Торасемід-Дарниця розчин д/ін. 20 мг/4 мл по 4 мл №5 в амп.

діюча речовина: torasemide;

У 1 ампула (4 мл) розчину для ін’єкцій міститься торасеміду 20 мг;

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400 (макрогол 400),натрію гідроксид,трометамол,вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Ключові фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина,що практично не має у складі механічних включень.

Засоби,що впливають на серцево-судинну систему. Сечогінні лікарські засоби. Високоактивні діуретики. Сульфаніламіди звичайні. Торасемід. Код АТХ С0ЗС А04.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Торасемід діє як салуретик,його дія повʼязана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле.

Фармакодинамічні ефекти

У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2–3 годин після внутрішньовенного та перорального використання відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових добровольців у діапазоні доз 5–100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках,коли інші сечогінні засоби,такі як дистально діючі ефективні діуретики тіазидового ряду,вже не виявляли потрібного ефекту,наприклад при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження.

Фармакокінетика.

Всмоктування і розподіл

Звʼязування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99 %,метаболітів М₁,М₃ і М₅ – 86 %,95 % і 97 % відповідно. Видимий об’єм розподілу (Vz) становить 16 л.

Біотрансформація

В організмі людини торасемід метаболізується із утворенням трьох метаболітів: M₁,M₃ і M₅. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М₁,М₃ та М₅ утворюються у результаті ступеневого окиснення приєднаної до фенільного кільця метильної групи карбонової кислоти,метаболіт М₃ утворюється у результаті гідроксилювання кільця.

У людини не вдалося виявити метаболіти М₂ та М₄,що були знайдені в експериментах на тваринах.

Виведення

Кінцевий період напіввиведення (t_1/2) торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3–4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв,ренальний кліренс – приблизно 10 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 80 % від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів зі сечею з таким середнім відсотковим відношенням: торасемід – приблизно 24 %,метаболіт M₁ – приблизно 12 %,метаболіт M₃ – приблизно 3 %,метаболіт M₅ – приблизно 41 %. Основний метаболіт М₅ діуретичного ефекту не має,а на діючі метаболіти М₁ і М₃,узяті разом,припадає приблизно 10 % усієї фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і t_1/2 торасеміду не змінюються,а t_1/2 М₃ і М₅ подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними,а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не чинить впливу. У хворих із порушеннями функції печінки або із серцевою недостатністю t_1/2 торасеміду і метаболіту М₅ незначно подовжується,а кількість речовини,що виводиться зі сечею,майже повністю дорівнює кількості речовини,що виводиться у здорових добровольців,тому накопичення торасеміду та його метаболітів не відбувається. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

Лінійність

Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю.

Це означає,що його максимальна концентрація у сироватці крові та площа під кривою вмісту в сироватці крові збільшуються пропорційно дозуванню.

Лікування набряків та/або випотів,спричинених серцевою недостатністю,якщо необхідне внутрішньовенне використання препарату,наприклад у разі набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

Підвищена чутливість до діючої речовини,препаратів сульфонілсечовини та до однієї з допоміжних речовин препарату.

Ниркова недостатність з анурією.

Печінкова кома або прекома.

Артеріальна гіпотензія.

Гіповолемія.

Гіпонатріємія.

Гіпокаліємія.

Гостре порушення сечовипускання,наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози. Період грудного вигодовування.

Комбінації не рекомендовані

Торасемід,зокрема у високих дозах,може підсилити ото- та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків,наприклад канаміцину,гентаміцину,тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини,а також нефротоксичну дію цефалоспоринів.

При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові,що може спричинити посилення дії побічних ефектів літію.

Комбінації лікарських засобів,використання яких вимагає обережності

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів,зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту,що може спричинити надмірне зниження артеріального тиску під час їх одночасного використання. При одночасному застосуванні торасеміду з лікарськими засобами дигіталісу дефіцит калію,спричинений застосуванням діуретиків,може призвести до підвищення і посилення побічної дії обох лікарських засобів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад,індометацин,ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Торасемід може підсилювати дію теофіліну,а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м’язів. Проносні засоби,а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію,зумовлену торасемідом. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів,наприклад епінефрину та норепінефрину.

