Еметон розчин д/ін. 2 мг/мл по 4 мл №5 в амп.

діюча речовина: ондансетрон;

1 мл розчину має у складі 2 мг ондансетрону (у формі дигідрату гідрохлориду);

додаткові компоненти: кислота лимонна моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина.

Протиблювотні засоби та лікарський засіби, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ₃). Код АТХ А04А А01.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст рецепторів серотоніну (5НТ₃). Механізм дії ондансетрону при нудоті та блюванні до кінця не з’ясований. При проведенні променевої терапії та застосуванні цитостатичних лікарський засібів у тонкому кишечнику відбувається вивільнення серотоніну (5НТ) і збудження закінчень аферентних волокон блукаючого нерва шляхом активації 5НТ₃-рецепторів, що запускає периферичний механізм реалізації блювального рефлексу. Ондансетрон блокує ініціацію цього рефлексу. Активація аферентних закінчень блукаючого нерва зі свого боку може спричиняти викид 5НТ у задньому полі дна четвертого шлуночка (area postxema), і це може запускати центральний механізм блювального рефлексу. Таким чином, пригнічення ондансетроном хіміо- та радіоіндукованих нудоти і блювання, імовірно, здійснюється завдяки антагоністичному впливу на 5НТ₃-рецептори нейронів, розташованих як на периферії, так і в центральній нервовій системі.

Механізм дії лікарський засібу при післяопераційних нудоті і блюванні не з’ясований, імовірно, він аналогічний такому при цитотоксичній нудоті та блюванні. Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину у плазмі крові.

Роль ондансетрону при блюванні, спричиненому опіатами, до кінця не з’ясована.

Клінічна безпека та ефективність

Не встановлена роль ондансетрону у виникненні блювання, викликаного опіатами.

Подовження інтервалу QT

Вплив ондансетрону на інтервал QTc вивчався у подвійному сліпому рандомізованому плацебо- та позитивно (моксифлоксацин) контрольованому перехресному дослідженні за участю дорослих чоловіків і жінок. Дози ондансетрону включали 8 мг і 32 мг, які вводили пероральновенно протягом 15 хвилин. Жодних значних змін на електрокардіограмі інтервалів PR або QRS не спостерігалося.

Діти

Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Ефективність ондансетрону для контролю блювання та нудоти, викликаних хіміотерапією, оцінювали в подвійному сліпому рандомізованому дослідженні за участю хворих віком від 1 до 18 років (S3AB3006). У дні проведення хіміотерапії пацієнти отримували 5 мг/м² ондансетрону пероральновенно та 4 мг перорально кожні 8–12 годин, або 0,45 мг/кг ондансетрону пероральновенно та плацебо перорально кожні 8–12 годин. Після завершення хіміотерапії обидві групи отримували сироп ондансетрону по 4 мг двічі на день протягом 3 днів. У найгірший день хіміотерапії прояви блювання становили 49 % (5 мг/м² ондансетрону пероральновенно та 4 мг перорально) та 41 % (0,45 мг/кг ондансетрону пероральновенно та плацебо перорально). Різниця в загальній частоті або характері побічних реакцій між двома групами була відсутня.

Подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження (S3AB4003) за участю хворих віком від 1 до 17 років продемонструвало повний контроль над блюванням. У найгірший день хіміотерапії повний контроль над блюванням становив:

• 73 % хворих, за умови коли ондансетрон вводили пероральновенно у дозі 5 мг/м² разом із 2–4 мг дексаметазону перорально;
• 71 % хворих, за умови коли ондансетрон застосовували у вигляді сиропу в дозі 8 мг разом із 2–4 мг дексаметазону перорально в дні проведення хіміотерапії.

Після хіміотерапії обидві групи отримували сироп ондансетрону по 4 мг двічі на день протягом 2 днів. Різниця в загальній частоті або характері побічних реакцій між двома групами була відсутня.

Ефективність ондансетрону у дітей віком від 6 до 48 місяців досліджували у відкритому непорівняльному дослідженні з однією групою (S3A40320). Усі діти отримували три пероральновенні дози ондансетрону по 0,15 мг/кг, введені за 30 хвилин до початку хіміотерапії, а потім через 4 та 8 годин після першої дози. Повний контроль над блюванням був досягнутий у 56 % хворих.

