Есциталопрам-Тева таблетки, в/плів. обол. по 20 мг №28 (14х2)

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка має у складі есциталопраму 5 мг, 10 мг, 15 мг, 20 мг;

додаткові компоненти: ядро: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, кислота стеаринова, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол 400.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Есциталопрам-Тева, 5 мг: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з тисненням «5» з одного боку таблетки та гладкі з іншого боку таблетки. Тріщини або сколи не спостерігаються.

Есциталопрам-Тева, 10 мг: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з тисненням «10» з одного боку таблетки та лінією розлому з іншого боку таблетки. Тріщини або сколи не спостерігаються.

Есциталопрам-Тева, 15 мг: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з лінією розлому на одному з боків, тисненням «S» зліва та «C» справа від лінії розлому. На другому боці наявне тиснення «15», без видимих тріщин або сколів.

Поділка призначена не для розламування таблетки на дві однакові дози, а для полегшення ковтання.

Есциталопрам-Тева, 20 мг: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з лінією розлому на одному з боків, тисненням «9» зліва та «3» справа від лінії розлому. На другому боці наявне тиснення «7463», без видимих тріщин або сколів. Таблетку можна розділити по поділці на дві однакові частини.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам є антидепресантом, СІЗЗС (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-HT_1A-, 5-HT₂-, дофамінові D₁- і D₂- рецептори, α₁-, α₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H₁-, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-HT) є лише ймовірним механізмом дії, що може пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакокінетика.

Всмоктування майже повне і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T_max) становить приблизно 4 години. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80 %.

Уявний об’єм розподілу (Vd, β/F) після перорального використання становить від 12–26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові – менше 80 %.

Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони є фармакологічно активними. Азот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового використання середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається, головним чином, за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Період напіввиведення (t_1/2) після багаторазового використання становить приблизно 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) та нирками. Більшість виводиться у формі метаболітів зі сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

У хворих літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших хворих. Кількість речовини, що знаходиться у системному кровообігу, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC), у хворих літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Розлади функції печінки

У хворих із легкою або помірною печінковою недостатністю (класи А і В за критеріями Чайлда – П’ю) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі, а експозиція була на 60 % вища, ніж у осіб із нормальною функцією печінки.

Розлади функції нирок

У хворих зі зниженою функцією нирок (CLcr 10–53 мл/хв) спостерігалося збільшення період напіввиведення рацемічного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджувалася, але можна припустити її зростання.

При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалася подвійна концентрація лікарський засібу в плазмі крові порівняно з такою у хворих з нормальним метаболізмом есциталопраму.

При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не відзначалося.

Терапія:

• великих депресивних епізодів;
• панічних розладів із/без агорафобії;
• соціальних тривожних розладів (соціальна фобія);
• генералізованих тривожних розладів;
• обсесивно-компульсивних розладів.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу. Супутнє терапія неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІMАО) у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією.

Комбіноване терапія із використанням есциталопраму та оборотних ІМАО типу А (наприклад, моклобемід) або оборотних неселективних ІМАО (наприклад, лінезолід), у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому.

Якщо відомо про наявність у пацієнта подовження інтервалу QT або вродженого синдрому подовженого інтервалу QT, протипоказано використовувати разом із лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT.

Одночасне терапія пімозидом.

Фармакодинамічні взаємодії.

Протипоказані комбінації

Продовження інтервалу QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводились. Не можна виключати адитивного ефекту есциталопраму і цих медикаментів. Тому одночасне використання есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарський засіби класу ІА і ІІІ, антипсихотики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні лікарський засіби (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для пероральновенного використання, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), певні антигістамінні лікарський засіби (астемізол, мізоластин) протипоказане.

Неселективні необоротні ІМАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у хворих, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними необоротними IMAO, та у хворих, які нещодавно припинили вживати СІЗЗС і перейшли на терапію подібними IMAO. Інколи у хворих виникав серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Терапія есциталопрамом можна починати не раніше ніж через 14 днів після останнього використання необоротного IMAO. У свою чергу, терапія ІМАО можна починати лише через 7 діб після закінчення терапія есциталопрамом.

