Есциталопрам Тедек таблетки, дисперг. в рот. порож. по 20 мг №28 (7х4)

діюча речовина: есциталопраму оксалат;

1 таблетка має у складі есциталопраму оксалату еквівалентно есциталопраму 10 мг або 20 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна силіконізована, натрію кроскармелоза, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е 951), ароматизатор м’ятний.

Таблетки. Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: таблетки білого кольору, продовгуватої форми, з рискою з одного боку;

таблетки по 20 мг: таблетки білого кольору, продовгуватої форми, з рискою з одного боку.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти лікарський засібу. Він має високу афінність до основного зв’язуючого сайта і суміжного з ним алостеричного сайта транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з рядом рецепторів, включаючи серотонінові 5‑HT_1А-, 5‑HT₂-рецептори, дофамінові D₁- і D₂-рецептори, a₁‑, a₂‑, β‑адренергічні рецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Есциталопрам є S-енантіомером рацемічного циталопраму із власною лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер не є інертним, а протидіє серотонінергічним властивостям і відповідним фармакологічним ефектам S-енантіомеру.

Фармакокінетика.

Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80 %. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками крові – нижче 80 %. Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напіввиведення (t_½ ) лікарський засібу становить приблизно 30 годин. Кліренс (Cl_oral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів період напіввиведення довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень.

У хворих віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих хворих.

У хворих з розладим функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за Чайлдом-П’ю) час напіввиведення був у два рази довшим, а експозиція на 60 % вищою, ніж в осіб з нормальною функцією печінки.

У хворих зі зниженою функцією нирок при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший час напіввиведення та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною.

Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищі концентрації есциталопраму у плазмі крові, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося.

Клінічні характеристики. Показання.

Терапія:

• великих депресивних епізодів;
• панічних розладів з агорафобією або без неї;
• соціальних тривожних розладів (соціальна фобія);
• генералізованих тривожних розладів;
• обсесивно-компульсивних розладів.

• Гіперчутливість до есциталопраму або до будь-якої з допоміжних речовин, які входять до складу лікарського засобу.
• Одночасне терапія з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (MАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією.
• Комбіноване терапія із використанням есциталопраму та оборотних інгібіторів МАО типу А (наприклад моклобеміду) або оборотних неселективних інгібіторів МАО (лінезоліду) також протипоказано у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому.
• Вроджене або діагностоване подовження інтервалу QT.
• Одночасне використання з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, та з пімозидом.

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Неселективні незворотні ІМАО

Повідомляли про випадки серйозних реакцій у хворих, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним незворотним ІМАО, та у хворих, які щойно закінчили терапія СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними незворотними ІМАО протипоказана. Терапія есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни незворотного ІМАО. Терапія неселективними незворотними ІМАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Пімозид

Комбінація пімозиду і рацемічного циталопраму призводила до середнього подовження інтервалу QTc приблизно на 10 мсек. Унаслідок взаємодії есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посилення побічної дії останнього одночасне використання цих лікарський засібів протипоказане.

Комбінації, що потребують обережності

Зворотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Унаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом не рекомендується. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.

Терапія есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому зворотного ІМАО моклобеміду.

Селегілін

Комбінація з селегіліном (незворотний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Серотонінергічні медичні лікарський засіби

Одночасне використання з серотонінергічними засобами (наприклад з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.

Медичні лікарський засіби, які знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні лікарський засібів, які здатні знижувати судомний поріг (наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується обережно призначати ці лікарський засіби одночасно.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного використання з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, потрібно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після використання есциталопраму.

Одночасне використання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може посилити схильність до кровотечі.

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак комбінація з алкоголем є небажаною.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19.

Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу (інгібітор CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Сумісне призначення есциталопраму та циметидину (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з CYP2C19 інгібіторами (наприклад омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними, призначаючи верхні граничні дози есциталопраму. Зниження дози есциталопраму може бути необхідним залежно від клінічної оцінки.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад флекаїнід, пропафенон і метопролол (при серцевій недостатності), або деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС) та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такі антидепресанти як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такі антипсихотики як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Можлива корекція дози.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення рівнів у плазмі цих двох засобів удвічі.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.

