Торсид розчин д/ін. 5 мг/мл по 4 мл №5 в амп.

діюча речовина: torasemide;

У 1 мл розчину міститься торасеміду у перерахуванні на 100 % суху речовину 5 мг;

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400,трометамін,натрію гідроксид,вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Ключові фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина практично без механічних включень.

Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики.

Код АТХ С0ЗС А04.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Торасемід діє як салуретик,його дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле.

Фармакодинамічні ефекти

У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2–3 годин після внутрішньовенного та перорального використання відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових пробандів у діапазоні доз 5–100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках,коли інші сечогінні засоби,наприклад,дистально діючі ефективні діуретики тіазидового ряду,вже не чинили потрібного ефекту,наприклад,при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження.

Фармакокінетика.

Всмоктування і розподіл

Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99 %,метаболітів М₁,М₃,і М₅ – 86 %,95 %,і 97 % відповідно. Видимий об’єм розподілу (Vz) становить 16 л.

Біотрансформація

В організмі людини торасемід метаболізується із утворенням трьох метаболітів M₁,M₃ і M₅. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М₁ та М₅ утворюються у результаті ступеневого окислення приєднаної до фенільного кільця метильної групи до карбонової кислоти,метаболіт М₃ утворюється у результаті гідроксилювання кільця. У людини не вдалося виявити метаболіти М₂ та М₄,що були знайдені в експериментах на тваринах.

Виведення

Кінцевий час напіввиведення (t_1/2) торасеміду і його метаболітів у здорових людей становить 3– 4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв,ренальний кліренс – приблизно 10 мл/хв. У здорових людей приблизно 80 % від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів з сечею з таким середнім процентним відношенням: торасемід – приблизно 24 %,метаболіт M₁ – приблизно 12 %,метаболіт M₃ – приблизно 3 %,метаболіт M₅ – приблизно 41 %. Основний метаболіт М₅ діуретичного ефекту не має,а на рахунок діючих метаболітів М₁ і М₃,узятих разом,припадає приблизно 10 % усієї фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і період напіввиведення торасеміду не змінюються,а період напіввиведення М₃ і М₅ подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними,а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не чинить впливу. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

У хворих із порушенням функцій печінки або із серцевою недостатністю період напіввиведення торасеміду і метаболіту М₅ незначно подовжується,а кількість речовини,що виводиться із сечею,майже повністю дорівнює кількості,що виводиться у здорових людей,тому накопичення торасеміду і його метаболітів не відбувається.

Лінійність

Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає,що його максимальна концентрація у сироватці крові та площа під кривою вмісту в сироватці крові збільшується пропорційно дозуванню.

Доклінічні дані з безпеки

У дослідженнях фармакологічної безпеки,хронічної токсичності,мутагенності та канцерогенності на тваринах не було отримано даних щодо наявності у препарату підвищеного ризику під час використання у людей. У дослідженнях токсичності щодо репродуктивних органів на тваринах не було відмічено тератогенних ефектів препарату. Однак у вагітних кролів та щурів,яким застосовували препарат у великих дозах,спостерігалися прояви фетальної токсичності та токсичності відносно матері. Було відмічено,що у щурів торасемід проникає крізь плацентарний бар’єр. На фертильність препарат не впливав.

Лікування набряків та/або випотів,спричинених серцевою недостатністю,якщо необхідне внутрішньовенне використання препарату,наприклад у разі набряку легенів унаслідок гострої серцевої недостатності.

Підвищена чутливість до діючої речовини,препаратів сульфонілсечовини та до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Ниркова недостатність з анурією. Печінкова кома або прекома. Артеріальна гіпотензія. Гіповолемія. Гіпонатріємія. Гіпокаліємія. Гостре порушення сечовипускання,наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози. Період грудного вигодовування.

Комбінації не рекомендовані

Торасемід,зокрема у високих дозах,може підсилити ототоксичну та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків,наприклад канаміцину,гентаміцину,тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини,а також нефротоксичну дію цефалоспоринів.

При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові,що може спричинити посилення впливу та підсилення побічних ефектів літію.

Комбінації лікарських засобів,використання яких вимагає обережності

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів,зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту,що може спричинити надмірне зниження артеріального тиску під час їх одночасного використання. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію,спричинений застосуванням діуретиків,може призвести до підвищення і посилення побічної дії обох препаратів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад індометацин,ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Торасемід може підсилювати дію теофіліну,а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м’язів. Проносні засоби,а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію,зумовлену торасемідом. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів,наприклад епінефрину та норепінефрину.

