Німесин таблетки по 100 мг №10

діюча речовина: німесулід;

1 таблетка містить німесуліду 100 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; кремнію діоксид колоїдний безводний; крохмаль кукурудзяний; повідон; натрію докузат; полісорбат-80; магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею, з рискою з одного боку, світло-жовтого кольору.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТХ М01А X17.

Фармакодинаміка.

Німесин^® – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) групи метансульфонанілідів, який чинить протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Лікувальна дія німесуліду зумовлена тим, що він взаємодіє з каскадом арахідонової кислоти та знижує біосинтез простагландинів шляхом інгібіції циклооксигенази.

Фармакокінетика.

В організмі людини Німесин^® добре всмоктується при пероральному прийомі, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 2-3 години. До 97,5 % німесуліду зв’язується з білками плазми крові. Німесулід активно метаболізується у печінці з участю CYP2C9, ізоферменту цитохрому Р450. Основним метаболітом є парагідроксипохідне, яке також має фармакологічну активність. Період напіввиведення – від 3,2 до 6 годин. Німесулід виводиться із організму з сечею – близько 50 % від прийнятої дози. Близько 29 % від прийнятої дози виводиться з калом у метаболізованому вигляді. Лише 1 –3 % виводиться з організму у незміненому стані. Фармакокінетичний профіль у осіб літнього віку не змінюється.

Лікування гострого болю, первинної дисменореї. Німесулід потрібно застосовувати тільки як препарат другої лінії.

Рішення про призначення німесуліду потрібно приймати на основі оцінки всіх ризиків для конкретного пацієнта.

Відома підвищена чутливість до німесуліду, до будь-якого іншого НПЗЗ, або до будь-якого компонента препарату. Гіперергічні реакції, які мали місце у минулому (бронхоспазм, риніт, кропив’янка) у зв’язку із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ.

Гепатотоксичні реакції на німесулід, які мали місце в анамнезі.

Супутнє застосування інших речовин із потенційною гепатотоксичністю.

Алкоголізм та наркотична залежність.

Підозра на гостру хірургічну патологію.

Шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані з попереднім застосуванням НПЗЗ.

Виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення, наявність в анамнезі виразки, перфорації або кровотечі у травному тракті.

Наявність в анамнезі цереброваскулярних кровотеч або інших крововиливів, а також захворювань, що супроводжуються кровоточивістю.

Тяжкі порушення згортання крові.

Тяжка серцева недостатність.

Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Порушення функції печінки.

Хворі з підвищеною температурою тіла та/або грипоподібними симптомами.

Дитячий вік до 12 років.

Третій триместр вагітності та період годування груддю.

Фармакодинамічні взаємодії.

Кортикостероїди: підвищується ризик виникнення виразки травного тракту або кровотечі. Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: збільшується ризик виникнення виразок або кровотеч у травному тракті.

Антикоагулянти: НПЗЗ можуть підсилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин або ацетилсаліцилова кислота, існує підвищений ризик виникнення ускладнень у вигляді кровотеч, тому така комбінація не рекомендовано або протипоказана хворим із тяжкими розладами коагуляції. Якщо такої комбінованої терапії неможливо уникнути, треба проводити ретельний контроль показників згортання крові.

Діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину ІІ: НПЗЗ можуть зменшувати дію діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких хворих із погіршеною функцією нирок (наприклад, у хворих зі зневодненням або осіб літнього віку) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів ангіотензину ІІ або речовин, що пригнічують систему циклооксигенази, можливе подальше погіршення функції нирок та виникнення гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотне. Ці взаємодії слід враховувати тоді, коли хворий застосовує Німесин^® сумісно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. Слід бути дуже обережним, застосовуючи таку комбінацію, особливо особам літнього віку. Хворі повинні отримувати достатню кількість рідини, а ниркову функцію треба ретельно контролювати після початку застосування такої комбінації. Німесулід тимчасово знижує вплив фуросеміду на виведення натрію (меншою мірою – на виведення калію) та знижує діуретичний ефект. Сумісне застосування фуросеміду та препарату Німесин^® хворим із порушеннями ниркової або серцевої функції вимагає обережності.

