Триксілор таблетки, в/плів. обол. по 400 мг №5

діюча речовина: цефіксим;

У 1 таблетка,вкрита плівковою оболонкою,міститься 400 мг цефіксиму (у формі цефіксиму тригідрату);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; крохмаль прежелатинізований; двоосновний фосфат кальцію,дигідрат,немелений; двоосновний фосфат кальцію,дигідрат,порошок; магнію стеарат;

плівкова оболонка: «Opadry AMB White OY-B-28920» або еквівалентна кількість,спирт полівініловий,титану діоксид (Е 171),тальк,лецитин,ксантанова камедь.

Таблетки,вкриті плівковою оболонкою.

Ключові фізико-хімічні властивості: продовгуваті таблетки,вкриті плівковою оболонкою,білого кольору,з лінією розлому з обох боків і тисненням «F» з одного боку та «Р1» з іншого.

Антибіотик групи цефалоспоринів III покоління. Код АТХ J01D D08.

Фармакодинаміка

Цефіксим — новий цефалоспорин для перорального використання,який характеризується широким спектром бактерицидної дії та високою стійкістю до гідролітичної активності бета-лактамаз. Бактерицидна дія цефіксиму зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки бактерій. Він активний in vitro проти широкого спектра клінічно значущих грампозитивних і грамнегативних збудників.

Цефіксим зокрема активний проти таких бактерій: Streptococcus (за винятком ентерококів), Haemophilus,Branhamella,Neisseria,Escherichia,Klebsiella,Proteus,Enterobacter,Pasteurella,Providencia,Salmonella,Shigella,Citrobacter,Serratia. Однак до цефіксиму переважно стійкі такі бактерії: Pseudomonas sp.,Streptococcus sp.,Listeria monocytogenes,Bacteroides fragilis і Clostridia.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після одноразового перорального прийому 200 мг максимальна концентрація цефіксиму в сироватці крові становить 3 мкг/мл,і цей рівень досягається протягом 3–4 годин. Після одноразового перорального прийому 400 мг максимальна концентрація в сироватці крові є вищою (від 3,5 до 4 мкг/мл),навіть якщо немає прямої залежності від прийнятої дози. Після повторного перорального прийому 400 мг/добу (один або два прийоми на добу) протягом 15 днів сироваткові рівні та біодоступність не змінюються,що свідчить про відсутність накопичення цефіксиму в організмі. Після введення 8 мг/кг цефіксиму в суспензії у педіатричних хворих концентрації в сироватці крові подібні до тих,що досягаються у дорослих після введення дози 400 мг. Розподіл. Абсолютна біодоступність цефіксиму становить приблизно 50 % і не змінюється під час прийому їжі. У такому разі досягнення максимальної концентрації затримується приблизно на 1 годину. Уявний об’єм розподілу становить 17 літрів. У тварин після розподілу цефіксиму в більшості тканин (за винятком мозку) утворюються вищі концентрації у тканинах,ніж мінімальна пригнічувальна концентрація для чутливих штамів (0,20 мкг/мл).

Виведення. Кінетика виведення цефіксиму характеризується періодом напіввиведення від 3 до 4 годин. Цефіксим виводиться в незміненому вигляді нирками (16–25 %). Позаниркове виведення відбувається переважно з жовчю.

Жодних метаболітів у сироватці або сечі не виявлено у людей чи тварин.

У хворих літнього віку фармакокінетичні параметри дещо змінені. Незначне підвищення концентрації в сироватці крові,біодоступності та кількості виведеного цефіксиму (від 15 до 25 %) не потребує зміни добової дози в цій популяції. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) збільшення елімінації з плазми,періоду напіввиведення та пікової концентрації в сироватці крові вимагає зниження дози з 400 до 200 мг/добу.

При печінковій недостатності виведення сповільнюється (T_1/2 = 6,4 год),але добову дозу змінювати не потрібно.

Зв’язування з білками становить приблизно 70 %,переважно з альбуміном,і не залежить від концентрації (під час використання терапевтичних доз).

Препарат використовувати дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг для лікування інфекцій,спричинених чутливими до цефіксиму мікроорганізмами,зокрема:

• інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт);
• інфекції ЛОР-органів (середній отит,тонзиліт); інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія,бронхіт);
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів.

Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів; порфірія.

Пробенецид (та інші блокатори канальцевої секреції) підвищує максимальну концентрацію цефіксиму в крові,сповільнюючи виведення цефіксиму нирками,що може призвести до поява симптомів передозування.

Саліцилова кислота підвищує концентрацію вільного цефіксиму на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами; цей ефект є залежним від концентрації.

Карбамазепін може спричиняти підвищення концентрації цефіксиму у плазмі крові,тому доцільно контролювати його рівень у плазмі крові.

Ніфедипін,блокатор кальцієвих каналів,може збільшити біодоступність цефіксиму до 70 %.

Антикоагулянти кумаринового типу. Цефіксим варто використовувати обережно хворим,які отримують терапію антикоагулянтами,наприклад варфарином. Оскільки цефіксим може посилювати дію антикоагулянтів,можливе подовження протромбінового часу,з клінічними проявами кровотеч чи без.

Інші форми взаємодій: використання цефалоспоринів може спричиняти хибнопозитивну реакцію при визначенні глюкози в сечі за допомогою розчинів Бенедикта,Фелінга або при використанні таблеток «Клінітест». Під час використання цефіксиму прямий тест Кумбса може давати хибнопозитивний результат.

Енцефалопатія. Бета-лактамні антибіотики,зокрема цефіксим,збільшують ризик поява енцефалопатії (що може проявлятися судомами,сплутаністю та порушенням свідомості,руховими розладами),зокрема у разі передозування або у хворих з порушеннями функції нирок.

Тяжкі шкірні реакції. У деяких хворих,які отримували цефіксим,спостерігалися серйозні шкірні реакції,такі як епідермальний токсичний некроліз,синдром Стівенса — Джонсона та медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром). У разі поява серйозних шкірних небажаних реакцій варто припинити використання цефіксиму і призначити відповідне лікування та/або вжити запобіжних заходів.

Реакції гіперчутливості. Перед використанням цефіксиму треба ретельно оцінити анамнез хворого щодо реакцій гіперчутливості на пеніциліни та цефалоспорини або на інші лікарські засоби.

Цефіксим варто використовувати обережно хворим з алергічними реакціями на пеніциліни. У дослідженнях як in vivo (в організмі людини),так і in vitro було отримано докази існування перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами і цефалоспоринами. Хоча такі випадки реєструвалися рідко. Реакції виникали за анафілактичним типом,зокрема після парентерального використання.

Антибіотики варто використовувати обережно хворим,у яких в анамнезі є будь-які форми реакцій гіперчутливості,зокрема після використання лікарських засобів. У разі поява алергічної реакції використання препарату варто негайно припинити.

Резистентність до антимікробних засобів. Терапію цефіксимом збільшує ризик розвитку резистентності бактерій,з явною клінічною суперінфекцією або без неї. Суперінфекція. Тривале використання антибіотиків іноді може спричинити надмірний ріст нечутливих організмів. У разі поява суперінфекції варто призначити відповідну терапію.

Анемія. Відомо про випадки поява гемолітичної анемії,в тому числі тяжкі випадки з летальним наслідком,після використання цефалоспоринів. Також повідомлялося,що мали місце повторні випадки поява гемолітичної анемії після використання цефалоспоринів у хворих,у яких раніше виникала гемолітична анемія після першого введення цефалоспоринів,включаючи цефіксим.

Гостра ниркова недостатність. Як і інші цефалоспорини,цефіксим може спричинити гостру ниркову недостатність,зокрема тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан. При виникненні гострої ниркової недостатності варто припинити використання цефіксиму та провести відповідну терапію та/або заходи.

Ниркова недостатність. Для хворих з тяжкою нирковою недостатністю та для хворих,які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі,дозу цефіксиму треба відповідно зменшити (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Зміни мікрофлори кишечнику. Тривале використання антибактеріальних лікарських засобів може спричинити ріст нечутливих мікроорганізмів та порушення нормальної мікрофлори кишечнику,що може призвести до надмірного розмноження Clostridium difficile і розвитку псевдомембранозного коліту. При легких формах псевдомембранозного коліту,спричинених застосуванням антибіотика,може бути достатнім припинення використання препарату. Якщо симптоми коліту після цього не зменшуються,варто призначити пероральний прийом ванкоміцину,який є антибіотиком вибору в разі поява псевдомембранозного коліту.

