Еплеренон Стада таблетки, в/плів. обол. по 50 мг №30 (10х3)

діюча речовина: eplerenone;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі 25 мг або 50 мг еплеренону;

додаткові компоненти: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; гіпромелоза; тальк; магнію стеарат; суміш для покриття Opadry II White OY-L-28900 (лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відтиском «CG3» (для дозування 25 мг) або «CG4» (для дозування 50 мг) з одного боку.

Калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону. Еплеренон. Код АТХ C03D A04.

Фармакодинаміка.

Еплеренон має відносну селективність у зв’язуванні з рекомбінантними рецепторами людини до мінералокортикоїдів порівняно з його взаємодією з рекомбінантними рецепторами людини до глюкокортикоїдів, прогестерону та андрогенів. Еплеренон перешкоджає зв’язуванню рецепторів з альдостероном – важливим гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), що бере участь у регулюванні артеріального тиску та задіяна у патофізіологічних механізмах розвитку серцево-судинних захворювань.

Було встановлено, що еплеренон призводить до стійкого підвищення рівня реніну у плазмі крові та рівня альдостерону у сироватці крові, що збігається з пригніченням негативного зворотного впливу альдостерону на секрецію реніну. Підвищення активності реніну у плазмі та рівнів альдостерону у крові, що виникає у результаті, не призводить до пригнічення дії еплеренону.

Фармакокінетика.

Поглинання та розподілення.

Абсолютна біодоступність еплеренону невідома. Максимальна концентрація лікарський засібу у плазмі крові досягається приблизно через 2 години. Максимальна концентрація у плазмі (C_max) та площа під фармакокінетичною кривою (AUC) змінюються пропорційно дозі у діапазоні 10-100 мг та менш ніж дозопропорційно при застосуванні доз понад 100 мг. Рівноважний стан настає протягом 2 днів від початку терапія. Їжа не впливає на абсорбцію лікарський засібу.

Еплеренон зв’язується з білками плазми крові приблизно на 50 % та головним чином зв’язується з альфа-1-кислими глікопротеїнами. Уявний об’єм розподілу еплеренону у рівноважному стані розцінюють як такий, що дорівнює 50 ± 7 л. Еплеренон не схильний до зв’язування з еритроцитами.

Метаболізм та виведення.

Метаболізм еплеренону переважно здійснюється за рахунок ферменту CYP3A4. У плазмі крові людини не виявлено жодних активних метаболітів еплеренону.

Менш ніж 5 % дози еплеренону виводиться з сечею і калом у вигляді незміненого лікарський засібу. Після перорального прийому разової дози радіоактивно міченого лікарський засібу приблизно 32 % дози було виведено з організму з калом, та приблизно 67 % - з сечею. Період напіввиведення еплеренону становить близько 3‑5 годин. Уявний кліренс з плазми крові дорівнює приблизно 10 л/год.

Використання особливим групам хворих.

Вік, стать та раса. Встановлено що у хворих літнього віку у рівноважному стані спостерігали підвищення рівнів C_max (22 %) та AUC (45 %) порівняно з молодшими пацієнтами (18-45 років). У хворих негроїдної раси у рівноважному стані C_max була нижча на 19 %, а AUC – на 26 % (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Ниркова недостатність. Фармакокінетику еплеренону оцінювали у хворих з різними ступенями розлади ниркової функції та у хворих, які знаходились на гемодіалізі. У хворих із тяжкою формою ниркової недостатності AUC та C_max у рівноважному стані були підвищені на 38 % та 24 % відповідно порівняно з контрольною групою. У хворих, які знаходились на гемодіалізі, ці показники були знижені на 26 % та 3 % відповідно порівняно з контрольною групою хворих. Кореляції між кліренсом еплеренону з плазми крові та кліренсом креатиніну виявлено не було. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості використання»).

Печінкова недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг досліджували у хворих із помірними ураженнями печінки (клас В за класифікацією Чайлда-П’ю) та порівнювали результати з результатами, отриманими у хворих без розлади функції печінки. C_max та AUC еплеренону у рівноважному стані були підвищені на 3,6 % та 42 % відповідно (див. розділ «Спосіб використання та дози»). Оскільки досліджень використання еплеренону для терапія хворих із тяжкими розладими функцій печінки не проводили, призначення еплеренону таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Коли не застосовують»).

