Есло 5 таблетки по 5 мг №30 (10х3)

діюча речовина: amlodipine;

1 таблетка має у складі S(-)амлодипіну бесилату еквівалентно S(-)амлодипіну 2,5 мг або 5 мг;

додаткові компоненти: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2,5 мг: таблетки блідо-жовтого кольору, у формі серця з рискою з одного боку та гладенькі – з іншого; на поверхні таблетки допускається вкраплення;

таблетки по 5 мг: таблетки жовтого кольору, у формі серця з рискою з одного боку та гладенькі – з іншого; на поверхні таблетки допускається вкраплення.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТХ С08С А01.

Фармакодинаміка.

Амлодипін – рацемічна суміш S(-) та R(-) ізомерів. S(-)амлодипін – активна хіральна форма амлодипіну – антагоніст кальцію (похідне дигідропіридину), що блокує надходження іонів кальцію до міокарду та до клітин гладких м’язів.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою розслаблюючою дією на гладкі м’язи судин. Точний механізм антиангінального ефекту амлодипіну визначений недостатньо, однак нижчезазначені ефекти відіграють певну роль.

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і, таким чином, знижує периферичний опір (постнавантаження). Оскільки серцевий ритм залишається стабільним, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні.

2. Розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол (нормальних та ішемізованих), можливо, також відіграє роль у механізмі дії амлодипіну. Таке розширення підвищує насиченість міокарда киснем у хворих зі спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметала чи варіантна стенокардія).

У хворих з артеріальною гіпертензією використання лікарський засібу 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається.

У хворих зі стенокардією при застосуванні однієї добової дози лікарський засібу підвищується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії і час до 1 мм депресії сегмента ST. Лікарський засіб знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями чи змінами рівня ліпідів у плазмі крові і може використовуватися пацієнтам із астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика.

Всмоктування/розподіл.

Після перорального використання терапевтичних доз амлодипін поступово абсорбується у плазму крові. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64‑80 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 6‑12 годин після використання. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro продемонстрували, що зв’язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5 %.

Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм/виведення.

Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35‑50 годин. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається після 7‑8 днів безперервного використання лікарський засібу. Амлодипін головним чином метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60 % введеної дози виводиться із сечею, приблизно 10 % з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти літнього віку.

Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі подібний у хворих літнього віку та у дорослих хворих. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у хворих літнього віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» та періоду напіввиведення лікарський засібу.

Пацієнти з розладим функцій нирок.

Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем розлади функцій нирок. Пацієнтам із розладим функцій нирок можна використовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з розладим функції печінки.

Інформація щодо використання амлодипіну пацієнтам із розладим функції печінки дуже обмежена. У хворих із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіввиведення та до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно на 40‑60 %.

• Артеріальна гіпертензія.
• Хронічна стабільна стенокардія.
• Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

• Відома гіперчутливість до дигідропіридинів, амлодипіну чи до будь-якого іншого компонента лікарський засібу.
• Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.
• Шок (включаючи кардіогенний шок).
• Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня).
• Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Вплив інших медикаментів на амлодипін.

Наявні дані щодо безпечного використання амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, антибіотиками, оральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.

Дані, отримані у ході іn vitro досліджень із плазмою крові людини, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв’язування з білками крові досліджуваних медикаментів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне використання амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у хворих літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.

Не рекомендується одночасно використовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких хворих біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4.

Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін немає. Одночасне використання амлодипіну та речовин, що є індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові, тому використовувати такі комбінації слід обережно.

Дантролен (інфузії).

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після використання верапамілу та дантролену пероральновенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати використання блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші медикаменти.

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус.

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, слід проводити регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, за умови потрібності, коригувати дозу такролімусу.

mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin - мішені рапаміцину у ссавців).

Такі mTOR інгібітори, як сиролімус, темсиролімус і еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з mTOR інгібіторами він може посилювати вплив останніх.

Циклоспорин.

Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводили, за винятком використання пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0-40 %). Для хворих із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути ймовірність моніторингу концентрацій циклоспорину та, за умови потрібності, зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин.

Одночасне використання багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із використанням лише симвастатину. Для хворих, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.

Силденафіл.

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу пацієнтами з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу в якості комбінованої терапії кожен із лікарський засібів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.

Інші медикаменти.

Клінічні дослідження взаємодії лікарський засібу показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Етанол (алкоголь).

Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.

Сумісне використання амлодипіну з циметидином, не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне використання лікарський засібів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні тести.

Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Безпечність та ефективність використання амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

Даній категорії хворих амлодипін слід використовувати обережно. У хворих із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із використанням плацебо.

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід використовувати обережно, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.

