Парадін розчин д/інф. 10 мг/мл по 100 мл у конт.

діюча речовина: paracetamol;

1 мл розчину містить парацетамолу 10 мг;

допоміжні речовини: глюкоза, моногідрат; кислота оцтова; натрію ацетат, тригідрат; натрію цитрат, дигідрат; вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або блідо-солом’яний (палевий) розчин.

Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.

Фармакодинаміка.

Точний механізм аналгетичних і жарознижувальних властивостей парацетамолу ще має бути встановлений, він може включати центральний та периферичний вплив.

Парацетамол забезпечує полегшення болю через 5−10 хвилин після введення. Пік знеболювального ефекту досягається протягом 1 години, а тривалість цього ефекту зазвичай становить 4−6 годин.

Парацетамол знижує температуру тіла протягом 30 хвилин після введення, жарознижувальний ефект триває протягом щонайменше 6 годин.

Фармакокінетика.

Дорослі

Всмоктування

Після одноразового або повторного використання упродовж 24 годин лікарського засобу у дозі до 2 г фармакокінетика парацетамолу лінійна.

Біодоступність після внутрішньовенної інфузії 500 мг та 1 г парацетамолу така ж сама, як і після введення 1 г та 2 г пропацетамолу (що містить 500 мг та 1 г парацетамолу відповідно). Максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) досягається в кінці інфузійного введення тривалістю 15 хвилин 500 мг або 1 г парацетамолу і становить 15 мкг/мл або 30 мкг/мл відповідно.

Розподіл

Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми крові. Після введення 1 г парацетамолу значний рівень концентрації (приблизно 1,5 мкг/мл) був встановлений у спинномозковій рідині через 20 хвилин після інфузії.

Метаболізм

Парацетамол значною мірою метаболізується в печінці, проходячи два основних шляхи: кон’югація глюкуронової кислоти та кон’югація сірчаної кислоти. Останній шлях швидко насичується при дозах, що перевищують терапевтичні. Незначна частина (менше 4 %) метаболізується цитохромом Р450 з утворенням проміжного метаболіту (N-ацетилбензохіноніміну), що у нормальних умовах швидко нейтралізується відновленим глютатіоном і виводиться із сечею після зв’язування з цистеїном і меркаптопуриновою кислотою. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає.

Виведення

Метаболіти парацетамолу виводяться головним чином із сечею. При цьому 90 % введеної дози протягом 24 годин виводиться нирками, переважно у вигляді глюкуроніду (60−80 %) і сульфату (20−30 %). Менше 5 % виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення становить 2,7 години, загальний кліренс – 18 л/годину.

Новонароджені, немовлята та діти

Фармакокінетика парацетамолу у немовлят та дітей майже не відрізняється від такої у дорослих, за винятком коротшого періоду напіввиведення із плазми крові (1,5−2 години). У новонароджених період напіввиведення довший, ніж у немовлят − приблизно 3,5 години. Порівняно з дорослими у новонароджених, немовлят та дітей віком до 10 років суттєво знижена кон’югація з глюкуроновою кислотою.

Таблиця 1

Фармакокінетичні величини відповідно до віку (стандартизований кліренс,*

CL_std/F_{перорал}^.(л•год^-1 70 кг^-1))

*CL_std – оцінка групи пацієнтів щодо кліренсу (CL).

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю

При тяжкому ступені ниркової недостатності (кліренс креатиніну 10−30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо уповільнене, а період напіввиведення становить від 2 до 5,3 години. Швидкість виведення глюкуронідів та сульфатів у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю втричі повільніша, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) мінімальний інтервал між уведеннями слід збільшити до 6 годин.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу у пацієнтів літнього віку не змінені. Коригування дози не потрібне (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційний період, та короткочасне лікування гіпертермічних реакцій, коли внутрішньовенне використання є клінічно обґрунтованим або інші шляхи введення неприйнятні.

Підвищена чутливість до парацетамолу, пропацетамолу гідрохлориду (попередника парацетамолу) або інших компонентів лікарського засобу. Тяжка гепатоцелюлярна недостатність.

Пробенецид спричиняє майже подвійне зниження кліренсу парацетамолу шляхом інгібування його кон'югації з глюкуроновою кислотою. У разі використання парацетамолу одночасно з пробенецидом потрібно розглянути доцільність зниження дози парацетамолу.

Саліциламід може подовжувати період напіввиведення парацетамолу.

Потрібно бути обережним у випадках використання парацетамолу одночасно з лікарськими засобами, що індукують ферменти. Ці лікарські засоби включають, але не обмежуючись ними, барбітурати, ізоніазид, карбамазепін, рифампін та етанол (див. розділ «Передозування»).

Одночасне використання парацетамолу (4 г на добу протягом щонайменше 4 днів) з пероральними антикоагулянтами може призвести до незначних змін показників міжнародного нормалізаційного відношення (МНВ). У цьому разі підвищений контроль показників МНВ слід проводити протягом періоду одночасного використання, а також протягом 1 тижня після припинення лікування парацетамолом.

