Еуфілін розчин д/ін. 20 мг/мл по 10 мл №10 в амп. поліет.

діюча речовина: теофілін;

1 мл розчину має у складі теофіліну 20 мг;

додаткові компоненти: натрію ацетат тригідрат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Засоби для системного використання при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Ксантини. Теофілін. Код АТХ R03D A04.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Механізм дії теофіліну до кінця не вивчений. Інгібування фосфодіестерази з підвищенням пероральноклітинного цАМФ призводить лише до частини концентрацій на верхній межі терапевтичного діапазону.

Інші ймовірні механізми, які були піддані сумніву, - це антагонізм аденозинових рецепторів, антагонізм простагландинів і пероральноклітинна транслокація кальцію. Ці ефекти, однак, також спостерігаються при застосуванні високих доз теофіліну.

Фармакодинамічні ефекти.

Широкий спектр дії включає:

Вплив на дихальну систему

• Розслаблення гладкої мускулатури бронхів і легеневих судин;
• поліпшення мукоциліарного кліренсу;
• пригнічення вивільнення медіаторів з опасистих клітин та інших запальних клітин;
• послаблення бронхоконстрикції;
• послаблення одразуї та уповільненої астматичної реакції;
• посилення скорочення діафрагми.

Позалегеневі ефекти

• Зниження чутливості до задишки;
• вазодилатація (розширення судин);
• розслаблення гладкої мускулатури (наприклад, жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту);
• пригнічення скорочувальної здатності матки;
• позитивна інотропна та хронотропна дія на серце;
• стимуляція скелетних м’язів;
• збільшення діурезу;
• стимуляція ендокринної та екзокринної функції (наприклад, збільшення секреції соляної кислоти у шлунку, збільшення секреції катехоламінів наднирковими залозами).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після парентерального введення ефект проявляється через кілька хвилин, коли рівень теофіліну в сироватці крові досягає приблизно 5 мг/л.

Розподіл

Бронхолітична (бронходилятарна) дія теофіліну прямо пропорційна його концентрації у плазмі крові; при концентраціях у плазмі 5-20 мг/л досягається оптимальний терапевтичний ефект з невеликим прийнятним ризиком розвитку побічних ефектів (див. розділ «Спосіб використання та дози»). Слід уникати концентрацій вище 20 мг/л для зниження ризику виникнення побічних реакцій).

Зв’язування теофіліну з білками плазми крові становить приблизно 40-60 %, але це зв’язування знижується у новонароджених та у дорослих із захворюваннями печінки.

З потоком крові він розподіляється по всіх органах, крім жирової тканини.

Метаболізм або біотрансформація

Основними метаболітами теофіліну є 1,3-диметилсечова кислота (приблизно 40 %), 3-метилксантин (приблизно 36 %) і 1-метилсечова кислота (приблизно 17 %). З них 3-метилксантин є фармакологічно активним, хоча й меншою мірою, ніж теофілін.

Виведення (елімінація)

Теофілін виводиться шляхом ниркової екскреції та біотрансформації у печінці. У дорослих 7-13 % речовини виводиться в незміненому вигляді з сечею. У новонароджених, навпаки, 50 % виводиться в незміненому вигляді разом зі значною кількістю у вигляді кофеїну.

Швидкість метаболізму теофіліну у печінці значно відрізняється у різних хворих і, як наслідок, призводить до подібних змін кліренсу, концентрації в сироватці крові та періоду напіввиведення.

Найважливішими факторами, що впливають на кліренс теофіліну, є вік, маса тіла, харчування, паління (метаболізм теофіліну значно швидший у курців), використання деяких медикаментів, захворювання та/або інші функціональні розлади серця, легенів або печінки, вірусні інфекції.

У деяких хворих із розладим функції нирок може відбуватися накопичення метаболітів теофіліну (фармакологічно активних у деяких випадках). Крім того, кліренс теофіліну знижується при фізичному навантаженні та вираженому гіпотиреозі, а також підвищується при тяжкому псоріазі.

Швидкість кліренсу на початку залежить від концентрації, але при концентраціях у сироватці крові на верхній межі терапевтичного діапазону кліренс зазнає ефекту насичення, відповідно навіть незначне збільшення дози може призвести до непропорційного збільшення концентрації теофіліну.

Особливі групи населення

Період напіввиведення теофіліну з плазми крові також значно варіює: 7-9 годин у дорослих астматиків, які не палять, без інших супутніх патологій; 4-5 годин у курців; 3-5 годин у дітей та понад 24 години у недоношених немовлят і у хворих із захворюваннями легенів, серця та печінки.

