Езопрам таблетки, в/плів. обол. по 20 мг №30 (10х3)

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка має у складі: есциталопраму оксалату еквівалентно есциталопраму 10 мг або 20 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна, кремній колоїдний безводний, тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка: Opandry 03F2846 White: гіпромелоза 6cP, титану діоксид (Е 171), макрогол 600.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Езопрам 10 мг – білі, овальні, двоякоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Е» з однієї сторони та з розподільною рискою з іншої та по обидва боки;

Езопрам 20 мг – білі, овальні, двоякоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з маркуванням «Е» з однієї сторони та з розподільною рискою з іншої та по обидва боки.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою в 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з такими рецепторами як 5-HT_1A, 5-HT₂, допаміновими D₁ і D₂ рецепторами, α₁-, α₂-, β-адренергічними рецепторами, гістаміновими H₁, мускариновими холінергічними, бензодіазепіновими та опіатними рецепторами. Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише імовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Всмоктування практично повне і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T_max) становить близько 4 годин. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80%.

Розподіл. Уявний об’єм розподілу (Vd, β/F) після перорального використання становить від 12 до 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові менше 80%.

Біотрансформація. Есциталопрам метаболізується в печінці до біологічно активних деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Азот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового використання середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31% та <5% від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається, головним чином, за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Виділення. Період напіввиведення (t_½β) після багаторазового використання становить близько 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) та нирками. Більша частина виводиться у формі метаболітів із сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Виведення есциталопраму у хворих літнього віку відбувається повільніше, ніж у молодших хворих. Системна експозиція (AUC) у людей літнього віку приблизно на 50% вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Розлади функції печінки

У хворих із помірною або легкою печінковою недостатністю (клас A і B за Чайлдом–П’ю) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі, а експозиція була приблизно на 60% вища, ніж в осіб із нормальною функцією печінки.

Розлади функції нирок

У хворих зі зниженою функцією нирок (CL_cr 10–53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацематного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові не досліджувалися, але можна припустити їх зростання.

Поліморфізм. При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалися подвійні концентрації лікарський засібу в плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не відмічалося.

Терапія:

• великих депресивних епізодів;
• панічних розладів з агорафобією або без неї;
• соціальних тривожних розладів (соціальна фобія);
• генералізованих тривожних розладів;
• обсесивно-компульсивних розладів.

• Гіперчутливість до есциталопраму або до будь-якої з допоміжних речовин, які входять до складу лікарського засобу;
• одночасне терапія з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (MАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією тощо. Комбіноване терапія із використанням есциталопраму і оборотних інгібіторів МАО типу А (наприклад моклобеміду) або оборотних неселективних інгібіторів МАО (лінезоліду) також протипоказано у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому;
• вроджене чи діагностоване подовження інтервалу QT, одночасне використання з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT.

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Неселективні необоротні інгібітори МАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у хворих, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним необоротним ІМАО, та у хворих, які щойно закінчили терапія СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках спостерігався розвиток серотонінового синдрому.

Комбінація есциталопраму з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Терапія есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни необоротного ІМАО та принаймні через один день після припинення терапія ІМАО оборотної дії моклобемідом. Терапія неселективними необоротними ІМАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Оборотний селективний інгібітор МАО типу А (моклобемід)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому використання комбінації есциталопраму з інгібітором МАО типу А моклобемідом протипоказано. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід використовувати мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.

Терапія есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому оборотного селективного інгібітору МАО моклобеміду.

Оборотний селективний інгібітор МАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід (оборотний неселективний інгібітор МАО) не слід використовувати пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози та проводити ретельний клінічний моніторинг.

Селективний необоротний інгібітор МАО типу Б (селегінін)

Потрібно обережно використовувати лікарський засіб у комбінації з селегініном через ризик розвитку серотонінового синдрому. Існує досвід безпечного застосовування селегініну в дозах до 10 мг/добу одночасно з рацемічним циталопрамом.

