Еліцея таблетки, дисперг. в рот. порож. по 10 мг №28 (7х4)

діюча речовина: есциталопраму оксалат;

1 таблетка, що диспергується у ротовій порожнині, має у складі 5 мг або 10 мг, або 20 мг есциталопраму у вигляді есциталопраму оксалату;

додаткові компоненти: калію полакрилін, кислота хлористоводнева концентрована, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, калію ацесульфам, неогесперидину дигідрохалькон, ароматизатор мяти перцевої (має у складі мальтодекстрин, крохмаль модифікований, олію м’яти перцевої), магнію стеарат.

Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг: від білого до майже білого кольору круглі плоскі таблетки зі скошеними краями та гравіюванням «5» з одного боку;

таблетки по 10 мг: від білого до майже білого кольору круглі плоскі таблетки зі скошеними краями та гравіюванням «10» з одного боку;

таблетки по 20 мг: від білого до майже білого кольору круглі плоскі таблетки зі скошеними краями та гравіюванням «20» з одного боку.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з великою кількістю рецепторів, включаючи 5-HT_1A, 5-HT₂, допамінові рецептори D₁ і D₂, α₁-, α₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише імовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакодинамічні ефекти

У ході подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження ЕКГ з участю здорових добровольців зміна від початку QTc (корекція за формулою Фрідерічія) становила 4,3 мсек (90 % інтервал довіри: 2,2, 6,4) при дозі 10 мг/добу та 10,7 мсек (90 % інтервал довіри: 8,6, 12,8) при дозі вище терапевтичної 30 мг/добу (див. розділи «Коли не застосовують», «Особливості використання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Небажані реакції» та «Надмірне застосування»).

Клінічна ефективність

Депресія

Було виявлено ефективність есциталопраму у період гострого терапія депресії у ході трьох із чотирьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих короткострокових (8-тижневих) досліджень. У ході довгострокового дослідження з попередження рецидиву 274 пацієнти, які реагували на терапія у період початкової 8-тижневої фази відкритого терапія есциталопрамом 10 або 20 мг/добу, були випадково розподілені до продовження прийому есциталопраму в тій самій дозі або плацебо протягом 36 тижнів. У ході цього дослідження пацієнти, які продовжували вживати есциталопрам, мали значно довший періоду часу до рецидиву за дані 36 тижнів порівняно з тими, хто приймав плацебо.

Соціально тривожний розлад

Есциталопрам був ефективним у період трьох короткострокових (12-тижневих) досліджень та у хворих, які мали реакцію у відповідь, у період 6-місячного дослідження попередження рецидиву при соціально тривожному розладі. 24-тижневе дослідження пошуку доз продемонструвало ефективність 5, 10 та 20 мг есциталопраму.

Генералізований тривожний розлад

Есциталопрам у дозах 10 і 20 мг/добу був ефективним у чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях. В об’єднаних даних трьох досліджень аналогічного дизайну з участю 421 добровольців, які приймали есциталопрам та 419 добровольців, які отримували плацебо було 47,5 % і 28,9 % із поліпшенням клінічної картини та 37,1 % і 20,8 % із ремісією захворювання відповідно. Стійкий ефект був помічений з 1-го тижня.

Утримування ефективності при прийомі есциталопраму у дозі 20 мг/добу було продемонстроване з 24-го до 76-го тижня; рандомізоване відкрите дослідження стійкості ефективності з участю 373 добровольців, які відповіли на терапія протягом початкового 12-тижневого терапія.

Обсесивно-компульсивний розлад (синдром нав’язливих станів)

У ході рандомізованого подвійного сліпого клінічного дослідження, що тривало 12 тижнів, при порівнянні з загальним результатом за Обсесивно-компульсивною шкалою Йеля-Брауна (Y-BOCS) ефективність дози 20 мг/добу і плацебо відрізнялися. Через 24 тижні ефективність доз есциталопраму 10 та 20 мг/день була кращою, ніж у плацебо.