Не варто застосовувати за призначенням торасемід у таких випадках:

• подагра;
• серцеві аритмії,наприклад синоатріальна блокада,атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступенів);
• патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму;
• супутня терапія із застосуванням препаратів літію,аміноглікозидів або цефалоспоринів;
• патологічні зміни картини крові,наприклад тромбоцитопенія або анемія у хворих без ниркової недостатності;
• порушення функції нирок,спричинені нефротоксичними речовинами;
• дітям та підліткам віком до 18 років.

Внаслідок того,що при лікуванні торасемідом може спостерігатися підвищення концентрації глюкози в крові,хворим із латентним та явним цукровим діабетом варто проводити регулярний контроль метаболізму вуглеводів. Передусім на початку лікування,а також у процесі лікування хворих літнього віку потрібно звертати особливу увагу на появу симптомів гемоконцентрації та симптомів втрати електролітів. При тривалому застосуванні торасеміду потрібно регулярно контролювати електролітний баланс,зокрема калій у сироватці крові. Також варто регулярно контролювати рівень глюкози,сечової кислоти,креатиніну та ліпідів у крові. Крім того,потрібно регулярно контролювати загальну картину крові (еритроцити,лейкоцити,тромбоцити).

Наслідки неправильного використання (як допінгу)

Використання торасеміду може бути причиною отримання позитивного результату тесту на допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я,якщо препарат використовують неправильно,тобто для допінгу,у цьому випадку не слід виключити шкоду для здоров’я.

Важлива інформація про допоміжні речовини

Цей препарат має у складі менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 ампулі,тобто можна вважати,що цей препарат майже не має у складі натрію.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування.

Вагітність

Достовірні дані щодо впливу торасеміду на ембріон та плід у людини відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр,тому не рекомендовано використовувати цей препарат під час вагітності,а також жінкам репродуктивного віку,які не використовують засоби контрацепції. У зв’язку з вищенаведеним торасемід застосовується під час вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімально можливій ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних,оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єра і чинити токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою або нирковою недостатністю,то потрібно проводити ретельне спостереження за рівнем електролітів та гематокритом,а також за розвитком плода.

Період грудного вигодовування

Дотепер не встановлено,чи проникає торасемід у грудне молоко у тварин або людини. Не слід виключити шкоду від використання препарату для новонароджених/грудних дітей. Тому використання торасеміду в період грудного вигодовування не використовують (див. розділ «Протипоказання»). Рішення про відмову від грудного вигодовування або про скасування/припинення використання препарату варто приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування для жінки.

Фертильність

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилися. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Навіть у разі належного використання торасемід може негативно впливати на здатність хворого керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами,зокрема на початку лікування,у разі збільшення дози препарату,заміни препарату або у разі призначення супутньої терапії. Тому під час використання торасеміду треба бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Набряки та/або випоти,спричинені серцевою недостатністю

Лікування розпочинати із використання разової дози 2 мл препарату,що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. Якщо ефект недостатній,то разову дозу можна збільшити до 4 мл препарату,що еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в цьому випадку буде недостатній,можлива короткочасна (впродовж не більше 3 діб) терапія із введенням добової дози 8 мл препарату,що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гострий набряк легень

Лікування треба починати з внутрішньовенного введення разової дози 4 мл препарату,що еквівалентно 20 мг торасеміду.

Залежно від отриманого клінічного ефекту цю дозу можна повторити з інтервалом у 30 хвилин. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл препарату,що еквівалентно 100 мг торасеміду.

Особливі групи хворих

Пацієнти літнього віку

Лікування цієї категорії хворих не потребує спеціального підбору дози. Однак відповідних досліджень щодо людей літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами не проводилося.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Торасемід протипоказаний хворим із печінковою комою або прекомою (див. розділ «Протипоказання»). Лікування цієї категорії хворих треба проводити обережно,оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду у плазмі крові (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб використання

Розчин для інʼєкцій вводити внутрішньовенно,повільно. Забороняється вводити розчин внутрішньоартерально. Вводити лише чистий розчин. Препарат не слід використовувати при наявності ознак розкладу розчину (наприклад,при наявності завислих часток у розчині) або у разі пошкодження ампули. Одна ампула призначена для одноразового використання. Залишки розчину варто негайно утилізувати відповідно до вимог місцевого законодавства. Препарат не слід змішувати з іншими препаратами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій (див. розділ «Несумісність»). При тривалому застосуванні внутрішньовенне введення треба якомога скоріше замінити на пероральне використання,оскільки внутрішньовенне введення торасеміду не рекомендовано проводити протягом понад 7 діб.