У здорових добровольців німесулід швидко знижує ефект фуросеміду, спрямований на виведення натрію, та меншою мірою – на виведення калію, а також знижує сечогінну дію. Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20 %) площі під кривою «концентрація–час (AUC)» та зниженню кумулятивної екскреції фуросеміду без змін ниркового кліренсу.

Інші НПЗЗ: Спільне застосування препаратів, що містять німесулід (див. розділ «Клінічні характеристики»), з іншими НПЗЗ, зокрема з ацетилсаліциловою кислотою у проти запальних дозах (≥ 1 г у вигляді одноразового прийому або ≥ 3 г на добу), не рекомендовано.

Фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами.

Були повідомлення про те, що НПЗЗ зменшують кліренс літію, що призводить до збільшення рівня літію у плазмі та токсичності літію. При призначенні німесуліду хворим, які отримують терапію препаратами літію, слід часто проводити контроль рівня літію у плазмі крові.

Немає клінічно значущої взаємодії з глібенкламідом, теофіліном, варфарином, дигоксином, циметидином та антацидними препаратами (комбінація алюмінію та магнію гідроксиду) in vivo. Німесулід пригнічує активність ферменту CYP2С9. При одночасному застосуванні з препаратом Німесин^® ліків, що є субстратами цього ферменту, концентрація їх у плазмі крові може підвищуватися.

Потрібна обережність при застосуванні німесуліду менше ніж за 24 години до або менше ніж через 24 години після прийому метотрексату, оскільки можливе підвищення рівня останнього у сироватці крові та збільшення його токсичності.

Через вплив на ниркові простагландини інгібітори синтетаз, до яких належить німесулід, можуть підвищувати нефротоксичність циклоспоринів.

Вплив інших препаратів на німесулід.

Дослідження in vitro засвідчили, що німесулід витісняється із місць зв’язування толбутамідом, саліциловою кислотою та вальпроєвою кислотою. Незважаючи на те, що ці взаємодії були визначені у плазмі крові, зазначені ефекти не спостерігалися у процесі клінічного застосування препарату.

Для зниження ризику розвитку побічних ефектів потрібно застосовувати мінімальну ефективну дозу з найменшою тривалістю курсу лікування. При відсутності ефективності лікування (зменшення симптоматики захворювання) терапію препаратом слід припинити. Німесулід потрібно застосовувати тільки як препарат другої лінії. Рішення про призначення німесуліду потрібно приймати на основі оцінки усіх ризиків для окремого пацієнта.

У період лікування препаратом Німесин^® рекомендовано уникати одночасного застосування гепатотоксичних препаратів, аналгетиків, інших НПЗЗ, зокрема селективних інгібіторів циклооксигенази-2, а також утримуватися від вживання алкоголю.

Застосування НПЗЗ може маскувати підвищення температури тіла, пов’язане із фоновою бактеріальною інфекцією. У разі підвищення температури тіла або появи грипоподібних симптомів у пацієнтів, які застосовують німесулід, прийом препарату потрібно відмінити.

Були повідомлення про випадки тяжких реакцій з боку печінки, у період лікування німесулідом, зокрема з летальним наслідком.

Хворі, у яких спостерігаються симптоми, схожі на симптоми ураження печінки, зокрема анорексія, нудота, блювання, біль у животі, втомлюваність, темний колір сечі, або хворі, у яких дані лабораторних аналізів функції печінки відхиляються від норми, повинні припинити прийом препарату. Повторне призначення німесуліду таким хворим протипоказане.

Після короткочасного застосування препарату у більшості випадків спостерігалось оборотне ушкодження печінки.

