Торадів розчин д/ін. 5 мг/мл по 4 мл №5 у флак.

діюча речовина: torasemide;

У 1 мл розчину для ін’єкцій міститься торасеміду 5 мг;

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400,трометамін,натрію гідроксид,вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Ключові фізико-хімічні властивості: прозорий,безбарвний розчин.

Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики.

Код АТХ С0ЗС А04.

Фармакодинаміка.

Торасемід діє як салуретик,його дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле. У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2-3 годин після внутрішньовенного та перорального використання відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових добровольців у діапазоні доз 5-100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках,коли інші сечогінні засоби,наприклад дистально діючі діуретики тіазидового ряду,вже не виявляли потрібного ефекту,наприклад,при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід сприяє зменшенню набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження.

Фармакокінетика.

Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99 %,метаболітів М₁,М₃ і М₅ – 86 %,95 % і 97 % відповідно. Видимий об’єм розподілу (Vz) становить 16 л. В організмі людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів – М₁,М₃ та М₅. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М_1, М₃ та М₅ утворюються у результаті ступеневого окиснення приєднаної до фенільного кільця метильної групи до карбонової кислоти,метаболіт М₃ утворюється у результаті гідроксилювання кільця. У людини не вдалося виявити метаболіти М₂ та М₄,що були знайдені в експериментах на тваринах.

Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає,що його максимальна концентрація у сироватці крові та площа під кривою вмісту в сироватці крові збільшується пропорційно дозуванню. Кінцевий період напіввиведення (t_1/2) торасеміду і його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв,ренальний кліренс – приблизно 10 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 80 % від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів із сечею з таким середнім процентним відношенням: торасемід – приблизно 24 %,метаболіт M₁ – приблизно 12 %,метаболіт M₃ – приблизно 3 %,метаболіт M₅ – приблизно 41 %. Основний метаболіт М₅ діуретичного ефекту не має,а на діючі метаболіти М₁ і М₃,узяті разом,припадає приблизно 10 % усієї фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і t_1/2 торасеміду не змінюються,а t_1/2 М₃ і М₅ подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незміненими,а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не чинить впливу. У хворих із порушеннями функції печінки або із серцевою недостатністю t_1/2 торасеміду і метаболіту М₅ незначно подовжується,а кількість речовини,що виводиться із сечею,майже повністю дорівнює кількості,що виводиться у здорових добровольців,тому накопичення торасеміду і його метаболітів не відбувається. Торасемід та його метаболіти майже не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

Лікування набряків та/або випотів,спричинених серцевою недостатністю,якщо необхідне внутрішньовенне використання препарату,наприклад,у разі набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

Підвищена чутливість до діючої речовини,препаратів сульфонілсечовини і до однієї з допоміжних речовин препарату. Ниркова недостатність з анурією. Печінкова кома або прекома. Артеріальна гіпотензія. Гіповолемія. Гіпонатріємія. Гіпокаліємія. Гостре порушення сечовипускання,наприклад,внаслідок гіпертрофії передміхурової залози. Період грудного вигодовування.

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів,зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту,що може спричинити надмірне зниження артеріального тиску під час їх одночасного використання. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію,спричинений застосуванням діуретиків,може призвести до підвищення і посилення побічної дії обох препаратів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид і нестероїдні протизапальні засоби (наприклад,індометацин,ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищувати їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Торасемід,зокрема у високих дозах,може підсилити ототоксичну і нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків,наприклад канаміцину,гентаміцину,тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини,а також нефротоксичну дію цефалоспоринів. Торасемід може підсилювати дію теофіліну,а також вплив курареподібних лікарських засобів. Проносні засоби,а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію,зумовлену торасемідом. При одночасному застосуванні торасеміду і препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові,що може спричинити посилення впливу та посилення побічних ефектів літію. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів,наприклад епінефрину та норепінефрину. При одночасному застосуванні з холестираміном може знижуватися всмоктування торасеміду та відповідно – його очікувана ефективність.

Перед початком використання препарату потрібно усунути існуючу гіпокаліємію,гіпонатріємію або гіповолемію.