Медикаменти, що подовжують інтервал QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму та медикаментів, що подовжують інтервал QT, не проводились. Додаткову дію есциталопраму та даних медикаментів не можна виключити. Таким чином, одночасне використання есциталопраму з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, антипсихотичні засоби (включаючи похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби, в тому числі спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для пероральновенного використання, пентамідин, антималярійні засоби, особливо галофантрин, деякі антигістамінні засоби (включаючи астемізол, мізоластин), протипоказане.

Комбінації, що потребують обережності

Серотонінергічні медикаменти

Одночасне використання із серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад опіоїдами, такими як трамадол та бупренорфін; суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.

Медикаменти, які знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні лікарський засібів, які обумовлюють зниження судомного порогу [наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу].

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС з літієм або триптофаном, рекомендується обережно одночасно призначати ці лікарський засіби.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного використання з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, потрібно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після використання есциталопраму.

Одночасне використання нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі.

Етанол

Есциталопрам не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з етанолом, але, як і за умови використання інших психотропних медикаментів, одночасний прийом есциталопраму з лікарський засібами, що містять етанол, не рекомендується.

Медикаменти, які можуть спричинити гіпокаліємію/гіпомагніємію

Потрібно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які спричиняють гіпонатріємію/гіпомагніємію, оскільки при прийомі такої комбінації лікарський засібів збільшується ризик розвитку злоякісної аритмії (див. розділ «Особливості використання»).

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських лікарський засібів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається, головним чином, за участі CYP2C19. Меншою мірою в метаболізмі задіяні CYP3A4 і CYP2D6. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.

Сумісне використання есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50%) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне використання есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70%) концентрації есциталопраму в плазмі, що може потребувати коригування доз.

Таким чином, потрібно обережно призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад з омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вищезазначеними лікарський засібами може виникнути потреба у зниженні дози есциталопраму залежно від наявних побічних ефектів.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських лікарський засібів

Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідна обережність при призначенні есциталопраму одночасно з лікарський засібами, метаболізм яких відбувається за участю цього ізоферменту, а також із лікарський засібами, що мають малий терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з ліками, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участі CYP2D6, наприклад з антидепресантами — дезипраміном, кломіпраміном і нортриптиліном; антипсихотичними лікарський засібами — рисперидоном, тіоридазином чи галоперидолом. У цих випадках може знадобитися коригування дози.

Одночасне використання з дезипраміном (основний метаболіт іміпраміну) чи метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6. У дослідженнях in vitro есциталопрам спричиняє слабке пригнічення CYP2C19. Тому рекомендується обережність при сумісному призначенні лікарських лікарський засібів, метаболізм яких відбувається за участю CYP2C19.

Наведені нижче особливі застереження поширюються на весь терапевтичний клас СІЗЗС.

Діти та підлітки

Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань серед дітей, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, потрібно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку. Тому не слід використовувати лікарський засіб для терапія дітей та підлітків (до 18 років).

Парадоксальна тривога

У деяких хворих з панічними розладами на початку терапія СІЗЗС може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів терапія. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується призначати низькі початкові дози.

Судомні напади

Есциталопрам потрібно відмінити, якщо у пацієнта вперше розвинувся судомний напад або підвищується частота нападів (у хворих зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати використання СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією слід забезпечити ретельний нагляд.

Манія

СІЗЗС потрібно обережно використовувати для терапія хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

У хворих з цукровим діабетом терапія СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може знадобитися коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самоскалічення та суїциду. Така загроза існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки поліпшення стану може не відбутися протягом перших тижнів терапія або більше, слід уважно спостерігати за станом хворих до поліпшення їх стану. Клінічно доведено, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші показання, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом.

Тому такі застереження доречні при лікуванні хворих з іншими психічними розладами.

Пацієнти із суїцидальною поведінкою в анамнезі ще до початку терапія мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують уважного спостереження протягом терапія. Метааналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки серед хворих віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Уважний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку терапія та при зміні дозування.

Хворих (та їх оточення) слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних явищ у поведінці, за умови їх виникнення – про необхідність одразуї медичної консультації.