У хворих літнього віку найчастіше розвиваються побічні ефекти унаслідок прийому препарату, зокрема шлунково-кишкові кровотечі, перфорації, порушення функції серця, нирок і печінки, які можуть виникати летально небезпечними. Тому рекомендовано регулярний клінічний контроль стану пацієнта.

Виразка, кровотеча або перфорація у травному тракті можуть загрожувати життю хворого, особливо якщо в анамнезі є дані про те, що подібні явища виникали у хворого при застосуванні будь-яких інших НПЗЗ (без терміну давності). Ризик подібних явищ збільшується разом зі збільшенням дози НПЗЗ у хворих, які мають в анамнезі виразку у травному тракті, особливо ускладнену кровотечею або перфорацією, а також у хворих літнього віку. Таким хворим лікування слід розпочинати з найменшої можливої ефективної дози. Для цих хворих, а також для тих, які приймають одночасно низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, що збільшують ризик виникнення ускладнень з боку травного тракту, слід розглянути можливість застосування комбінованої терапії із застосуванням таких препаратів, як місопростол або інгібітори протонної помпи

Хворим із токсичним ураженням травного тракту, особливо особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми, що виникають у ділянці травного тракту, особливо про кровотечі. Це особливо важливо на початкових стадіях лікування. Хворих, які приймають супутні препарати, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, зокрема кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромбоцитарні засоби (ацетилсаліцилова кислота), потрібно проінформувати про необхідність дотримуватись обережності при застосуванні німесуліду. У разі виникнення у хворих, які отримують Німесин^®, кровотечі або виразки травного тракту лікування препаратом треба припинити.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у період лікування препаратом. При цьому супутні попереджувальні симптоми, а також наявність в анамнезі попередніх шлунково-кишкових захворювань не завжди наявні.

НПЗЗ обережно потрібно призначати хворим із пептичною виразкою, шлунково-кишковою кровотечею, хворобою Крона, або з неспецифічним виразковим колітом в анамнезі, оскільки німесулід може призвести до їх загострення.

Одночасне застосування німесуліду з іншими препаратами, такими як оральні контрацептиви, антикоагулянти, антиагреганти, може спричинити загострення хвороби Крона та інших захворювань травного тракту.

Хворі на артеріальну гіпертензію, хворі із застійною серцевою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості в анамнезі, а також хворі із затримкою рідини в організмі та набряками унаслідок застосування НПЗЗ потребують відповідного контролю стану і консультації лікаря.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що деякі НПЗЗ, особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні, можуть призвести до незначного ризику виникнення артеріальних тромботичних епізодів, наприклад інфаркту міокарда та інсульту. Для виключення ризику виникнення таких явищ при застосуванні німесуліду даних недостатньо.

Хворим із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями німесулід слід призначати після ретельної оцінки стану.

Таким же чином слід діяти перед призначенням препарату хворим із факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, наприклад при артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії, цукровому діабеті, при палінні

Хворим із нирковою або серцевою недостатністю препарат слід призначати обережно, оскільки можливе погіршення ниркової функції. У разі погіршення стану — лікування потрібно припинити.

За пацієнтами літнього віку потрібно проводити ретельний клінічний контроль через можливість розвитку кровотеч та перфорації травного тракту, погіршення функції нирок, печінки або серця.

Оскільки німесулід може впливати на функцію тромбоцитів, його слід обережно призначати хворим із геморагічним діатезом.

Однак німесулід не замінює ацетилсаліцилову кислоту при профілактиці серцево-судинних захворювань.

Були повідомлення про рідкісні випадки тяжких шкірних реакцій при застосуванні НПЗЗ, деякі з них можуть виникати летально небезпечні, наприклад ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. У більшості випадків, якщо протягом першого місяця при раніше призначеному курсі лікування виникали дані реакції, то ризик їх виникнення у пацієнтів значно збільшується. Німесин^® потрібно відмінити при появі перших ознак шкірних висипів, ураженні слизових оболонок та інших алергічних проявів.

Німесулід може порушувати жіночу фертильність, тому не рекомендовано застосовувати його жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, не рекомендовано призначати німесулід.

