Ексопон розчин д/інф. 10 мг/мл по 100 мл №12 у конт. у пак.

діюча речовина: парацетамол;

1 мл розчину має у складі 10 мг парацетамолу;

додаткові компоненти: гідроксипропілбетадекс, динатрію едетат, натрію хлорид, натрію дигідрофосфат дигідрат, динатрію гідрофосфат дигідрат, вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.

Фармакодинаміка.

Точний механізм знеболювальних та жарознижувальних властивостей парацетамолу ще не встановлений, він може включати центральну та периферичну дії.

Парацетамол забезпечує полегшення болю через 5−10 хвилин після введення. Пік знеболювального ефекту досягається протягом 1 години, а тривалість цього ефекту зазвичай становить 4−6 годин.

Парацетамол знижує температуру тіла протягом 30 хвилин після введення, жарознижувальний ефект триває протягом щонайменше 6 годин.

Фармакокінетика.

Дорослі.

Всмоктування.

Після одноразового використання до 2 г та після повторного використання упродовж 24 годин фармакокінетика парацетамолу лінійна.

Біодоступність після пероральновенної інфузії 1 г парацетамолу така ж сама, як і після введення 2 г пропацетамолу (що має у складі 1 г парацетамолу). Максимальна концентрація (C_max) у плазмі крові досягається наприкінці інфузійного введення тривалістю 15 хвилин 1 г парацетамолу і становить 30 мкг/мл.

Розподіл.

Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми крові. Після введення 1 г парацетамолу значний рівень концентрації (приблизно 1,5 мкг/мл) був встановлений у спинномозковій рідині через 20 хвилин після інфузії.

Метаболізм.

Парацетамол значною мірою метаболізується у печінці, проходячи два основних шляхи: кон’югація глюкуронової кислоти та кон’югація сірчаної кислоти. Останній шлях швидко насичується при дозах, які перевищують терапевтичні. Незначна частина (менше 4 %) метаболізується цитохромом Р₄₅₀ з утворенням проміжного метаболіту (N‑ацетилбензохіноніміну), який у нормальних умовах швидко нейтралізується відновленим глютатіоном і виводиться зі сечею після зв’язування з цистеїном і меркаптопуриновою кислотою. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає.

Виведення.

Метаболіти парацетамолу виводяться головним чином зі сечею. 90 % введеної дози виводиться протягом 24 годин, переважно у вигляді глюкуроніду (60‑80 %) і сульфату (20‑30 %). Менше 5 % виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення становить 2,7 години, загальний кліренс – 18 л/год.

Особливі групи хворих.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 10‑30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо уповільнене, а період напіввиведення становить від 2 до 5,3 години. Швидкість виведення глюкуронідів та сульфатів у хворих із тяжкою нирковою недостатністю втричі повільніша, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) мінімальний інтервал між введеннями слід збільшити до 6 годин.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу у хворих літнього віку не змінені. Коригування дози не потрібне.

Короткочасне терапія больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційний період, та короткочасне терапія гіпертермічних реакцій, коли пероральновенне використання є клінічно обґрунтованим або інші способи використання неприйнятні.

Гіперчутливість до парацетамолу або до інших компонентів лікарського засобу.

Тяжка гепатоцелюлярна недостатність.

Пробенецид спричиняє майже подвійне зниження кліренсу парацетамолу шляхом інгібування його кон'югації з глюкуроновою кислотою. За умови використання парацетамолу одночасно з пробенецидом потрібно розглянути доцільність зниження дози парацетамолу.

Саліциламід може подовжувати період напіввиведення парацетамолу.

Потрібно бути обережним у випадках використання парацетамолу одночасно з речовинами, що індукують ферменти (див. розділ «Надмірне застосування»).

Одночасне використання парацетамолу (4 г на добу протягом щонайменше 4 днів) з пероральними антикоагулянтами може призвести до незначних змін показників міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). У цьомза умови підвищений контроль показників МНВ слід проводити протягом періоду одночасного використання, а також протягом 1 тижня після припинення терапія парацетамолом.

При одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами пришвидшується виведення парацетамолу з організму і ймовірне зниження його аналгетичної дії. Антиконвульсанти (фенітоїн, фенобарбітал, метилфенобарбітал, примідон) зменшують біодоступність парацетамолу та посилюють гепатотоксичність.