Попередження рецидиву було продемонстровано для доз 10 та 20 мг/добу есциталопраму у хворих, які мали реакцію у відповідь на есциталопрам у 16-тижневому відкритому періоді та які вступили до 24-тижневого рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого періоду.

Дані досліджень на тваринах показали, що циталопрам спричиняє зниження індексу фертильності та вагітності, зниження кількості імплантацій і появу аномальних сперматозоїдів при рівні впливу, що значно перевищує вплив на організм людини. Немає даних досліджень на тваринах для есциталопраму, що стосуються цього аспекту.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T_max) становить 4 години після багатократного дозування. Як і з рацематним циталопрамом, абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні близько 80 %.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу (V_d,β/F) після перорального використання становить приблизно від 12 до 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові становить менше 80 %.

Метаболізм

Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони є фармакологічно активними. Як альтернатива, азот також може окислюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового використання середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Виведення

Період напіввиведення (t_½β) після багаторазового використання становить близько 30 годин, плазмовий кліренс при пероральному застосуванні (Cl_oral) становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками, при цьому більша частина виводиться у формі метаболітів із сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Концентрація у плазмі крові в стабільному стані досягається приблизно за 1 тиждень. Середня концентрація у стабільному стані – 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) – досягається при щоденній дозі 10 мг.

Розлади функції нирок

У хворих зі зниженою функцією нирок (CLcr 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацематного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові не досліджували, але можна припустити їх зростання (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Розлади функції печінки

У хворих із легкою або помірною печінковою недостатністю (за критеріями Чайлда-П’ю A і B) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі і експозиція була на 60 % вища, ніж в осіб із нормальною функцією печінки (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

Виявляється, що у хворих літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших хворих. Системна експозиція (AUC) у хворих літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Поліморфізм

При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відзначалися подвійні концентрації лікарський засібу у плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не помічали (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

• Терапія великих депресивних епізодів.
• Терапія панічного розладу з агорафобією або без неї.
• Терапія соціально тривожного розладу (соціальної фобії).
• Терапія генералізованого тривожного розладу.
• Терапія обсесивно-компульсивного розладу.

Гіперчутливість до есциталопраму або до будь-якого іншого інгредієнта лікарський засібу.

Супутнє терапія неселективними незворотними інгібіторами моноаміноксидази (інгібіторами MAO через ризик серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)).

Комбінація есциталопраму з незворотними інгібіторами MAO-А (наприклад з моклобемідом) або зворотним неселективним інгібітором MAO лінезолідом через ризик початку серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Відоме подовження QТ-інтервалу або вроджений синдром подовженого QT-інтервалу.

Поєднання з лікарськими засобами, що подовжують QT-інтервал (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Незворотні неселективні інгібітори MAO

Повідомляли про випадки серйозних реакцій у хворих, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними незворотними інгібіторами моноаміноксидази (ІMAO), та у хворих, які нещодавно припинили вживати СІЗЗС і перейшли на терапію ІMAO (див. розділ «Коли не застосовують»). Інколи виникали випадки розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Небажані реакції»).

Сумісне використання есциталопраму з неселективними незворотними інгібіторами MAO протипоказане. Терапія есциталопрамом можна розпочинати лише через 14 діб після останнього використання незворотних інгібіторів MAO. Терапія неселективними незворотними інгібіторами МАО можна розпочинати лише через 7 діб після закінчення терапія есциталопрамом.

Зворотний селективний інгібітор MAO-A (моклобемід)

Одночасне використання есциталопраму з інгібітором MAO-A моклобемідом протипоказане через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Коли не застосовують»). Якщо призначення цієї комбінації вважається необхідним, то спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Коли не застосовують»).

Зворотний неселективний інгібітор MAO (лінезолід)

Одночасне використання есциталопраму з антибіотиком лінезолідом протипоказане пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо призначення цієї комбінації вважається необхідним, то спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Коли не застосовують»).