Серцева недостатність. У хворих із серцевою недостатністю (класи II-IV за класифікацією NYHA) проводили дослідження фармакокінетики еплеренону, що застосовували в дозі 50 мг. Значення C_max та AUC у рівноважному стані у хворих із серцевою недостатністю були на 38 % та 30 % відповідно вищими, ніж у здорових хворих відповідного віку, маси тіла та статі. Кліренс еплеренону у хворих із серцевою недостатністю не відрізняється від кліренсу цього лікарський засібу у здорових добровольців літнього віку.

Доповнення до стандартного терапія із використанням бета-блокаторів з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями, у стабільних хворих із дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) та клінічними ознаками серцевої недостатності після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.

Доповнення до стандартної оптимальної терапії з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов’язаної із серцево-судинними захворюваннями, у дорослих хворих із серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA та дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 30 %).

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».
• Пацієнтам з рівнем калію в сироватці крові > 5 ммоль/л на момент початку терапія.
• Пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м²).
• Пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлда –П’ю).
• Пацієнтам, які застосовують калійзберігаючі діуретики або потужні інгібітори CYP 3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Одночасне використання еплеренону у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину.

Фармакодинамічні взаємодії.

Калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби та калійвмісні добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби та калійвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Коли не застосовують»). Під впливом калійзберігаючих сечогінних лікарський засібів також може посилюватись дія гіпотензивних лікарський засібів та інших сечогінних засобів.

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину. При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися. Рекомендується здійснювати ретельний контроль за рівнем калію у сироватці крові та показниками функції нирок, особливо у хворих із ризиком розлади ниркових функцій, наприклад, у хворих літнього віку. Еплеренон не слід використовувати одночасно у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

Літій. Досліджень взаємодії еплеренону з літієм не проводили. Разом з тим у хворих, які отримували літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними лікарський засібами, були описані випадки токсичної дії літію (див. розділ «Особливості використання»). Слід уникати одночасного використання еплеренону та лікарський засібів літію. Якщо немає можливості уникнути використання цієї комбінації, потрібно контролювати рівень літію у плазмі крові (див. розділ «Особливості використання»).

Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин та такролімус можуть спричинити розлади функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного використання еплеренону та циклоспорину або такролімусу. За умови потрібності призначення циклоспорину та такролімусу у період терапія еплереноном рекомендується уважно контролювати рівень калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Нестероїдні протизапальні лікарський засіби (НПЗП). За рахунок безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію терапія НПЗП може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у хворих, які входять у групу високого ризику (літній вік та/або зневоднення). Пацієнтам, які отримують еплеренон та НПЗП, до початку терапія слід забезпечити адекватний водний режим та контролювати у них функцію нирок.

Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію у сироватці крові та показники функції нирок, особливо у хворих літнього віку та хворих із розладим функцій нирок.

Альфа-1-блокатори (наприклад, празозин, альфузозин). При комбінуванні альфа-1-блокаторів та еплеренону існує ймовірність посилення гіпотензивної дії та/або виникнення ортостатичної гіпотензії. Протягом одночасного використання альфа-1-блокаторів слід контролювати клінічний стан хворих щодо ортостатичної гіпотензії.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне призначення цих лікарських лікарський засібів та еплеренону потенційно може підсилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик ортостатичної гіпотензії.

Глюкокортикоїди, тетракозактид. При одночасному призначенні цих медикаментів та еплеренону існує ймовірність послаблення гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro свідчать, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.

Дигоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереноном зростає на 16 % (90 % ДІ: 4-30 %). Слід обережно призначати дигоксин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій з варфарином описано не було. Слід обережно призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Субстрати CYP3A4. Результати фармакокінетичних досліджень зі зразками-субстратами CYP3A4 (тобто мідазоламом та цизапридом) не виявили ознак виражених фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні цих лікарський засібів та еплеренону.

Інгібітори CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4. При одночасному застосуванні еплеренону та лікарський засібів, що пригнічують активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінетичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшилась на 441 % (див. розділ «Коли не застосовують»). Протипоказане одночасне використання еплеренону та потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазодону) (див. розділ «Коли не застосовують»).

Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4. Використання одночасно з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом призводило до виражених фармакокінетичних взаємодій з підвищенням рівнів AUC на 98-187 %. Відповідно, при одночасному призначенні еплеренону та слабких або помірних інгібіторів CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Індуктори CYP3A4. Одночасне використання еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 %. Використання більш потужних індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин) може призводити до більш вираженого зниження AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендується використовувати одночасно з цим лікарський засібом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій) (див. розділ «Особливості використання»).

Антациди. Виходячи з результатів клінічного фармакокінетичного дослідження, при одночасному застосуванні еплеренону та антацидних лікарський засібів не очікується виражених взаємодій.

Гіперкаліємія. У період терапія еплереноном, відповідно до його механізму дії, можливий розвиток гіперкаліємії. У всіх хворих на початку терапія та у період зміни дози лікарський засібу слід контролювати рівні калію у сироватці крові. У подальшому рекомендується проводити періодичний контроль, особливо у хворих, які входять до групи ризику виникнення гіперкаліємії (таких як пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб використання та дози») та діабетом). Після початку терапія еплереноном не рекомендується використовувати калійвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Було продемонстровано, що зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію у сироватці крові. У ході одного дослідження було продемонстровано, що додаткове призначення гідрохлоротіазиду у період терапія еплереноном компенсувало підвищення концентрації калію у сироватці крові.

При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися.

Еплеренон не слід використовувати одночасно у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Коли не застосовують» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Розлади функції нирок. У хворих із розладими функції нирок (у тому числі з діабетичною мікроальбумінурією) слід регулярно контролювати рівень калію. Зниження функції нирок супроводжується підвищенням ризику гіперкаліємії. Відповідно, терапія таких хворих слід проводити обережно. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Розлади функції печінки. У хворих із легкими та помірними розладими функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлда-П’ю) підвищення рівня калію сироватки крові понад 5,5 ммоль/л не відбувалося. Такі пацієнти потребують контролю рівнів електролітів. Використання еплеренону для терапія хворих із тяжкими розладими функцій нирок не вивчали, тому еплеренон протипоказаний до використання таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб використання та дози» та «Коли не застосовують»).

Індуктори CYP3A4. Одночасне призначення еплеренону та потужних індукторів CYP3A4 не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій, циклоспорин, такролімус не слід призначати у період терапія еплереноном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лактоза. До складу лікарський засібу входить лактоза, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими розладами (непереносимістю галактози, вродженою недостатністю лактази Лаппа або синдромом розлади всмоктування глюкози та галактози).

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Адекватних даних щодо використання еплеренону вагітним жінкам немає. Відомості, отримані у ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній або опосередкований несприятливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона та плода, пологи та післяродовий розвиток. Призначати еплеренон вагітним жінкам слід обережно.

Годування груддю. Невідомо, чи еплеренон проникає у грудне молоко людини після перорального використання. Водночас дані досліджень свідчать про наявність еплеренону та/або його метаболітів у молоці тварин та про нормальний розвиток дитинчат, що зазнали впливу еплеренону у такий спосіб. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному годуванні, не досліджений, слід прийняти клінічне рішення щодо припинення лактації або припинення використання лікарський засібу залежно від важливості лікарський засібу для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу еплеренону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Еплеренон не спричиняє сонливості або розлади когнітивних функцій, але у період керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами слід брати до уваги ймовірність розвитку запаморочення внаслідок терапія лікарський засібом.

Лікарський засіб існує у дозах 25 мг та 50 мг. Максимальна добова доза лікарський засібу становить 50 мг.

Еплеренон можна вживати як з їжею, так і незалежно від прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда. Рекомендована підтримуюча доза еплеренону становить 50 мг 1 раз на добу. Терапія слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію у сироватці крові (див. таблицю нижче). Терапія еплереноном зазвичай потрібно розпочинати через 3-14 діб після гострого інфаркту міокарда.

Пацієнти з серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA.

Терапія хворих із хронічною серцевою недостатністю II класу за класифікацією NYHA слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію у сироватці крові (див. таблицю нижче та розділ «Особливості використання»).

Пацієнтам, у яких рівень калію у сироватці крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати терапія еплереноном (див. розділ «Коли не застосовують»).