При одночасному застосуванні з левоміцетином ймовірне посилення токсичності левоміцетину, можливо, через пригнічення його метаболізму в печінці.

При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно підвищується виведення ламотриджину з організму.

При одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном ймовірне збільшення абсорбції парацетамолу в тонкому кишечнику.

При одночасному застосуванні з рифампіцином ймовірне збільшення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму в печінці.

Є повідомлення про ймовірне підвищення токсичності зидовудину (нейтропенія, гепатотоксичність) при одночасному застосуванні з парацетамолом.

При одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном слід дотримуватися обережності, оскільки одночасний прийом був пов’язаний з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідком піроглутамінового ацидозу, особливо у хворих з факторами ризику (див. розділ «Особливості використання»).

Ризик медичних помилок!

Щоб уникнути помилок дозування через невідповідність між міліграмами (мг) і мілілітрами (мл), потрібно уважно розраховувати дози при призначенні та введенні лікарського засобу. Помилки можуть призвести до випадкового передозування і навіть до летального наслідку.

Повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (high anion gap metabolic acidosis (HAGMA)) як наслідку піроглутамінового ацидозу у хворих з тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, або у хворих з недостатнім харчуванням чи іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу та флуклоксациліну. Якщо є підозра на HAGMA як наслідок піроглутамінового ацидозу, рекомендується одразу припинити використання парацетамолу та проводити ретельний моніторинг. Вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини HAGMA у хворих з множинними факторами ризику.

Рекомендується використовувати відповідну аналгетичну пероральну терапію, як тільки цей шлях введення стане можливим.

Щоб уникнути ризику передозування, слід перевірити, чи інші введені медикаменти не містять парацетамолу або пропацетамолу.

Використання лікарського засобу в дозах, що перевищують рекомендовані, спричиняють ризик серйозного ураження печінки. Клінічні прояви і прояви ураження печінки (у тому числі фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит) зазвичай спостерігаються тільки в перші 2 дні після введення лікарського засобу, причому пік вираженості зазвичай проявляється через 4‑6 днів. Терапія антидотом повинно бути проведене якнайшвидше (див. розділ «Надмірне застосування»).

Щодо усіх розчинів для інфузії у скляних флаконах, слід пам’ятати про необхідність моніторингу процедури, особливо при завершенні інфузії.

Парацетамол слід призначати обережно пацієнтам при:

• печінково-клітинній недостатності;
• тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб використання та дози»));
• хронічному алкоголізмі;
• хронічному недоїданні (низькі запаси глутатіону в печінці);
• зневодненні.

Важлива інформація про додаткові компоненти

Цей лікарський засіб має у складі менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 100 мл розчину, тобто практично вільний від натрію.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Значна кількість даних щодо використання лікарського засобу вагітним жінкам підтверджує відсутність мальформативного ефекту або фетальної/неонатальної токсичності.

Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися пероральноутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Резасібивних досліджень з пероральновенною формою парацетамолу на тваринах не проводили. Однак дослідження з пероральною формою не продемонстрували вад розвитку та фетотоксичних ефектів. Однак парацетамол слід використовувати у час вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини та за умови клінічної потрібності. У цьомза умови його слід використовувати у найнижчій ефективній дозі, протягом найкоротшого періоду часу і при найменшій частоті використання.

Період лактації. Після перорального використання парацетамол екскретується у грудне молоко в невеликих кількостях. Не було відзначено жодних побічних ефектів у дітей при застосуванні парацетамолу в період лактації. Отже, парацетамол можна використовувати жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Суттєвий вплив відсутній.

Лікарський засіб ЕКСОПОН використовувати пероральновенно.

Флакон по 100 мл призначений для дорослих та дітей з масою тіла більше 33 кг.

Дозування:

Дозування залежить від маси тіла пацієнта (дивись таблицю нижче).

Таблиця 1

^*Максимальна добова доза: максимальна добова доза призначена для хворих, які не отримують інші медикаменти, що містять парацетамол, і має бути відповідним чином скоригована за умови прийому таких медикаментів.

^** Пацієнти з нижчою масою тіла потребують менших об’ємів.

Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити не менше 4 години. Курс терапія зазвичай не перевищує 4 інфузій протягом 24 годин.

Мінімальний інтервал між прийомами у хворих з нирковою недостатністю тяжкого ступеня має становити щонайменше 6 годин.

Пацієнти особливих груп.

