Есцитодар таблетки, дисперг. в рот. порож. по 20 мг №30 (15х2)

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка, що деспергується в ротовій порожнині, має у складі есциталопраму оксалату 12,775 мг, що еквівалентно есциталопраму 10 мг, або есциталопраму оксалату 25,55 мг, що еквівалентно есциталопраму 20 мг;

додаткові компоненти: калію полакрилін, кислота хлористоводнева концентрована, лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, калію ацесульфам, неогесперидину дигідрохалькон, ароматизатор м’яти перцевої, магнію стеарат.

Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості:

дозування 10 мг: таблетки від білого до майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею, скошеними краями і гравіюванням «10» з однієї сторони.

дозування 20 мг: таблетки від білого до майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею, скошеними краями і гравіюванням «20» на одній стороні.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам — це селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), який характеризується високою афінністю до основного зв’язувального сайту. Він також зв’язується з алостеричним сайтом транспортера серотоніну, при цьому афінність до цієї ділянки у 1000 разів нижча

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5‑HT_1А-, 5‑HT₂-рецептори, дофамінові D₁- і D₂-рецептори, a₁‑, a₂‑, β‑адренергічні рецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Інгібування зворотного захоплення 5-HT є єдиним можливим механізмом дії, який може пояснювати фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакодинамічні ефекти

В одному подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні показників ЕКГ у здорових осіб подовження інтервалу QTc (скоригованого за формулою Фрідерічіа) від вихідного значення становило 4,3 мс (90 % ДІ (довірчий інтервал): 2,2, 6,4) за умови використання лікарський засібу у дозі 10 мг/добу та 10,7 мс (90 % ДІ: 8,6, 12,8) за умови використання дози, вищої за терапевтичну, — 30 мг/добу.

Великі депресивні епізоди

Ефективність есциталопраму у лікуванні великих депресивних епізодів у гострий період була показана у трьох із чотирьох подвійно сліпих плацебоконтрольованих короткострокових (8-тижневих) досліджень. У довгостроковому дослідженні профілактики рецидиву 274 пацієнти, які у період початкової 8-тижневої відкритої фази дослідження мали позитивну реакцію на терапія есциталопрамом у дозі 10 мг/добу або 20 мг/добу, були рандомізовані для продовження прийому есциталопраму у тій самій дозі або плацебо протягом періоду до 36 тижнів. У цьому дослідженні у хворих, які продовжували отримувати есциталопрам, період до виникнення рецидиву був статистично значущо більший у межах наступних 36 тижнів порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

Соціальний тривожний розлад

Есциталопрам виявився ефективним для терапія соціального тривожного розладу як у трьох короткострокових (12-тижневих) дослідженнях, так і у шестимісячному дослідженні профілактики рецидиву. У 24-тижневому дослідженні оптимальної дози була продемонстрована ефективність есциталопраму у дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг.

Генералізований тривожний розлад

Есциталопрам у дозах 10 мг та 20 мг на добу був ефективним у чотирьох із чотирьох плацебоконтрольованих досліджень.

Згідно з об’єднаними даними трьох досліджень із подібним дизайном, в яких 421 пацієнт, отримував есциталопрам, а 419 хворих отримували плацебо, позитивна реакція на терапія була у 47,5 % та 28,9 % хворих відповідно, а ремісія настала у 37,1 % та 20,8 % хворих відповідно. Стійкий ефект спостерігався з першого тижня терапія.

Підтримувальний ефект есциталопраму у дозі 20 мг на добу був продемонстрований у 24–76-тижневому рандомізованому дослідженні підтримувального ефекту терапія за участі 373 хворих, які мали позитивну реакцію на лікарський засіб у період початкового 12-тижневого терапія у відкритому режимі.

Обсесивно-компульсивний розлад

У рандомізованому подвійно сліпому клінічному дослідженні есциталопрам у дозі 20 мг на добу продемонстрував відмінність від плацебо у загальній кількості балів за шкалою Y-BOCS (Yale-Brown Obsessive Compulsive Scale — Шкала для оцінки обсесивно-компульсивного розладу Єльського і Браунівського університетів) через 12 тижнів терапія. Через 24 тижні спостерігалися переваги використання есциталопраму як у дозі 10 мг на добу, так і у дозі 20 мг на добу порівняно з плацебо.