Наступні особливості використання стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.

Парадоксальна тривожність

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку терапія антидепресантами можуть відчувати посилення тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів терапія. Для зниження імовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади

Есциталопрам потрібно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у хворих зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати використання СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією – забезпечити пильний нагляд.

Манія

СІЗЗС потрібно обережно використовувати для терапія хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

У хворих з цукровим діабетом терапія СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки поліпшення стану може не відбутися протягом перших тижнів терапія або більше, слід уважно спостерігати за пацієнтами до поліпшення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші стани, при яких слід використовувати есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також терапія хворих з іншими психічними розладами.

Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до початку терапія мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного нагляду протягом терапія. Мета-аналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки серед хворих віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку терапія та при зміні дози.

Хворих та тих, хто їх оточує, слід попередити про необхідність нагляду щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та потрібності одразуї медичної консультації за умови розвитку цих симптомів.

Акатизія

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів терапія. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулися такі прояви.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з розладим секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати обережно пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне терапія лікарський засібами, що спричиняють гіпонатріємію).

Крововиливи

При прийомі СІЗЗС ймовірні шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. Потрібно обережно використовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

ЕСТ (електро-судомна терапія)

Клінічний досвід одночасного використання СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже, рекомендується обережність.

Реверсивні, селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

Повідомляли про розвиток серотонінового синдрому у поодиноких випадках у хворих, які приймали СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарський засібами. Потрібно обережно використовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що мають серотонінергічну дію. Комбінація таких симптомів як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія, може означати розвиток цього стану. У такомза умови СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне терапія.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Прояви відміни

Прояви відміни при закінченні терапія, особливо різкому, є поширеними. У дослідженнях негативні реакції у період припинення терапія виникали приблизно у 25 % хворих, яких лікували есциталопрамом, та у 15 % хворих, які приймали плацебо.

Ризик симптомів відміни може залежати від кількох факторів, у т. ч. тривалість та доза, темп зниження дози. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. ч. парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці прояви є легкими або середніми за тяжкістю та минають протягом 2 тижнів, однак можуть бути більш тривалими (2-3 місяці або довше) у деяких хворих. Таким чином, рекомендується поступове припинення терапія есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта.

Аспартам

Є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Використання в час вагітності або лактації.

Клінічні дані щодо використання есциталопраму для терапія вагітних обмежені.

Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після уважного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення лікарський засібу. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в III триместрі.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, ймовірне виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі у період годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі прояви можуть розвинутися як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення виникають одразу або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані засвідчили те, що використання СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом терапія лактації не рекомендується.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про використання деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити хворих про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Безпека використання доз понад 20 мг на добу не була встановлена.

Великі депресивні епізоди. Зазвичай призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг.

Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2-4 тижні. Після зникнення симптомів терапія потрібно продовжувати протягом зазвичай 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без такої. Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг на добу, перш ніж збільшити дозу до 10 мг на добу. Далі дозу можна збільшити до максимальної – 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін терапія становить декілька місяців.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія). Зазвичай призначати 10 мг 1 раз на добу. Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2-4 тижні терапія. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується зменшити добову дозу до 5 мг на добу або підвищити добову дозу до максимальної – 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити терапія протягом 3 місяців. Довготривале терапія протягом 6 місяців запобігає виникненню рецидиву захворювання і може призначатися з урахуванням індивідуальних проявів захворювання; слід регулярно оцінювати переваги терапія.

Генералізовані тривожні розлади. Зазвичай призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг на добу. Рекомендується продовжити терапія протягом 3 місяців для зміцнення ефекту.