Пацієнти з нирковою недостатністю тяжкого ступеня

Призначаючи парацетамол пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв), рекомендується збільшити мінімальний інтервал між прийомами до 6 годин.

Пацієнти з гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, пацієнти, які хронічно недоїдають (низькі запаси печінкового глутатіону), пацієнти з дегідратацією.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г.

Спосіб використання

Будьте обережні при призначенні та застосуванні лікарського засобу ЕКСОПОН, щоб уникнути помилок дозування через невідповідність між міліграмами (мг) та мілілітрами (мл), які можуть призвести до випадкового передозування і навіть до летального наслідку. Потрібно уважно розраховувати дози при призначенні та введенні лікарського засобу. При оформленні рецептів вказуйте загальну дозу в мг, так і загальну дозу в об’ємі.

Розчин парацетамолу вводити шляхом пероральновенної інфузії протягом 15 хвилин.

Інформація для флакону ємністю 100 мл:

Необхідний об’єм лікарський засібу слід набирати з флакону за допомогою голки 0,8 мм, тримаючи флакон вертикально потрібно проколоти пробку в спеціально вказаному місці.

Щодо усіх розчинів для інфузії у скляних флаконах, слід пам’ятати про необхідність моніторингу процедури, особливо при завершенні інфузії, незалежно від способу введення. Моніторинг при завершенні інфузії слід використовувати, зокрема, при центральному пероральновенному введенні з метою уникнення повітряної емболії.

Діти.

Не використовувати дітям з масою тіла менше 33 кг.

Прояви. Існує ризик ураження печінки (включаючи фульмінантний гепатит, печінкову недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), особливо в осіб літнього віку, маленьких дітей, хворих із захворюванням печінки, у випадках хронічного алкоголізму, у хворих із хронічним недоїданням та в осіб зі зниженою ферментативною активністю. У зазначених випадках передозування може бути летальним.

Прояви з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блюванням, анорексією, блідістю, болем у животі.

Надмірне застосування у дорослих може бути при одноразовому введенні в дозі від 7,5 г, у дітей – у дозі 140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, печінкова недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, що може призвести до коми та летального наслідку пацієнта. Протягом 12−48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну.

Клінічні прояви ураження печінки проявляються через 2 доби та досягають максимуму через 4−6 днів. Дози, що перевищують 20‑25 г, потенційно летальні.

Терапія. Невідкладні заходи:

• негайна госпіталізація;
• визначення концентрації парацетамолу у плазмі крові якомога швидше після передозування до початку терапія;
• пероральновенне або пероральне використання антидоту, N-ацетилцистеїну (NAC), за умови можливості не пізніше ніж через 10 годин після передозування. NAC можна використовувати і пізніше, ніж через 10 годин після передозування, однак терапія має тривати довше;
• симптоматичне терапія.

Перед початком терапія потрібно провести печінкові тести та повторювати їх кожні 24 години. У більшості випадків рівень печінкових трансаміназ повертається до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окремих випадках може бути потрібна трансплантація печінки.

Як і за умови використання інших медикаментів, що містять парацетамол, небажані реакції виникали рідко (> 1/10000 ‑ < 1/1000) або дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних) див. табл. 2.

У клінічних дослідженнях повідомлялося про часті (≥ 1/100 ‑ < 1/10) небажані реакції у хворих у місці введення (біль та печіння).

Таблиця 2

^*Повідомляли про дуже рідкісні випадки реакцій гіперчутливості у вигляді анафілактичного шоку, кропив’янки, шкірних висипань, які потребують припинення терапія.

^**У післяреєстраційний період, при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном; зазвичай, за наявності факторів ризику.

^***Повідомляли про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій, які потребують припинення терапія.

Опис окремих побічних реакцій

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком

Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком як наслідку піроглутамінового ацидозу спостерігалися у хворих з факторами ризику, які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливості використання»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати внаслідок низького рівня глутатіону у цих хворих.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

2 роки.

Зберігати у заводській упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Парацетамол не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

По 100 мл розчину у контейнері в захисному пакеті; по 12 контейнерів у захисному пакеті у картонній коробці.

За рецептом.

ЮНІ-ФАРМА КЛЕОН ЦЕТІС ФАРМАСЬЮТІКАЛ ЛАБОРАТОРІЕС СА.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

14-й км Національної дороги 1 Буд. А та Буд. Б, Като Кіфісія Аттика, 14564, Греція.