Ефективність лікарського засобу у профілактиці рецидивів була продемонстрована при дозах 10 мг і 20 мг есциталопраму на добу у хворих, які мали позитивну реакцію на есциталопрам у 16-тижневому відкритому дослідженні та були включені у 24-тижневе рандомізоване подвійно сліпе плацебоконтрольоване дослідження.

Фармакокінетика.

Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години після прийому. Як і в рацемічного циталопраму, абсолютна біодоступність есциталопраму становить приблизно 80 %.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу (V_d, _β/F) після перорального використання становить від 12–26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками крові — нижче 80 %.

Біотрансформація

Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Азот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і початкова сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового використання середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Елімінація

Період напіввиведення (t½) лікарського засобу становить приблизно 30 годин. Кліренс при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів період напіввиведення довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею.

Лінійність

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

У хворих віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших хворих. Кількість речовини у системному кровообігу, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC), у хворих літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Розлади функції печінки

У хворих із розладим функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за шкалою Чайлда— П’ю) t½ був у два рази довшим, а експозиція на 60 % вищою, ніж в осіб із нормальною функцією печінки.

Розлади функції нирок

У хворих зі зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну 10–53 мл/хв) при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший час напіввиведення та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною.

Поліморфізм

Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищі концентрації есциталопраму у плазмі крові, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не спостерігалося.

Для терапія великих депресивних епізодів, панічних розладів, з агорафобією або без, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів.

Гіперчутливість до есциталопраму або до інших компонентів лікарського засобу.

Супутнє терапія неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІMАО) — у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією та іншими симптомами.

Комбіноване терапія із використанням есциталопраму та оборотних ІМАО типу А (наприклад, моклобемід) або оборотних неселективних ІМАО (наприклад, лінезолід) — у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому.

Одночасне використання із лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT; відоме подовження інтервалу QT або вроджений синдром подовженого інтервалу QT.

Фармакодинамічні взаємодії

Неселективні необоротні ІМАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у хворих, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним необоротним ІМАО, та у хворих, які щойно призупинили терапія СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО (див. розділ «Коли не застосовують»). Протипоказані комбінації У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром (див. розділ «Небажані реакції»). есциталопраму з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Терапія есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни необоротного ІМАО. Терапія неселективними необоротними ІМАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Комбінації, що потребують обережності.

Оборотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом протипоказана (див. розділ «Коли не застосовують»). Якщо доведено необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з посиленим клінічним моніторингом.

Неселективний оборотний інгібітор МАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є неселективним оборотним інгібітором МАО і його не слід призначати пацієнтам, які отримують есциталопрам. Якщо така комбінація є потрібною, слід використовувати мінімальні дози обох лікарський засібів під ретельним клінічним наглядом (див. розділ «Коли не застосовують»).

Селективний необоротний інгібітор МАО типу Б (селегілін)

Комбінація з селегіліном (необоротний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Селегілін у дозах до 10 мг/добу включно безпечно застосовувався разом із рацемічним циталопрамом.

Медикаменти, які подовжують інтервал QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження комбінованого використання есциталопраму з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводилися. При застосуванні есциталопраму разом із такими лікарський засібами не можна виключати виникнення адитивного ефекту. У зв’язку з цим одночасне використання есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як протиаритмічні лікарський засіби класу IA і III, антипсихотики (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для пероральновенного введення, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), деякі антигістамінні лікарський засіби (астемізол, гідроксизин, мізоластин), протипоказане.

Серотонінергічні медичні лікарський засіби

Одночасне використання з серотонінергічними засобами (наприклад з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.

Медичні лікарський засіби, які знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні лікарський засібів, які здатні знижувати судомний поріг, наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу.

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при сумісному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується обережно призначати ці лікарський засіби одночасно.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС і рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного використання з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, потрібно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після використання есциталопраму (див. розділ «Особливості використання»).

Одночасне використання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) може посилити схильність до кровотечі (див. Розділ «Особливості використання»).

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і за умови використання психотропних медикаментів, комбінація з алкоголем є небажаною.

Медикаменти, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію

Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні медикаментів, здатних викликати гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки у такомза умови збільшується ризик розвитку злоякісних аритмій (див. розділ «Особливості використання»).