Рівень калію у сироватці крові слід визначати до початку терапія еплереноном, у період першого тижня терапія та через місяць після початку терапія або корекції дози. За умови потрібності слід періодично визначати рівень калію у сироватці крові пізніше протягом терапія.

Після початку терапія дозу лікарський засібу слід коригувати з урахуванням концентрації калію у сироватці крові, як вказано у таблиці нижче.

Корекція дози після початку терапія.

Після тимчасової відміни еплеренону через підвищення рівня калію до ³ 6 ммоль/л відновлення терапія ймовірне у дозі 25 мг 1 раз на 2 дні після зниження концентрації калію нижче рівня 5 ммоль/л.

Пацієнти літнього віку.

Для хворих літнього віку немає потреби у корекції початкової дози лікарський засібу. У зв’язку з віковим зниженням інтенсивності функції нирок ризик розвитку гіперкаліємії у хворих літнього віку підвищується. Ризик може додатково збільшуватись за умови наявності супутнього захворювання, що супроводжується підвищенням системної експозиції лікарський засібу, зокрема розлади функцій печінки легкого та помірного ступеня. Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Розлади функції нирок.

Пацієнти із легким розладим функції нирок не потребують корекції початкової дози. Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості використання») та коригувати дозу лікарський засібу відповідно до таблиці вище.

Пацієнтам з розладими функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мг/мл) слід розпочинати терапія з дози 25 мг 1 раз на 2 дні та коригувати дозу лікарський засібу залежно від концентрації калію (див. таблицю вище). Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Досвід використання лікарський засібу пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв та серцевою недостатністю після інфаркту міокарда відсутній. Для терапія таких хворих еплеренон слід використовувати обережно.

Використання доз, що перевищують 25 мг на добу, пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв, не досліджували.

Еплеренон протипоказаний пацієнтам із тяжкими ураженнями нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Коли не застосовують»). Еплеренон не видаляється з організму за допомогою діалізу.

Розлади функцій печінки.

Пацієнти із легким або помірним розладим функції печінки не потребують корекції початкової дози, проте внаслідок підвищення рівня системної експозиції еплеренону цій категорії хворих та особливо пацієнтам літнього віку рекомендується проводити частий та регулярний контроль концентрації калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Комбіноване використання.

За умови одночасного використання зі слабкими або помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, аміодароном, дилтіаземом та верапамілом) можна розпочинати терапія еплереноном з початкової дози 25 мг 1 раз на добу. Доза лікарський засібу не повинна перевищувати 25 мг 1 раз на добу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Безпека та ефективність використання еплеренону для терапія дітей не встановлена, тому використання лікарський засібу цій віковій групі хворих не рекомендоване.

Повідомлень про небажані реакції, пов’язані з передозуванням еплеренону у людини, отримано не було. Очікується, що найбільш імовірними проявами передозування лікарський засібу у людини будуть артеріальна гіпотензія або гіперкаліємія. Еплеренон неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу. Було продемонстровано, що еплеренон ефективно зв’язується з активованим вугіллям. За умови розвитку артеріальної гіпотензії слід розпочинати підтримуюче терапія. При розвитку гіперкаліємії слід починати терапія згідно зі стандартами.

Нижче наведені небажані реакції, які, можливо, пов’язані із використанням еплеренону

Інфекції та інвазії: інфекція, пієлонефрит, фарингіт.

З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоз.

З боку метаболізму та травлення: гіперкаліємія (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»), гіпонатріємія, зневоднення, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.

З боку психіки: безсоння.

З боку нервової системи: запаморочення, непритомність, головний біль, гіпестезія.

З боку серця: інфаркт міокарда, лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь, тахікардія.

З боку судинної системи: гіпотонія, тромбоз артерій кінцівок, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, запор, блювання, здуття живота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, свербіж, гіпергідроз, ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин: м’язові спазми, біль у кістково-м’язовій системі, біль у спині.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: розлади функції нирок (див. розділи «Особливості використання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холецистит.

З боку резасібивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Загальні розлади: астенія, нездужання.

Лабораторні дослідження: підвищення сечовини крові, підвищення рівня креатиніну, зниження кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози крові.

3 роки.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістерах, по 3 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

СТАДА Арцнайміттель АГ, Німеччина (випуск серій).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Стадаштрассе 2-18, 61118 Бад Фільбель, Німеччина.