Німесин^® містить лактозу, тому пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

При встановленні непереносимості деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати Німесин^®.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Застосування німесуліду протипоказано у ІІІ триместрі вагітності.

Пригнічення синтезу простагландину може несприятливо вплинути на вагітність та/або розвиток плода.

Дані, отримані під час епідеміологічних досліджень, дозволяють зробити висновок про те, що на ранніх термінах вагітності застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландину, збільшує ризик мимовільного аборту, виникнення у плода вад серця і гастрошизису.

Як і інші НПЗЗ, що пригнічують синтез простагландинів, німесулід може спричинити передчасне закриття боталової протоки.

Абсолютний ризик розвитку аномалії серцево-судинної системи підвищується з менш ніж 1 % приблизно до 1,5 %. Вважається, що ризик збільшується зі збільшенням дози і тривалості застосування. Не рекомендовано приймати німесулід під час І і ІІ триместру вагітності без крайньої потрібності.

У разі застосування препарату жінкам, які намагаються завагітніти, або під час І і ІІ триместрів вагітності слід призначати найменшу можливу дозу протягом можливого найкоротшого терміну лікування.

У ІІІ триместрі вагітності застосування інгібіторів синтезу простагландину може призвести до розвитку у плода:

• пневмокардіального токсичного ураження (із передчасним закриттям артеріальної протоки і гіпертензією у системі легеневої артерії);
• дисфункції нирок, яка може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком олігурії і маловоддя.

У матері і плода на останніх термінах вагітності:

• збільшення часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникнути навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
• існують окремі повідомлення про ниркову недостатність немовлят;
• пригнічувальний вплив на скорочувальну діяльність матки, що може призвести до затримки або подовження періоду пологів;
• зростає ризик виникнення периферичного набряку.

З огляду на вищевказане німесулід протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

Дані, отримані під час епідеміологічних досліджень, дозволяють зробити висновок про те, що німесулід може спричинити передчасне закриття боталової протоки, легеневу гіпертензію, олігурію, маловоддя. Зростає ризик розвитку кровотечі, слабкості пологової діяльності та периферичного набряку. Існують окремі повідомлення про ниркову недостатність у немовлят, які народилися у жінок, які застосовували німесулід наприкінці вагітності.

Враховуючи також відсутність даних щодо застосування препарату вагітним жінкам, не рекомендовано призначати німесулід у І та ІІ триместрах вагітності.

Фертильність. Німесулід може погіршити фертильну функцію у жінок, тому його не рекомендовано застосовувати жінкам, які намагаються завагітніти. Жінки, які мають проблеми із настанням вагітності або жінки, яким проводиться обстеження щодо безпліддя, повинні припинити застосування німесуліду. Якщо вагітність встановлена під час застосування німесуліду, то потрібно проінформувати про це лікаря.

Період годування груддю. Оскільки невідомо, чи проникає німесулід у грудне молоко, застосування препарату протипоказано у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу німесуліду на здатність керувати автотранспортом або механічними засобами не проводились, але пацієнтам, які після застосування німесуліду відчувають запаморочення, вертиго, або сонливість, слід утриматися від керування автомобілем і роботи, що потребує підвищеної уваги.

Для того, щоб мінімізувати можливі небажані побічні ефекти, треба застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого часу. Німесин^® рекомендовано застосовувати після вживання їжі.

Максимальна тривалість курсу лікування Німесином^® – 15 діб.

Дорослі. Разова доза становить 100 мг (1 таблетка). Приймають 2 рази на добу після вживання їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Особи літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Діти віком від 12 років. Корекція дози не потрібна.

Пацієнти із порушеннями функції нирок. Пацієнтам із легким або помірним ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30 – 80 мл/хв) корекція дози не потрібна. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане.

Хворі з порушенням функції печінки. Застосування німесуліду для лікування хворих з порушенням функції печінки протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Діти.

