Еуфілін-Здоров'я розчин д/ін. 2 % по 5 мл №10 в амп.

діюча речовина: theophylline;

1 мл розчину має у складі теофіліну моногідрату у перерахуванні на теофілін 20 мг;

додаткові компоненти: натрію ацетат, тригідрат; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або злегка забарвлений розчин.

Засоби для системного використання при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Ксантини. Теофілін. Код АТХ R03D А04.

Фармакодинаміка. Теофілін – бронхолітичний, спазмолітичний, судинорозширювальний засіб.

Механізм бронхолітичної дії зумовлений здатністю теофіліну блокувати аденозинові рецептори, неселективно інгібувати фермент фосфодіестеразу і підвищувати тим самим концентрацію циклічного 3',5'-АМФ (цАМФ) у тканинах, пригнічувати транспортування іонів кальцію через «повільні» канали клітинних мембран і зменшувати його вихід із пероральноклітинних депо. Теофілін гальмує вивільнення з опасистих клітин медіаторів запалення, підвищує мукоциліарний кліренс, стимулює скорочення діафрагми та поліпшує функцію дихальних і міжреберних м’язів.

Проявляє виразний бронхолітичний ефект, зумовлений безпосереднім розслабленням гладкої мускулатури бронхів. Виразність бронхоспазмолітичного ефекту залежить від концентрації теофіліну у крові. Розслабляє також гладку мускулатуру травної системи, жовчовивідних шляхів, матки.

Нормалізує дихальну функцію, сприяє насиченню крові киснем і зниженню концентрації вуглекислоти; стимулює центр дихання. Посилює вентиляцію легенів в умовах гіпокаліємії. Гальмує агрегацію тромбоцитів (інгібує фактор активації тромбоцитів і простагландину F_2α), підвищує стійкість еритроцитів до деформації (поліпшує реологічні властивості крові), зменшує тромбоутворення і нормалізує мікроциркуляцію.

Проявляє стимулюючий вплив на центральну нервову систему (ЦНС) і діяльність серця, підвищує силу і частоту серцевих скорочень, збільшує коронарний кровотік і потребу міокарда у кисні. Знижує тонус кровоносних судин (головним чином судин мозку, шкіри і нирок). Зменшує перифокальний і загальний набряк мозку, знижує лікворний і, відповідно, пероральночерепний тиск. Зменшує легеневий судинний опір, знижує тиск у малому колі кровообігу. Підвищує нирковий кровотік, проявляє помірний діуретичний ефект.

Терапевтичні ефекти розвиваються через 5-15 хвилин після пероральновенної ін’єкції.

Фармакокінетика. Біодоступність – 80-100 %. Зв’язок з білками плазми крові – близько 60 %.

Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, у цереброспінальну рідину, слину, мокротиння та інші секрети організму, у грудне молоко. Метаболізується у печінці (90 %) з участю кількох ізоферментів цитохрому Р450 (найважливіший – СYР1А2). Основні метаболіти – 1,3-диметилсечова кислота (має фармакологічну активність, яка поступається теофіліну у 2-5 разів) і 3-метилксантин. Виводиться нирками у незміненому вигляді (у дорослих – 7-13 % введеної дози, у дітей – 50 %) і у вигляді метаболітів.

Т_½ у дорослих хворих з бронхіальною астмою практично без патологічних змін з боку інших органів і систем, які не палять, – 6-12 годин; у тих, хто палить, – 4-5 годин, у дітей – 1-5 годин. T_½ подовжується у хворих на алкоголізм, серцеву недостатність, легенево-серцеву недостатність, «легеневе» серце, ниркову недостатність. Загальний кліренс знижений у хворих із пропасницею, вираженою дихальною, печінковою і серцевою недостатністю, при вірусних інфекціях, у хворих віком від 60 років. Оптимальні терапевтичні концентрації теофіліну у плазмі крові становлять: для досягнення бронхолітичного ефекту – 10-20 мкг/мл, для збуджувального ефекту на дихальний центр – 5-10 мкг/мл. При менших концентраціях терапевтична дія виражена слабко, при більших – не відзначається значного посилення терапевтичної дії, у той час як суттєво підвищується ризик розвитку побічних ефектів.

Бронхообструктивний синдром при бронхіальній астмі, бронхіті, емфіземі легень, розладих з боку дихального центру (нічне пароксизмальне апное), «легеневе серце».

Гіперчутливість до компонентів лікарський засібу, до інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін); гостра серцева недостатність, декомпенсована хронічна серцева недостатність, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, пароксизмальна тахікардія, екстрасистолія, тяжка артеріальна гіпер- і гіпотензія, розповсюджений атеросклероз судин, набряк легенів, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, кровотеча в анамнезі, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення, гастроезофагеальний рефлюкс, епілепсія, глаукома, підвищена судомна готовність, неконтрольований гіпотиреоз, гіпертиреоз, тиреотоксикоз, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, порфірія, сепсис, використання дітям одночасно з ефедрином.