Інше відкрите непорівняльне дослідження з однією групою (S3A239) вивчало ефективність однієї пероральновенної дози 0,15 мг/кг ондансетрону з подальшими двома пероральними дозами 4 мг ондансетрону у дітей віком < 12 років і 8 мг для дітей віком ≥ 12 років. Повний контроль над блюванням був досягнутий у 42 % хворих.

Післяопераційні нудота і блювання

Ефективність разової дози ондансетрону для профілактики післяопераційної нудоти та блювання досліджувалась у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у дітей віком від 1 до 24 місяців (≥44 тижнів після зачаття з масою тіла ≥ 3 кг). Для включених у дослідження дітей було заплановано планове хірургічне втручання під загальною анестезією, і вони мали статус ASA ≤ III. Одноразову дозу 0,1 мг/кг ондансетрону вводили протягом п’яти хвилин після проведення анестезії. Кількість дітей, у яких спостерігався принаймні один епізод блювання протягом 24-годинного періоду оцінки (ITT), була більшою серед тих, які отримували плацебо, ніж серед тих, хто отримував ондансетрон (28 % проти 11 %, p <0,0001).

Було проведено чотири подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідження за участю дітей віком від 2 до 12 років, яким проводили загальну анестезію. Пацієнти були рандомізовані для одноразових пероральновенних доз ондансетрону (0,1 мг/кг для дітей з масою тіла 40 кг або менше та 4 мг для дітей з масою тіла більше 40 кг) або плацебо. Досліджуваний лікарський засіб вводили протягом щонайменше 30 секунд безпосередньо перед або після проведення анестезії. Ондансетрон був значно ефективнішим, ніж плацебо, у запобіганні нудоти та блювання (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Профілактика та терапія післяопераційної нудоти та блювання у дітей

CR – відсутність випадків блювання, порятунку або відміни.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Розподіл ондансетрону після використання перорально, пероральном’язового та пероральновенного введення є подібним із кінцевим періодом напіввиведення приблизно у 3 години та об’ємом розподілу в рівноважному стані приблизно 140 л. Еквівалентна системна експозиція досягається після пероральном’язового та пероральновенного введення ондансетрону.

При пероральновенному введенні 4 мг ондансетрону максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 5 хвилин, а при пероральном’язовому введенні – протягом 10 хвилин після ін’єкції.

Розподіл, біотрансформація і виведення

Ондансетрон має помірний ступінь зв’язування з білками плазми крові (70–76 %). Ондансетрон виводиться із системного кровотоку в основному за допомогою метаболізму у печінці з участю чисельних ферментних систем. Із сечею у незміненому стані виводиться менше 5 % лікарський засібу. Відсутність ізоферменту СYР2D6 (поліморфізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону. Фармакокінетичні параметри ондансетрону залишаються незміненими при його багаторазовому застосуванні.

Особливі групи хворих

Стать

У розподілі ондансетрону були виявлені гендерні відмінності, зокрема у жінок була більша швидкість та ступінь абсорбції після перорального прийому та знижений системний кліренс і об’єм розподілу (з поправкою на масу тіла), ніж у чоловіків.

Діти віком від 1 місяця до 17 років

У дітей віком від 1 до 4 місяців, які перенесли хірургічне втручання, нормалізований кліренс маси тіла був приблизно на 30 % повільнішим, ніж у дітей віком від 5 до 24 місяців, але таким, що може бути порівнянний із кліренсом у дітей віком від 3 до 12 років. Період напіврозпаду у дітей віком від 1 до 4 місяців становив у середньому 6,7 години порівняно з 2,9 годинами у дітей віком від 5 до 24 місяців та від 3 до 12 років. Відмінності у фармакокінетичних параметрах у дітей віком від 1 до 4 місяців частково можна пояснити вищим відсотком загальної води в організмі новонароджених і немовлят і вищим об’ємом розподілу водорозчинних лікарський засібів, таких як ондансетрон.

У дітей віком від 3 до 12 років, які перенесли планову операцію під загальною анестезією, абсолютні значення як кліренсу та об’єм розподілу ондансетрону були знижені порівняно зі значеннями у дорослих хворих. Обидва параметри зростали лінійно з масою тіла, і до 12 років значення наближалися до значень молодих хворих. Коли значення кліренсу та об’єму розподілу були нормалізовані за масою тіла, значення цих параметрів були подібними між популяціями різних вікових груп. Дозування на основі маси тіла компенсує зміни, пов’язані з віком, і є ефективним у нормалізації системного впливу у дітей.

