Парацетамол-Новофарм розчин д/інф. 10 мг/мл по 100 мл у пляш.

діюча речовина: парацетамол;

1 мл розчину містить парацетамолу 10 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію цитрат, оцтова кислота льодяна, вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або блідо-рожево-помаранчевого кольору розчин (сприйняття може змінюватися), вільний від частинок.

Теоретична осмолярність 305 мОсмоль/л; pH 4,5–5,5.

Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Точний механізм знеболювальних та жарознижувальних властивостей парацетамолу ще не встановлений; він може включати центральний та периферичний вплив.

Фармакодинамічні ефекти

Парацетамол починає знеболювати через 5−10 хвилин після початку введення. Піковий аналгетичний ефект досягається через 1 годину, а тривалість цього ефекту зазвичай становить 4−6 годин.

Парацетамол зменшує підвищену температуру протягом 30 хвилин після початку введення, і жарознижувальний ефект триває щонайменше 6 годин.

Фармакокінетика

Дорослі

Абсорбція. Фармакокінетика парацетамолу лінійно залежна від дози аж до введення 2 г як після одноразового використання, так і після багаторазового введення протягом 24 годин.

Біодоступність парацетамолу після внутрішньовенної інфузії у дозах 500 мг та 1 г подібна до біодоступності після інфузії 1 г та 2 г пропацетамолу (містить 500 мг та 1 г парацетамолу відповідно). Максимальна концентрація парацетамолу у плазмі крові (C_max), що спостерігається у кінці 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії 500 мг та 1 г парацетамолу, становить 15 мкг/мл та 30 мкг/мл відповідно.

Розподіл. Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми крові. Після введення 1 г парацетамолу в цереброспінальній рідині спостерігали значну концентрацію парацетамолу (приблизно 1,5 мкг/мл), починаючи з 20-ї хвилини після інфузії.

Метаболізм. Парацетамол значною мірою метаболізується в печінці двома основними шляхами: через кон’югацію глюкуронової кислоти та кон’югацію сульфатної кислоти. Останній шлях швидко насичується при введенні доз, що перевищують терапевтичні. Невелика частка (менше 4 %) метаболізується цитохромом Р450 до реактивного проміжного продукту (N-ацетилбензохіноніміну), який за нормальних умов використання швидко знешкоджується відновленим глутатіоном і виводиться з сечею після кон’югації з цистеїном і меркаптуровою кислотою. Однак при тяжкому передозуванні кількість цього токсичного метаболіту підвищується.

Виведення. Метаболіти парацетамолу виводяться в основному з сечею. 90 % введеної дози виводиться протягом 24 годин, переважно у вигляді кон’югатів глюкуроніду (60–80 %) і сульфату (20–30 %). Менше 5 % виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення з плазми становить 2,7 години, а загальний кліренс — 18 л/год.

Діти

Фармакокінетичні показники парацетамолу у дітей подібні до тих, що спостерігаються у дорослих, за винятком періоду напіввиведення із плазми крові, який трохи коротший (від 1,5 до 2 годин), ніж у дорослих. У новонароджених період напіввиведення з плазми триває довше, ніж у дітей, тобто приблизно 3,5 години. У новонароджених та дітей віком до 10 років значно менше виділяється кон’югатів глюкуроніду та більше сульфатних кон’югатів, ніж у дорослих.

Таблиця 1

Фармакокінетичні значення відповідно до віку

(стандартизований кліренс, CL_std*/F_{перорал.} (л × год^–1 × 70 кг^–1))

*CL_std — оцінка кліренсу для популяції

Особливі категорії пацієнтів

Ниркова недостатність

У разі тяжкого порушення функції нирок (кліренс креатиніну 10–30 мл/хв) виведення парацетамолу трохи уповільнюється, період напіввиведення становить від 2 до 5,3 години.

Швидкість виведення глюкуронідних та сульфатних кон’югатів у 3 рази повільніша у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок, ніж у здорових людей. Тому при застосуванні парацетамолу пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) мінімальний інтервал між кожним введенням повинен бути збільшений до 6 годин (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу у пацієнтів літнього віку не змінюються. Немає потреби коригувати дозування лікарського засобу таким пацієнтам.

Короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційний період, та короткочасне лікування гіпертермічних реакцій, коли внутрішньовенне використання є клінічно обґрунтованим або інші способи використання неприйнятні.

Гіперчутливість до парацетамолу, пропацетамолу гідрохлориду (попередника парацетамолу) або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Тяжка печінкова недостатність.