Незворотний селективний інгібітор MAO-B (селегілін)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму із селегіліном потребує обережності. Для сумісного використання із рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегініну до 10 мг/добу.

Подовження QT-інтервалу

Фармакокінетичних та фармакодинамічних досліджень есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, що збільшують QT-інтервал, не проводили. Не можна виключати сумарний ефект есциталопраму та цих медикаментів. Тому супутній прийом есциталопраму з лікарськими засобами, що подовжують QT-інтервал, такими як протиаритмічні лікарський засіби класу IA та III, нейролептики (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, певні протимікробні лікарський засіби (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин пероральновенний, пентамідин, протималярійні лікарський засіби, зокрема галофантрин), певні антигістамінні лікарський засіби (астемізол, гідроксизин, мізоластин), протипоказаний.

Комбінації, що вимагають обережності при застосуванні

Серотонінергічні медикаменти

Сумісне використання із серотонінергічними медичними лікарський засібами (наприклад опіоідами (включно із трамадолом) і триптанами (наприклад із суматриптаном)) може призвести до виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Особливості використання»).

Медикаменти, що знижують судомний поріг

СІЗЗС здатні знижувати судомний поріг. Необхідна обережність при одночасному призначенні есциталопраму з іншими лікарський засібами, що можуть знижувати цей поріг, такими як антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупроріон та трамадол).

Літій, триптофан

Повідомляли про випадки посилення ефектів при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, тому рекомендується обережність при одночасному призначенні СІЗЗС з цими лікарський засібами.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних лікарський засібів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних реакцій (див. розділ «Особливості використання»).

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного використання з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, потрібно уважно провести моніторинг системи згортання крові перед і після використання есциталопраму.

Одночасне використання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може посилити схильність до кровотечі (див. розділ «Особливості використання»)

Алкоголь

Очікувано, есциталопрам не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з алкоголем. Однак, як і за умови з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасний прийом есциталопраму з алкоголем не рекомендується.

Медикаменти, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію

При супутньому застосуванні медикаментів, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію, увага є виправданою, оскільки такі стани збільшують ризик розвитку злоякісних аритмій (див. розділ «Особливості використання»).

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших медикаментів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається головним чином з участю CYP2C19. У метаболізмі також можуть бути задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча і меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається фермент CYP2D6.

Сумісне використання есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне використання есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірно потужний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Слід обережно використовувати есциталопрам у комбінації з циметидином. Може виникнути необхідність у коригуванні дози.

Таким чином, потрібно обережно призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад з омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні моніторинг побічних ефектів може спонукати до зниження дози есциталопраму (див. розділ «Особливості використання»).

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших медикаментів

Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. Обережно слід призначати есциталопрам одночасно з лікарський засібами, метаболізм яких відбувається з участю цього ферменту, а також із лікарський засібами, що мають малий терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном та метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з деякими лікарський засібами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються з участю CYP2D6, наприклад антидепресантами – дезипраміном, кломіпраміном і нортриптиліном; антипсихотичними лікарський засібами – рисперидоном, тіоридазином та галоперидолом. Може виникнути необхідність у коригуванні дози.

Одночасне використання з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6.

Дослідження іn vitro продемонстрували, що есциталопрам може також спричиняти слабке пригнічення CYP2C19. Тому рекомендується обережно призначати одночасно лікарські лікарський засіби, метаболізм яких відбувається з участю CYP2C19.

Особливості використання поширюються на всі інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Діти

Лікарський засіб Еліцея протипоказано призначати дітям (віком до 18 років). У ході клінічних досліджень більша частота суїцидальної поведінки (спроби суїциду та думки), ворожості (з домінуванням агресії, схильності до конфронтації та дратівливості) спостерігалася серед дітей, які лікувались антидепресантами, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо клінічна ситуація все ж потребує призначення такого терапія, за пацієнтом потрібно уважно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного і поведінкового розвитку.

