо ЗВ 0,86; тест хі-квадрат (тест Вальда): p = 0,0257) при застосуванні екземестану порівняно з тамоксифеном після коригування за попередньо визначеними прогностичними факторами (тобто пробою на естрогенові рецептори, статусом лімфатичних вузлів, попереднім проходженням курсу хіміотерапії, використанням гормонозамісної терапії та бісфосфонатів).

У хворих, які отримували екземестан, спостерігалася менша частота первинних випадків інших (не молочної залози) видів раку порівняно з пацієнтами, які отримували тільки тамоксифен (9,9 % порівняно з 12,4 %).

В основному дослідженні, в якому медіана тривалості спостереження для всіх учасників становила 119 місяців (0–163,94), а медіана тривалості терапія екземестаном становила 30 місяців (0–40,41), переломи кісток були зареєстровані у 169 (7,3 %) хворих у групі екземестану порівняно зі 122 (5,2 %) пацієнтами у групі тамоксифену (p = 0,004).

Результати ефективності з IES у жінок у постменопаузі з раком молочної залози на ранніх стадіях (ITT)

Таблиця 2

Терапія поширеного раку молочної залози

У рандомізованому порівняльному контрольованому клінічному дослідженні використання екземестану в добовій дозі 25 мг продемонстровано статистично значуще збільшення періоду виживаності, часу до прогресування захворювання, часу до констатації відсутності ефекту терапія порівняно зі стандартним гормональним терапіям із використанням мегестролу ацетату в жінок із поширеним раком молочної залози в період постменопаузи, який прогресував після або у період терапія тамоксифеном, який застосовували як ад’ювантну терапію або терапію першої лінії поширеного раку.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального прийому екземестан швидко абсорбується. Частина дози, що поглинається зі шлунково-кишкового тракту, висока. Абсолютна біологічна доступність у людини не визначена, хоча очікується, що розповсюдження має бути обмежено ефектом першого проходження. Аналогічний ефект призводив до того, що показник абсолютної біологічної доступності у щурів та собак становив 5 %. При одноразовому прийомі дози 25 мг середній рівень у плазмі крові досягає максимуму через 2 години і становить 18 нг/мл. Одночасне використання лікарський засібу з їжею підвищує його біодоступність на 40 %.

Розподіл

Об’єм розподілу екземестану без корекції на пероральну біодоступність становить приблизно 20000 л. Фармакокінетика екземестану є лінійною і кінцевий період напіввиведення лікарський засібу становить 24 години. Зв’язування з білками плазми крові становить 90 % і не залежить від концентрації. Екземестан і його метаболіти не зв’язуються з еритроцитами. Екземестан не кумулюється непередбачуваним шляхом після використання повторних доз.

Виведення

Екземестан метаболізується шляхом окиснення метиленової групи (6) за допомогою ізоферменту CYРЗА4 та/або шляхом відновлення 17-кетогрупи за допомогою альдокеторедуктази із подальшою кон’югацією. Кліренс екземестану становить приблизно 500 л/год без корекції на пероральну біодоступність.

Щодо інгібування ароматази ці метаболіти або неактивні, або менш активні, ніж вихідна сполука. Кількість лікарський засібу у незміненому вигляді, що виділяється із сечею, становить 1 % дози. Однакова кількість (40 %) екземестану, міченого ізотопом ¹⁴C, виділялася із сечею та калом протягом тижня.

Спеціальні групи

Вік

Суттєвої кореляції між системною експозицією екземестану і віком хворих не спостерігалося.

Пацієнти з розладими функції нирок

У хворих з ураженням нирок тяжкого ступеня (CL_сr < 30 мл/хв) рівень системної експозиції екземестану був вдвічі вищим порівняно з таким у здорових добровольців. З огляду на профіль безпечності екземестану, коригування дози не потрібне.

Пацієнти з розладими функції печінки

У хворих з ураженням печінки середнього або тяжкого ступеня рівень експозиції екземестану у 2–3 рази вищий порівняно з таким у здорових добровольців. З огляду на профіль безпечності екземестану коригування дози не потрібне.

Ад’ювантна терапія у жінок з інвазивним раком молочної залози ранніх стадій з позитивною пробою на естрогенові рецептори у період постменопаузи після 2–3 років початкової ад’ювантної терапії тамоксифеном.

Терапія поширеного раку молочної залози у жінок з природним чи індукованим постменопаузним статусом, у яких виявлено прогресування хвороби після терапії антиестрогенами. Не була продемонстрована ефективність у пацієнток з негативною пробою на естрогенові рецептори.

Гіперчутливість до активного інгредієнта лікарський засібу або до будь-якого іншого компонента лікарський засібу, зазначеного в розділі «Склад». Лікарський засіб також протипоказаний жінкам у передменопаузальному періоді, жінкам у час вагітності або лактації.

Результати досліджень in vitro показали, що цей лікарський засіб метаболізується під впливом цитохрому Р450 (CYРЗА4) та альдокеторедуктаз (див. розділ «Фармакокінетика») і не інгібує жодного з основних CYP-ізоферментів. У період клінічного фармакокінетичного дослідження було встановлено, що специфічне інгібування CYРЗА4 кетоконазолом не має значного впливу на фармакокінетику екземестану.

