Еліцея таблетки, в/плів. обол. по 10 мг №28 (7х4)

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі 5 мг, 10 мг або 20 мг есциталопраму у вигляді есциталопраму оксалату;

додаткові компоненти: лактози моногідрат, кросповідон, повідон, целюлоза мікрокристалічна, прежелатинізований крохмаль, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол 3000, триацетин.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

5 мг: таблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями;

10 мг та 20 мг: таблетки білого кольору, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку. Таблетки 10 мг та 20 мг можна розділити на рівні половинки.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-HT_1A, 5-HT₂, допамінові рецептори D₁ і D₂, α₁-, α₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H₁-, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише ймовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакодинамічні ефекти

У період подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження показників ЕКГ з участю здорових добровольців подовження інтервалу QTc (скоригованого за формулою Фрідерічія) від початкового значення становила 4,3 мс (90 % ДІ (довірчий інтервал): 2,2, 6,4) при застосуванні дози 10 мг/добу та 10,7 мс (90 % ДІ: 8,6, 12,8) при застосуванні дози вище терапевтичної 30 мг/добу (див. розділи «Коли не застосовують», «Особливості використання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Надмірне застосування» та «Небажані реакції»).

Клінічна ефективність

Великі депресивні епізоди

Ефективність есциталопраму у лікуванні депресії у гострий період була показана у трьох із чотирьох подвійно сліпих плацебо-контрольованих короткострокових (8-тижневих) досліджень. У довгостроковому дослідженні попередження рецидиву 274 пацієнти, які реагували на терапія у період початкової 8-тижневої відкритої фази терапія есциталопрамом 10 або 20 мг/добу, були обрані довільним чином для продовження прийому есциталопраму в тій самій дозі або плацебо протягом 36 тижнів. У ході цього дослідження у хворих, які продовжували отримувати есциталопрам, спостерігався статистично значущо триваліший період часу до рецидиву у наступні 36 тижнів, порівняно з тими, хто отримував плацебо.

Соціально тривожний розлад

Есциталопрам був ефективним у трьох короткострокових (12-тижневих) дослідженнях, так і у 6-місячному дослідженні профілактики рецидиву. 24-тижневе дослідження пошуку оптимальної дози продемонструвало ефективність 5, 10 та 20 мг есциталопраму.

Генералізований тривожний розлад

Есциталопрам у дозах 10 та 20 мг/добу був ефективним у 4 з 4 плацебо-контрольованих досліджень.

Згідно з об’єднаними даними трьох досліджень з подібним дизайном, в яких у сукупності взяв участь 421 пацієнт, що отримував есциталопрам, та 419 хворих, що отримували плацебо, на терапія відповіли 47,5 % та 28,9 % хворих відповідно, а ремісія настала у 37,1 % та 20,8 % хворих відповідно. Стійкий ефект спостерігався з першого тижня терапія.

Підтримувальний ефект есциталопраму у дозі 20 мг/добу був продемонстрований у 24–76-тижневому рандомізованому дослідженні підтримувального ефекту терапія, в якому взяли участь 373 пацієнти, що відповіли на лікарський засіб у період початкового 12-тижневого терапія у відкритому режимі.

Обсесивно-компульсивний розлад

У рандомізованому подвійно сліпому клінічному дослідженні есциталопрам у дозі 20 мг/добу продемонстрував відмінність від плацебо за загальною кількістю балів за шкалою Y-BOCS (Шкала для оцінки обсесивно-компульсивного розладу Йєльського і Браунівського університетів, Yale-Brown Obsessive Compulsive Scale) через 12 тижнів терапія. Через 24 тижні відзначалися переваги використання есциталопраму як у дозі 10 мг/добу, так і у дозі 20 мг/добу порівняно з плацебо.

Ефективність лікарський засібу у профілактиці рецидивів була продемонстрована для есциталопраму у дозах 10 і 20 мг/добу у хворих, які відповіли на есциталопрам у 16-тижневому відкритому періоді та були включені у 24-тижневий рандомізований подвійно сліпий плацебо-контрольований період.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція майже повна і не залежить від вживання їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T_max) становить 4 години після багатократного дозування. Як і для рацемічного циталопраму, абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні близько 80 %.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу (V_d,β/F) після перорального використання становить приблизно 12–26 л/кг. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80 %. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові – нижче 80 %.