Парадоксальна тривожність

У певних хворих з панічним розладом на початку терапія антидепресантами може спостерігатися посилення симптомів тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай минає протягом перших двох тижнів терапія. Щоб зменшити імовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується призначати низькі початкові дози (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Судоми

Використання есциталопраму потрібно припинити, якщо у пацієнта починаються судоми вперше або якщо відбувається збільшення частоти їх проявів (у хворих з попереднім діагнозом епілепсія). СІЗЗС не рекомендовані для хворих із нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід використовувати обережно пацієнтам з наявністю в анамнезі манії/гіпоманії. Прийом СІЗЗС слід припинити, якщо у пацієнта розпочинається маніакальна фаза.

Цукровий діабет

У хворих з цукровим діабетом терапія СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може знадобитися коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Суїцид/суїцидальні думки або погіршення клінічного стану

Суїцидальні спроби характерні для осіб у стані депресії, їх загроза може існувати аж до досягнення суттєвого покращання стану. Потрібно уважно спостерігати за станом хворих, які приймають антидепресанти, особливо у перші тижні терапія аж до суттєвого покращання стану (оскільки наявний досвід збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання).

Інші психічні розлади, при яких слід використовувати лікарський засіб Еліцея, також можуть супроводжуватися зростанням ризику суїцидальних дій. Потрібно уважно спостерігати за станом хворих при лікуванні інших психічних розладів через ймовірність одночасного розвитку депресії.

Через високий ризик виникнення суїцидальних думок та дій у період терапія необхідний ретельний нагляд за пацієнтами із таким станом в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку терапія. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів з участю дорослих хворих із психічними розладами продемонстрував підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з таким при прийомі плацебо у хворих віком до 25 років. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо за пацієнтами з підвищеним ризиком, зокрема на початку терапія та після зміни дози.

Хворих та осіб, які за ними доглядають, слід попередити про необхідність контролю за проявом будь-якого клінічного погіршання, суїцидальної поведінки або думок та незвичних змін у поведінці. При виникненні відповідних симптомів, при потрібності, слід звертатися за невідкладною допомогою.

Акатизія/психомоторне збудження

Використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗЗНС) спричиняло розвиток акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємною або тривожною нетерплячістю та потребою в русі і часто супроводжується неспроможністю спокійно сидіти або стояти. Найчастіше це відзначається у перші тижні терапія. Пацієнтам, у яких спостерігаються такі прояви, збільшення дози може зашкодити.

Гіпонатріємія

У період використання СІЗЗС повідомляли про поодинокі випадки гіпонатріємії, імовірно, спричиненої розладими секреції антидіуретичного гормону, яка зазвичай минала при припиненні терапія. Лікарський засіб слід обережно використовувати пацієнтам групи ризику, таким як особи літнього віку, хворі на цироз печінки або пацієнти, які паралельно приймають лікарський засіби, здатні спричинити гіпонатріємію.

Крововиливи

При застосуванні СІЗЗС були отримані звіти про виникнення шкірних крововиливів, таких як екхімоз та пурпура. СІЗЗС/ІЗЗНС можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Використання в час вагітності або лактації», «Небажані реакції»). Тому необхідна обережність при лікуванні хворих зі схильністю до кровотеч, особливо при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів, медикаментів з відомим впливом на функцію тромбоцитів (таких як атипові нейролептики та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ, тиклопідин, дипіридамол).

ЕШТ (електрошокова терапія)

Наразі є лише обмежений клінічний досвід поєднання використання СІЗЗС із проведенням електрошокової терапії, тому рекомендується дотримуватися обережності.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність за умови призначення есциталопраму в комбінації з лікарськими лікарський засібами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад із триптанами (включно із суматриптаном), опіоідами (включно із трамадолом) і триптофаном.

