Спіронолактон таблетки, в/о по 25 мг №20 (10х2)

діюча речовина спіронолактон;

1 таблетка включає 25 мг, 50 мг або 100 мг спіронолактону;

допоміжні речовини:

таблетки по 25 мг і по 100 мг: кальцію сульфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон 30, магнію стеарат, ароматизатор «М’ята», Opadry White 03F180011 [гіпромелоза, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171)], заліза оксид жовтий (Е 172);

таблетки по 50 мг: кальцію сульфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон 30, магнію стеарат, ароматизатор «М’ята», Opadry White 03F180011 [гіпромелоза, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171)].

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25 мг і по 100 мг: таблетки, вкриті оболонкою, від блідо-жовтого до жовтого кольору, прямі цільні циліндри, торцеві поверхні яких опуклі;

таблетки по 50 мг: таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, прямі цільні циліндри, торцеві поверхні яких опуклі.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Сечогінні препарати. Антагоністи альдостерону та інші калійзберігаючі засоби. Антагоністи альдостерону. Спіронолактон.

Код АТХ C03D A01.

Фармакодинаміка

Спіронолактон є специфічним антагоністом альдостерону, який головним чином діє через конкурентне зв’язування з рецепторами в альдостеронзалежному місці натрій-калієвого обміну в дистальних ниркових канальцях. Спіронолактон діє як калійзберігаючий діуретик, викликаючи посилене виведення натрію та води, зберігаючи калій та магній.

Діючи на дистальні відділи ниркових канальців, спіронолактон підсилює дію звичайних діуретиків, які діють переважно у проксимальному відділі, тим самим збільшує надходження натрію у дистальний відділ. Під впливом альдостерону натрій реабсорбується у дистальному сегменті канальця в обмін на калій, таким чином знижуючи діурез. Діуретики самі по собі можуть впливати на метаболізм глюкози та сечової кислоти. Діуретичний ефект спіронолактону починається поступово та досягає максимуму на 3 добу. Після закінчення терапії діуретичний ефект зберігається ще 2–3 дні.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Їжа підвищує біодоступність спіронолактону шляхом збільшення всмоктування та, можливо, зниження метаболізму спіронолактону під час проходження через організм.

Біодоступність становить > 90 %.

Після застосування 100 мг спіронолактону щоденно впродовж 15 днів здоровим добровольцям після прийому їжі показник t_max становив 2,6 години, C_max — 80 нг/мл, а t_1/2 — 1,4 години. Для метаболіту 7-альфа-(тіометил)-спіронолактону t_max становив 3,2 години, C_max — 391 нг/мл і t_1/2 — 13,8 години, для канренону t_max становив 4,3 години, C_max — 181 нг/мл і t_1/2 — 16,5 год.

Розподіл

Зв’язування спіронолактону та канренону з білками плазми крові становить понад 90 %.

Метаболізм

Після перорального застосування спіронолактон швидко та повністю метаболізується.

Двома основними активними метаболітами спіронолактону є канренон та 7-альфа-(тіометил)-спіронолактон.

Виведення з організму

Спіронолактон та його метаболіти виводяться в основному з сечею та меншою мірою — з жовчею та фекаліями.

Спіронолактон та його метаболіти проходять через плацентарний бар’єр. Канренон проникає у грудне молоко.

Есенціальна гіпертензія

Спіронолактон призначати разом з іншими антигіпертензивними засобами, коли звичайні засоби неефективні або викликають небажані ефекти.

Гіпертонія

При підвищеній секреції альдостерону, гіпокаліємії та метаболічному алкалозі.

Набряки при серцевій недостатності

Особливо у пацієнтів, які отримують терапію дигіталісом, та у пацієнтів з ризиком гіпокаліємії, викликаної прийомом діуретиків.

Цироз печінки з асцитом

Цей стан часто пов’язаний з дуже високим рівнем альдостерону.

Нефротичний синдром

Коли звичайні заходи, такі як обмеження споживання води та солі, та терапія звичайними діуретиками не дають бажаного результату.

Ідіопатичний набряк

При наявності вторинного альдостеронізму.

Первинний гіперальдостеронізм

Діагностика і терапія.

Застосування спіронолактону протипоказано:

• при гострій нирковій недостатності;
• при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатинину < 30 мл/хв);
• при анурії;
• при хворобі Аддісона;
• при гіперкаліємії;
• при гіпонатріємії;
• у разі одночасного застосування еплеренону;
• при гіперчутливості до спіронолактону або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу;
• у період вагітності або грудного годування.