Акатизія/психомоторне збудження

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії – станом, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш вірогідно може виникати протягом перших кількох тижнів терапія. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі прояви.

Гіпонатріємія

У період використання СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, імовірно спричиненої розладими секреції антидіуретичного гормону, яка зазвичай зникала після припинення терапія. Особлива обережність необхідна при лікуванні хворих із груп ризику, зокрема осіб літнього віку, з цирозом печінки та хворих, які паралельно застосовують медикаменти, що можуть спричинити гіпонатріємію.

Крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялось про шкірні крововиливи, такі як екхімоз і пурпура. Потрібно проявляти обережність при застосуванні СІЗЗС, особливо в комбінації з пероральними антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (приміром, атипові антипсихотики та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота та нестероїдні протизапальні лікарський засіби (НПЗП), тиклопідин та дипіридамол), хворим зі схильністю до кровотеч.

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН може підвищити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Використання в час вагітності або лактації» та «Небажані реакції»).

ЕСТ (електросудомна терапія)

Клінічний досвід одночасного використання СІЗЗС та ЕСТ обмежений, тому слід дотримуватись обережності.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність при призначенні есциталопраму у комбінації з лікарськими лікарський засібами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад із суматриптаном та іншими триптанами, опіоїдами (трамадолом і бупренорфіном), триптофаном.

Повідомлялося про поодинокі випадки серотонінового синдрому у хворих, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі прояви, як ажитація, тремор, міоклонічні судоми та гіпертермія. У цьомза умови потрібно терміново припинити прийом есциталопраму та серотонінергічного лікарського засобу, розпочати симптоматичне терапія.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Синдром відміни

При припиненні терапія (особливо раптовому) зазвичай виникають прояви відміни. У період клінічних випробувань побічні дії, пов’язані з припиненням терапія, спостерігалися приблизно у 25% хворих групи есциталопраму та у 15% хворих групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від багатьох факторів, зокрема від тривалості та дози терапії і поступовості зниження дози. Найчастіше повідомлялося про запаморочення, розлади функцій органів чуття (включаючи парестезію, відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), ажитацію або страх, блювання/нудоту, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарею, відчуття посиленого серцебиття, емоційну нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці прояви слабкої або помірної тяжкості, однак у деяких хворих можуть бути тяжкими. Вони зазвичай виникають у перші кілька діб після припинення терапія, хоча були поодинокі повідомлення про виникнення таких симптомів після ненавмисного пропуску лише однієї дози. Зазвичай ці прояви обмеженої тривалості і проходять за 2 тижні, хоча у деяких осіб можуть набувати тривалого перебігу (2–3 місяці і більше). У цьомза умови рекомендується припиняти використання есциталопраму поступовим зниженням дози протягом терміну від кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану пацієнта.

Коронарна хвороба серця

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні хворих із коронарною хворобою серця.

Подовження інтервалу QT

Встановлено, що есциталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. У постмаркетинговий період повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкової аритмії, в тому числі шлуночкової тахікардії за типом «пірует», що зустрічались переважно у жінок з гіпокаліємією або у хворих з уже наявним подовженням інтервалу QT чи іншими захворюваннями серця.

Потрібно дотримуватися обережності за умови використання лікарський засібу пацієнтам з вираженою брадикардією та пацієнтам з нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні розлади, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик розвитку злоякісних аритмій, їх слід усунути до початку терапія есциталопрамом.

У хворих зі стабілізованими захворюваннями серця до початку терапія потрібно провести ЕКГ .

За умови появи ознак розлади серцевого ритму при застосуванні есциталопраму терапія потрібно відмінити та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, в тому числі есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниць, що призводить до мідріазу. Такий мідріатичний ефект здатен викликати звуження кута зору з наступним підвищенням пероральноочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у схильних до цього хворих. Тому лікарський засіб слід використовувати обережно пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Статева дисфункція

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН може зумовлювати прояви сексуальної дисфункції. Були повідомлення про довготривалу сексуальну дисфункцію, коли прояви не зникали навіть після припинення терапія СІЗЗС/СІЗЗСН.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Клінічні дані щодо використання есциталопраму для терапія вагітних обмежені.