Повідомляли про поодинокі випадки виникнення серотонінового синдрому, стану, який потенційно загрожує життю, у хворих, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Ознакою розвитку цього стану може бути така комбінація симптомів як збудження, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьомза умови потрібно одразу припинити прийом СІЗЗС та серотонінергічного лікарського засобу і розпочати симптоматичне терапія.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних лікарський засібів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту появи побічних реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Прояви відміни, що спостерігаються при припиненні терапія

За умови припинення терапія (особливо раптовому) зазвичай виникають прояви відміни (див. розділ «Небажані реакції»). У період клінічних випробувань небажані реакції, пов’язані з припиненням терапія, спостерігалися приблизно у 25 % хворих групи есциталопраму та у 15 % хворих групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від багатьох факторів, зокрема від тривалості та дози терапії і поступовості зниження дози. Побічними реакціями, про які найчастіше повідомлялося, є запаморочення, розлади функцій органів чуття (включаючи парестезію і відчуття проходження електричного струму), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), збудження або страх, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, прискорене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці прояви є слабкими або помірними, однак у деяких хворих вони можуть мати більш тяжкий характер. Прояви зазвичай виникають у перші декілька діб після припинення терапія, хоча дуже рідко повідомляли про виникнення таких симптомів після випадкового пропускання лише однієї дози.

Зазвичай ці прояви короткотривалі і минають протягом 2 тижнів, проте у деяких осіб можуть спостерігатися від 2-3 місяців. У цьомза умови рекомендується припиняти використання есциталопраму поступовим зниженням дози протягом від декількох тижнів до декількох місяців залежно від стану пацієнта (див. розділ «Спосіб використання та дози. Прояви відміни, що спостерігаються при припиненні терапія»).

Статева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗЗНС) можуть спричиняти прояви статевої дисфункції (див. розділ «Небажані реакції»). Були повідомлення про тривалу статеву дисфункцію, при якій прояви не зникали, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗНС.

Ішемічна хвороба серця

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні хворих з ІХС.

Подовження QT-інтервалу

Було виявлено, що есциталопрам спричиняє залежне від дози подовження QT-інтервалу. Про випадки збільшення QT-інтервалу та аритмію шлуночків, включаючи «torsade de pointes», повідомляли головним чином у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або з уже існуючим подовженим QT-інтервалом, або іншими серцевими хворобами. Слід проявляти обережність пацієнтам зі значною брадикардією, пацієнтам з нещодавнім гострим інфарктом міокарда та з декомпенсованою серцевою недостатністю.

Розлади балансу електролітів, такі як гіпокаліємія та гіпомагнезіємія, підвищують ризик злоякісних аритмій, їх слід коригувати перед початком терапія есциталопрамом.

Перед початком терапія пацієнтам з хворобою серця слід призначити ЕКГ.

За умови проявів серцевої аритмії у період терапія есциталопрамом терапія слід відмінити та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Цей мідріатичний ефект може звузити кут ока, що призводить до збільшення пероральноочного тиску і закритокутової глаукоми, особливо у схильних до цього хворих. Тому есциталопрам слід використовувати обережно пацієнтам із глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин

Не слід використовувати лікарський засіб пацієнтам із рідкісними спадковими розладими, такими як непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Клінічні дані про використання есциталопраму у час вагітності обмежені. Дослідження на тваринах показали резасібивну токсичність. Використовувати лікарський засіб Еліцея у час вагітності слід лише за життєвими показаннями і тільки після уважної оцінки співвідношення ризику та користі.

Необхідний нагляд за новонародженими, матері яких застосовували лікарський засіб Еліцея на останніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Раптового припинення використання лікарський засібу у час вагітності слід уникати. У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/ІЗЗНС на кінцевих термінах вагітності, були зафіксовані респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотонія, посилення рефлексів, тремор, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, в’ялість та труднощі засинання. Ці розлади можуть бути проявом серотонергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися одразу або через незначний час (< 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані показали, що використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) у час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (СЛГН). Відзначений ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. Частота СЛГН у загальній популяції становить 1-2 випадки на 1000 вагітностей.

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після використання впливу СІЗЗС/ІЗЗНС протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості використання», «Небажані реакції»)

Годування груддю

Припускається, що есциталопрам проникає у грудне молоко, тому лактації на період терапія рекомендується припинити.