Було проведено популяційний фармакокінетичний аналіз у осіб (хворих на рак, хворих з хірургічним втручанням і здорових добровольців) віком від 1 місяця до 44 років після пероральновенного введення ондансетрону. За результатами дослідження площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) після прийому перорально і пероральновенного введення дітям і підліткам була подібною до такої у дорослих, за винятком грудних дітей віком від 1 до 4 місяців. Об’єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих порівняно з дітьми. Кліренс креатиніну залежав від маси тіла пацієнта, однак не залежав від віку (крім дітей віком від 1 до 4 місяців). Складно зробити остаточний висновок щодо того, чи виникало додаткове зниження кліренсу ондансетрону у дітей віком від 1 до 4 місяців, чи відповідне зниження мало природну варіабельність, пов’язану з невеликою кількістю хворих, які досліджувались у даній віковій групі.

Оскільки діти віком до 6 місяців отримували тільки одну дозу лікарський засібу при виникненні післяопераційних нудоти та блювання, найімовірніше, зниження кліренсу не буде мати клінічного значення.

Пацієнти літнього віку

На основі останніх даних про концентрацію ондансетрону в плазмі крові, а також результатів моделювання залежності клінічної відповіді від експозиції передбачається більш виражений вплив на інтервал QTсF у хворих віком від 75 років, ніж у хворих молодшого віку. Інформація щодо дозування пероральновенного введення пацієнтам віком від 65 років і понад 75 років (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Пацієнти з розладими функції нирок

У хворих із розладими функції нирок (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) системний кліренс та об’єм розподілу знижуються після пероральновенного введення ондансетрону, що призводить до невеликого, але клінічно незначущого збільшення періоду напіввиведення (5,4 години). Дослідження за участю хворих із тяжкою нирковою недостатністю, які потребують регулярного гемодіалізу (досліджували між діалізами), показало, що фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється після пероральновенного введення.

Пацієнти з розладими функції печінки

Після перорального, пероральновенного або пероральном’язового введення у хворих із тяжкою печінковою недостатністю системний кліренс ондансетрону помітно знижується з подовженням періоду напіввиведення до 15–32 годин та пероральною біодоступністю, що наближається до 100 % через знижений пресистемний метаболізм.

Дорослі

Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.

Профілактика та терапія післяопераційних нудоти і блювання.

Діти

Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією для дітей віком від 6 місяців. Профілактика і терапія післяопераційних нудоти і блювання у дітей віком від 1 місяця.

Протипоказане використання ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом, оскільки у період їх сумісного використання спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості.

Гіперчутливість до будь-якого компонента лікарський засібу.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших лікарський засібів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лідокаїном, тіопенталом або пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохрому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зниження активності одного з них (наприклад, генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначним.

Обережно слід використовувати ондансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють розлади електролітного балансу (див. розділ «Особливості використання»).

Використання ондансетрону з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, може спричиняти додаткове подовження цього інтервалу. Сумісне використання лікарський засібу Еметон із кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад, з антрациклінами (доксорубіцин, даунорубіцин) або трастузумабом), антибіотиками (наприклад, з еритроміцином), протигрибковими засобами (наприклад, із кетоконазолом), антиаритмічними засобами (наприклад, з аміодароном) і бета-блокаторами (наприклад, з атенололом або тимололом) може збільшувати ризик виникнення аритмії (див. розділ «Особливості використання).

Апоморфін

Використання ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості у період сумісного використання.

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин

У хворих, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується.

Серотонінергетики (наприклад, СІЗЗС та ІЗЗСН)

Серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативної нестабільності і нервово-м’язових порушень) був описаний після одночасного використання ондансетрону та інших серотонінергічних лікарський засібів, у тому числі селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН) (див. розділ «Особливості використання»).

Трамадол

За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

При лікуванні хворих із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ₃-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості.

Реакції, пов’язані з дихальною системою, лікують симптоматично. Медичні працівники мають звертати на них особливу увагу, оскільки вони є ознаками реакцій підвищеної чутливості на лікарський засіб.

Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT (див. розділ «Фармакологічна дія»). Додатково за даними постмаркетингового спостереження були повідомлення про випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes) при застосуванні ондансетрону. Слід уникати використання ондансетрону пацієнтам із вродженим синдромом подовження QT.

Ондансетрон слід використовувати обережно для терапія хворих, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT, включаючи хворих з розладим електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадіаритміями або хворих, які лікуються іншими лікарський засібами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або розлади електролітного балансу.