Німесин^® протипоказаний дітям віком до 12 років.

Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються такими проявами: апатія, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці. Ці симптоми, зазвичай, оборотні при підтримуючій терапії. Можливе виникнення шлунково-кишкової кровотечі, артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, пригнічення дихання, коми, однак такі явища зустрічаються рідко. Були повідомлення про анафілактоїдні реакції при застосуванні терапевтичних доз НПЗЗ та при їх передозуванні. Специфічного антидоту немає. Лікування передозування – симптоматичне і підтримуюче. Даних про виведення німесуліду за допомогою гемодіалізу немає, але якщо взяти до уваги високий ступінь зв’язування німесуліду з білками плазми (до 97,5 %), то малоймовірно, що діаліз виявиться ефективним. У разі наявності симптомів передозування або після застосування великої дози препарату протягом 4 годин після його прийому пацієнтам можуть виникати призначені: штучне викликання блювання та/або прийом активованого вугілля (60 –100 г для дорослих), та/або прийом осмотичного проносного засобу. Форсований діурез, підвищення лужності сечі, гемодіаліз та гемоперфузія можуть виникати неефективними через високий ступінь зв’язування німесуліду з білками плазми. Слід контролювати функції нирок та печінки.

Наведені дані про побічні реакції отримані на підставі проведення клінічних досліджень та постмаркетингових досліджень німесуліду.

Найчастіше при застосуванні НПЗЗ спостерігаються реакції з боку травного тракту.

З боку травного тракту: можливе виникнення пептичних виразок, виразки та перфорації дванадцятипалої кишки або шлунка, або кровотеч у травному тракті, які іноді загрожують життю, особливо у хворих літнього віку; діарея, нудота, блювання, метеоризм, гастрит, запор, біль у животі, диспепсія, стоматит, випорожнення чорного кольору, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона.

З боку печінки та жовчовидільної системи: збільшення рівня ферментів печінки, гепатит, блискавичний (фульмінантний) гепатит із летальним наслідком зокрема, жовтяниця, холестаз.

З боку нирок та сечовидільної системи: дизурія, гематурія, затримка сечовипускання, ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, геморагія, лабільність артеріального тиску, припливи

З боку системи крові: анемія, еозинофілія; тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура.

З боку дихальної системи: задишка; астма, бронхоспазм.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості; анафілаксія.

Метаболічні порушення: гіперкаліємія.

З боку психіки: відчуття страху, відчуття тривоги, нервовість, жахливі сновидіння.

З боку нервової системи: запаморочення; головний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром Рейє).

З боку органів зору: нечіткість зору, розлади зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго (запаморочення).

З боку шкіри та її придатків: свербіж, шкірні висипання, підвищена пітливість, еритема, дерматит, кропив’янка, набряк, ангіоневротичинй набряк, набряк обличчя, поліформна еритема, утворення пухирів, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Загальні порушення: набряки, нездужання, астенія, гіпотермія.

Лабораторні показники: підвищення рівня печінкових ферментів.

Клінічні та епідеміологічні дослідження свідчать про те, що деякі НПЗЗ, особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні, дещо підвищують ризик виникнення артеріальних тромботичних ускладнень, наприклад інфаркту міокарда або інсульту.

4 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої та плівки полівінілхлоридної.

По 1 або 10 блістерів у картонній пачці. По 10 таблеток у блістері із фольги алюмінієвої.

По 1 або 10 блістерів у картонній пачці.

За рецептом.

Евертоджен Лайф Саєнсиз Лімітед/Evertogen Life Sciences Limited

Плот №: Ес-8, Ес-9, Ес-13/Пі та Ес-14/Пі Ті Ec Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (Ві), Єдчерла (Ем), Махабубнагар, Телангана, ІH-509 301, Індія/

Plot No: S-8, S-9, S-13/P & S-14/P TSIIC, Pharma SEZ, Green Industrial Park, Polepally (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, Telangana, IN-509 301, India.