При тривалому застосуванні торасеміду рекомендовано здійснювати регулярний контроль електролітного балансу,зокрема калію у сироватці крові,зокрема у хворих,які одночасно використовують глікозиди наперстянки,глюкокортикостероїди,мінералокортикостероїди або проносні засоби. Крім цього,потрібно регулярно контролювати вміст глюкози,сечової кислоти,креатиніну та ліпідів у крові. Торасемід варто з особливою обережністю використовувати хворим,які страждають на захворювання печінки,що супроводжуються цирозом печінки та асцитом,оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Терапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогінних засобів) хворим цієї групи потрібно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії та метаболічного ацидозу препарат варто застосовувати за призначенням разом із препаратами-антагоністами альдостерону або препаратами,що сприяють затримці калію в організмі. Після використання торасеміду спостерігалися випадки ототоксичності (шум у вухах і втрата слуху),які мали оборотний характер,однак прямого зв’язку із застосуванням препарату не встановлено. Під час використання діуретиків потрібно ретельно контролювати клінічні симптоми порушення електролітного балансу,гіповолемії,екстраренальної азотемії та інших порушень,що можуть проявлятися у вигляді сухості у роті,спраги,слабкості,в’ялості,сонливості,збудження,м’язового болю або судом,міастенії,гіпотонії,олігурії,тахікардії,нудоти,блювання. Надмірний діурез може стати причиною зневоднення організму,призвести до зниження об’єму циркулюючої крові,тромбоутворення та емболії,зокрема у хворих літнього віку.

Хворим із порушеннями водно-електролітного балансу потрібно припинити використання препарату та після усунення небажаних ефектів відновити терапію,починаючи з інших доз.

Внаслідок того,що при лікуванні торасемідом може спостерігатися збільшення вмісту глюкози у крові,у хворих з латентним або явним цукровим діабетом потрібно проводити постійну ретельну перевірку метаболізму вуглеводів. Також потрібен регулярний контроль картини крові (еритроцити,лейкоцити,тромбоцити). Зокрема на початку лікування хворим літнього віку потрібно звертати особливу увагу на появу симптомів втрати електролітів та згущення крові.

У разі відсутності достатнього клінічного досвіду використання не варто застосовувати за призначенням торасемід при наявності нижченаведених захворювань і станів: подагра; аритмія,наприклад синоатріальна блокада,атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня; патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму; супутня терапія із застосуванням препаратів літію,аміноглікозидів або цефалоспоринів; патологічні зміни картини крові,наприклад тромбоцитопенія або анемія у хворих без ниркової недостатності; порушення функції нирок,спричинені нефротоксичними речовинами.

Використання препарату Торадів може бути причиною отримання позитивного результату при здійсненні тесту на допінг. У цьому випадку не слід виключити шкідливий вплив препарату на здоров’я,якщо його використовувати не за показаннями,тобто для допінгу.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування.

Вагітність. Достовірні дані щодо впливу торасеміду на ембріон та плід у людини відсутні. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. Тому препарат використовують під час вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімально можливій ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних,оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід використовують для лікування вагітних із серцевою або нирковою недостатністю,то потрібно проводити ретельний моніторинг електролітів та гематокриту,а також ретельно спостерігати за розвитком плода.

Період грудного вигодовування. На даний час не встановлено,чи проникає торасемід у грудне молоко у тварин або людини. Не слід виключити ризик використання препарату у новонароджених/грудних дітей. Тому використання торасеміду в період лактації не використовують. Якщо потрібно використовувати торасемід у цей період,то грудного вигодовування варто припинити.

Фертильність.

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилися.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Навіть за умови належного використання торасемід може негативно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Це значною мірою стосується таких випадків як початок лікування,збільшення дози препарату,заміна препарату або призначення супутньої терапії. Тому під час використання торасеміду треба бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дорослі. Лікування потрібно розпочинати із використання разової дози 2 мл препарату Торадів,що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. Якщо ефект недостатній,то разову дозу можна збільшити до 4 мл препарату Торадів,що еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в цьому випадку буде недостатній,можна застосувати короткочасну (впродовж не більше 3 діб) терапію із введенням добової дози 8 мл препарату Торадів,що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гострий набряк легень. Терапію треба починати із внутрішньовенного введення разової дози 4 мл препарату Торадів,що еквівалентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту,цю дозу можна повторити з інтервалом у 30 хвилин. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл препарату Торадів,що еквівалентно 100 мг торасеміду.

Розчин для ін’єкцій вводити внутрішньовенно,повільно. Забороняється вводити розчин внутрішньо артеріально. Вводити лише чистий розчин. При тривалому застосуванні внутрішньовенне введення треба якомога скоріше замінити на пероральне використання,оскільки внутрішньовенне використання торасеміду не рекомендовано проводити понад 7 діб.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Лікування цієї категорії хворих треба проводити обережно,оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові.