Пацієнти із розладим функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вищі у хворих із розладим функції печінки; рекомендацій стосовно доз лікарський засібу немає. Тому даній категорії хворих слід розпочинати використання лікарський засібу із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку використання лікарський засібу, так і у період збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельне спостереження за станом пацієнта.

Пацієнти літнього віку.

Збільшувати дозу лікарський засібу даній категорії хворих слід обережно.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Даній категорії хворих слід використовувати звичайні дози лікарський засібу. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується використовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких хворих біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту лікарський засібу.

Використання в час вагітності або лактації.

Безпека використання амлодипіну жінкам у час вагітності не встановлена.

Використовувати амлодипін у час вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від терапія для матері та плода.

У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася резасібивна токсичність.

Період лактації.

Амлодипін був ідентифікований в організмі немовлят, які знаходилися на грудному годуванні в той час, коли їх матері застосовували лікарський засіб. Дія амлодипіну на немовлят невідома.

Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. При прийнятті рішення про продовження лактації або про використання амлодипіну потрібно оцінювати користь лактації для дитини та користь від використання лікарський засібу для матері.

Фертильність.

Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких хворих при використання блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів, як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості чи нудота.

Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

Дорослі.

Для терапія артеріальної гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза лікарський засібу становить 2,5 мг лікарський засібу 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію дозу можна збільшити до максимальної дози, що становить 5 мг на 1 раз на добу.

Пацієнтам зі стенокардією лікарський засіб можна використовувати як монотерапію, чи у комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та/або адекватних доз β-блокаторів.

Є досвід використання лікарський засібу у комбінації з тіазидними діуретиками, α-блокаторами, β-блокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворючого ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Немає потрібності у підборі дози лікарський засібу при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, β-блокаторами та інгібіторами ангіотензин-перетворючого ферменту.

Пацієнти літнього віку.

Немає потрібності у підборі дози для даної категорії хворих. Підвищення дози слід проводити обережно.

Пацієнти з розладим функції нирок.

Рекомендується використовувати звичайні дози лікарський засібу, оскільки зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов’язані зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Використання пацієнтам з печінковою недостатністю.

Дози лікарський засібу для використання пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості не встановлені, тому підбір дози слід проводити обережно та починати використання із найнижчої дози (див. розділ «Особливості використання» і «Фармакологічна дія. Фармакокінетика»). Фармакокінетику амлодипіну не досліджували у хворих із розладим функції печінки тяжкого ступеня. Для хворих із розладим функції печінки тяжкого ступеня використання амлодипіну слід починати із найнижчої дози та поступово її збільшувати.

Діти.

У даній лікарській формі S(-)амлодипін не застосовують дітям.

Досвід навмисного передозування лікарський засібу обмежений.

Прояви: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування амлодипіну може призводити до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.

Терапія: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття нижніх кінцівок, моніторинг об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення.

Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні лікарський засіби, упевнившись у відсутності протипоказань до їх використання. Використання кальцію глюконату пероральновенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Використання активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2 годин після введення 10 мг амлодипіну (рацемічна форма) значно зменшило рівень його всмоктування.

Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками крові, ефект діалізу незначний.

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції як: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та підвищена втомлюваність.

Небажані реакції, про які повідомлялося у період використання амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: алергічні реакції.

З боку метаболізму та аліментарні розлади.

Дуже рідко: гіперглікемія.

Психічні розлади.

Нечасто: депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння.

Рідко: сплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Часто: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку терапія).

Нечасто: тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія.

Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.

З боку органів зору.

Часто: розлади зору (включаючи диплопію).

З боку органів слуху та лабіринту.

Нечасто: дзвін у вухах.

З боку серця.

Часто: посилене серцебиття.

Нечасто: аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь).

Дуже рідко: інфаркт міокарда.

З боку судин.

Часто: припливи.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади.

Часто: диспное.

Нечасто: кашель, риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: біль у животі, нудота, диспепсія, розлади перистальтики кишечнику (включаючи діарею та запор).

Нечасто: блювання, сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив’янка.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин.

Часто: набрякання гомілок, судоми м’язів.

Нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку нирок та сечовидільного тракту.

Нечасто: розлади сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку резасібивної системи та молочних залоз.

Нечасто: імпотенція, гінекомастія.

Загальні розлади та стани у місці введення.

Дуже часто: набряки.

Часто: підвищена втомлюваність, астенія.

Нечасто: біль у грудях, біль, нездужання.

Дослідження.

Нечасто: збільшення або зниження маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із використанням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатност.

Для таблеток 2,5 мг: 2 роки.

Для таблеток 5 мг: 3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у заводській упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній упаковці.

За рецептом.

Емкур Фармасьютікалс Лтд

Плот № П-2, IT Парк, Фаза II MІДС, Хіндіваді, Пуне, ІН 411057, Індія.