Слід бути обережними у разі використання парацетамолу одночасно з флуклоксациліном, оскільки їх одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом із високим аніонним проміжком через піроглутаміновий ацидоз, особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості використання»).

Попередження

Як тільки стане можливим, рекомендовано проводити подальше лікування із застосуванням пероральних форм аналгетиків.

З метою уникнення передозування потрібно впевнитися, що інші призначені лікарські засоби не містять парацетамол або пропацетамол.

Перевищення рекомендованих доз може призвести до серйозних порушень функції печінки. Клінічні ознаки і симптоми ушкодження печінки (зокрема фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит) зазвичай спостерігаються тільки через 2 дні після введення лікарського засобу, причому пік вираженості проє, як правило, через 4-6 днів. Лікування антидотом повинно бути проведене якнайшвидше (див. розділ «Передозування»).

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на контейнер, тобто практично не містить натрію.

Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції. Пацієнтів слід інформувати про ранні ознаки серйозних шкірних реакцій, а використання лікарського засобу припинити при першій появі шкірних висипань або при будь-яких інших ознаках підвищеної чутливості.

Повідомлялося про метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком (HAGMA) унаслідок піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як тяжкі порушення функції нирок та сепсис або гіпотрофія, чи іншими причинами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), які тривалий час лікувалися парацетамолом у терапевтичних дозах або комбінацією парацетамолу та флуклоксациліну.

При підозрі на HAGMA унаслідок піроглутамінового ацидозу рекомендовано негайне припинення використання парацетамолу та ретельний нагляд за станом пацієнта. Вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі може бути корисним для виявлення піроглутамінового ацидозу як основної причини HAGMA у пацієнтів з множинними факторами ризику.

Якщо триває використання флуклоксациліну після припинення прийому парацетамолу, рекомендовано переконатися у відсутності сигналів HAGMA, оскільки існує ймовірність того, що флуклоксацилін підтримує клінічну картину HAGMA (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Як і для всіх інфузійних розчинів, що випускаються у скляних флаконах, потрібно уважно стежити за проведенням інфузії розчину, особливу увагу потрібно приділити в кінці інфузії (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

З обережністю використовують лікарський засіб при наявності у пацієнта:

• гепатоцелюлярної недостатності, синдрому Жильбера;
• тяжкої ниркової недостатності (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Спосіб використання та дози»);
• хронічного алкоголізму;
• аліментарного виснаження (зниження резерву глютатіону в печінці через хронічне недоїдання, анорексію, булімію або кахексію);
• зневоднення;
• дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (можливе виникнення гемолітичної анемії).

Використання у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Клінічний досвід внутрішньовенного введення парацетамолу обмежений. Проте епідеміологічні дані щодо терапевтичних доз перорального парацетамолу вказують на відсутність негативного впливу на вагітність або на здоров’я плода/новонародженого. Результати епідеміологічних досліджень неврологічного розвитку дітей, які зазнали впливу парацетамолу в утробі матері, показують непереконливі результати. За наявності клінічних показань парацетамол дозволяється використовувати під час вагітності, проте його потрібно використовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого можливого часу з найменшою можливою частотою.

Період годування груддю

Після перорального використання парацетамол екскретується у грудне молоко в невеликих кількостях. Не було відмічено жодних побічних реакцій у дітей при застосуванні парацетамолу в період годування груддю. Таким чином, парацетамол можна використовувати жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Даних немає.

Внутрішньовенний шлях введення лікарського засобу

Флакон об’ємом 100 мл призначений лише для дорослих, підлітків та дітей з масою тіла більше 33 кг.

Флакон об’ємом 50 мл призначений лише для доношених новонароджених, немовлят, маленьких дітей ясельного віку та дітей з масою тіла до 33 кг.

Дозування

Таблиця 2

Дозування залежно від маси тіла пацієнта

*Недоношені новонароджені: дані щодо безпеки та ефективності використання лікарського засобу недоношеним новонародженим відсутні (див. розділ «Фармакокінетика»).

**Пацієнти, які важать менше, потребують менших об'ємів. Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити щонайменше 4 години. Протягом 24 годин можна вводити не більше 4 доз.

Мінімальний інтервал між введеннями у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю повинен становити принаймні 6 годин.

*** Максимальна добова доза: максимальна добова доза, яка зазначена у таблиці вище, наведена для пацієнтів, які не отримують інші лікарські засоби, що містять парацетамол; в іншому разі добову дозу потрібно належним чином коригувати, беручи до уваги такі лікарські засоби.

Ниркова недостатність

У пацієнтів з нирковою недостатністю потрібно дотримуватися мінімального інтервалу між кожним введенням лікарського засобу, а саме:

Печінкова недостатність

Пацієнтам із хронічним або компенсованим активним захворюванням печінки, гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, хронічним недоїданням (низькими запасами печінкового глутатіону), зневодненням, синдромом Жильбера, з масою тіла менше 50 кг максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г (див. розділ «Особливості використання»).

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку корекція дози зазвичай не потрібна.