Повідомлялося про випадки ішемії міокарду у хворих, які отримували ондансетрон. У деяких хворих, особливо за умови пероральновенного введення, прояви з’явилися одразу після введення ондансетрону. Хворих слід попередити про прояви та прояви ішемії міокарда.

Перед початком використання ондансетрону слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Після одночасного використання ондансетрону та інших серотонінергічних лікарський засібів був описаний серотоніновий синдром (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо одночасне терапія ондансетроном та іншими серотонінергічними лікарський засібами клінічно обґрунтовано, рекомендується відповідний нагляд за пацієнтом.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику у період використання лікарський засібу Еметон.

У хворих, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній ділянці, використання ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі підлягають уважному нагляду після використання ондансетрону.

Діти

У дітей, які отримують ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними лікарський засібами, потрібно уважно стежити за можливими розладими функції печінки.

Режими дозування

При розрахунку дози згідно з масою тіла і застосуванні трьох доз із чотиригодинним інтервалом загальна добова доза буде вищою, ніж при застосуванні однієї дози 5 мг/м² і однієї дози лікарський засібу перорально. Порівняльна ефективність цих двох режимів дозування не була оцінена у клінічних дослідженнях. Порівняння результатів різних досліджень свідчить про подібну ефективність обох режимів дозування.

Додаткові компоненти з відомим ефектом

Лікарський засіб Еметон у дозі 2–6 мл має у складі менше 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто «практично вільний від натрію». Якщо доза становить більше 6 мл, лікарський засіб не можна вважати «практично вільним від натрію», що слід враховувати при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію. У максимальній добовій дозі (16 мл) цього лікарського засобу має у складіся 56 мг натрію. Це еквівалентно приблизно 2,3 % рекомендуєтьсяго добового споживання натрію для дорослих.

Використання в час вагітності або лактації.

Жінки дітородного віку

Жінки дітородного віку, які застосовують ондансетрон, повинні розглянути питання про використання контрацепції.

Вагітність

На підставі проведених епідеміологічних досліджень припускають, що ондансетрон спричиняє вади щелепно-лицевої ділянки при застосуванні лікарський засібу протягом першого триместру вагітності. В одному з когортних досліджень, що включало 1,8 мільйона вагітностей, використання ондансетрону у першому триместрі було пов’язано з підвищеним ризиком розщеплення у ротовій порожнині (3 додаткові випадки на 10000 жінок, які отримували ондансетрон; скоригований відносний ризик, 1,24, (95 % СІ 1,03-1,48)).

Доступні епідеміологічні дослідження серцевих вад показують суперечливі результати.

Дослідження на тваринах не вказують на прямі або опосередковані шкідливі ефекти щодо резасібивної токсичності.

Ондансетрон не слід використовувати протягом першого триместру вагітності.

Період лактації

В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. За умови потрібності використання лікарський засібу слід припинити лактації.

Фертильність

Інформація щодо впливу ондансетрону на фертильність у людини відсутня.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії, однак слід враховувати профіль побічних дій лікарський засібу при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Дорослі

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації схем хіміотерапії та променевої терапії. Спосіб прийому та дозування лікарський засібу Еметон залежать від тяжкості еметогенного впливу, становлять від 8 до 32 мг на добу та обираються згідно нижчевказаних показань.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія

Рекомендована пероральновенна або пероральном’язова доза лікарський засібу Еметон складає 8 мг, яка вводиться шляхом повільної пероральновенної ін’єкції впродовж не менше 30 секунд або пероральном’язової ін’єкції безпосередньо перед початком терапії, після чого 8 мг лікарський засібу приймають перорально кожні 12 годин.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне використання лікарський засібу до 5 днів після завершення курсу терапія.

Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад, високі дози цисплатину)

Встановлено, що лікарський засіб Еметон має однакову ефективність за наступних дозувань протягом перших 24 годин після хіміотерапії:

• у вигляді одноразової дози 8 мг, що вводять шляхом повільної пероральновенної (не менше 30 секунд) або пероральном’язової ін’єкції безпосередньо перед початком хіміотерапії;
• 8 мг лікарський засібу у вигляді повільної пероральновенної (не менше 30 секунд) або пероральном’язової ін’єкцій, які вводять безпосередньо перед початком хіміотерапії, після чого вводять дві пероральновенні (не менше 30 секунд) або пероральном’язові ін’єкції по 8 мг лікарський засібу з інтервалом у 4 години, або постійної інфузії у дозі 1 мг на годину протягом 24 годин;
• максимальна одноразова пероральновенна доза становить 16 мг, яку розводять у 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. розділ «Спосіб використання та дози») та вводять у вигляді інфузії протягом не менше 15 хвилин безпосередньо перед хіміотерапією, після чого вводять дві пероральновенні (не менше 30 секунд) або пероральном’язові ін’єкції по 8 мг лікарський засібу з інтервалом у 4 години.