Комбінація пімозиду і рацемічного циталопраму призводила до подовження інтервалу QT приблизно на 10 мсек. У зв’язку зі взаємодією есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посиленням побічної дії останнього одночасне використання цих лікарський засібів протипоказане.

Оборотний неселективний ІМАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід не рекомендується призначати пацієнтам, які перебувають на терапії есциталопрамом. Якщо така комбінація необхідна, терапія розпочинають мінімальною рекомендуєтьсяю дозою з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом.

Оборотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Одночасне використання есциталопраму з оборотним селективним ІMAO типу A (моклобемідом) не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому. Якщо така комбінація необхідна, терапія розпочинають мінімальною рекомендуєтьсяю дозою з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом. Терапія есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому оборотного ІМАО моклобеміду.

Необоротний селективний інгібітор МАО типу Б (селегілін)

Через ризик виникнення серотонінового синдрому необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму зі селегіліном. Для одночасного використання із рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегіліну до 10 мг на добу.

Комбінації, які вимагають обережності

Серотонінергічні медикаменти

Одночасне використання зі серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, із опіоїдами, такими як трамадол та бупренорфін; суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до виникнення серотонінового синдрому.

Медикаменти, які знижують поріг судомної готовності

СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Необхідна обережність при одночасному призначенні есциталопраму з іншими лікарськими засобами, що можуть знижувати судомний поріг [наприклад, антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупропіон та трамадол].

Літій, триптофан

Оскільки зафіксовано випадки підсилення серотонінергічного ефекту при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими лікарськими засобами та обов’язковий регулярний моніторинг рівня літію та триптофану.

Звіробій

Одночасне використання есциталопраму та рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних реакцій, тому не варто їх призначати одночасно.

Антикоагулянти та медикаменти, що впливають на згортання крові

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного використання з есциталопрамом. Одночасне використання есциталопраму та пероральних антикоагулянтів потребує уважного моніторингу за показниками згортання крові, особливо перед та після завершення використання есциталопраму. Одночасне використання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може посилити схильність до кровотечі.

Етанол

Есциталопрам не виявляє фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з етанолом, але, як і за умови використання інших психотропних медикаментів, одночасний прийом есциталопраму з лікарськими засобами, що містять етанол, не рекомендується.

Медикаменти, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію

Необхідна обережність при супутньому застосуванні медикаментів, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки це підвищує ризик виникнення злоякісних аритмій.

Фармакокінетичні взаємодії.

Вплив інших медикаментів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається, головним чином, за участю CYP2C19, але в метаболізмі також задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.

Сумісне використання есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне використання есциталопраму та циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Таким чином, потрібно обережно призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, езомепразолом, флуоксетином, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вищезазначеними лікарськими засобами небажані ефекти можуть спонукати до зниження дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших медикаментів

Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідна обережність при призначенні есциталопраму одночасно з лікарськими засобами, які метаболізуються за участю цього ізоферменту і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад із флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (при серцевій недостатності), або з лікарськими засобами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участю CYP2D6, наприклад з такими антидепресантами, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такими антипсихотичними лікарський засібами, як рисперидон, тіоридазин або галоперидол. У цих випадках може бути потрібне коригування дози.

Одночасне використання з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6. Есциталопрам спричиняє слабке пригнічення CYP2C19 у дослідженнях in vitro, тому рекомендується обережність при сумісному призначенні медикаментів, метаболізм яких відбувається за участю CYP2C19.

Наведені нижче особливі попередження та застереження поширюються на весь терапевтичний клас СІЗЗС.

Парадоксальна тривога

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку терапія антидепресантами можуть відчувати посилення тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом перших двох тижнів терапія. Для зниження ймовірності виникнення анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади

Використання есциталопраму потрібно припинити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у хворих зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати використання СІЗЗС пацієнтам із нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний нагляд.

Манія

СІЗЗС потрібно обережно використовувати пацієнтам із манією/гіпоманією в анамнезі. При появі у пацієнта маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

У хворих з цукровим діабетом терапія СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду, суїцидальних думок та завдання собі шкоди (суїцидальні дії). Цей ризик зберігається до досягнення стійкої ремісії. Оскільки поліпшення стану може не відбутися протягом перших тижнів терапія або більше, слід уважно спостерігати за пацієнтами до поліпшення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, за яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані зі зростанням ризику суїцидальних дій. Крім цього, ці стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Подібної обережності потрібно дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів.