Біотрансформація

Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони – фармакологічно активні. Як альтернатива, азот також може окислюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і початкова сполука частково виводяться у вигляді глюкуронідів. Після багаторазового використання середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Елімінація

Період напіввиведення (t_½β) після багаторазового використання становить близько 30 годин, плазмовий кліренс при пероральному застосуванні (Cl_oral) становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками, при цьому більша частина виводиться у вигляді метаболітів із сечею.

Лінійність

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається приблизно за 1 тиждень. Середні рівноважні концентрації у стабільному стані – 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) – досягаються при щоденній дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

У хворих літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших хворих. Системна експозиція (AUC) у хворих літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Печінкова недостатність

У хворих з розладим функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (за критеріями Чайлда-П’ю A і B) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі і AUC була на 60 % вища, ніж в осіб із нормальною функцією печінки (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Ниркова недостатність

У хворих зі зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну (CLcr) 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацемічного циталопраму та незначне зростання AUC. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджувалася, але можна припустити її зростання (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Поліморфізм

У хворих зі слабкою метаболічною функцією ізоферменту CYP2C19 відзначалися вдвічі вищі концентрації лікарський засібу у плазмі крові порівняно з пацієнтами з нормальною функцією CYP2C19. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін AUC не спостерігали (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

• Терапія великих депресивних епізодів.
• Терапія панічних розладів з або без агорафобії.
• Терапія соціального тривожного розладу (соціальної фобії).
• Терапія обсесивно-компульсивного розладу.
• Терапія генералізованих тривожних розладів.

Гіперчутливість до есциталопраму або до будь-якого іншого інгредієнта лікарський засібу.

Одночасне терапія неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (інгібіторами MAO) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією тощо (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбіноване використання есциталопраму та необоротних інгібіторів MAO типу А (наприклад, із моклобемідом) або оборотного неселективного інгібітора MAO лінезоліду протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Есциталопрам протипоказаний для використання пацієнтам з відомим подовженням інтервалу QТ- або з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT.

Есциталопрам протипоказано використовувати одночасно з лікарськими засобами, які здатні подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Неселективні необоротні інгібітори MAO

Повідомляли про випадки серйозних реакцій у хворих, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними необоротними інгібіторами MAO, та у хворих, які нещодавно припинили вживати СІЗЗС і перейшли на терапію інгібіторами MAO (див. розділ «Коли не застосовують»). Інколи були випадки розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Небажані реакції»).

Сумісне використання есциталопраму з неселективними необоротними інгібіторами MAO протипоказано. Терапія есциталопрамом можна розпочинати лише через 14 днів після останнього використання необоротних інгібіторів MAO. Терапія неселективними необоротними інгібіторами МАО можна розпочинати лише через 7 діб після закінчення терапія есциталопрамом.

Комбінації, що потребують обережності

Оборотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Одночасне використання есциталопраму з інгібітором MAO типу A моклобемідом протипоказане через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Коли не застосовують»). Якщо доведено необхідність цієї комбінації, то спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Коли не застосовують»).

Оборотний неселективний інгібітор MAO (лінезолід)

Одночасне використання есциталопраму з антибіотиком лінезолідом протипоказане пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо така комбінація вважається потрібною, то спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Коли не застосовують»).

Необоротний селективний інгібітор MAO типу B (селегілін)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму із селегіліном потребує обережності. Для сумісного використання з рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегіліну до 10 мг/добу.

Подовження інтервалу QT

Фармакокінетичних та фармакодинамічних досліджень есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, не проводили. При застосуванні есциталопраму разом із такими лікарський засібами не можна виключати виникнення адитивного ефекту. У зв’язку з цим одночасне використання есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як протиаритмічні лікарський засіби класу IA та III, антипсихотики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, певні протимікробні лікарський засіби (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для пероральновенного введення, пентамідин, протималярійні лікарський засіби, зокрема галофантрин), певні антигістамінні лікарський засіби (астемізол, гідроксизин, мізоластин), протипоказане.