У період терапія не слід вживати алкогольні напої, велику кількість їжі і напоїв, що містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола), споріднені з теофіліном лікарський засіби (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), тому що ці речовини можуть посилити стимулювальну дію теофіліну на ЦНС.

Дія теофіліну може посилитися при одночасному застосуванні флуконазолу, метотрексату, нізатидину, алопуринолу, ацикловіру, карбімазолу, зафірлукасту, циметидину, дисульфіраму, фенілбутазону, флувоксаміну, фторхінолонів, фуросеміду, іміпенему, ізопреналіну, інтерферону α, ізоніазиду, антагоністів кальцію (верапаміл, дилтіазем), лінкоміцину, макролідів, аміодарону, мексилетину, парацетамолу, пентоксифіліну, пероральних контрацептивів, пробенециду, пропафенону, пропранололу, ранітидину, такрину, тіабендазолу, тиклопідину, вілоксазину або вакцини проти грипу. У хворих, які паралельно з теофіліном приймають один або кілька із зазначених вище лікарський засібів, треба контролювати концентрацію теофіліну у сироватці крові і зменшити дозу, якщо це потрібно. Слід уникати комбінації теофіліну і флувоксаміну. За умови неможливості уникнути цієї комбінації пацієнтам потрібно вживати половину дози теофіліну і уважно контролювати плазмові концентрації останнього.

При одночасному прийомі ципрофлоксацину дозу теофіліну треба зменшити як мінімум на 60 %, а при одночасному прийомі еноксацину – на 30 %.

Ефект теофіліну може зменшитися при одночасному прийомі протиепілептичних засобів (наприклад фенітоїну, карбамазепіну, примідону), барбітуратів (особливо фенобарбіталу і пентобарбіталу), аміноглутеміду, ізопротеренолу, магнію гідроксиду, морацизину, рифампіцину, ритонавіру або сульфінпіразону. Ефект теофіліну може бути меншим також у курців. У хворих, які одночасно з теофіліном приймають один або кілька із зазначених вище лікарський засібів, треба контролювати концентрацію теофіліну у крові і коригувати дозу.

Слід уникати одночасного використання теофіліну із лікарський засібами рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Ефедрин посилює дію теофіліну.

Теофілін може посилити ефект агоністів β-рецепторів, діуретиків і резерпіну. Теофілін може зменшити ефективність аденозину, літію карбонату та антагоністів β-рецепторів. Треба уникати паралельного використання теофіліну та антагоністів β-рецепторів, оскільки теофілін може втратити свою ефективність.

З особливою обережністю слід використовувати комбінації теофіліну і бензодіазепіну, галотану і ломустину. Наркоз галотаном може спричинити серйозні розлади серцевого ритму у хворих, які приймають теофілін.

Одночасне використання теофіліну з кетаміном може зменшити судомний поріг, з доксапрамом –спричинити стимуляцію ЦНС.

У період терапія теофіліном може виникнути гіпокаліємія, особливо при комбінованому лікуванні агоністами α-рецепторів, тіазидними діуретиками, фуросемідом, кортикоїдами, а також при гіпоксемії; тому рекомендується періодично перевіряти рівень калію у сироватці крові.

Перед введенням розчин потрібно нагріти до температури тіла.

Обережно використовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, при вірусній інфекції, при тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози, тяжкій гіпоксії, цукровому діабеті, пацієнтам віком від 60 років. Обережно призначати лікарський засіб тільки за умови гострої потреби при порушенні функції нирок, пацієнтам з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі. У хворих із судомними станами в анамнезі слід уникати використання теофіліну і вдаватися до альтернативного терапія. Підвищеної уваги вимагає використання лікарський засібу пацієнтам, які страждають безсонням.

Тютюнопаління і вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну і, відповідно, до зниження його терапевтичного ефекту та потрібності використання більш високих доз.

Гарячка, незалежно від причини її виникнення, може зменшити швидкість виведення теофіліну.

Теофілін може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі.

Цей лікарський засіб має у складі 1,86 ммоль (або 42,92 мг) натрію на дозу 250 мг теофіліну. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Лікарський засіб протипоказаний у час вагітності. При потрібності використання лікарський засібу лактації слід припинити.

Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні лікарський засібу можуть виникнути небажані реакції (запаморочення та інші), у період використання лікарський засібу слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Лікарський засіб вводити пероральновенно. Дозу лікарський засібу підбирати індивідуально, враховуючи ймовірність різної швидкості введення.

Якщо пацієнт приймає лікарський засіби теофіліну перорально, дозу теофіліну для парентерального введення слід знижувати.

При введенні лікарський засібу пацієнт має знаходитись у положенні лежачи; лікар має контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання і загальний стан хворого. Розчин готувати безпосередньо перед використанням: для пероральновенного струминного введення разову дозу лікарський засібу розводити у 10-20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, для пероральновенного краплинного введення – у 100-150 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Пероральновенно струминно вводити повільно (протягом не менше 5 хвилин), пероральновенно краплинно – зі швидкістю 30-50 крапель/хв.