Одноразову дозу більше 16 мг використовувати не можна, оскільки зі збільшенням дози збільшується ризик подовження інтервалу QT (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливості використання» та «Небажані реакції»). Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Ефективність лікарський засібу Еметон при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим пероральновенним введенням дексаметазону натрію фосфату у дозі 20 мг перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне використання лікарський засібу до 5 днів після завершення курсу терапія.

Діти віком від 6 місяців до 17 років

У педіатричних клінічних дослідженнях ондансетрон вводили шляхом пероральновенної інфузії після розведення у 25–50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. розділ «Спосіб використання та дози») протягом не менше 15 хвилин. Дозу лікарський засібу можна розраховувати за площею поверхні тіла або за масою тіла дитини.

Розрахунок дозування на основі маси тіла дитини призводить до більш високих добових доз порівняно з розрахунком дозуванням на основі площі поверхні тіла дитини (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості використання»).

Лікарський засіб Еметон слід розводити у 0,9 % хлориду натрію або в іншій сумісній рідині для інфузій (див. розділ «Спосіб використання та дози») та вводити пероральновенно не менше 15 хвилин.

Відсутні дані контрольованих клінічних досліджень щодо використання лікарський засібу Еметон для профілактики відстрочених або тривалих нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією та променевою терапією. Відсутні дані контрольованих клінічних досліджень щодо використання лікарський засібу для терапія нудоти та блювання, викликаних променевою терапією у дітей.

Розрахунок дози згідно з площею поверхні тіла дитини

Лікарський засіб Еметон слід вводити безпосередньо перед проведенням хіміотерапії у вигляді разової пероральновенної дози 5 мг/м². Разова пероральновенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

Пероральне використання лікарський засібу можна починати через 12 годин і продовжувати до 5 днів (див. таблицю 2). Добова доза (за 24 години) прийому лікарський засібу (у вигляді окремих доз) не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг.

Таблиця 2

a – пероральновенна доза не повинна перевищувати 8 мг;

• добова доза (за 24 години) прийому лікарський засібу (у вигляді окремих доз) не повинна

перевищувати дозу для дорослих 32 мг.

Розрахунок дози згідно з масою тіла дитини

Розрахунок дозування на основі маси тіла дитини призводить до більш високих добових доз порівняно з розрахунком дозуванням на основі площі поверхні тіла дитини (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості використання»).

Лікарський засіб Еметон слід вводити безпосередньо перед проведенням хіміотерапії у вигляді разової пероральновенної дози 0,15 мг/кг. Разова пероральновенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

Пероральне використання лікарський засібу можна починати через 12 годин і продовжувати до 5 днів (див. таблицю 3). Добова доза (за 24 години) прийому лікарський засібу (у вигляді окремих доз) не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг.

Таблиця 3

a – пероральновенна доза не повинна перевищувати 8 мг;

• добова доза (за 24 години) прийому лікарський засібу (у вигляді окремих доз) не повинна

перевищувати дозу для дорослих 32 мг.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам віком від 65 до 74 років при застосуванні лікарський засібу можна дотримуватися схеми дозування для дорослих. Усі пероральновенні дози розводять у 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. розділ «Спосіб використання та дози») та вводять у вигляді інфузії протягом не менше 15 хвилин безпосередньо перед хіміотерапією.

Початкова доза 8 мг може бути доповнена двома наступними пероральновенними дозами по 8 мг, що вводяться протягом 15 хвилин з інтервалом не менше 4 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти із розладими функції нирок

Немає потрібності у зміні добового дозування або режиму дозування, або шляху введення.

Пацієнти із розладими функції печінки

У хворих із помірними або тяжкими розладим функції печінки кліренс лікарський засібу Еметон значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові суттєво подовжується Для таких хворих загальна добова доза не повинна перевищувати 8 мг, тому рекомендується парентеральне або пероральне використання.