Пацієнти літнього віку. Лікування цієї категорії хворих не потребує спеціального підбору дози. Однак відповідних досліджень щодо людей літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами не проводилося.

Діти.

Не варто використовувати торасемід дітям та підліткам через відсутність достатнього клінічного досвіду.

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез,у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів,сонливість,аментивний синдром (одна із форм порушення свідомості),симптоматичну артеріальну гіпотензію,серцево-судинну недостатність і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають,як правило,при зменшенні дозування і відміні препарату та при відповідному заміщенні рідини й електролітів (треба проводити контроль). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини.

Лікування у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування серцево-судинної недостатності: положення лежачи хворого,за потреби призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи). При першій появі шкірних реакцій (кропив’янка,почервоніння шкіри),збудженого стану хворого,головного болю,підвищеної пітливості,нудоти,ціанозу варто проводити катетеризацію вени; хворого покласти у горизонтальне положення,забезпечити вільне надходження повітря,призначити кисень. За потреби можливе використання епінефрину,розчинів,що заміщують об’єм рідини,глюкокортикоїдних гормонів.

Для оцінки небажаних реакцій була використана наступна частота їх проявів: дуже часто (≥ 1/10),часто (1/100 - < 1/10),нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100),рідко (≥ 10000 - < 1/1000),дуже рідко (< 10000),частота невідома (неможливо визначити з наявних даних).

Метаболізм/електроліти. Часто: посилення метаболічного алкалозу. Спазми м’язів (зокрема на початку лікування). Підвищення концентрації сечової кислоти і глюкози в крові,а також холестерину і тригліцеридів. Гіпокаліємія при супутній безкалієвій дієті,при блюванні,проносі,після надмірного використання проносних засобів,а також у хворих із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування можливі порушення водно-електролітного балансу,наприклад гіповолемія,гіпокаліємія та/або гіпонатріємія.

З боку серцево-судинної системи. Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення,сплутаність свідомості,артеріальна гіпотензія,а також розлади кровообігу і серцевої діяльності,у тому числі ішемія серця і мозку,що може призвести,наприклад,до аритмії,стенокардії,гострого інфаркту міокарда,синкопе через можливу гемоконцентрацію.

З боку травної системи. Часто: множинні розлади травної системи (зокрема на початку лікування),в тому числі відсутність апетиту,метеоризм,біль у шлунку,нудота,блювання,пронос,запор. Дуже рідко: панкреатит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Рідко: підвищення концентрації креатиніну і сечовини у крові,позиви до сечовиділення. Коли відбувається значна втрата води та електролітів,спричинена надлишковим утворенням сечі,зокрема на початку лікування та у хворих літнього віку може спостерігатися зниження артеріального тиску,головний біль,астенія і сонливість.

У хворих із розладами сечовипускання (наприклад,із гіпертрофією простати) підвищене утворення сечі може призвести до її затримки і надмірного розтягування сечового міхура.

З боку печінки. Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гама-глутамілтранспептидази) у крові.

З боку імунної системи. Дуже рідко: алергічні реакції,включаючи свербіж,екзантему,фотосенсибілізацію,тяжкі шкірні реакції. Після внутрішньовенного використання можуть спостерігатися гострі,потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок).

З боку крові та кровотворної системи. Дуже рідко: зниження кількості тромбоцитів,еритроцитів та/або лейкоцитів як результат гемоконцентрації.

Загальні прояви та реакції у місці введення препарату. Часто: головний біль,запаморочення,підвищена втомлюваність,загальна слабкість (зокрема на початку лікування). Рідко: сухість у роті,неприємні відчуття у кінцівках (парестезія). Дуже рідко: розлади зору,дзвін у вухах,втрата слуху. Частота невідома: місцеві реакції після ін’єкцій.

3 роки.

Тримати в первинній пакуванні при температурі не вище 25 ºС.

Тримати у місці,недоступному для дітей.

Препарат Торадів не слід змішувати з іншими препаратами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій.

По 4 мл у флаконі; по 5 флаконів у контурній чарунковій пакуванні; по 1 контурній чарунковій пакуванні у картонній пачці.

По 4 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 1 блістеру у картонній пачці.

По 4 мл в ампулі; по 5 ампул у картонній пачці з перегородками.

За рецептом.

ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП».

ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Адреса виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна,08301,Київська обл.,м. Бориспіль,вул. Шевченка,буд. 100.

(ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП»)

Україна,61013,м. Харків,вул. Шевченка,22.

(ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я»)