В дослідженнях з вивчення резасібивної токсичності, що проводились на щурах із використанням есциталопраму, спостерігались ембріофетотоксичні ефекти, однак без збільшення частоти вад розвитку.

Есциталопрам не слід призначати вагітним, за винятком випадків, коли після уважної оцінки ризиків та користі була чітко доведена необхідність призначення лікарський засібу. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. За умови використання лікарський засібу в час вагітності також слід уникати різкого припинення терапія.

У новонароджених, матері яких приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН) на пізніх стадіях вагітності, ймовірне виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, проблеми з грудним вигодовуванням, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і розлади сну. Такі прояви можуть розвинутися як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. В більшості випадків прояви ускладнень виникають безпосередньо або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані засвідчили, що використання СІЗЗС вагітним підвищує ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених: ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей, ризик у загальній популяції складає 1–2 випадки на 1000 вагітностей. Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після використання СІЗЗС/СІЗЗСН упродовж місяця до пологів (див. розділи «Особливості використання» та «Небажані реакції»).

Годування груддю

Припускається, що есциталопрам проникає у грудне молоко. Тому на час терапія лактації рекомендується припинити.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Дані щодо людей, які застосовували окремі СІЗЗС, свідчать, що такий вплив на якість сперми є оборотним. На цей час не виявлено впливу на фертильність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча встановлено, що есциталопрам не впливає на розумові функції та психомоторну активність, будь-який психотропний засіб може порушувати здатність розсудливо мислити або навички. Слід попередити хворих про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Безпека використання доз понад 20 мг на добу не була встановлена.

Езопрам застосовують дорослим перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

• Великі депресивні епізоди. Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної — 20 мг.

Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2–4 тижні. Після зникнення симптомів терапія потрібно продовжувати протягом зазвичай 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

• Панічні розлади з агорафобією або без такої. Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг (використовувати у відповідному дозуванні) на добу, перш ніж збільшити дозу до 10 мг на добу. Далі дозу можна збільшити до максимальної — 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін терапія становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

• Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія). Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити добову дозу до максимальної — 20 мг на добу.

Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2–4 тижні терапія. Рекомендується продовжити терапія протягом 3 місяців. Довготривале терапія протягом 6 місяців запобігає виникненню рецидиву захворювання і може призначатися з урахуванням індивідуальних проявів захворювання; слід регулярно оцінювати переваги терапія. Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективність такого терапія порівняно з когнітивною поведінковою терапією не досліджувалася. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

• Генералізовані тривожні розлади. Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг на добу. Рекомендується продовжити терапія протягом 3 місяців для зміцнення ефекту.

Довготривале терапія вивчалося протягом як мінімум 6 місяців у хворих, які приймали лікарський засіб у добовій дозі 20 мг. Слід регулярно оцінювати користь від терапія та правильність дозування.

• ;Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР). Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, терапія повинно тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів. Слід регулярно оцінювати користь від терапія та правильність дозування.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована добова доза для літніх людей дорівнює 5 мг (використовувати у відповідному дозуванні). Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добову дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Ефективність есциталопраму при лікуванні соціальних тривожних розладів у людей літнього віку не вивчалась.

Ниркова недостатність

За умови наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібне. Обережно потрібно використовувати лікарський засіб пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Зниження функції печінки

Для хворих з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів терапія становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності есциталопрам потрібно використовувати з особливою обережністю, уважно титруючи дозу.

Пацієнти зі зниженою активністю CYP2C19

Для хворих зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів терапія становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу.

Припинення терапія

Потрібно уникати різкого припинення терапія.

При припиненні терапія Езопрамом дозу слід поступово знижувати протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути реакції відміни. Якщо в період зниження дози або після припинення терапія виникають прояви відміни, може бути необхідним повернення до прийому попередньо призначених доз. Згодом лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.

Діти.