Пацієнти з розладим метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у хворих із розладими метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. Отже, у таких хворих повторне введення лікарський засібу дасть ту саму концентрацію ондансетрону, що й у загальній популяції. Немає потрібності змінювати дозування або частоту введення.

Післяопераційні нудота і блювання

Дорослі

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання ондансетрон можна використовувати перорально або шляхом пероральновенної або пероральном'язової ін'єкцій. Рекомендована доза лікарський засібу Еметон становить 4 мг, яку вводять у вигляді пероральном’язової або повільної пероральновенної ін’єкції у період проведення анестезії.

Для терапія післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза лікарський засібу Еметон становить 4 мг, яку вводять пероральном’язово або повільно пероральновенно.

Діти віком від 1 місяця до 17 років

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання у дітей, яким проводять хірургічні втручання під загальною анестезією, разову дозу лікарський засібу Еметон можна вводити до, у період або після проведення анестезії шляхом повільної пероральновенної ін'єкції (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до максимальної дози 4 мг.

Для терапія післяопераційних нудоти і блювання у дітей, які перенесли хірургічні втручання під загальною анестезією, разову дозу лікарський засібу Еметон можна вводити шляхом повільної пероральновенної ін'єкції (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до максимальної дози 4 мг.

Відсутні дані щодо використання лікарський засібу Еметон для терапія післяопераційних нудоти і блювання у дітей віком до 2 років.

Хворі літнього віку

Досвід використання лікарський засібу Еметон для профілактики і терапія післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак лікарський засіб Еметон добре переноситься хворими віком від 65 років, які отримують хіміотерапію.

Пацієнти із розладими функції нирок

Немає потрібності у зміні добового дозування або режиму дозування, або шляху введення.

Пацієнти із розладими функції печінки

У хворих із помірними або тяжкими розладими функції печінки кліренс лікарський засібу Еметон значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові суттєво подовжується. Для таких хворих загальна добова доза не повинна перевищувати 8 мг, тому рекомендується парентеральне або пероральне використання.

Пацієнти з розладим метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у хворих з розладим метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. Отже, у таких хворих повторне введення лікарський засібу дасть ту саму концентрацію ондансетрону, що й у загальній популяції. Немає потрібності змінювати дозування або частоту введення.

Використання розчину для ін’єкцій

Ампули з лікарський засібом Еметон не містять консервантів і їх потрібно використовувати одразу після розкриття; розчин, що залишився, потрібно знищити. Ампули з лікарський засібом Еметон не можна автоклавувати.

Після розведення

Після розведення у сумісних розчинах для пероральновенних інфузій лікарський засіб є стабільним при нормальних кімнатних умовах освітлення або при денному світлі протягом принаймні 24 годин, тому захист від світла у період інфузій не потрібний.

Сумісність з іншими рідинами для пероральновенних ін’єкцій

Лікарський засіб Еметон слід змішувати тільки з тими розчинами, що рекомендовані, а саме:

• 0,9 % розчин натрію хлориду;
• розчин глюкози 5 %;
• розчин манітолу 10 %;
• розчин Рінгера;
• 0,3 % розчин калію хлориду та 0,9 % розчин натрію хлориду;
• 0,3 % розчин калію хлориду та розчин глюкози 5 %.

Розчини для інфузійного введення потрібно готувати безпосередньо перед інфузією або зберігати у холодильнику при температурі 2–8 °С не більше 24 годин до початку використання. За умови потрібності тривалого зберігання лікарський засібу розчинення слід проводити у відповідних асептичних умовах.

Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Відомо, що ондансетрон, розведений 0,9 % хлоридом натрію або 5 % глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.

Сумісність з іншими лікарський засібами

Лікарський засіб Еметон можна використовувати у вигляді пероральновенної інфузії зі швидкістю 1 мг/годину. Через Y-подібний ін’єктор разом із лікарський засібом Еметон при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити:

• ;цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл протягом 1-8 годин;
• ;5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г у 3 л або 400 мг у 500 мл) зі швидкістю не більше 20 мл/годину; вища концентрація 5-фторурацилу може спричинити преципітацію ондансетрону; розчин для інфузій 5-фторурацилу може містити до 0,045 % хлориду магнію додатково до інших сумісних наповнювачів;
• ;карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад, від 90 мг в 500 мл до 990 мг в 100 мл) протягом 10–60 хвилин;
• ;етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад, від 72 мг в 500 мл до 250 мг в 1 л) протягом 30–60 хвилин;
• ;цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін’єкцій (наприклад, 2,5 мл на