Комбінації, що вимагають обережності при застосуванні

Серотонінергічні медикаменти

Сумісне використання із серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад опіоідами (включно із трамадолом), і триптанами (наприклад із суматриптаном) може призвести до виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Особливості використання»).

Медикаменти, що знижують судомний поріг

СІЗЗС здатні знижувати судомний поріг. Необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з іншими лікарський засібами, що можуть знижувати цей поріг, такими як антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупроріон та трамадол.

Літій, триптофан

Повідомляли про випадки посилення ефектів при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, тому рекомендується обережно призначати ці лікарський засіби одночасно.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних лікарський засібів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може підвищувати частоту побічних реакцій (див. розділ «Особливості використання»).

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного використання з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, потрібно уважно моніторити систему згортання крові до і після використання есциталопраму.

Одночасне використання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) може посилити схильність до кровотечі (див. розділ «Особливості використання»)

Алкоголь

Есциталопрам не вступає у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію з алкоголем. Однак, як і за умови з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасний прийом есциталопраму з алкоголем не рекомендується.

Медикаменти, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію

Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні медикаментів, здатних спричиняти гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки у такомза умови збільшується ризик розвитку злоякісних аритмій (див. розділ «Особливості використання»).

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших медикаментів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається головним чином з участю CYP2C19. У метаболізмі також можуть бути задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається фермент CYP2D6.

Сумісне використання есциталопраму і омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне використання есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Слід обережно використовувати есциталопрам у комбінації з циметидином. Може виникнути необхідність у коригуванні дози (див. розділ «Особливості використання»).

Таким чином, потрібно обережно призначати верхні граничні дози есциталопраму одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. Зниження дози есциталопраму може бути необхідним залежно від клінічної оцінки.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших медикаментів

Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. Обережно слід призначати есциталопрам одночасно з лікарський засібами, метаболізм яких відбувається з участю цього ферменту, а також із лікарський засібами, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном та метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з деякими лікарський засібами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються з участю CYP2D6, наприклад такими антидепресантами як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін; такими антипсихотичними лікарський засібами як рисперидон, тіоридазин та галоперидол. Може виникнути необхідність у коригуванні дози.

Одночасне використання з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового підвищення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6.

Дослідження іn vitro продемонстрували, що есциталопрам може також спричиняти слабке пригнічення CYP2C19. Тому рекомендується обережно призначати одночасно медикаменти, метаболізм яких відбувається з участю CYP2C19.

Нижчезазначені особливості використання стосуються терапевтичного класу селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Діти

Лікарський засіб Еліцея протипоказано призначати дітям (віком до 18 років). У ході клінічних досліджень більша частота суїцидальної поведінки (спроби суїциду та думки), ворожості (з домінуванням агресії, схильності до конфронтації та дратівливості) спостерігалася серед дітей, які лікувались антидепресантами, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо клінічна ситуація все ж потребує призначення такого терапія, за пацієнтом потрібно уважно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного і поведінкового розвитку.

Парадоксальна тривожність

У певних хворих із панічним розладом на початку терапія антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай минає протягом перших двох тижнів терапія. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується низька початкова доза (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Судомні напади

Використання есциталопраму потрібно припинити, якщо у пацієнта починаються судоми вперше або якщо відбувається збільшення частоти їх проявів (у хворих із попереднім діагнозом епілепсія). СІЗЗС не рекомендовані для хворих із нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід використовувати обережно для хворих з наявністю в анамнезі манії/гіпоманії. Прийом СІЗЗС слід припинити при появі у пацієнта маніакального стану.

Цукровий діабет

У хворих із цукровим діабетом терапія СІЗЗС може впливати на контроль глікемії (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може знадобитися коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Суїцид/суїцидальні думки або погіршення клінічного стану

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Така загроза існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки поліпшення стану може не відбутися протягом перших тижнів терапія або довше, слід уважно спостерігати за станом хворих до поліпшення їх стану. Клінічно доведено, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, за умови яких застосовують есциталопрам, також можуть супроводжуватися зростанням ризику суїцидальних дій. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також терапія хворих з іншими психічними розладами.