У дослідженні взаємодії з рифампіцином, потужним індуктором CYP450, у добовій дозі 600 мг та разовій дозі екземестану, що становить 25 мг, значення AUC екземестану зменшилося на 54 %, а С_max – на 41 %. Оскільки клінічна значущість даної взаємодії не вивчена, одночасне використання таких медикаментів, як рифампіцин, протисудомні засоби (наприклад, фенітоїн та карбамазепін), та фітолікарський засібів, що містять звіробій звичайний, які, як відомо, індукують CYРЗА4, можуть знижувати ефективність екземестану.

Екземестан слід обережно використовувати з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP3A4 та мають вузький діапазон терапевтичної дії. Досвід одночасного клінічного використання екземестану з іншими протипухлинними лікарськими засобами відсутній.

Екземестан не слід використовувати з лікарськими засобами, що містять естроген, оскільки при одночасному застосуванні їх фармакологічна дія нівелюється.

Екземестан не слід призначати жінкам із пременопаузним ендокринним статусом. Тому у прийнятних клінічних випадках потрібно встановити постменопаузний статус шляхом оцінки рівня ЛГ, ФСГ та естрадіолу.

Екземестан потрібно обережно призначати пацієнтам із розладими функції печінки або нирок.

Екземестан є лікарський засібом, який сильно знижує рівень естрогенів; спостерігалося зниження МЩК та збільшення частоти переломів після використання лікарський засібу (див. розділ «Фармакодинаміка»). На початку ад’ювантної терапії лікарський засібом у жінок, які страждають на остеопороз або мають ризик його виникнення, слід оцінити МЩК на початковому рівні, базуючись на поточних клінічних рекомендаціях та практиках. МЩК у хворих з поширеним захворюванням слід оцінювати в індивідуальному порядку.

Хоча немає достатніх даних щодо впливу терапії у період терапія втрати МЩК, спричиненої екземестаном, потрібно проводити моніторинг стану хворих, які застосовують екземестан, та розпочати терапія або профілактику остеопорозу у хворих групи ризику.

До початку терапія інгібіторами ароматази слід провести звичайне оцінювання рівня 25-гідрокси-метаболітів вітаміну D, оскільки у жінок з раком молочної залози ранніх стадій часто виникає тяжкий дефіцит вітаміну D. Жінки з дефіцитом вітаміну D повинні отримувати його додатково.

Вагітність. Клінічні дані щодо використання екземестану вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах показали резасібивну токсичність, тому екземестан протипоказаний для використання вагітним жінкам.

Годування груддю. Невідомо, чи проникає екземестан у грудне молоко. Екземестан не слід використовувати жінкам у період лактації.

Жінки у перименопаузальному періоді або жінки резасібивного віку

Лікар має обговорити необхідність відповідної контрацепції з жінками, які можуть завагітніти, а також із жінками, які знаходяться у перименопаузальному періоді або нещодавно перейшли у постменопаузальний період, поки їх постменопаузальний статус не стане повністю встановлений (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Екземестан має помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

У період використання екземестану повідомлялося про сонливість, сомноленцію, астенію та запаморочення. Пацієнтам слід повідомити про те, що в разі виникнення цих симптомів ймовірне розлади їхніх фізичних та/або психічних реакцій, необхідних для управління автомобілем або іншими механізмами.

Дорослі та пацієнти літнього віку

Екземестан рекомендується вживати по 25 мг 1 раз на добу щоденно, бажано після прийому їжі.

У хворих із раком молочної залози ранніх стадій терапія екземестаном потрібно продовжувати до завершення п’ятирічної комбінованої послідовної ад’ювантної гормональної терапії (продовження терапії екземестаном після використання тамоксифену) або до виникнення рецидиву пухлини.

У хворих з поширеним раком молочної залози терапія екземестаном слід продовжувати, поки прогресія пухлини очевидна.

Пацієнтам із недостатністю функції печінки або нирок корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Лікарський засіб не рекомендується для використання дітям.

Було проведено клінічні дослідження використання екземестану у разовій дозі до 800 мг здоровим добровольцям жіночої статі та в дозі до 600 мг на добу жінкам у період постменопаузи з поширеним раком молочної залози. Дані дослідження свідчать про добру переносимість цих доз. Одноразова доза екземестану, що може спричинити появу небезпечних для життя симптомів, не встановлена. В дослідах на тваринах летальність реєструвалася після введення одноразової пероральної дози, що еквівалентна відповідно 2000 і 4000 рекомендуєтьсяї людської дози в мг/м². Специфічних антидотів при передозуванні не існує, слід проводити симптоматичне терапія. Показане загальне підтримуюче терапія, у тому числі частий моніторинг основних показників життєдіяльності організму та ретельний нагляд за пацієнтами.