Комбінування спіронолактону з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, такими як амілорид, триамтерен, замінниками солі, що містять калій, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністами рецепторів ангіотензину II, антагоністами рецепторів альдостерону, еплереноном, гепарином, низькомолекулярними гепаринами, індометацином, триметопримом і іншими гіперкаліємічними препаратами може призвести до розвитку небезпечної для життя гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Спіронолактон може посилювати дію інших діуретиків і антигіпертензивних засобів. Таким чином, може бути необхідним зменшення їх дози при застосуванні спіронолактону.

Норадреналін та адреналін: спіронолактон знижує чутливість судин до норадреналіну та адреналіну. Це варто враховувати при проведенні місцевої або загальної анестезії із застосуванням цих препаратів.

Дигоксин: спіронолактон може подовжувати період напіввиведення дигоксину, тому при одночасному прийомі препаратів варто знизити дози дигоксину. Крім того, варто ретельно контролювати стан пацієнта, щоб запобігти дигіталісній інтоксикації.

Вплив препарату на результати лабораторних довартожень: може впливати на процес визначення концентрації дигоксину у плазмі крові радіоімунологічними методами та спричиняти хибно підвищені значення, а також перешкоджати визначенню кортизолу.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): у деяких пацієнтів прийом НПЗЗ (наприклад аспірину, індометацину та мефенамінової кислоти) може знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефекти діуретиків за рахунок інгібування внутрішньониркового синтезу простагландинів, а також було показано, що вони знижують діуретичний ефект спіронолактону. При одночасному застосуванні НПЗЗ та спіронолактону збільшується ризик гіперкаліємії.

Антипірин: спіронолактон стимулює метаболізм антипірину.

Інгібітори АПФ і фуросемід: при одночасному застосуванні спіронолактону, інгібіторів АПФ та фуросеміду може виникнути гостра ниркова недостатність.

Хлорид амонію, холестирамін: повідомлялося про гіперкаліємічний метаболічний ацидоз при одночасному прийомі спіронолактону з хлоридом амонію або холестираміном

Карбеноксолон: одночасне застосування спіронолактону та карбеноксолону може знизити ефективність обох препаратів.

Неоміцин може сповільнити всмоктування спіронолактону.

Абіратерон: при сумісному застосуванні спіронолактон зв’язується з андрогенним рецептором і може підвищити рівень простатоспецифічного антигену (ПСА) у пацієнтів з раком передміхурової залози, які лікуються абіратероном. Застосування з абіратероном не рекомендовано.

Під час лікування спіронолактоном одночасне застосування добавок калію, дієт з високим вмістом калію, інших калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, інгібіторів АПФ, нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), антагоністів ангіотензину II, антагоністів рецепторів альдостерону, гепарину або низькомолекулярних гепаринів, триметоприму та інших препаратів або стани, які викликають гіперкаліємію, можуть призвести до тяжкої гіперкаліємії, особливо при нирковій недостатності.

У деяких пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки навіть при нормальній функції нирок спостерігали оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз, зазвичай пов’язаній з гіперкаліємією.

Варто бути обережними пацієнтам, схильним до ацидозу та/або гіперкаліємії внавартоок основного захворювання (наприклад цукрового діабету).

Показано періодичне визначення рівня електролітів у сироватці крові та функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку та/або пацієнтів з наявними нирковою або печінковою недостатністю через можливість розвитку гіперкаліємії, гіпонатріємії і тпошкодженьзиторного підвищення рівня азоту сечовини в крові (АСК).

Крім того, необхідна обережність у разі порушення функції нирок легкого ступеня (креатинін сироватки крові від 1,2 мг / 100 мл до 1,8 мг / 100 мл або кліренс креатиніну від 30 мг/хв до 60 мл/хв), артеріальної гіпотензії та гіповолемії.

Необхідно уникати надто швидкої втрати ваги.

Гіперкаліємія у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю

Гіперкаліємія може бути небезпечною для життя. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю потрібно контролювати рівень калію в сироватці крові.

Варто уникати застосування калійзберігаючих діуретиків. Також варто уникати застосування пероральних добавок калію тим пацієнтам, у яких рівень калію в сироватці крові вище 3,5 ммоль/л. Рекомендується контролювати рівень калію і креатиніну через тиждень після початку лікування або після збільшення дози, потім щомісячно протягом трьох місяців, далі чотири рази на рік протягом року, далі — кожні шість місяців. Лікування потрібно припинити або перервати, якщо рівень калію в сироватці крові перевищує 5 ммоль/л або якщо рівень креатиніну в сироватці крові вище 4 мг/дл.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

На фоні застосування спіронолактону у довартоженнях на тваринах спостерігалася фемінізація статевих органів потомства чоловічої статі. Тому лікарський засіб не варто застосовувати під час вагітності, якщо не має крайньої потрібності.