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19. Ферменти CYP3A4 та CYP2D6 також можуть брати деяку участь у його метаболізмі, хоча і меншою мірою. Метаболізм головного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму), судячи з усього, частково каталізується CYP2D6.

Сумісне призначення есциталопраму й омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітора CYP2C19) призводить до помірного підвищення (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Одночасне використання есциталопраму і циметидину 400 мг двічі на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) призвело до помірного (приблизно на 70 %) збільшення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Слід виявляти обережність за умови комбінованого використання есциталопраму з циметидином. Може виникнути потреба у коригуванні дози (див. розділ «Особливості використання»).

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (наприклад омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними, якщо призначаються верхні граничні дози есциталопраму. Може бути необхідним зниження дози есциталопраму залежно від клінічної оцінки.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном і метопрололом (при серцевій недостатності), або з деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад із такими антидепресантами, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, або такими антипсихотиками, як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Може бути потрібна корекція дози.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення удвічі рівнів у плазмі цих двох субстратів CYP2D6.

У дослідженнях in vitro було продемонстровано, що есциталопрам також може обумовлювати невелике інгібування CYP2C19.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.

Нижчеописані особливості використання стосуються загалом терапевтичного класу СІЗЗС.

Парадоксальна тривога

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку терапія антидепресантами можуть відчувати посилення тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів терапія. Для зниження імовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади

Есциталопрам потрібно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у хворих зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати використання СІЗЗС пацієнтам із нестабільною епілепсією, а пацієнтам із контрольованою епілепсією — забезпечити пильний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід обережно використовувати для терапія хворих із манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

У хворих із цукровим діабетом терапія СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія, пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самопошкодження та суїциду (суїцидальні дії). Цей ризик залишається аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки поліпшення стану може не відбутися протягом перших тижнів терапія або довше, слід уважно спостерігати за пацієнтами до поліпшення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть супроводжуватися великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також терапія хворих з іншими психічними розладами.

Пацієнти з наявністю в анамнезі суїцидальної поведінки ще до початку використання лікарського засобу мають найвищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і потребують пильного нагляду протягом терапія. Метааналіз плацебоконтрольованих клінічних досліджень, у яких застосовували антидепресанти дорослим пацієнтам із психічними розладами, показав підвищений ризик суїцидальної поведінки серед хворих віком до 25 років порівняно з плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку терапія та за умови зміни дози.

Хворих та/або їхніх опікунів слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та про необхідність одразуї медичної консультації за умови розвитку цих симптомів.

Акатизія

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії —стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів терапія. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі прояви.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, яка, можливо, пов’язана з розладим секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати обережно пацієнтам групи ризику (похилий вік, наявність цирозу печінки або одночасне терапія лікарський засібами, які спричиняють гіпонатріємію).

Крововиливи

При прийомі СІЗЗС ймовірні шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. СІЗЗС/СІЗЗСН збільшують ризик виникнення післяпологових кровотеч. Потрібно обережно використовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

ЕСТ (електросудомна терапія)

Клінічний досвід одночасного використання СІЗЗС і ЕСТ обмежений, отже рекомендується обережність у призначенні та застосуванні.

Оборотні, селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Рекомендується обережність за умови одночасного використання есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

Були повідомлення про поодинокі випадки розвитку серотонінового синдрому у хворих, які приймали СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарський засібами. Потрібно обережно використовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що мають серотонінергічну дію. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія, може означати розвиток цього стану. У такомза умови СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне терапія.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС і рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Прояви відміни

Прояви відміни при закінченні терапія, особливо різкому, є поширеними. У дослідженнях негативні реакції у період припинення терапія виникали приблизно у 25 % хворих, яких лікували есциталопрамом, та у 15 % хворих, які приймали плацебо.

Ризик симптомів відміни залежить від кількох факторів, серед яких тривалість прийому та доза, темп зниження дози. Запаморочення, сенсорні розлади (зокрема парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці прояви є легкими або помірними, але у деяких хворих можуть бути тяжкими. Вони, як правило, виникають протягом перших кількох діб після припинення терапія, але були рідкісні повідомлення про подібні прояви у хворих, які випадково пропустили прийом дози. Зазвичай ці прояви відміни минають протягом 2 тижнів, однак можуть бути більш тривалими (2–3 місяці або довше) у деяких хворих. Тому рекомендоване поступове припинення терапія есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта.