Об’єм розподілу теофіліну може підвищуватися зі збільшенням терміну вагітності, тим самим зменшуючи зв’язування з білками плазми крові та кліренс теофіліну, що може вимагати зниження дози для профілактика побічним ефектам.

Теофілін проникає через плацентарний бар’єр і у грудне молоко.

Деякі клінічні дослідження повідомляють про співвідношення молоко/плазма 0,6-0,89, що, залежно від швидкості кліренсу у немовляти та концентрації у плазмі крові матері, може бути достатнім для накопичення теофіліну у немовлят.

Терапія гострих нападів бронхіальної астми та оборотних бронхоспастичних станів, пов’язаних з хронічним бронхітом або емфіземою.

Теофілін не слід використовувати як терапію першої лінії для терапія астми у дітей.

У комплексному лікуванні пароксизмальної задишки, гострого набряку легенів та інших проявів серцевої недостатності.

Підвищена індивідуальна непереносимість до будь-якого з компонентів лікарського засобу, гостра тахіаритмія, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, діти віком до 3 років.

У період терапія не слід вживати алкогольні напої, велику кількість їжі та напоїв, що містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола та подібні тонізуючі напої), споріднені з теофіліном медикаменти (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), α- і β-адренергічні агоністи (селективні і неселективні), глюкагон, тому що ці речовини можуть посилити стимулювальну дію теофіліну на ЦНС.

Теофілін може послабити дію карбонату літію та бета-блокаторів при їх одночасному застосовуванні.

Бета-блокатори та теофілін можуть мати антагоністичні фармакологічні ефекти. Крім того, бета-блокатори знижують елімінацію теофіліну.

Рівень теофіліну в сироватці крові може підвищуватися (з високим ризиком передозування та виникнення побічних ефектів) через зниження швидкості виведення при одночасному застосуванні: оральних контрацептивів, макролідних антибіотиків (еритроміцину, тролеандроміцину, кларитроміцину, джозаміцину та спіраміцину), хінолонів (інгібіторів ДНК-гірази, особливо ципрофлоксацин, еноксацин і пефлоксацин; (див. нижче)), іміпенем (особливо небажані ефекти з боку ЦНС, такі як судоми), ізоніазид, тіабендазол, антагоністи кальцію (наприклад, верапаміл і дилтіазем), пропранолол, мексилетин, пропафенон, тиклопідин, циметидин, ранітидин, алопуринол, фебуксосат, флувоксамін, інтерферон альфа, пегінтерферон альфа-2, зафірлукаст, вакцини проти грипу, етинтідин, ідроциламід, зілеутон. У цих випадках може знадобитися зниження дози теофіліну. Пацієнти, які приймають ці лікарський засіби одночасно з теофіліном, повинні перебувати під ретельним наглядом, щоб запобігти можливому передозуванню.

При одночасному застосуванні теофіліну з ципрофлоксацином дозу теофіліну слід зменшити не більше ніж до 60 % від рекомендуєтьсяї дози, а при одночасному застосуванні теофіліну з еноксацином дозу теофіліну слід зменшити до не більше ніж 30 % від рекомендуєтьсяї дози. Інші хінолони (наприклад, перфлоксацин і піпемідова кислота) також можуть потенціювати дію лікарський засібів, що містять теофілін. Через це слід уважно та часто контролювати рівні теофіліну при одночасному лікуванні хінолонами.

Розпад теофіліну може прискорюватися і/або знижуватися його біодоступність та ефективність за умови одночасного використання наступних медикаментів: барбітурати, особливо фенобарбітал, пентобарбітал і примідон; карбамазепін, фенітоїн і фосфенітоїн, рифампіцин і рифапентин, сульфінпіразон, лікарський засіби звіробою, а також у хворих, які палять. Тому в цих випадках може виникнути необхідність у збільшенні дози теофіліну.

Оскільки взаємодія не може бути достовірно виключена, слід уважно контролювати рівень теофіліну у хворих, які одночасно лікуються ранітидином та теофіліном.

Теофілін може посилити токсичність наперстянки.

З резерпіном може спричиняти тахікардію.

У хворих, які палять, збільшується печінкова елімінація теофіліну, тому для досягнення однакових рівнів у плазмі крові цим пацієнтам можуть знадобитися дози на 50-100 % вищі, ніж для некурців.

При одночасному застосуванні з теофіліном можуть посилюватися дія та ризик виникнення побічних ефектів наступних медикаментів: діуретики, наприклад, фуросемід. Калійзберігаючий ефект теофіліну та фуросеміду може бути адитивним.