Діти.

Безпека та ефективність використання торасеміду дітям та підліткам віком до 18 років не встановлені. У зв’язку з цим препарат не варто використовувати дітям та підліткам віком до 18 років (див. розділ «Особливості використання»).

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез і,як наслідок,– надмірну втрату води та електролітів,сонливість,синдром сплутаності свідомості,симптоматичну артеріальну гіпотензію,циркуляторний колапс і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають зазвичай при зменшенні дози або відміні препарату і при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини. Лікування у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування у разі циркуляторного колапсу: перевести хворого у положення лежачи та,за потреби,призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи)

При появі шкірних реакцій (кропивʼянка або почервоніння шкіри),збудженості,головного болю,підвищеної пітливості,нудоти,ціанозу варто проводити катетеризацію вени; хворого покласти у горизонтальне положення,забезпечити вільне надходження повітря,призначити кисень.

За потреби в подальшому використовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину,глюкокортикоїдів та заміщення об’єму циркулюючої крові).

Всі небажані реакції приведено за системою класів та органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10),часто (≥ 1/100 – < 1/10),нечасто (≥ 1/1 000 – < 1/100),рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000),дуже рідко (< 1/10 000),частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними).

З боку органів зору: дуже рідко − порушення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дуже рідко − дзвін у вухах,втрата слуху.

З боку травної системи: часто – порушення з боку травної системи (наприклад,відсутність апетиту,метеоризм,біль у шлунку,нудота,блювання,пронос,стійкий запор),зокрема на початку лікування; рідко – ксеростомія (сухість у роті); дуже рідко − панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: часто − підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутамілтранспептидази) у крові.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко − при порушенні сечовипускання (наприклад,із гіпертрофією простати) підвищене утворення сечі може призвести до її затримки і надмірного розтягування сечового міхура.

З боку обміну речовин,метаболізму: часто – посилення метаболічного алкалозу,гіперкаліємія,гіпокаліємія при супутній дієті з низьким вмістом калію,при блюванні,проносі,після надмірного використання проносних засобів,а також у хворих із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування можливі порушення водно-електролітного балансу,наприклад гіповолемія,гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. розділ «Особливості використання»).

З боку нервової системи: часто − головний біль,запаморочення (зокрема на початку лікування); рідко – парестезія; дуже рідко − синкопе,церебральна ішемія,сплутаність свідомості.

З боку серця: дуже рідко − ішемія міокарда,аритмія,стенокардія,гострий інфаркт міокарда.

З боку судин: дуже рідко − тромбоемболічні ускладнення,артеріальна гіпотензія,а також розлади кровообігу в серці і порушення центрального кровообігу.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко − гемоконцентрація,тромбоцитопенія,еритропенія та/або лейкопенія,анемія (див. розділ «Особливості використання»).

З боку імунної системи: дуже рідко − алергічні реакції. Після внутрішньовенного використання можуть спостерігатися гострі,потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок),що потребують негайної медичної допомоги.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко − алергічні реакції (наприклад,свербіж,висипання,фотосенсибілізація),тяжкі шкірні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто − спазми м’язів (зокрема на початку лікування).

Загальні розлади та реакції у місці введення: часто − підвищена втомлюваність,загальна слабкість (зокрема на початку лікування); частота невідома − місцеві реакції після ін’єкцій.

Лабораторні показники: часто − підвищення концентрації сечової кислоти та ліпідів (тригліцериди,холестерол) у крові (див. розділ «Особливості використання»); рідко – підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації препарату є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного препарату. Медичним працівникам потрібно повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.

2 роки.

Не використовувати після закінчення терміну придатності,зазначеного на пакуванні. Використовувати розчин для ін’єкцій відразу після першого відкриття.

Тримати в первинній пакуванні при температурі не вище 25 ºС. Не заморожувати.

Тримати в місці,недоступному для дітей.

Препарат не слід змішувати з іншими препаратами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій.

По 4 мл в ампулі. По 5 ампул у контурній чарунковій пакуванні,по 1 контурній чарунковій пакуванні в пачці.

За рецептом.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Адреса виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна,02093,м. Київ,вул. Бориспільська,13.