При введенні лікарський засібу дозу розраховувати на теофілін у міліграмах, враховуючи, що 1 мл лікарський засібу має у складі 20 мг теофіліну.

Дорослим пероральновенно струминно вводити у добовій дозі 10 мг/кг маси тіла (у середньому – 600-800 мг), розподіленій на 3 введення. При кахексії і в осіб з початковою низькою масою тіла добову дозу зменшувати до 400-500 мг, при цьому у період першого введення вводити не більше 200-250 мг. При появі прискорення серцебиття, запаморочення або нудоти швидкість введення знижувати або переходити на введення пероральновенно краплинно.

Дітям віком від 14 років: пероральновенно краплинно у дозі 2-3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дітей віком від 14 років – 3 мг/кг маси тіла.

Максимальні добові дози, які можна використовувати без контролю концентрації теофіліну у плазмі крові: діти віком 3-9 років – 24 мг/кг маси тіла, 9-12 років – 20 мг/кг маси тіла, 12-16 років – 18 мг/кг маси тіла, пацієнти віком від 16 років – 13 мг/кг маси тіла (або 900 мг).

Вищі дози для дорослих. Пероральновенно: разова – 250 мг, добова – 500 мг.

Вищі дози для дітей. Пероральновенно: разова – 3 мг/кг маси тіла.

Тривалість терапія залежить від тяжкості і перебігу захворювання, чутливості до терапії, але не має перевищувати 14 діб.

Лікарський засіб не використовувати для пероральновенного введення дітям віком до 3 років.

Дітям віком від 3 років використання лікарський засібу ймовірне за життєвими показаннями, але не довше 14 днів.

При швидкому пероральновенному введенні ймовірні судоми, аритмії, тяжка гіпотензія, стенокардія. При концентраціях теофіліну у плазмі крові понад 20 мг/мл (110 мкмоль/л) спостерігаються нудота, блювання (неодноразове блювання, іноді з кров’ю, може призводити до дегідратації), діарея, збудження, тремор, артеріальна гіпертензія, гіпервентиляція, надшлуночкові і шлуночкові аритмії, артеріальна гіпотензія, кома, судоми, метаболічні розлади (гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпофосфатемія, гіперурикемія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, респіраторний алкалоз). Інші токсичні прояви включають деменцію, токсичний психоз, прояви гострого панкреатиту, рабдоміоліз з нирковою недостатністю.

Терапія: залежить від вираженості симптомів і включає відміну лікарський засібу, корекцію гемодинаміки, стимуляцію виведення теофіліну з організму (форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз, перитонеальний діаліз), призначення симптоматичних засобів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легенів. Для купірування судом використовувати діазепам пероральновенно. Використання барбітуратів недоцільне. Слід уникати при шлуночкових аритміях використання таких антиаритмічних лікарський засібів, що мають протисудомну дію, як лідокаїн, через ризик загострення судом.

Для ефективності та безпеки сироваткову концентрацію лікарський засібу слід підтримувати у межах 10-15 мг/кг, при відсутності можливості визначення концентрації теофіліну у крові, його добова доза не має перевищувати 10 мг/кг.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, неспокій, тривожність, збудження, дратівливість, розлади сну, тремор, судоми, сплутаність/втрата свідомості, безсоння (особливо у дітей), марення, галюцинації, пресинкопальний стан.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у шлунку, нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, стимуляція секреції кислоти шлункового соку, атонія кишечнику, діарея; при тривалому застосуванні – зниження апетиту.

Метаболічні розлади: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, розлади кислотно-лужної рівноваги крові, рабдоміоліз.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, відчуття серцебиття, тахікардія, зниження артеріального тиску, шок, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії, екстрасистолія (шлуночкова, надшлуночкова), серцева недостатність, колапс (при швидкому пероральновенному введенні).

З боку сечовидільної системи: збільшення діурезу (внаслідок підвищення клубочкової фільтрації), у хворих літнього віку – утруднення сечовипускання (внаслідок релаксації детрузора).

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи висипання, свербіж, кропив’янку, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок.

Реакції у місці введення: набряк, гіперемія, біль, ущільнення.

Загальні розлади: підвищення температури тіла, відчуття жару і гіперемія обличчя, підвищена пітливість, озноб, слабкість, задишка.

3 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 ^○С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не використовувати в одному шприці з іншими ін’єкційними лікарськими засобами, за винятком 0,9 % розчину натрію хлориду, у зв’язку з фармацевтичною несумісністю. Лікарський засіб не можна використовувати з розчинами глюкози, фруктози (левульози).

Потрібно враховувати рН розчинів, що застосовуються разом з лікарський засібом: фармацевтично лікарський засіб несумісний із розчинами кислот.

По 5 мл в ампулах № 10 у коробці; № 5, № 5х2 у блістерах у коробці.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.