Введення галотану пацієнтам, які отримують теофілін, може спричинити тяжкі розлади серцевого ритму.

Перед введенням розчин потрібно нагріти до температури тіла.

Теофілін слід використовувати обережно і лише за суворими показаннями при наявності нестабільної стенокардії, схильності до тахіаритмії, тяжкої артеріальної гіпертензії, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, гіпертиреозу, епілепсії, виразки шлунка та/або дванадцятипалої кишки, порфірії.

Теофілін також слід використовувати обережно та індивідуально підбираючи дозу (див. розділ «Спосіб використання та дози») при печінковій та нирковій недостатності.

Використання теофіліну пацієнтам літнього віку, пацієнтам з кількома патологіями/захворюваннями, тяжкохворим та/або пацієнтам, які перебувають на інтенсивній терапії, пов'язане з підвищеним ризиком інтоксикації, тому його слід контролювати за допомогою терапевтичного медикаментозного моніторингу (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Гарячка знижує кліренс теофіліну. Може виникнути необхідність зменшити дозу, щоб уникнути інтоксикації.

За умови недостатнього ефекту при застосуванні рекомендуєтьсяї дози та при виникненні побічних реакцій слід контролювати концентрацію теофіліну у плазмі крові.

Поява шлунково-кишкових симптомів (нудота, блювання тощо) або нервових симптомів (роздратування, безсоння) не є достовірним свідченням передозування. Найбезпечнішим засобом моніторингу є вимірювання рівня теофіліну у плазмі крові. Дози, які погано переносяться пацієнтом, не слід підтримувати.

Важливе значення має адекватне дотримання режиму дозування, особливо щодо інтервалу між прийомами.

Слід враховувати, що у хворих з печінковою недостатністю, застійною серцевою недостатністю та у хворих віком від 65 років теофілін виводиться повільніше, ніж у нормі, тому слід використовувати нижчі терапевтичні дози.

Пацієнти, які палять, мають підвищену печінкову елімінацію теофіліну, тому таким пацієнтам можуть знадобитися більш високі дози лікарський засібу та/або коротші інтервали між прийомами.

Пероральновенну ін’єкцію слід вводити пацієнту у положенні лежачи та особливо повільно (приблизно 5 хвилин).

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність

Оскільки досвід використання теофіліну у І триместрі вагітності ще недостатньо вивчений, слід уникати використання теофіліну у цей період.

Використання лікарський засібу протягом ІІ та ІІІ триместру вагітності слід проводити лише у тих випадках, коли очікувана користь від використання перевищує можливий ризик для плода, і тільки під ретельним медичним наглядом, оскільки теофілін проникає через плаценту та може спричиняти симпатоміметичні ефекти у плода.

У час вагітності зв’язування з білками плазми крові та кліренс теофіліну можуть знижуватися, і для уникнення побічних ефектів може знадобитися зниження дози.

У пацієнток на пізніх термінах вагітності, які лікуються теофіліном, скорочення матки можуть пригнічуватися. Слід уважно спостерігати за впливом теофіліну на новонароджених, які зазнали пренатального впливу лікарський засібу.

Годування груддю

Теофілін проникає у грудне молоко, тому концентрації у сироватці крові немовляти можуть досягати терапевтичних рівнів. З цієї причини терапевтичну дозу теофіліну для пацієнток, які годують груддю, слід підтримувати на якомога нижчому рівні і, якщо можливо, лактації слід проводити безпосередньо перед прийомом лікарський засібу.

Потрібно уважно контролювати вплив теофіліну на немовля. За умови потрібності використання більш високих доз теофіліну для породіллі лактації слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Враховуючи, що навіть при застосуванні доз відповідно до інструкції для медичного використання теофілін може знижувати швидкість реакції, тому у період використання лікарського засобу слід утриматися від керування транспортними засобами, іншими механізмами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Дозування

Лікарський засіб вводити пероральновенно.

Дозу лікарського засобу слід підбирати індивідуально, враховуючи різний індивідуальний метаболізм теофіліну і терапевтичну дозу, та контролювати рівень теофіліну у плазмі крові.

У дорослих терапевтичний діапазон становить 8-20 мг/л; у дітей - 5-12 мг/л.