Лікарський засіб протипоказаний для терапія дітей (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали серед дітей, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, потрібно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.

Токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших медикаментів. У більшості випадків прояви були відсутні або мали слабкий ступінь тяжкості. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість із них включають одночасне передозування іншими лікарський засібами. Прийом одного есциталопраму у дозах 400–800 мг не спричиняв виникнення будь-яких тяжких симптомів.

Прояви. Прояви передозування есциталопраму головним чином проявляються з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія) та розлади електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Терапія. Специфічного антидоту не існує. Потрібно встановити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, забезпечити належне насичення киснем та функціонування дихальної системи. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після перорального прийому лікарський засібу та застосувати активоване вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму в поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.

Небажані ефекти проявляються найчастіше у період першого-другого тижня терапія і, як правило, прояви зменшуються при продовженні терапія.

Небажані ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися у період плацебоконтрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів.

Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) або невідомо (не можна підрахувати за наявними даними).

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Невідомо: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи. Рідко: анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи. Невідомо: розлади секреції антидіуретичного гормону.

З боку харчування та обміну речовин. Часто: зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла. Нечасто: зниження маси тіла. Невідомо: гіпонатріємія, анорексія².

З боку психіки. Часто: тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок. Нечасто: скреготіння зубами у період сну, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості. Рідко: агресія, деперсоналізація, галюцинації. Невідомо: манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка¹.

З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль. Часто: безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор. Нечасто: розлади смаку, розлади сну, непритомність. Рідко: серотоніновий синдром. Невідомо: дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія².

З боку органів зору. Нечасто: розширення зіниць, розлади зору.

З боку органів слуху. Нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця. Нечасто: тахікардія. Рідко: брадикардія. Невідомо: шлуночкова аритмія, включаючи аритмію типу «пірует», подовження інтервалу QT (виникало переважно у хворих жіночої статі з гіпокаліємією чи з наявним подовженням інтервалу QT, чи іншими серцевими захворюваннями).

З боку судинної системи. Невідомо: ортостатична гіпотензія.

З боку органів дихання. Часто: синусити, позіхання. Нечасто: носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота. Часто: блювання, діарея, запор, сухість у роті. Нечасто: шлунково-кишкові кровотечі (у т. ч. ректальні).

З боку гепатобіліарної системи. Невідомо: гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: посилене потовиділення. Нечасто: висипання на шкірі, облисіння, кропив’янка, свербіж. Невідомо: синці, ангіоневротичний набряк.

З боку скелетно-м’язової системи. Часто: артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Невідомо: затримка сечовипускання.

З боку резасібивної системи та молочних залоз. Часто: чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція. Нечасто: жінки: метрорагія, менорагія. Невідомо: галакторея; чоловіки: пріапізм; жінки: післяпологова кровотеча³.

Загальні розлади. Часто: втома, пірексія. Нечасто: набряки.

¹ Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомлялося протягом терапія есциталопрамом або незабаром після його припинення.

² Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.

³Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/СІЗЗСН в цілому (див. розділи «Особливості використання», «Використання в час вагітності або лактації»).

Специфічні ефекти лікарський засібів, що належать до класу СІЗЗС

Згідно з доступними даними, у хворих віком від 50 років існує підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.

Прояви відміни

Припинення терапія СІЗЗС/СІЗЗСН (особливо раптове) звичайно призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (в т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (в т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору є найчастішими реакціями. Звичайно ці прояви є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак у деяких хворих вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступове припинення терапія есциталопрамом шляхом зниження дози (див. розділ «Особливості використання»).

Подовження інтервалу QT

Упродовж постмаркетингового періоду повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT, зокрема про веретеноподібну аритмію, переважно у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями (див. розділ «Особливості використання»).

3 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці картонній.

За рецептом.

Актавіс ЛТД.

Балканфарма-Дупниця АТ.

BLB015, BLB 016 Булебел Індастріал будинок, м. Зейтун ZTN 3000, Мальта.

вул. Самоковське шосе 3, Дупниця, 2600, Болгарія.