Пробенецид вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом інгібування його кон’югації з глюкуроновою кислотою. У разі використання парацетамолу одночасно з пробенецидом слід розглянути доцільність зниження дози парацетамолу.

Саліциламід може подовжувати період напіввиведення парацетамолу.

Слід дотримуватись з обережністюсті при сумісному застосуванні лікарського засобу з індукторами ензимів (див. розділ «Передозування»).

Одночасне використання парацетамолу (4000 мг на добу протягом щонайменше 4 днів) з пероральними антикоагулянтами може незначно змінювати міжнародне нормалізоване відношення (МНВ). У цьому разі потрібно контролювати МНВ протягом періоду одночасного використання, а також протягом 1 тижня після припинення лікування парацетамолом.

Слід дотримуватись з обережністюсті при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високим аніонним розривом як наслідок піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості використання»).

Тривале або часте використання лікарського засобу не рекомендовано. Варто використовувати пероральну форму парацетамолу, як тільки такий спосіб використання стане можливим.

Використання лікарського засобу в дозах, що перевищують рекомендовані, спричиняє ризик дуже тяжкого ураження печінки. Клінічні ознаки і симптоми ураження печінки (зокрема фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), як правило, спостерігаються тільки через 2 дні після введення лікарського засобу, причому пік вираженості проє, як правило, через 4–6 днів. Лікування антидотом слід провести якнайшвидше (див. розділ «Передозування»).

Парацетамол потрібно використовувати з обережністю при наявності у пацієнта:

• печінкової недостатності, синдрому Жильбера;
• тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб використання та дози»);
• хронічного алкоголізму;
• хронічного недоїдання (зниження резерву глютатіону в печінці);
• зневоднення;
• дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (що може спричинити гемолітичну анемію).

Повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (HAGMA) як наслідок піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, або у пацієнтів з недостатнім харчуванням чи іншими причинами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), які лікувалися парацетамолом у терапевтичній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу та флуоксациліну. Якщо є підозра на HAGMA як наслідок піроглутамінового ацидозу рекомендовано негайно припинити використання парацетамолу та проводити ретельний моніторинг. Вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі може бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини HAGMA у пацієнтів з множинними факторами ризику.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) / 100 мл натрію, тобто практично вільний від натрію.

Використання у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Великий обсяг даних щодо використання вагітним жінкам свідчить про відсутність будь-яких вад розвитку або фетотоксичності/неонатальної токсичності. Епідеміологічні дослідження неврологічного розвитку дітей, які зазнали впливу парацетамолу в утробі матері, не дали переконливих результатів. За наявності клінічних показань парацетамол дозволяється призначати під час вагітності, проте його потрібно використовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого можливого часу з найменшою можливою частотою.

Грудне годування

Після перорального використання парацетамол проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Про небажані ефекти у новонароджених не повідомляли. Отже, парацетамол можна використовувати жінкам, які годують грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Суттєвий вплив відсутній.

Використовувати внутрішньовенно.

Лікарський засіб у пляшці об’ємом 100 мл призначений лише для дорослих, підлітків та дітей з масою тіла більше 33 кг.

Доза для введення залежить винятково від маси тіла пацієнта. Об’єм, що вводиться, не повинен перевищувати визначену дозу. У разі потрібності потрібний об’єм слід розвести у відповідному розчині для інфузії перед введенням або використовувати шприцевий насос.

Таблиця 2

Дозування залежно від маси тіла пацієнта

* Пацієнти з меншою масою тіла потребують менших об’ємів.

Інтервал між введеннями повинен становити щонайменше 4 години. Інтервал між введеннями для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю повинен становити принаймні 6 годин. Протягом 24 годин можна вводити не більше 4 доз.

** Максимальна добова доза наведена для пацієнтів, які не отримують інші лікарські засоби, що містять парацетамол; в іншому разі добову дозу потрібно належним чином коригувати, враховуючи використання таких лікарських засобів.

Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю

У разі використання парацетамолу пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) рекомендовано зменшити дозу та збільшити мінімальний інтервал між кожним введенням до 6 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, пацієнти, які хронічно недоїдають (низькі запаси печінкового глутатіону), пацієнти з дегідратацією, синдромом Жильбера, з масою тіла менше 50 кг

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г (див. розділ «Особливості використання»).

Розчин парацетамолу використовувати у вигляді 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії.