Фертильність

Дані щодо тварин продемонстрували, що циталопрам може впливати на якість сперми. Випадки з участю людини при застосуванні деяких СІЗЗС продемонстрували, що вплив на якість сперми є оборотним. Іншого впливу на фертильність людини не спостерігалося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Еліцея не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Загалом есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, але слід враховувати, що як психотропний лікарський засіб він може вплинути на прийняття рішення та на здібності. Хворих потрібно попередити про потенційний ризик впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механічними засобами.

Спосіб використання

Лікарський засіб Еліцея призначати у вигляді одноразової добової дози та використовувати без їжі. Рот повинен бути порожнім. Таблетку слід покласти на язик. Вона швидко розчиняється та її можна проковтнути, не запиваючи водою. Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, крихкі, тому слід з ними поводитися обережно. Їх не можна виштовхувати крізь фольгу в блістері, оскільки це призведе до пошкодження таблетки. Не брати таблетки мокрими руками, оскільки таблетки можуть розпастися.

Дістати таблетку наступним чином:

1. Тримати блістер за край та обережно відірвати вздовж перфорації, щоб відокремити одну секцію від решти блістера.

2. Потягнути край фольги та зняти її повністю.

3. Витрусити таблетку на руку.

4. Таблетку слід одразу покласти на язик.

Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, не можна розділити на рівні частини.

Дана лікарська форма лікарський засібу є кращою для хворих, які мають труднощі з ковтанням звичайних таблеток, або в ситуаціях, коли рідина недоступна.

Еліцея, таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, є біоеквівалентними есциталопраму, таблеткам, вкриті плівковою оболонкою, з однаковою швидкістю і ступенем абсорбції. Еліцея має такі ж дози та частоту використання, що й таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Есциталопрам, таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, можна використовувати в якості альтернативи таблеткам, вкритим плівковою оболонкою.

Безпека доз вище 20 мг на добу не була встановлена.

Великі депресивні епізоди

Зазвичай призначати 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Ефект, як правило, розвивається через 2-4 тижні після початку терапія. Після зникнення симптомів терапія потрібно продовжувати ще мінімум 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.

Панічний розлад з агорафобією або без неї

У перший тиждень терапія рекомендується доза 5 мг, яка потім збільшується до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу у подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг/добу.

Максимальна ефективність досягається приблизно протягом 3 місяців. Терапія триває декілька місяців.

Соціально-тривожний розлад (соціальна фобія)

Зазвичай слід призначати дозу 10 мг 1 раз на добу. Послаблення симптомів, як правило, розвивається за 2-4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг або підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для закріплення досягнутого ефекту рекомендована тривалість терапія становить 12 тижнів. Довготривале використання пацієнтам, які реагували на терапія, досліджували протягом 6 місяців, його можна призначати, залежно від індивідуальної реакції хворих, для попередження рецидивів захворювання. Слід регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія.

Соціально-тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана винятково для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини.

Ефективність такого терапія порівняно з когнітивною поведінковою терапією не оцінювали. Фармакотерапія повинна бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізований тривожний розлад

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити терапія протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале терапія протягом 6 місяців попереджує рецидив, його можна призначати індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги терапія.

Обсесивно-компульсивний розлад

Початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу у подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг на добу.

Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є хронічним захворюванням, хворих слід лікувати протягом достатнього періоду для забезпечення зникнення симптомів. Слід регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія та дозування.

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

Початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу.

Ефективність засобу Еліцея при соціально тривожному розладі не досліджували серед хворих літнього віку.

Пацієнти з розладим функції нирок

Пацієнтам із помірним та слабким розладим ниркової функції коригування дози не потрібно. Пацієнтам із тяжким розладим ниркової функції (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) лікарський засіб слід призначати обережно.

Пацієнти з розладим функції печінки

Пацієнтам із помірною та слабкою печінковою недостатністю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу. При серйозній печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні і ретельне титрування дози.