Довготривале терапія вивчали протягом як мінімум 6 місяців у хворих, які приймали лікарський засіб у добовій дозі 20 мг. Слід регулярно оцінювати користь від терапія та правильність дозування.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР). Зазвичай призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, терапія повинно тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів. Слід регулярно оцінювати користь від терапія та правильність дозування.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована добова доза для літніх людей становить 5 мг. Залежно від індивідуальної чутливості добову дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Ефективність есциталопраму при лікуванні соціальних тривожних розладів у людей літнього віку не вивчалась.

Ниркова недостатність

За умови наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. Обережно потрібно використовувати лікарський засіб пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Зниження функції печінки

Для хворих з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів терапія становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності есциталопрам потрібно використовувати з особливою обережністю, уважно підбираючи дозу.

Пацієнти зі зниженою активністю CYP2C19

Для хворих зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів терапія становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу.

Припинення терапія

Потрібно уникати різкого припинення терапія.

При припиненні терапія есциталопрамом дозу слід поступово знижувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути реакції відміни. Якщо у період зниження дози або після припинення терапія виникають прояви відміни, може бути необхідним повернення до прийому попередньо призначених доз. Згодом лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.

Лікарський засіб вживати як разову добову дозу незалежно від прийому їжі.

Таблетку, що диспергується у ротовій порожнині, слід помістити на язик, де вона швидко розпадається і її можна проковтнути без води.

Таблетка є крихкою і потребує обережної поведінки.

Дозу 5 мг слід вживати у вигляді таблеток, вкритих плівковою оболонкою, або орального розчину. Таблетка, що диспергується у ротовій порожнині, є переважно лікарською формою для пацієнта, який має проблеми з ковтанням звичайних таблеток, або в ситуаціях, коли рідини недоступні.

Діти.

Не використовувати для терапія дітей (віком до 18 років).

Токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших медикаментів. У більшості випадків повідомляли про легкі прояви або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози есциталопраму 400-800 мг не спричиняли будь-яких тяжких симптомів.

Прояви. Прояви передозування есциталопраму – це, головним чином, прояви з боку ЦНС (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія) та розлади балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Терапія. Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію. Ймовірне використання гастрального лаважу та активованого вугілля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим терапіям.

Рекомендується проводити моніторинг ЕКГ за умови передозування у хворих із серцевою недостатністю із застійними явищами/брадиаритміями, у хворих, які приймають супутні медикаменти, що подовжують інтервал QT, або у хворих зі зміненим метаболізмом, наприклад через розлади функції печінки.

Небажані реакції найчастіше спостерігаються протягом першого або другого тижня терапія та зазвичай їх частота та інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

Небажані реакції, відомі для лікарський засібів класу СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігались у ході плацебо-контрольованих досліджень та у період медичного використання, подані за системами органів і частотою в нижченаведеній таблиці. Частота визначається як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000) або частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

¹ Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомляли протягом терапія есциталопрамом або незабаром після його припинення.

² Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.

Про випадки пролонгації інтервалу QT повідомляли у період медичного використання переважно у хворих з існуючим серцевим захворюванням. В одному з досліджень серед здорових добровольців у середньому відхилення інтервалу QTc (за формулою Фрідеріція) від початкового рівня становило 4,3 мс при застосуванні 10 мг на добу та 10,7 мс при застосуванні 30 мг/добу.

Епідеміологічні дослідження, переважно серед хворих віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.

Прояви відміни

Припинення терапія СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці прояви є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак можуть бути тяжкими та/або тривалими у деяких хворих. Таким чином, рекомендується поступове припинення терапія есциталопрамом шляхом зниження дози.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери з інструкцією для медичного використання у картонній коробці.

За рецептом.

Тедек-Мейджі Фарма, С.А., Іспанія.

Tedec-Meiji Farma, S.A., Spain.

Шосе М-300, Км. 30,500, Алкала де Енарес, Мадрид, 28802, Іспанія.

Ctra. M-300, Km. 30,500, Alcala de Henares, Madrid, 28802, Spain.

Тедек-Мейджі Фарма, С.А., Іспанія.

Tedec-Meiji Farma, S.A., Spain.