Статева дисфункція

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН може зумовлювати прояви статевої дисфункції. Були повідомлення про довготривалу статеву дисфункцію, коли прояви не зникали навіть після припинення терапія СІЗЗС/СІЗЗСН.

Ішемічна хвороба серця

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні хворих із коронарною хворобою серця.

Подовження інтервалу QT

Виявлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. Упродовж постмаркетингового періоду повідомляли про випадки подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або раніше наявним подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Рекомендується обережно використовувати лікарський засіб пацієнтам зі значною брадикардією або пацієнтам із нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда чи некомпенсованою серцевою недостатністю.

Електролітні розлади, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій — їх слід коригувати до початку терапія есциталопрамом.

У хворих зі стабільним серцевим захворюванням до початку терапія слід провести ЕКГ.

Якщо у період терапія есциталопрамом виникають прояви серцевої аритмії, треба припинити терапія і зробити ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що проявляється мідріазом. У свою чергу, розширення зіниці може зумовлювати звуження кута ока і, як наслідок, підвищувати пероральноочний тиск та спровокувати закритокутову глаукому, особливо у схильних хворих. Тому есциталопрам слід використовувати обережно пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Клінічні дані щодо використання есциталопраму для терапія вагітних обмежені.

У дослідженнях есциталопраму на тваринах спостерігали ембріофетотоксичні ефекти. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після уважного розгляду всіх ризиків і переваг була чітко доведена необхідність призначення лікарського засобу. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в ІІІ триместрі. Використання лікарського засобу у час вагітності не потрібно припиняти раптово.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, ймовірне виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі у період годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатія, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі прояви можуть розвинутися як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. . Здебільшого такі ускладнення виникають одразу або незабаром після пологів (до 24 годин).

З епідеміологічних даних відомо, що використання СІЗЗС вагітним підвищує ризик персистувальної легеневої гіпертензії у новонароджених: до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними епідеміологічних спостережень. У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Годування груддю

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом терапія лактації не рекомендується. Результати спостережень свідчать про підвищений ризик (у < 2 рази) післяпологової кровотечі після використання СІЗЗС або СІЗЗСН протягом місяця до пологів.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про використання деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливо мислити. Слід попередити хворих про ризик впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Безпека використання доз есциталопраму понад 20 мг на добу не була встановлена.

Есцитодар® використовувати дорослим всередину 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добову дозу можна збільшити до максимальної — 20 мг.

Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2–4 тижні. Після зникнення симптомів потрібно продовжувати терапія протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади, з агорафобією або без неї

Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг есциталопраму^* на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Далі дозу можна збільшити до максимальної —20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін терапія становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити добову дозу до максимальної — 20 мг на добу.

Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2–4 тижні терапія.

Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для зміцнення досягнутого ефекту мінімальна рекомендована тривалість терапія становить 12 тижнів. Щоб запобігти рецидивам захворювання, лікарський засіб можна використовувати протягом 6 місяців залежно від індивідуальної реакції хворих. Потрібно регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія.

Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана винятково для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективність такого терапія порівняно з когнітивною поведінковою терапією не досліджували. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізовані тривожні розлади

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна бути збільшити максимум до 20 мг на добу.

Доведено, що тривале терапія протягом 6 місяців запобігає рецидиву і його можна призначати індивідуально. Потрібно регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія та дозу.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР — хронічне захворювання, і терапія має тривати достатній період до повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше. Потрібно регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія та дозу.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Початкова доза — 5 мг есциталопраму^* на добу. Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добову дозу можна збільшити до максимальної — 10 мг на добу. Ефективність лікарського засобу Есцитодар® при соціальному тривожному розладі у хворих літнього віку не досліджували.

Педіатрична популяція

Есцитодар® не слід використовувати для терапія дітей та підлітків (віком до 18 років)

Ниркова недостатність

За умови наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібне. Обережно потрібно використовувати лікарський засіб пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Зниження функції печінки

Для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів терапія становить 5 мг есциталопраму^* на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу. За умови тяжкого розлади функції печінки необхідні обережність у призначенні та ретельне титрування дози лікарського засобу.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для хворих зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів терапія становить 5 мг есциталопраму^* на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Прояви відміни після припинення терапія

Слід уникати раптового припинення використання цього лікарського засобу. Дозу есциталопраму слід знижувати поступово протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни. Якщо у період поступового зниження дози виникають прояви відміни, можна відновити прийом у попередній призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

^* Слід використовувати лікарський засіб з відповідним дозуванням есциталопраму.