У деяких випадках для досягнення ефективності може знадобитися досягнення концентрації у плазмі крові до 20 мг/л. Слід уникати концентрацій вище 20 мг/л, щоб зменшити ризик виникнення побічних реакцій. Концентрацію теофіліну в сироватці крові також слід контролювати за умови зниження ефективності або виникнення побічних ефектів. Теофілін слід контролювати за допомогою всіх методів титрування теофіліну у біологічних рідинах (хроматографічний, імунологічний, ферментативний), які зазвичай використовують у клінічних лабораторіях.

При визначенні початкової дози (див. нижче) слід враховувати наявність попереднього терапія теофіліном або його компонентами з метою зниження дози.

Для зниження ризику виникнення побічних ефектів при пероральновенному введенні теофіліну не слід вводити дозу вище 16,5 мг за хвилину.

Дозу теофіліну слід розраховувати на основі ідеальної маси тіла, оскільки теофілін не дифундує в жирову тканину.

Особливі групи хворих

Через більш швидке виведення теофіліну курці потребують вищих доз теофіліну на одиницю маси тіла, ніж пацієнти, які не палять. Однак у людей літнього віку (від 60 років) виведення теофіліну подовжується. Дозування для хворих, які припинили палити, слід уважно підбирати через підвищення концентрації теофіліну.

Виведення теофіліну дуже часто подовжується у хворих із серцевою недостатністю, тяжкою кисневою недостатністю, розладими функції печінки, пневмонією або вірусними інфекціями (особливо грипом), у хворих літнього віку та при одночасному лікуванні іншими лікарськими засобами (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При тяжких розладих функції нирок метаболіти теофіліну можуть накопичуватися. У таких випадках потрібні нижчі дози, а підвищувати дозу слід з особливою обережністю. Крім того, повідомляли про зниження виведення теофіліну після вакцинації проти туберкульозу та грипу, тому у період супутнього терапія може знадобитися зниження дози.

Діти

Найвищі дози для дітей. Пероральновенно: разова – 3 мг/кг маси тіла.

Дітям віком від 14 років: пероральновенно краплинно у дозі 2–3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дітей віком від 14 років – 3 мг/кг маси тіла

Від 16 років: доза така ж, як і для дорослих.

Рекомендовані дози

Початкова доза

В екстрених випадках, коли попереднє терапія теофіліном невідоме та концентрації теофіліну у плазмі крові недоступні, початкова доза 2,0-2,5 мг теофіліну на кг маси тіла може бути введена пероральновенно протягом 20-30 хвилин з відносно низьким ризиком передозування.

Підтримувальна доза

Спосіб використання

Зазвичай вміст однієї ампули слід вводити пероральновенно 1-3 рази на добу. За умови потрібності лікарський засіб Еуфілін також можна вводити у вигляді пероральновенної інфузії або - в особливих випадках - вживати перорально.

При гострій задишці можна використовувати 1-2 ампули лікарський засібу. Між двома послідовними дозами повинен бути інтервал не менше 8 годин.

Пероральновенну ін'єкцію вводити особливо повільно (протягом приблизно 5 хвилин) пацієнту у положенні лежачи.

При інфузійному введенні вміст ампули можна розвести сумісним з лікарський засібом розчином (наприклад, фізіологічним розчином, розчином електроліту або розчином глюкози).

За умови невідкладної допомоги пацієнт може прийняти перорально розведений вміст 1-2 ампул лікарського засобу Еуфілін. Між двома послідовними прийомами повинен бути інтервал не менше 8 годин.

Слід звертати увагу на рН розчинів, які змішують.

Після ін’єкції або інфузії пацієнт повинен відпочити протягом короткого часу під наглядом.

Якщо відомо про попереднє терапія лікарськими засобами, що містять метилксантини, або його неможливо виключити, інфузію або ін’єкцію слід проводити під ретельним наглядом лікаря і припинити, якщо з’являються будь-які прояви непереносимості.

Діти.

Лікарський засіб не використовувати для пероральновенного введення дітям віком до 3 років.

Дітям віком від 3 років використання лікарського засобу ймовірне за життєвими показаннями, але не довше 14 днів.

Прояви інтоксикації: при терапевтичних концентраціях теофіліну у плазмі крові до 20 мг/л відомі такі небажані ефекти як шлунково-кишкові розлади (нудота, біль у шлунку, блювання, діарея), збудження ЦНС (неспокій, головний біль, безсоння, запаморочення) та серцеві розлади (розлади серцевого ритму). Вони, як правило, є легкими або помірними, залежно від індивідуальної переносимості.