Через високий ризик виникнення суїцидальних думок та дій у період терапія необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з таким станом в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку терапія. Метааналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки у хворих віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Ретельний нагляд за пацієнтами з підвищеним ризиком особливо необхідний на початку терапія та після зміни дози.

Хворих і осіб, які за ними доглядають, слід попередити про необхідність контролю за проявом будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичних змін у поведінці. Варто наголосити на потрібності звернення за невідкладною допомогою при виникненні відповідних симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Використання СІЗЗС/інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗЗНС) супроводжувалося розвитком акатизії, що характеризується суб'єктивно неприємною або тривожною нетерплячістю та потребою в русі, що часто супроводжується неспроможністю спокійно сидіти або стояти. Найчастіше це відзначається у перші тижні терапія. Пацієнтам, у яких спостерігаються такі прояви, збільшення дози може зашкодити.

Гіпонатріємія

У період використання СІЗЗС повідомляли про поодинокі випадки гіпонатріємії, ймовірно, спричиненої розладими секреції антидіуретичного гормону, яка зазвичай минала при припиненні терапія. Лікарський засіб слід обережно використовувати пацієнтам групи ризику, таким як особи літнього віку, хворі на цироз печінки або пацієнти, які паралельно приймають лікарський засіби, здатні спричинити гіпонатріємію.

Крововиливи

При застосуванні СІЗЗС ймовірні шкірні крововиливи, екхімоз та пурпура. СІЗЗС/ІЗЗНС можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Використання в час вагітності та лактації», «Небажані реакції»). Потрібно обережно використовувати СІЗЗС пацієнтам зі схильністю до кровотеч, особливо при одночасному застосуванні антикоагулянтів, медикаментів, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні лікарський засіби, тиклопідин, дипіридамол).

Електросудомна терапія (ЕСТ)

Наразі є лише обмежений клінічний досвід поєднання використання СІЗЗС із проведенням ЕСТ, тому рекомендується дотримуватися обережності.

Реверсивні, селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність при застосуванні есциталопраму в комбінації з лікарськими засобами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад із триптанами (включно із суматриптаном), опіоідами (включно із трамадолом) і триптофаном.

Зафіксовано поодинокі випадки серотонінового синдрому у хворих, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Ознакою розвитку цього стану може бути така комбінація симптомів як збудження, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьомза умови потрібно одразу припинити прийом СІЗЗС та серотонінергічного лікарського засобу і розпочати симптоматичне терапія.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних лікарський засібів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може підвищувати частоту проявів побічних реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Прояви відміни, що спостерігаються при припиненні терапія

За умови припинення терапія (особливо раптовому) зазвичай виникають прояви відміни (див. розділ «Небажані реакції»). У період досліджень реакції, пов’язані із припиненням терапія, спостерігалися приблизно у 25 % хворих групи есциталопраму та у 15 % хворих групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від кількох факторів, зокрема від тривалості та дози, темпу зниження дози. Небажані реакції, про які найчастіше повідомляли: запаморочення, розлади функцій органів чуття (включаючи парестезію і відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, прискорене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці прояви є слабкими або помірними, однак у деяких хворих вони можуть мати більш тяжкий характер. Прояви зазвичай виникають у перші декілька діб після припинення терапія, хоча дуже рідко повідомляли про виникнення таких симптомів після випадкового пропускання лише однієї дози.

Зазвичай ці прояви короткотривалі і минають протягом 2 тижнів, проте у деяких осіб можуть спостерігатися 2-3 місяці і довше. У цьомза умови рекомендується припиняти використання есциталопраму поступовим зниженням дози протягом від декількох тижнів до декількох місяців залежно від стану пацієнта (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Статева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗЗНС) можуть спричиняти прояви статевої дисфункції (див. розділ «Небажані реакції»). Були повідомлення про тривалу статеву дисфункцію, при якій прояви не зникали, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗНС.

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні хворих з ІХС.

Подовження інтервалу QT

Було виявлено, що есциталопрам спричиняє залежне від дози подовження інтервалу QT. Про випадки подовження інтервалу QT та аритмію шлуночків, включаючи torsade de pointes, повідомляли головним чином у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або з уже існуючим подовженням інтервалу QT, або іншими серцевими хворобами. Слід обережно використовувати лікарський засіб пацієнтам з вираженою брадикардією, пацієнтам із недавнім гострим інфарктом міокарда або декомпенсованою серцевою недостатністю.