Через високий ризик суїцидальних думок та дій у період терапія необхідне ретельне спостереження за пацієнтами зі суїцидальними думками або поведінкою в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку терапія. Метааналіз плацебо контрольованих клінічних досліджень використання антидепресантів дорослими пацієнтами з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у хворих віком до 25 років, порівняно з плацебо. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо з підвищеним ризиком, зокрема на початку терапія та після зміни дози.

Хворих (та їх оточення) слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та звернення за невідкладною медичною консультацією при виникненні відповідних симптомів.

Акатизія та психомоторне збудження

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну) пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів терапія. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулися такі прояви.

Гіпонатріємія

У період використання СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, ймовірно, викликаної розладим секреції антидіуретичного гормону (SIADH), яка зазвичай минала після відміни терапії. Особлива обережність необхідна при лікуванні хворих груп ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне використання медикаментів, що мають гіпонатріємічні властивості).

Крововиливи

При прийомі СІЗЗС ймовірні шкірні крововиливи, екхімоз і пурпура. Потрібно обережно використовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ, тиклопідином і дипіридамолом), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН може підвищити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Використання в час вагітності або лактації» та «Небажані реакції»).

Електросудомна терапія (ЕСТ)

Клінічний досвід одночасного використання СІЗЗС та проведенням ЕСТ обмежений, тому рекомендується дотримуватися обережності.

Оборотні селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А протипоказано через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, опіоїди (наприклад, трамадол і бупренорфін) та триптофан.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку серотонінового синдрому у хворих, які застосовували СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарськими засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі прояви, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьомза умови потрібно терміново припинити прийом есциталопраму та серотонінергічного лікарського засобу, розпочати симптоматичне терапія.

Звіробій

Одночасне використання СІЗЗС та рослинних засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може підвищувати частоту побічних реакцій.

Прояви відміни

При припиненні терапія (особливо раптовому) зазвичай виникають прояви відміни. У період клінічних випробувань побічні дії, пов’язані із припиненням терапія, спостерігалися приблизно у 25 % хворих групи есциталопраму та у 15 % хворих групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від кількох факторів, зокрема від тривалості терапії та дози, поступовості зниження дози. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору зафіксовані як найбільш часті реакції Загалом ці прояви слабкої або помірної тяжкості, однак у деяких хворих можуть бути тяжкими. Вони зазвичай виникають у перші кілька діб після припинення терапія, хоча були поодинокі повідомлення про виникнення таких симптомів після ненавмисного пропуску лише однієї дози. Зазвичай ці прояви обмеженої тривалості і проходять за 2 тижні, хоча у деяких хворих можуть набувати тривалого перебігу (2–3 місяці і більше). У цьомза умови рекомендується припиняти використання есциталопраму шляхом поступового зниження дози протягом кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану пацієнта.

Коронарна хвороба серця

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні хворих із коронарною хворобою серця.

Подовження інтервалу QT

Виявлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. Упродовж постмаркетингового періоду повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або раніше існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Рекомендується обережно використовувати лікарський засіб пацієнтам зі значною брадикардією або пацієнтам із нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда чи некомпенсованою серцевою недостатністю.

Електролітні розлади, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій, їх слід коригувати до початку терапія есциталопрамом.

У хворих зі стабільним серцевим захворюванням до початку терапія слід провести ЕКГ.

Якщо у період терапія есциталопрамом виникають прояви серцевої аритмії, слід припинити терапія і зробити ЕКГ.