Годування груддю.

Канренон, метаболіт спіронолактону, може проникати в грудне молоко. Тому не рекомендовано призначати спіронолактон матерям-годувальницям. У разі потрібності лікування грудне годування варто припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотпошкодженьспортом або іншими механізмами.

У деяких пацієнтів спостерігалася сонливість та запаморочення, особливо на початку лікування. Тому на початку лікування варто бути обережним при керуванні автомобілем та іншими механізмами, робота з якими пов’язана з підвищеним ризиком травматизму, поки не буде встановлена реакція пацієнта на лікарський засіб.

Як правило, спіронолактон призначають разом із звичайними діуретиками, оскільки повного ефекту від спіронолактону можна чекати не пошкодженьіше 3-го дня лікування. Дорослі можуть приймати добову дозу одноразово або в декілька прийомів. Підтримуюча доза завжди повинна встановлюватись індивідуально.

Есенціальна гіпертензія

Звичайна початкова доза для дорослих становить 50–100 мг на добу одноразово або у 2 прийоми протягом дня і бажано приймати спіронолактон в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. У тяжких випадках дозу можна збільшити з інтервалом у 2 тижні до 200 мг на добу. Успіх лікування варто оцінювати не пошкодженьіше ніж через 2 тижні, оскільки ефект спіронолактону часто проявляється із затримкою. Потім проводиться індивідуальне дозування. При тривалому лікуванні спіронолактоном завжди показано зниження дози.

Додаткова терапія при артеріальній гіпертензії у разі підвищеної секреції альдостерону, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу

У комбінації з іншими антигіпертензивними засобами початкова доза становить 100 мг на добу. Якщо потрібно, дозу можна збільшити до 200 мг на добу протягом 2 тижнів.

Набряки при серцевій недостатності

Звичайна доза для дорослих становить 100 мг на добу. В складних випадках дозу можна збільшити до 200 мг на добу. Після появи діурезу можна спробувати знизити дозу. Для підтримувальної терапії звичайно призначають 25–100 мг на добу (див. розділ «Особливості застосування» відносно гіперкаліємії у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю).

Цироз печінки з асцитом

Якщо співвідношення Na/K в сечі більше 1, то добова доза становить 100 мг. Якщо співвідношення менше 1, то доза лікарського засобу має становити 200–400 мг/добу. Після стабілізації ваги варто вибрати мінімальну можливу дозу для підтримувальної терапії, щоб попередити будь-які небажані ефекти терапії діуретиками.

Нефротичний синдром

Звичайна доза становить 100–200 мг на добу. Спіронолактон не має протизапальної дії і не впливає на основний процес хвороби. Тому спіронолактон варто застосовувати тільки у тих випадках, коли обмеження споживання рідини і солі та застосування звичайних діуретиків неефективні.

Ідіопатичний набряк

100 мг на добу.

Діагностика та терапія первинного гіперальдостеронізму

Пацієнтам, які дотримуються звичайної дієти, спіронолактон можна застосовувати як початковий діагностичний засіб при виявленні перших ознак первинного гіперальдостеронізму.

Короткотривалий тест

Дорослим по 400 мг спіронолактону на добу протягом 4 діб. Якщо рівень калію в сироватці підвищується при прийомі спіронолактону і знижується після припинення прийому спіронолактону, варто розглянути діагноз первинного гіперальдостеронізму.

Довготривалий тест

Дорослим по 400 мг спіронолактону на добу протягом 3–4 тижнів. Коригування гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії свідчить про можливий первинний гіперальдостеризм. Після того, як подальше обстеження встановить діагноз гіперальдостеронізму, спіронолактон можна призначати в дозах 100–400 мг на добу при підготовці до операції.

Неоперабельним пацієнтам дозу спіронолоктону варто індивідуально титрувати до мінімальної ефективної дози.

Гіпокаліємія

Для усунення дефіциту калію, викликаного прийомом діуретиків, або якщо пероральний прийом калію протипоказаний: 25–100 мг на добу.

Діти.

Набряки у дітей

Початкова доза становить 1,5–3,0 мг/кг маси тіла на добу у декілька прийомів. Дозування варто коригувати залежно від відповіді на лікування та переносності.