Діти.

Антидепресанти протипоказані для терапія дітей віком до 18 років. Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення лікарського засобу все ж таки прийнято, має бути забезпечене ретельне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших медикаментів. Здебільшого спостерігалися легкі прояви або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози есциталопраму 400‒800 мг не спричиняли жодних тяжких симптомів.

Прояви. Прояви передозування есциталопраму — це прояви з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія) та розлади балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Терапія. Специфічного антидоту немає. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію. Ймовірне використання гастрального лаважу та активованого вугілля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримувальним терапіям.

За умови передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у хворих із застійною серцевою недостатністю/брадіаритмією, у хворих, які одночасно приймають медикаменти, що подовжують інтервал QT, або у хворих із розладим метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.

Небажані реакції найчастіше спостерігаються протягом першого або другого тижня терапія, і зазвичай їх частота та інтенсивність поступово зменшуються у період подальшого терапія.

Нижче наведено небажані реакції лікарський засібів класу СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігались у ході плацебоконтрольованих досліджень та у період медичного використання.

Усі небажані реакції зазначено за системами органів. Частота визначається за такими категоріями: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 – < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100), рідкі (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідкі (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку органів зору: нечасті — розширення зіниць, затуманення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасті — дзвін у вухах.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часті — синусити, позіхання; нечасті — носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті — нудота; часті — діарея, запор, блювання, сухість у роті; нечасті — шлунково-кишкові кровотечі (в т. ч. ректальні).

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: частота невідома — гепатит, зміни печінкових показників.

З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома — затримка сечовипускання.

З боку ендокринної системи: частота невідома — розлади секреції антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин, метаболізму: часті — зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла; нечасті — зниження маси тіла; частота невідома — гіпонатріємія, анорексія².

З боку нервової системи: дуже часті — головний біль; часті — безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор; нечасті — розлади смаку, розлади сну, непритомність; дуже рідкі — серотоніновий синдром; частота невідома — дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія².

З боку психіки: часті — тривожність, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок; нечасті — скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості; дуже рідкі — агресія, деперсоналізація, галюцинації; частота невідома — манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка¹.

З боку серцево-судинної системи: нечасті — тахікардія; дуже рідкі — брадикардія; частота невідома — подовження інтервалу QT електрокардіограми, шлуночкові аритмії, зокрема веретеноподібна аритмія, ортостатична гіпотензія.

З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома — тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідкі — анафілактичні реакції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часті — посилене потовиділення; нечасті — висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж; частота невідома — екхімоз, ангіоневротичний набряк.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часті — артралгія, міалгія.

З боку резасібивної системи та молочних залоз: часті — у чоловіків: розлади еякуляції, імпотенція; нечасті — у жінок: метрорагія, менорагія; частота невідома — галакторея, у чоловіків: пріапізм, у жінок: післяпологові кровотечі³.

Загальні розлади: часті — втома, пірексія; нечасті — набряк.

¹ Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомляли протягом терапія есциталопрамом або незабаром після його припинення.

² Такі випадки стосуються усього класу СІЗЗС.

³ Такі випадки стосуються терапевтичного класу СІЗЗС або СІЗЗСН.

Подовження інтервалу QT

Упродовж постмаркетингового періоду повідомляли про випадки подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо наявним подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Клас-специфічні ефекти СІЗЗС

Епідеміологічні дослідження, переважно серед хворих віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток за умови використання СІЗЗС та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.

Прояви відміни після припинення терапія

Припинення терапія СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (серед яких парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору — найчастіші реакції. Зазвичай ці прояви легкі або помірні і минущі, однак можуть бути тяжкими та/або тривалими у деяких хворих. Тому рекомендується поступове припинення терапія есциталопрамом шляхом зниження дози.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 15 таблеток у блістері; по 2 блістери в пачці.

За рецептом.

Дженефарм С.А.

Фармапас С.А.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

18 Км Мерезоноc Авеню, Палліні, 153 51, Греція.

28 Октобріу 1, Агіа Барбара, 123 51, Греція

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження заявника.Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.