Лікарський засіб використовувати в нерозведеному вигляді, а у разі потреби — можна розводити розчином хлориду натрію 9 мг/мл (0,9 %) або розчином глюкози 50 мг/мл (5 %), або комбінацією цих розчинів — до 1/10 парацетамолу (одна десята об’єму розчину парацетамолу 10 мг/мл у дев’яти десятих розчинника). У такому разі розведений розчин потрібно використати протягом 1 години після приготування, включно з часом на проведення інфузії. Після приєднання пляшки до інфузійної системи потрібно одразу починати інфузію. Для уникнення мікробіологічного забруднення лікарський засіб потрібно використовувати негайно.

Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання. Залишки невикористаного розчину слід утилізувати.

Перед введенням лікарський засіб потрібно візуально оглянути на відсутність включень та зміни кольору.

При застосуванні будь-яких розчинів для інфузій слід пам’ятати про необхідність моніторингу процедури, особливо в кінці інфузії, незалежно від способу введення. Моніторинг в кінці інфузії використовується, зокрема, при внутрішньовенному введенні, щоб уникнути повітряної емболії.

Діти

Лікарський засіб у пляшці об’ємом 100 мл призначений лише для дітей з масою тіла більше 33 кг.

Симптоми

Існує ризик пошкодження печінки (зокрема фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), особливо у людей літнього віку, у маленьких дітей, у пацієнтів із захворюваннями печінки, хронічним алкоголізмом, при хронічному недоїданні та у пацієнтів, які приймають лікарські засоби, що індукують ензими. Передозування може бути летальним у цих пацієнтів.

Симптоми зазвичай з’являються протягом перших 24 годин і включають: нудоту, блювання, анорексію, блідість та біль у животі. Потрібно негайно вжити заходів у разі передозування парацетамолу, навіть якщо симптоми відсутні.

Передозування при одноразовому введенні 7,5 г і більше парацетамолу у дорослих або при одноразовому введенні 140 мг / кг маси тіла у дітей спричиняє цитоліз печінки, який може призвести до повного і необоротного некрозу і, як наслідок, до гепатоцелюлярної недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, що може призвести до коми з летальним наслідком. Одночасно спостерігається підвищення рівнів трансаміназ печінки (аспартатамінотрансферази [АСТ], аланінамінотрансферази [АЛТ]), лактатдегідрогенази та білірубіну разом зі зниженням рівня протромбіну, яке може з’явитися через 12–48 годин після введення. Клінічні симптоми ураження печінки, як правило, проявляються спочатку через два дні та досягають максимуму через 4–6 днів.

Лікування

Негайна госпіталізація.

Перед початком лікування та якомога швидше після передозування потрібно взяти зразок крові для визначення рівня парацетамолу у плазмі крові.

Лікування включає введення антидоту N-ацетилцистеїну (NAC) внутрішньовенним або пероральним шляхом, якщо можливо — до настання 10-ї години після передозування. Однак NAC може забезпечити деякий ступінь захисту навіть через 10 годин, але в цих випадках потрібне тривале використання NAC.

Симптоматичне лікування.

Аналізи функціонування печінки потрібно зробити на початку лікування і повторювати кожні 24 години. Здебільшого рівень печінкових трансаміназ повертається до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окремих випадках може бути потрібна трансплантація печінки.

Нижче в таблиці 3 наведені побічні реакції, які виникали при застосуванні парацетамолу. Частота визначається таким чином: рідко — від ³ 1/10000 до < 1/1000, дуже рідко — < 1/10000, частота невідома — неможливо оцінити за наявними даними.

Таблиця 3

⁽¹⁾ Повідомлялося про дуже рідкісні випадки реакцій гіперчутливості — від простих шкірних висипів або кропив’янки до анафілактичного шоку, які потребують припинення лікування.

⁽²⁾ Поодинокі випадки.

⁽³⁾ Повідомлялися про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій, які потребували припинення лікування.

⁽⁴⁾ У післяреєстраційний період, при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном; зазвичай, за наявності факторів ризику.

Опис окремих побічних реакцій

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком

Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком як наслідок піроглутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливості використання»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати як наслідок низького рівня глутатіону у цих пацієнтів.

Під час клінічних випробувань часто повідомлялося про небажані реакції у місці ін’єкції (болі та відчуття печіння).

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Лікарський засіб не рекомендовано змішувати з іншими розчинами, окрім тих, що вказані у розділі «Спосіб використання та дози».

За рецептом.

По 100 мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 11700, Житомирська обл., Звягельський р-н, місто Звягель, вул. Житомирська, будинок 38.