Екземестан загалом переносився добре в усіх клінічних дослідженнях при застосуванні стандартної дози 25 мг/добу. Небажані реакції зазвичай були від слабкого до помірного ступеня тяжкості. Частота припинення терапія через небажані реакції становила 7,4 % у хворих із раком молочної залози ранніх стадій, які отримували ад’ювантну терапію екземестаном після стартової ад’ювантної терапії тамоксифеном. Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції, як припливи (22 %), артралгія (18 %) та підвищена втомлюваність (16 %).

Частота припинення терапія через небажані реакції становила 2,8 % у загальній популяції хворих із поширеним раком молочної залози. Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції, як припливи (14 %) та нудота (12 %).

Більшість побічних реакцій може бути пояснено нормальними фармакологічними наслідками блокування естрогену (наприклад, припливи).

Небажані реакції, зареєстровані протягом клінічних досліджень та постреєстраційного використання лікарський засібу, наведено нижче відповідно до класів систем органів та частоти.

Показники частоти визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія^**; часто – тромбоцитопенія^**; частота невідома – зниження кількості лімфоцитів^**.

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість.

Метаболічні та аліментарні розлади: часто – анорексія.

З боку психіки: дуже часто – депресія, безсоння.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення; часто – синдром карпального каналу, парестезія; рідко – сомноленція.

З боку судин: дуже часто – припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі, нудота; часто – блювання, діарея, запор, диспепсія.

З боку гепатобіліарної системи: дуже часто – підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня лужної фосфатази в крові; рідко – гепатит^†, холестатичний гепатит^†.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто – підвищена пітливість; часто – алопеція, висипання, кропив’янка, свербіж; рідко – гострий генералізований екзантематозний пустульоз^†.

З боку опорно-рухового апарату та кісток: дуже часто – біль у суглобах та м’язово-скелетний біль^*; часто – перелом, остеопороз.

Загальні розлади та реакції у місці введення: дуже часто – біль, підвищена втомлюваність; часто – периферичний набряк, астенія.

^* Включає артралгію, рідше – біль у кінцівках, остеоартрит, біль у спині, артрит, міалгію та скутість суглобів.

^** У хворих з поширеним раком молочної залози випадки тромбоцитопенії та лейкопенії реєструвалися рідко. Періодичне зниження кількості лімфоцитів спостерігалося приблизно у 20 % хворих, які отримували екземестан, зокрема у хворих з уже наявною лімфопенією. Однак середні значення кількості лімфоцитів у цих хворих з перебігом часу значно не змінювалися та відповідного підвищення частоти вірусних інфекцій не спостерігалося. Ці ефекти не спостерігалися у хворих, які отримували терапія у дослідженнях раку молочної залози ранніх стадій.

^† Частота, розрахована за правилом 3/X.

У таблиці 3 наведено показники частоти попередньо визначених побічних реакцій та захворювань у міжгруповому дослідженні екземестану у хворих з раком молочної залози ранніх стадій, незалежно від причинної зумовленості, зареєстрованих у хворих, які отримували терапію досліджуваним лікарський засібом та протягом періоду до 30 днів після її завершення.

Таблиця 3

У міжгруповому дослідженні екземестану частота явищ ішемії міокарда у групах терапія екземестаном та тамоксифеном становила 4,5 % та 4,2 % відповідно. Жодних значущих відмінностей для будь-яких окремих серцево-судинних явищ, у тому числі артеріальної гіпертензії (9,9 % порівняно з 8,4 %), інфаркту міокарда (0,6 % порівняно з 0,2 %) та серцевої недостатності (1,1 % порівняно з 0,7 %), не спостерігалося.

У міжгруповому дослідженні екземестану використання екземестану супроводжувалося вищою частотою гіперхолестеринемії порівняно із використанням тамоксифену (3,7 % порівняно з 2,1 %).

В окремому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні за участю жінок у період постменопаузи з раком молочної залози ранніх стадій у групі низького ризику, які отримували терапія екземестаном (N = 73) або плацебо (N = 73) протягом 24 місяців, використання екземестану асоціювалося зі зниженням рівня холестерину ЛПВЩ у плазмі крові в середньому на 7–9 % порівняно з підвищенням на 1 % у групі плацебо. Також спостерігалося зниження рівня аполіпопротеїну A1 на 5–6 % у групі терапія екземестаном порівняно зі зниженням на 0–2 % у групі плацебо. Вплив на всі інші проаналізовані параметри ліпідів (рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів, аполіпопротеїну-B і ліпопротеїну-а) був аналогічним у двох групах терапія. Клінічна значущість цих результатів невідома.

У міжгруповому дослідженні екземестану виразка шлунка спостерігалася з більшою частотою у групі терапія екземестаном порівняно з групою терапія тамоксифеном (0,7 % порівняно з < 0,1 %). Більшість хворих, які застосовували екземестан і мали виразку шлунка, також одночасно застосовували нестероїдні протизапальні лікарський засіби та/або застосовували їх раніше.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у заводській упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 30 таблеток у пластиковому контейнері, по 1 контейнеру в картонній коробці.

За рецептом.

Юджіа Фарма Спешіелітіз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Юніт-1, Сарвей № 550, 551 та 552, Колтур Віладж, Шамірпет Мандал, Мєдчал –Малкаджирі, Дістрікт Мєдчал, Телангана 500101 – Індія.