Слабка активність CYP2C19

Для хворих із відомою слабкою активністю ферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу.

Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу.

Прояви відміни, що спостерігаються при припиненні терапія

Слід уникати різкого припинення використання цього лікарський засібу. При припиненні терапія дозу есциталопраму слід поступово зменшувати з інтервалами щонайменше в 1-2 тижні для профілактика реакцій відміни (див. розділ «Особливості використання» та «Небажані реакції»). При виникненні тяжких симптомів у період зниження дози або після припинення терапія можна відновити попередню призначену дозу. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Лікарський засіб Еліцея не слід використовувати дітям (віком до 18 років).

Токсичність

Клінічні дані щодо передозування есциталопрамом обмежені, та в багатьох випадках наявні передозування супутніми лікарський засібами. У більшості випадків прояви були відсутні або були слабкими. При передозуванні тільки есциталопрамом про летальні випадки повідомляли рідко. Дози одного есциталопраму у межах від 400 до 800 мг не спричиняли тяжких симптомів.

Прояви

Прояви, про які повідомляли при передозуванні есциталопрамом, загалом стосувалися центральної нервової системи (від запаморочення, тремору, збудження до рідкісних випадків серотонінового синдрому, конвульсій та коми), шлунково-кишкової системи (нудота/блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження QT-інтервалу та аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Терапія

Специфічного антидоту не існує. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, переконатися в належній оксигенації та наявності дихальної функції. Слід розглянути промивання шлунка та використання активованого вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога швидше після перорального прийому лікарський засібу. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та важливих показників життєдіяльності у поєднанні із загальними симптоматичними підтримувальними заходами. Рекомендується проводити моніторинг ЕКГ за умови передозування у хворих із серцевою недостатністю і застійними явищами/брадиаритміями, у хворих, які приймають супутні медикаменти, що подовжують інтервал QT, або у хворих зі зміненим метаболізмом, наприклад, через розлади функції печінки.

Небажані реакції найчастіше виникають у перший та на другий тиждень терапія і надалі стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при подальшому лікуванні.

Небажані ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися у період плацебо-контрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів.

Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасто (≥1/1000 - ≤1/100), рідко (≥1/10000 - ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000) або невідомо (не можна підрахувати за наявними даними).

¹Випадки суїцидальних думок або поведінки спостерігалися у період терапії есциталопрамом або одразу після припинення терапія (див. розділ «Особливості використання»).

²Про ці реакції були повідомлення для класу СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).

³Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/ІЗЗНС (див. розділи «Особливості використання», «Використання в час вагітності або лактації»).

Опис деяких побічних реакцій

Ефекти класу

Епідеміологічні дослідження, які головним чином проводили з участю хворих віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток у хворих, які приймають СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до такого ризику, наразі невідомий.

Прояви відміни, що спостерігалися при припиненні терапія

Припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗНС (інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну), особливо різке, часто призводить до симптомів відміни. Реакціями, про які найчастіше повідомляють, є запаморочення, розлади функцій органів чуття (парестезія та відчуття проходження електричного струму), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), збудження або страх, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, пальпітація, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці прояви є слабкими або помірними, однак у деяких хворих вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому за умови відсутності потреби у продовженні терапія есциталопрамом прийом слід обов’язково припиняти шляхом поступового зниження дози.

Подовження QT-інтервалу

Про випадки подовження QT-інтервалу та аритмію шлуночків, включаючи «torsade de pointes», повідомляли протягом післяреєстраційного періоду головним чином у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або з уже існуючим подовженим QT-інтервалом або іншими хворобами серця.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

3 роки.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.

Зберігати у заводській упаковці для захисту від дії світла та вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері; по 4 або по 12 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

КРКА, д.д., Ново место/KRKA, d.d., Novo mesto.

Дженефарм СА/Genepharm SA.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

18-й км Маратонос Аве, Палліні Аттікі, 15351, Греція/18th km Marathonоs Ave, Pallini Attiki, 15351, Greece.