Розлади балансу електролітів, такі як гіпокаліємія та гіпомагнезіємія, підвищують ризик злоякісних аритмій та повинні коригуватись перед початком терапія есциталопрамом.

Перед початком терапія пацієнтам із хворобою серця слід призначити ЕКГ. За умови проявів серцевої аритмії у період терапія есциталопрамом терапія слід відмінити та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, у тому числі есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Цей мідріатичний ефект може потенційно звузити кут ока, що призводить до підвищення пероральноочного тиску та закритокутової глаукоми, особливо у схильних до цього хворих. Тому есциталопрам слід використовувати обережно пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин

Еліцея має у складі лактозу. Не слід використовувати лікарський засіб пацієнтам із рідкісними спадковими розладими, такими як непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Клінічні дані про використання есциталопраму у час вагітності обмежені. Дослідження на тваринах показали резасібивну токсичність. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після уважного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення лікарський засібу.

Необхідне спостереження за новонародженими, матері яких застосовували есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. Раптового припинення використання лікарський засібу у час вагітності слід уникати. У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/ІЗЗНС на кінцевих термінах вагітності, були зафіксовані респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі у період годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлекси, тремор, нервове збудження, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість та труднощі засинання. Ці розлади можуть бути проявом серотонергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення розпочиналися одразу або через незначний час (< 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані показали, що використання СІЗЗС у час вагітності може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (СЛГН). За даними спостережень ризик становив до 5 випадків на 1000 вагітних. Частота СЛГН у загальній популяції становить 1-2 випадки на 1000 вагітностей.

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після використання впливу СІЗЗС /ІЗЗНС протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості використання», «Небажані реакції»).

Період лактації

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, лактації на час терапія рекомендується припинити.

Фертильність

Дані щодо тварин продемонстрували, що циталопрам може впливати на якість сперми. Випадки з участю людини при застосуванні деяких СІЗЗС продемонстрували, що вплив на якість сперми оборотний. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Загалом есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, але слід враховувати, що як психотропний лікарський засіб він може вплинути на прийняття рішення та навички. Хворих потрібно попередити про потенційний ризик впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами.

Безпека доз вище 20 мг на добу не була встановлена.

Еліцея використовувати один раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод.

Призначати 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні після початку терапія. Після зникнення симптомів терапія потрібно продовжувати ще мінімум 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.

Панічні розлади з або без агорафобії

У перший тиждень терапія рекомендується доза 5 мг, яку потім збільшують до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг/добу.

Максимальна ефективність досягається приблизно протягом 3 місяців. Терапія триває декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія)

Зазвичай слід призначати дозу 10 мг 1 раз на добу. Послаблення симптоміврозвивається за 2-4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг або підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для закріплення досягнутого ефекту рекомендована тривалість терапія становить 12 тижнів. Довготривале використання пацієнтам, які реагували на терапія, досліджувалося протягом 6 місяців та його можна призначати, залежно від індивідуальної реакції хворих, для попередження рецидивів захворювання. Слід регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія.

Соціально тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана винятково для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини.

Ефективність такого терапія порівняно з когнітивною поведінковою терапією не оцінювали. Медикаментозна терапія повинна бути частиною загальної стратегії терапія пацієнта.

Генералізовані тривожні розлади

Призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг/добу.

Тривале терапія вивчали принаймні 6 місяців у хворих, які отримували дозу 20 мг на добу; слід регулярно оцінювати переваги терапія.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг/добу.

Оскільки ОКР – це хронічне захворювання, хворих слід лікувати протягом достатнього періоду для забезпечення зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше. Потрібно регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія та дозування (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

Початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Ефективність есциталопраму при соціальному тривожному розладі не досліджувалася у хворих літнього віку.

Педіатрична популяція

Есциталопрам не слід використовувати для терапія дітей та підлітків (віком до 18 років) (див. розділ «Особливості використання»).