Можна приготувати суспензію, подрібнивши таблетки Спіронолактону по 25 мг і, розчинивши їх у невеликій кількості гліцерину, а потім розчинити у сиропі. Стабільність суспензії гапошкодженьтується протягом 1 місяця при зберіганні в холодильнику.

Симптоми

Гостре передозування спіронолактону може викликати такі стани та симптоми, як нудота, блювання, сонливість, сплутаність свідомості, макулопапульозний або еритематозний висип, діарея. Може виникнути електролітний дисбаланс (наприклад, гіперкаліємія, гіпонатріємія) або дегідратація.

Також можливе порушення утворення та проведення імпульсів в серці (наприклад атріовентрикулярна блокада, фібриляція передсердь, фібриляція шлуночків, зупинка серця) та зміни ЕКГ (високі зубці Т та прогресуюче розширення комплексу QRS).

Лікування

Необхідно вжити симптоматичні та підтримувальні заходи. Викликати блювоту або промити шлунок. Специфічного антидоту немає. Лікування зневоднення, електролітного дисбалансу та гіпотензії стандартними засобами. Гіперкаліємію можна лікувати швидким введенням глюкози (20–50 %) і звичайного інсуліну (0,25–0,5 ОД/г глюкози). Також можна використовувати діуретики, що вивільняють калій, іонообмінні смоли. Варто припинити прийом спіронолактону та обмежити споживання калію (включаючи продукти, що містять калій).

Найпоширенішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували спіронолактон, були гіперкаліємія та гінекомастія. Всі значимі з медичного погляду небажані реакції, що спостерігались у клінічних довартоженнях та під час післяреєстраційного застосування спіронолактону, перераховані нижче за системами органів відповідно до Медичного словника регуляторної діяльності (MedDRA) з використанням визначень частоти за MedDRA: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

Доброякісні, злоякісні і неуточнені новоутворення (у т. ч. кісти та поліпи): нечасто — у чоловіків: доброякісні новоутворення молочної залози.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко — лейкопенія (у тому числі агпошкодженьулоцитоз), тромбоцитопенія, еозинофілія у пацієнтів з цирозом печінки.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто — гіперкаліємія, що загрожує життю (див. нижче побічні реакції з боку серця), гіпонатріємія, ацидоз (спіронолактон може індукувати або загострювати гіперхлоремічний метаболічний ацидоз), підвищення рівня сечовини або збільшення вмісту азоту в сечі та креатиніну, підвищення рівня сечової кислоти.

Можлива гіпонатріємія, особливо після частого вживання рідини. Електролітні зміни можуть проявлятися у вигляді серцевих аритмій, утоми, загальної м’язової слабкості, м’язової напруги (наприклад судоми в литках) або запаморочення.

З боку нервової системи: часто — сплутаність свідомості, запаморочення; нечасто — головний біль, сонливість, млявість, атаксія.

З боку серця: часто — небезпечна гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), яка може призвести до серцевої аритмії та гіперкаліємічного паралічу.

З боку судин: рідко — васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота; нечасто — шлунково-кишкові розлади, такі як діарея та судоми, блювання; рідко —гастрит, кровотеча із слизової оболонки шлунка, виразки.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: рідко — жовтяниця, гепатит, гепатотоксичність із підвищенням рівня печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — свербіж, еритематозні або макулопапульозні висипи; нечасто — кільцеподібна еритема, кропив’янка, алопеція, гіпертрихоз, гірсутизм, зміни шкіри, подібні до червоного вовчака та червоного плаского лишаю; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).

З боку скелетно-м’язової і сполучної тканини: часто — судоми м’язів нижніх кінцівок; рідко — остеомаляція.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто — гостра ниркова недостатність.

З боку статевих органів і молочної залози: часто — переважно оборотна гінекомастія (розвиток залежить від дози та тривалості лікування), у чоловіків: мастодинія; нечасто — еректильна дисфункція, імпотенція, зниження рухливості та кількості сперматозоїдів, зміни лібідо, у жінок: нерегулярні менструації або аменорея, постменопаузні кровотечі, мастодинія.

Загальні розлади та порушення в місці введення: часто — нездужання; частота невідома — гарячка. У деяких випадках можливі необоротні зміни голосу, наприклад у вигляді осиплості, а у жінок — також поглиблення висоти голосу.

Повідомлення про побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам варто повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Тримати в оригінальній упаковці за температури не вище 30 °С. Тримати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 2 або по 3, або по 5 блістерів у пачці з картону.

За рецептом.

ПрАТ «Технолог».

Місцезнаходження виробника і адреса місця провадження його діяльності. Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.