Не варто застосовувати за призначенням торасемід у таких випадках:

• подагра;
• серцеві аритмії,наприклад синоатріальна блокада,атріовентрикулярна блокада II та III ступенів;
• патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму;
• супутня терапія із застосуванням препаратів літію,аміноглікозидів або цефалоспоринів;
• патологічні зміни картини крові,наприклад тромбоцитопенія або анемія у хворих без ниркової недостатності;
• порушення функцій нирок,спричинене нефротоксичними речовинами;
• дітям та підліткам віком до 18 років.

Оскільки при лікуванні торасемідом може спостерігатися підвищення концентрації глюкози в крові,у хворих з латентним та явним цукровим діабетом варто регулярно контролювати метаболізм вуглеводів. Передусім на початку лікування та у разі лікування хворих літнього віку потрібно звертати особливу увагу на появу симптомів гемоконцентрації і симптомів втрати електролітів. При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний контроль електролітного балансу,зокрема рівня калію у сироватці крові. Також варто регулярно контролювати рівень глюкози,сечової кислоти,креатиніну та ліпідів у крові. Крім того,варто регулярно контролювати загальну картину крові (еритроцити,лейкоцити,тромбоцити).

Наслідки неправильного використання як допінгу

Використання препарату Торсид^® може бути причиною отримання позитивного результату тесту на допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я,якщо препарат Торсид^® застосовано неправильно,тобто для допінгу – у цьому випадку не слід виключити шкоду для здоров’я.

Допоміжні речовини

Мінімальна дозування препарату становить 2 мл та має у складі 20,0092 ммоль натрію.

У 1 ампула (4 мл) цього препарату міститься 40,0184 ммоль натрію. Варто бути обережним при призначенні хворим,які використовують натрій-контрольовану дієту.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування.

Вагітність. Достовірні дані стосовно впливу торасеміду на вагітних жінок відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. Торсид^® не рекомендовано використовувати вагітним,а також жінкам репродуктивного віку,які не використовують засоби контрацепції. У зв’язку з вищенаведеним торасемід застосовується під час вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімально можливій ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних,оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю,то потрібно проводити ретельний моніторинг за електролітами та гематокритом,а також за розвитком плода.

Період лактації. На даний час не встановлено,чи проникає торасемід у грудне молоко у тварин або людини. Не слід виключити ризику під час використання препарату новонародженим/немовлятам. Тому використання торасеміду в період лактації не використовують. (див. розділ «Протипоказання»). Рішення про відмову від грудного вигодовування або про скасування/припинення використання препарату Торсид^® варто приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування препаратом для жінки.

Фертильність. Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилося. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Навіть за належного використання торасемід може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Насамперед це стосується початку лікування,періоду підвищення дози препарату,заміни препарату,призначення супутньої терапії та вживання алкоголю. Тому під час використання торасеміду варто приділяти особливу обережність при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Набряки та/або випоти,спричинені серцевою недостатністю.

Дорослі.

Лікування розпочинати із використання разової дози 2 мл препарату Торсид^®,що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. Якщо ефект недостатній,разову дозу можна збільшити до 4 мл препарату Торсид^®,що еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в цьому випадку буде недостатній,можна застосувати короткочасну (впродовж не більше 3 діб) терапію із введенням добової дози 8 мл препарату Торсид^®,що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гострий набряк легень.

Дорослі.

Лікування треба починати з внутрішньовенного введення разової дози 4 мл препарату Торсид^®,що еквівалентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту цю дозу можна повторити з інтервалом у 30 хвилин. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл препарату Торсид^®,що еквівалентно 100 мг торасеміду.

Особливі групи хворих

Пацієнти літнього віку. Лікування цієї категорії хворих не потребує спеціального підбору дози. Однак відповідних досліджень щодо людей літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами не проводилося.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Торасемід протипоказаний хворим із печінковою комою або прекомою (див. розділ «Протипоказання»). Лікування цієї категорії хворих треба проводити обережно,оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду у плазмі крові (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб використання

Розчин для ін’єкцій вводити внутрішньовенно повільно. Забороняється вводити розчин внутрішньоартерально! Вводити лише чистий розчин. Торсид^® не слід використовувати при наявності ознак розкладу розчину (наприклад,при наявності завислих часток у розчині) або у разі пошкодження ампули. Одна ампула призначена для однократного використання. Залишки розчину варто негайно утилізувати у відповідності із вимогами місцевого законодавства. Торсид^® не слід змішувати з іншими препаратами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій (див. розділ «Несумісність»). При тривалому застосуванні внутрішньовенне введення треба якомога скоріше замінити на пероральне використання,оскільки внутрішньовенне використання торасеміду не рекомендовано проводити понад 7 діб.