250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму), у вигляді пероральновенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;

• ;циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін’єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду), у вигляді пероральновенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;
• ;доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг, розведений у воді для ін’єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді пероральновенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;
• ;дексаметазон у дозі 20 мг, у вигляді повільної пероральновенної ін’єкції протягом 2-5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 16 мг ондансетрону, розчиненого у 50-100 мл ін’єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин. Оскільки дані лікарський засіби є сумісними, їх можна вводити через одну крапельницю, при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату (у формі натрієвої солі) будуть становити від 32 мкг до 2,5 мг в 1 мл, а ондансетрону – від 8 мкг до 1 мг в 1 мл.

Діти.

Лікарський засіб призначати дітям віком від 6 місяців при хіміотерапії та віком від 1 місяця для профілактики і терапія післяопераційних нудоти і блювання.

Прояви та прояви

Даних про передозування ондансетрону недостатньо. У більшості випадків прояви схожі на ті, що описані у хворих, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ «Небажані реакції»).

Серед проявів передозування повідомляли про зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензію, вазовагальні прояви із транзиторною AV-блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.

Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. За умови передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Діти

Повідомляли про серотоніновий синдром у немовлят та дітей віком від 12 місяців до 2 років після випадкового передозування лікарський засібу для перорального використання (дози перевищували рекомендований рівень 4 мг/кг).

Терапія

Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування потрібно застосувати симптоматичну та підтримувальну терапію.

Подальше ведення хворих слід проводити за клінічними показаннями або, по можливості, згідно з рекомендаціями національного центру щодо отруєнь.

Використання іпекакуани для терапія передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може проявитися через антиеметичний вплив ондансетрону.

Побічна дія, інформація про яку наведена нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення небажані реакції розподілено на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частоту не можна оцінити на основі доступних даних).

З боку імунної системи:

рідко: реакції гіперчутливості одразуго типу, інколи тяжкі, аж до анафілаксії.

З боку нервової системи:

дуже часто: головний біль;

нечасто: судоми, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стійких клінічних наслідків);

рідко: запаморочення, переважно у період швидкого пероральновенного введення лікарський засібу.

З боку органів зору:

рідко: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином у період пероральновенного введення;

дуже рідко: минуща сліпота, головним чином у період пероральновенного використання. У більшості випадків сліпота минає протягом 20 хвилин. Більшість хворих отримували хіміотерапевтичні лікарський засіби, які включали цисплатин. Про деякі випадки минущої сліпоти повідомляли як про сліпоту кортикального походження.

З боку серця:

нечасто: аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія;

рідко: подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes)).

частота невідома: ішемія міокарда (див. розділ «Особливості використання»).

З боку судин:

часто: відчуття тепла або припливів;

нечасто: гіпотензія.

З боку дихальної системи та органів грудної порожнини:

нечасто: гикавка.

З боку травного тракту:

часто: запор.

З боку гепатобіліарної системи:

нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки.

Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними лікарський засібами, що містять цисплатин.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

дуже рідко: токсичні висипи, в тому числі токсичний епідермальний некроліз.

Загальні розлади:

часто: місцеві реакції у ділянці пероральновенного введення.

За даними післяреєстраційного спостереження відомо про такі небажані реакції.

З боку серцево-судинної системи: біль та дискомфорт у грудях, екстрасистоли, тахікардія, включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь, відчуття серцебиття, синкопе, зміни ЕКГ.

Реакції гіперчутливості: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, свербіж, шкірні висипання, кропив’янка.

З боку нервової системи: розлади ходи, хорея, міоклонус, невгамовність, відчуття печіння, протрузія язика, диплопія, парестезія.

Загальні розлади та місцеві реакції: підвищення температури тіла, біль, почервоніння, печіння у місці введення.

Інше: гіпокаліємія.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2,5 роки.

Невикористаний вміст ампули слід знищити, його не можна зберігати для подальшого використання.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Лікарський засіб Еметон не слід змішувати в одному шприці або інфузійному розчині з іншими лікарськими засобами, за винятком рекомендованих розчинів (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

По 2 мл або по 4 мл в ампулі поліетиленовій. По 5 або 50 ампул у пачці з картону.

За рецептом.

ТОВ «ФАРМАСЕЛ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 07408, Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Прорізна, 3.