Спосіб застосування

З метою уникнення помилок дозування, пов’язаного з невідповідністю між міліграмами (мг) та мілілітрами (мл), потрібно ретельно розраховувати дози при призначенні та введенні лікарського засобу Парадін, розчин для інфузій. Така невідповідність може спричинити випадкове передозування та навіть летальний наслідок. При виписуванні рецептів слід вказувати загальну дозу і в міліграмах, і в мілілітрах.

Розчин парацетамолу вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15 хвилин.

Пацієнти з масою тіла £ 10 кг:

• контейнер з Парадіном не підвішують для інфузії через невеликий об’єм лікарського засобу, який потрібно застосувати.
• об’єм, який потрібно ввести, потрібно вилучити з контейнера і можна вводити нерозведеним або розвести (одна частина лікарського засобу до дев’яти частин розчину для розведення) в 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози та вводити протягом 15 хвилин.

Потрібно використати розведений розчин протягом 1 години після його приготування (включаючи час проведення інфузії).

• Шприц 5 мл або 10 мл потрібно використовувати для вимірювання потрібної дози відповідно до маси тіла дитини. Однак ця доза не має перевищувати 7,5 мл.
• Обов’язково потрібно дотримуватися рекомендацій щодо дозування.

Щоб видалити розчин, потрібно використовувати голку 0,8 мм (голка 21 калібру) і проколоти пробку вертикально у спеціально визначеному місці.

Як і з будь-яким іншим розчином для інфузій, що постачається у контейнерах з повітрям всередині, варто пам’ятати, що потрібно уважно стежити за проведенням інфузії розчину незалежно від способу його введення, особливу увагу потрібно приділити в кінці інфузії. Така увага в кінці інфузії особливо стосується введення інфузії в центральні вени і має на меті недопущення виникнення повітряної емболії.

Діти.

Контейнер об’ємом 100 мл призначений лише для дітей з масою тіла більше 33 кг. Контейнер об’ємом 50 мл призначений лише для доношених новонароджених, немовлят, малюків та дітей з масою тіла більше 10 кг і до 33 кг.

Дані щодо безпеки та ефективності використання лікарського засобу недоношеним новонародженим відсутні.

Існує ризик пошкодження печінки (зокрема фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), особливо у людей літнього віку, у маленьких дітей, у пацієнтів із захворюваннями печінки, у випадках хронічного алкоголізму, у пацієнтів із хронічним недоїданням та у пацієнтів, які отримують ферментні індуктори. Передозування може бути летальним у цих випадках.

Симптоми з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блюванням, анорексією, блідістю, болем у животі.

Передозування у кількості 7,5 г і більше парацетамолу при одноразовому введенні у дорослих або 140 мг/кг маси тіла при одноразовому введенні у дітей спричиняє цитоліз печінки, який може призвести до повного і незворотного некрозу, що спричиняє гепатоцелюлярну недостатність, метаболічний ацидоз та енцефалопатію, що може призвести до коми та летального наслідку.

Одночасно спостерігається підвищення рівня трансаміназ печінки (АСТ, АЛТ), лактатдегідрогенази та білірубіну разом зі зниженням рівня протромбіну, який може з'явитися через 12-48 годин після введення. Клінічні симптоми ураження печінки зазвичай проявляються спочатку через 2 дні та досягають максимуму через 4-6 днів.

Лікування:

• негайна госпіталізація;
• якнайшвидше, перед початком лікування, визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові після передозування;
• внутрішньовенне або пероральне використання антидоту N-ацетилцистеїну (НАЦ), по можливості не пізніше ніж через 10 годин після передозування. НАЦ можна використовувати і пізніше, ніж через 10 годин після передозування, однак у цьому разі лікування буде більш тривалим;
• симптоматичне лікування;
• перед початком лікування потрібно провести печінкові проби та повторювати їх кожні 24 години. У більшості випадків рівні печінкових трансаміназ повертаються до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окремих випадках може бути потрібна трансплантація печінки.

Як і у всіх продуктах парацетамолу, побічні реакції лікарського засобу виникають дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невідома (не можна оцінити з огляду на наявні дані).

Вони описані нижче:

*Повідомляли про дуже рідкісні випадки реакції гіперчутливості, починаючи від простих шкірних висипань або кропив’янки до анафілактичного шоку, і вони потребують припинення лікування.

**Досвід постмаркетингового використання парацетамолу одночасно з флуклоксациліном; зазвичай при наявності факторів ризику (див. розділ Особливості використання).

***Повідомлялося про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій, які вимагають припинення лікування.

Опис окремих побічних реакцій

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком

Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком унаслідок піроглутамінового ацидозу спостерігалися при застосуванні парацетамолу у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості використання»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати унаслідок низького рівня глутатіону у цих пацієнтів.

18 місяців. Відкритий розчин зберіганню не підлягає.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Парадін не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

По 50 мл або 100 мл у пакеті; пакет у захисній упаковці з металізованої фольги; по 1 або 12 упаковок у картонній коробці.

За рецептом.

Інфомед Флуідс С.Р.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Бульвар Теодора Палладі, №50, сектор 3, Бухарест, 032266, Румунія.