Діти.

Безпека та ефективність використання препарату Торсид^® дітям та підліткам віком до 18 років не встановлені. У зв’язку з цим торасемід не варто використовувати дітям та підліткам (віком до 18 років) (див. розділ «Особливості використання»).

Симптоми інтоксикації

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез,у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів,сонливість,синдром сплутаності свідомості,симптоматичну артеріальну гіпотензію,циркуляторний колапс і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають,як правило,при зменшенні дозування та відміні препарату та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль!). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини.

Лікування у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування у разі циркуляторного колапсу: перевести хворого у положення лежачи та,за потреби призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи).

При першій появі шкірних реакцій (таких як,наприклад,кропив’янка або почервоніння шкіри),збудженого стану хворого,головного болю,пітливості,нудоти,ціанозу варто проводити катетеризацію вени; хворого покласти у горизонтальне положення,забезпечити вільне надходження повітря,призначити кисень. За потреби в подальшому використовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину,глюкокортикоїдів та заміщення об’єму циркулюючої крові).

Нижче наведені небажані реакції,що можуть спостерігатися під час використання препарату Торсид^®.

Для оцінки небажаних реакцій була використана наступна частота їх проявів:

дуже часто: ≥ 1/10,

часто: 1/100 – < 1/10,

нечасто: ≥ 1/1000 – < 1/100,

рідко: ≥ 10000 – < 1/1000,

дуже рідко: < 10000,

частота невідома: неможливо визначити з наявних даних.

З боку системи крові та кровотворної системи. Дуже рідко: гемоконцентрація,тромбоцитопенія,еритропенія та/або лейкопенія (див. розділ «Особливості використання»).

З боку імунної системи. Дуже рідко: алергічні реакції. Після внутрішньовенного використання можуть спостерігатися гострі,потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок),що потребують негайної медичної допомоги.

Метаболізм/електроліти. Часто: посилення метаболічного алкалозу,гіперкаліємія,гіпокаліємія при супутній дієті із низьким вмістом калію,при блюванні,проносі,після надмірного використання проносних засобів,а також у хворих із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування,можливі порушення водно-електролітного балансу,наприклад,гіповолемія,гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. розділ «Особливості використання»).

З боку нервової системи. Часто: головний біль,запаморочення (зокрема на початку лікування). Нечасто: парестезія. Дуже рідко: синкопе,церебральна ішемія,сплутаність свідомості.

З боку органів зору. Дуже рідко: порушення зору.

З боку органів слуху і лабіринту. Дуже рідко: дзвін у вухах,втрата слуху.

З боку серцевої системи. Дуже рідко: ішемія міокарда,аритмія,стенокардія,гострий інфаркт міокарда.

З боку судинної системи. Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення,артеріальна гіпотензія,а також розлади кровообігу у серці і порушення центрального кровообігу.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад,відсутність апетиту,біль у шлунку,нудота,блювання,пронос,стійкий запор),зокрема на початку лікування. Нечасто: ксеростомія. Дуже рідко: панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутаміл-транспептидази) у крові.

З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Дуже рідко: алергічні реакції (наприклад: свербіж,висип,фотосенсибілізація),тяжкі шкірні реакції.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. Часто: спазми м’язів (зокрема на початку лікування).

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: при порушенні сечовипускання (наприклад при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може супроводжуватися затримкою сечі і розтягненням сечового міхура.

Загальні порушення і реакції в місці введення препарату. Часто: підвищена втомлюваність,загальна слабкість (зокрема на початку лікування).

Дані лабораторних методів досліджень. Часто: підвищення концентрації сечової кислоти та ліпідів (тригліцериди,холестерол) у крові (див. розділ «Особливості використання»). Нечасто: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. розділ «Особливості використання»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації препарату відіграє важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням «користь/ризик» препарату. Працівники закладів охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які можливі небажані реакції.

3 роки.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності,зазначеного на пакуванні

Тримати в первинній пакуванні при температурі не вище 25 ^оС. Не заморожувати.

Тримати у місці,недоступному для дітей.

Препарат Торсид^® не слід змішувати з іншими препаратами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій.

По 2 мл або 4 мл в ампулі; по 5 ампул в пачці. По 5 ампул у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.

За рецептом.

АТ «Фармак».

Адреса виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна,04080,м. Київ,вул. Кирилівська,74.