У період використання лікарського засобу Есциталопрам-Тева не слід вживати алкогольні напої.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що проявляється мідріазом. В свою чергу, розширення зіниці може зумовлювати звуження кута ока і, як наслідок, підвищувати пероральноочний тиск та провокувати закритокутову глаукому, особливо у схильних хворих. Тому есциталопрам слід використовувати обережно пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Статева дисфункція

Використання СІЗЗС/СІЗЗСН може зумовлювати прояви сексуальної дисфункції, були повідомлення про довготривалу сексуальну дисфункцію, коли прояви не зникали навіть після припинення терапія СІЗЗС/СІЗЗСН.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Дані про використання есциталопраму у час вагітності обмежені. В дослідженнях резасібивної токсичності есциталопраму на тваринах спостерігали ембріофетотоксичні ефекти, але без підвищення частоти виникнення вад розвитку. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після уважного розгляду всіх ризиків і переваг була чітко доведена необхідність призначення лікарського засобу. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у ІІІ триместрі.

Використання лікарський засібу у час вагітності не потрібно припиняти раптово.

Зафіксовані такі розлади у новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на кінцевих строках вагітності: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіперрефлекси, тремор, тремтіння, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, в’ялість та труднощі засинання. Ці розлади можуть бути проявом серотонінергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися відразу або через незначний час (<24 годин) після пологів.

Повідомлялося, що використання СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених, ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей, ризик у загальній популяції складає 1–2 випадки стійкої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей. Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менше ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після використання СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості використання» та «Небажані реакції»).

Годування груддю

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом терапія не рекомендується лактації.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про використання деяких СІЗЗС показали, що вплив на якість сперми у людини є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча встановлено, що есциталопрам не впливає на розумові функції та психомоторну активність, будь-який психоактивний засіб може порушувати здатність розсудливо мислити або навички. Слід попередити хворих про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Безпечне використання дози понад 20 мг не продемонстроване.

Лікарський засіб Есциталопрам-Тева призначають перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод

Зазвичай призначають 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресантний ефект зазвичай розвивається через 2–4 тижні після початку терапія. Після зникнення симптомів депресії терапія потрібно продовжувати ще мінімум 6 місяців для зміцнення досягнутого ефекту.

Панічні розлади з/без агорафобії

У перший тиждень терапія рекомендується доза 5 мг на добу, яку потім збільшують до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг на добу.

Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно за 3 місяці. Терапія триває декілька місяців.

Соціальні тривожні розлади

Зазвичай призначають дозу 10 мг на добу. Послаблення симптомів зазвичай розвивається за 2–4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг на добу або підвищити до максимальної – 20 мг на добу. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для зміцнення досягнутого ефекту мінімальна рекомендована тривалість терапія становить 12 тижнів. Для попередження рецидивів захворювання лікарський засіб можна призначати протягом 6 місяців залежно від індивідуальної реакції хворих. Потрібно регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія.

Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективність такого терапія порівняно з когнітивною поведінковою терапією не досліджувалася. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізовані тривожні розлади

Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг на добу. Рекомендується продовжувати терапія протягом 3 місяців. Дозволяється тривале використання лікарського засобу (6 місяців) у дозі 20 мг на добу з метою попередження рецидивів. Потрібно регулярно перевіряти терапевтичну користь терапія та дозу.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Зазвичай призначають дозу 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, терапія має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше. Потрібно регулярно оцінювати терапевтичну користь терапія та дозу.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Початкова доза – 5 мг на добу. Залежно від відповіді конкретного пацієнта дозу можна підвищити до 10 мг на добу. Призначають найменшу ефективну дозу.

Ефективність лікарського засобу Есциталопрам-Тева при соціальному тривожному розладі у хворих літнього віку не досліджувалася.

Розлади функції нирок

Пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю коригування дози не потрібне. Пацієнтам із тяжкими розладими функції нирок (CLcr менше 30 мл/хв) лікарський засіб слід призначати обережно.

Розлади функції печінки

Пацієнтам із легкою та помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу. При тяжкому порушенні функції печінки необхідні обережність у призначенні та ретельне титрування дози лікарського засобу.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для хворих із відомою слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза лікарського засобу Есциталопрам-Тева в перші два тижні становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу.

Прояви відміни після припинення терапія

Слід уникати раптового припинення використання цього лікарський засібу. Дозу есциталопраму слід знижувати поступово протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни. Якщо у період поступового зниження дози виникають прояви відміни, можна відновити прийом у попередній призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Антидепресанти протипоказані для терапія дітей (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, має бути забезпечене уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.