При виникненні коліту середнього ступеня тяжкості або тяжкого до лікування потрібно додати електроліти та розчини білків. Варто уникати одночасного використання лікарських засобів,що зменшують перистальтику кишечнику. Застосовувати за призначенням антибіотики широкого спектра дії хворим із наявністю в анамнезі шлунково-кишкових захворювань,зокрема коліту,потрібно обережно.

Дані лабораторних досліджень. Під час використання цефіксиму можуть відзначатися оборотні зміни у показниках функції печінки,нирок та крові (тромбоцитопенія,лейкопенія та еозинофілія).

Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю,тому у період терапії цефіксимом не рекомендовано вживати алкогольні напої.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування

Використання препарату під час вагітності та грудного годування варто розглядати,лише якщо очікувана користь для матері перевищує ризик для плода або дитини.

Вагітність. Ембріотоксичної дії цефіксиму не було виявлено. Варто уникати використання препарату у перші три місяці вагітності.

Грудне годування. Дані відсутні про проникнення цефіксиму в грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Використання цефіксиму не чинить впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У разі поява запаморочення варто уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Лінія розлому з обох боків таблетки не призначена для поділу на рівні дози.

Доза на добу для дорослих і дітей віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг становить 400 мг одноразово.

Тривалість лікування залежить від характеру перебігу захворювання і виду інфекції. Після зникнення симптомів інфекції та/або гарячки доцільно продовжувати прийом препарату протягом щонайменше 48–72 годин.

Щоб запобігти ускладненням,приймати цефіксим при інфекціях верхніх дихальних шляхів або сечовивідних шляхів зазвичай варто упродовж 5–10 днів,а при інфекціях нижніх дихальних шляхів — протягом 10–14 днів.

Лікування запалення середнього вуха здебільшого триває 10–14 днів.

При інфекціях,спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А,щоб запобігти виникненню пізніх ускладнень (гострого суглобового ревматизму,гломерулонефриту),лікування повинно тривати не менше 10 днів.

При неускладнених інфекціях нижніх сечових шляхів у жінок препарат можна використовувати протягом 1–3 днів.

Хворим з нирковою недостатністю препарат варто застосовувати за призначенням обережно; при кліренсі креатиніну ≤ 20 мл/хв потрібно зменшити добову дозування препарату до 200 мг. Для літніх хворих немає застережень щодо дозування,пов’язаних з віком.

Діти. Препарат застосовується дітям віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг.

Під час використання бета-лактамних антибіотиків,зокрема цефіксиму,існує ризик поява енцефалопатії,зокрема у разі передозування або у хворих з порушеннями функції нирок.

Випадків передозування препарату не спостерігалося. Небажані реакції,відзначені під час використання препарату в дозах до 2 г у здорових учасників досліджень,не відрізнялися від небажаних реакцій,помічених у хворих,які приймали препарат у рекомендованих дозах.

Симптоми: посилення прояву небажаних реакцій.

Лікування. Промивання шлунка,симптоматична та підтримувальна терапія. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз лише незначною мірою сприяють виведенню цефіксиму з організму.

Нижче наведено небажані реакції,що спостерігалися під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період.

* Діарея частіше асоціюється з високими дозами цефіксиму. Повідомлялося про деякі випадки помірної та тяжкої діареї; іноді це вимагало припинення терапії. У разі появи вираженої діареї прийом цефіксиму варто припинити.

** Неможливо оцінити за наявними даними.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції. Повідомлення про небажані реакції після реєстрації препарату має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик під час використання цього препарату. Медичним та фармацевтичним працівникам,а також хворим або їхнім законним представникам варто повідомляти про усі випадки підозрюваних небажаних реакцій та відсутності ефективності препарату через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

2 роки.

Тримати в первинній пакуванні при температурі не вище 25 °С. Тримати у місці,недоступному для дітей.

По 5 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

АЦС ДОБФАР С.П.А.

Адреса виробника та адреса місця провадження його діяльності

В.ЛАУРЕНТІНА КМ 24,730,ПОМЕЦІА (РМ),00071,Італія