Розлади функції нирок

Пацієнтам із помірним та слабким розладим функції нирок коригування дози не потрібне. Пацієнтам із тяжким розладим (CLcr менше 30 мл/хв) лікарський засіб слід призначати обережно (див. розділ «Фармакокінетика»).

Розлади функції печінки

Пацієнтам із помірним та слабким розладим функції печінки рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу. При тяжкій печінковій недостатності рекомендується використовувати лікарський засіб обережно і уважно титрувати дозу.

Слабка активність CYP2C19

Для хворих із відомою слабкою активністю ферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Прояви відміни, що з’являються при припиненні терапія

Слід уникати раптового припинення використання цього лікарський засібу. При припиненні терапія дозу есциталопраму поступово зменшувати з інтервалами щонайменше в 1-2 тижні для профілактика реакцій відміни (див. розділ «Особливості використання» та «Небажані реакції»). При виникненні нестерпних симптомів у період зниження дози або після припинення терапія можна відновити попередню призначену дозу. Надалі лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Лікарський засіб не слід використовувати для терапія дітей та підлітків (віком до 18 років).

Токсичність

Клінічні дані щодо передозування есциталопрамом обмежені, та в багатьох випадках наявні передозування супутніми лікарський засібами. У більшості випадків прояви були відсутні або були слабкими. При передозуванні тільки есциталопрамом про летальні випадки повідомляли рідко; у більшості таких випадків було передозування супутніми лікарський засібами. Дози одного есциталопраму в межах від 400 до 800 мг не спричиняли тяжких симптомів.

Прояви

Прояви, про які повідомлялося при передозуванні есциталопрамом, загалом стосувалися центральної нервової системи (від запаморочення, тремору, збудження до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), травної системи (нудота/блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Терапія

Специфічного антидоту не існує. Підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, дихальної функції та адекватна оксигенація. Слід провести промивання шлунка та застосувати активоване вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога швидше після перорального прийому лікарський засібу. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та важливих показників життєдіяльності у поєднанні із загальними симптоматичними підтримувальними заходами. Рекомендується проводити моніторинг ЕКГ за умови передозування у хворих із серцевою недостатністю із застійними явищами/брадіаритміями, у хворих, які приймають супутні медикаменти, що подовжують інтервал QT, або у хворих зі зміненим метаболізмом, наприклад через розлади функції печінки.

Небажані реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень терапія і надалі стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при подальшому лікуванні.

Небажані ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися у період плацебо-контрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів.

Частота визначається як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) або частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

¹Випадки суїцидальних думок або поведінки спостерігалися у період терапії есциталопрамом або одразу після припинення терапія (див. розділ «Особливості використання»).

²Про ці реакції були повідомлення для класу СІЗЗС.

³Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/ІЗЗНС (див. розділи «Особливі використання», «Використання в час вагітності або лактації»).

Подовження інтервалу QT

Про випадки подовження інтервалу QT та аритмію шлуночків, включаючи torsade de pointes, повідомляли протягом післяреєстраційного періоду, переважно у жінок, у хворих з гіпокаліємією та у хворих з уже існуючим подовженням інтервалу QT або іншими захворюваннями серця (див. розділи «Фармакодинаміка», «Коли не застосовують», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості використання», «Надмірне застосування»).

Ефекти класу

Епідеміологічні дослідження, які головним чином проводили з участю хворих віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток у хворих, які приймають СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до такого ризику, наразі невідомий.

Прояви відміни, що спостерігалися при припиненні терапія

Припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗНС, особливо раптове, часто призводить до симптомів відміни. Найчастіше повідомляли про такі реакції: запаморочення, розлади функцій органів чуття (парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривожність, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, пальпітація, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці прояви є слабкі або помірні, однак у деяких хворих вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому при відсутності потреби у продовженні терапія есциталопрамом прийом слід обов’язково припиняти шляхом поступового зниження дози (див. розділи «Особливості використання», «Спосіб використання та дози»).

Звітування про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °C у заводській упаковці для захисту від дії світла та вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері, по 4 або по 8, або по 14 блістерів у коробці.

По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 6, або по 9 блістерів у коробці.

За рецептом.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.