Токсичність. Дані про передозування есциталопрамом обмежені та в багатьох випадках пов’язані зі супутнім передозуванням інших медикаментів. У більшості випадків прояви були легкі або відсутні. При передозуванні есциталопрамом про летальні випадки повідомлялося рідко, у більшості таких випадків відзначалося супутнє передозування іншими лікарськими засобами. Дози одного есциталопраму 400–800 мг не викликали тяжких симптомів.

Прояви. Прояви передозування есциталопрамом загалом стосувалися ЦНС (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково-кишкової системи (блювання, нудота), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Терапія. Специфічного антидоту не існує. Необхідна підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, респіраторної функції та адекватна оксигенація. Якомога швидше після перорального прийому лікарського засобу слід провести промивання шлунка, та застосувати активоване вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.

За умови передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у хворих із застійною серцевою недостатністю/брадиаритмією, у хворих, які одночасно приймають медикаменти, що подовжують інтервал QT, або у хворих із розладим метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.

Небажані реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень терапія і в подальшому стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при продовженні терапія.

Небажані ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися у період плацебо-контрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів.

Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) або частота невідома (не можна підрахувати за наявними даними).

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Частота невідома: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи. Рідко: анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи. Частота невідома: розлади секреції антидіуретичного гормону.

З боку харчування та обміну речовин. Часто: зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла. Нечасто: зниження маси тіла. Частота невідома: гіпонатріємія, анорексія².

З боку психіки. Часто: тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок. Нечасто: бруксизм, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості. Рідко: агресія, деперсоналізація, галюцинації. Частота невідома: манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка¹.

З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль. Часто: безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор. Нечасто: розлади смаку, розлади сну, непритомність. Рідко: серотоніновий синдром. Частота невідома: дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія².

З боку органів зору. Нечасто: мідріаз, затуманення зору.

З боку органів слуху. Нечасто дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи. Нечасто: тахікардія. Рідко: брадикардія. Частота невідома: шлуночкова аритмія, включаючи аритмію torsade de pointes, подовження інтервалу QT на ЕКГ, ортостатична гіпотензія.

Респіраторні розлади. Часто: синусити, позіхання. Нечасто: носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота. Часто: діарея, запор, блювання, сухість у роті. Нечасто: шлунково-кишкові кровотечі (у т.ч. ректальні).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Частота невідома: гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: посилене потовиділення. Нечасто: висипання на шкірі, облисіння, кропив’янка, свербіж. Частота невідома: синці, ангіоневротичний набряк.

Скелетно-м’язові розлади. Часто: артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Частота невідома: затримка сечовипускання.

З боку резасібивної системи та молочних залоз. Часто: чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція. Нечасто: жінки: метрорагія, менорагія. Частота невідома: галакторея; чоловіки: пріапізм; жінки: післяпологова кровотеча³.

Загальні розлади. Часто: втома, пірексія. Нечасто: набряк.

¹Випадки суїцидального мислення або поведінки спостерігалися як у період терапії есциталопрамом, так і відразу після припинення терапія.

²Дані небажані реакції повідомлялись для терапевтичного класу лікарський засібів СІЗЗС в цілому.

³Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/СІЗЗСН в цілому (див. розділи «Особливості використання», «Використання в час вагітності або лактації»).

Подовження інтервалу QT

Упродовж постмаркетингового періоду повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у хворих жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Клас-специфічні ефекти лікарський засібів СІЗЗС

Епідеміологічні дослідження, в основному проведені за участю хворих віком від 50 років, виявляють підвищений ризик переломів кісток у хворих, які отримують СІЗЗС і трициклічні антидепресанти. Механізм цього явища невідомий.

Прояви відміни при раптовому припиненні використання

Припинення терапія СІЗЗС/СІЗЗСН (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору повідомлялися як найбільш часті реакції. Зазвичай ці прояви є легкими або помірними за тяжкістю та минущими, однак у деяких хворих можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступово припиняти використання есциталопраму шляхом зниження дози протягом декількох тижнів або декількох місяців залежно від стану пацієнта.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у заводській упаковці для захисту від світла і вологи та у недоступному для дітей місці.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.

Вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Пол

Дата останнього перегляду.