При терапевтичних концентраціях теофіліну у плазмі крові вище 20 мг/л зазвичай спостерігаються ті ж прояви, але з більшою інтенсивністю. При концентрації вище 25 мг/л можуть виникати тяжкі розлади з боку серця та ЦНС, такі як судоми, тяжкі розлади серцевого ритму та зупинка серця. Таким реакціям не обов'язково передує поява більш легких побічних ефектів. Надмірне застосування може призвести до рабдоміолізу.

Пацієнти з високою індивідуальною чутливістю до теофіліну можуть відчувати тяжкі прояви передозування навіть при зазначених вище концентраціях у плазмі крові.

Терапія.

За умови слабких симптомів передозування:

використання лікарський засібу потрібно припинити та визначити концентрацію теофіліну у плазмі крові. Якщо терапія буде поновлено, дозу слід відповідним чином зменшити.

Уповільнене вивільнення теофіліну з медикаментів з уповільненим вивільненням означає, що слід також враховувати ймовірність тривалого прояву симптомів інтоксикації та можливого подальшого підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові. Тому наведені нижче заходи заслуговують на особливу увагу у хворих, які лікуються лікарський засібами з контрольованим вивільненням.

За умови виникнення реакцій з боку ЦНС (таких як неспокій та судоми):

• діазепам в/в 0,1-0,3 мг/кг маси тіла, до 15 мг. Використання барбітуратів недоцільне.

За умови загрози життю пацієнта:

• моніторинг життєво важливих функцій;
• забезпечення прохідності дихальних шляхів (інтубація);
• подача кисню (вентиляція легенів);
• за потрібності − в/в заміщення об'єму плазми крові за допомогою плазмозамінників;
• контроль та, за потрібності, корекція водно-електролітного балансу;
• гемоперфузія (див. нижче).

За умови небезпечних для життя розладих серцевого ритму:

в/в введення пропранололу неастматикам (1 мг дорослим, 0,02 мг/кг маси тіла дітям); цю дозу можна повторювати кожні 5-10 хвилин до нормалізації серцевого ритму, до максимальної дози 0,1 мг/кг.

Застереження: пропранолол може спричиняти тяжкий бронхоспазм у хворих на астму, тому в таких випадках слід використовувати верапаміл. Подальше терапія залежить від ступеня передозування та перебігу інтоксикації, а також від наявних симптомів.

В особливо важких випадках отруєння, які не піддаються адекватному лікуванню, а також у хворих з дуже високою концентрацією теофіліну у плазмі крові швидка і повна детоксикація може бути досягнута за допомогою гемоперфузії або гемодіалізу. У більшості випадків у цьому немає потрібності, оскільки метаболізм теофіліну досить швидкий.

Інші варіанти терапія інтоксикації теофіліном можуть бути розглянуті залежно від ступеня тяжкості, клінічного перебігу та симптомів пацієнта.

Небажані реакції наведені за класами систем органів та класифікуються за такою частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частоту не можна оцінити на основі доступних даних).

З боку серцево-судинної системи: дуже часто − тахікардія, аритмії, відчуття серцебиття, гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто − нудота, блювання, діарея, слабкість м’язового тонусу нижнього стравохідного сфінктера, що може посилювати наявний нічний гастроезофагеальний рефлюкс.

З боку імунної системи: частота невідома − реакції гіперчутливості.

З боку обміну речовин, метаболізму: дуже часто − гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, розлади кислотно-лужної рівноваги крові.

З боку нервової системи: дуже часто − збудження, головний біль, тремор, нервозність, безсоння; частота невідома − судоми.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже часто − підвищення діурезу, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові.

Небажані ефекти можуть бути більш вираженими при наявності підвищеної чутливості до теофіліну або передозування (концентрація теофіліну у плазмі крові вище 20 мг/л).

Зокрема, рівень теофіліну у плазмі крові більше 25 мг/л може спричиняти токсичні небажані ефекти, такі як судоми, раптове зниження артеріального тиску, шлуночкові аритмії та тяжкі шлунково-кишкові ефекти (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не використовувати в одному шприці з іншими ін’єкційними лікарськими засобами, за винятком 0,9 % розчину натрію хлориду, у зв’язку з фармацевтичною несумісністю. Лікарський засіб не можна використовувати з розчинами глюкози, фруктози та левулози.

Потрібно враховувати рН розчинів, які застосовують разом з теофіліном: фармацевтично лікарський засіб несумісний із розчинами кислот.

По 5 мл або по 10 мл в ампулі в ампулі поліетиленовій. По 10 ампул у пачці з картону.

За рецептом.

ТОВ «ФАРМАСЕЛ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 07408, Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Прорізна, 3.