Еспіро таблетки, в/плів. обол. по 25 мг №90 (10х9)

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, має у складі 25 або 50 мг еплеренону;

додаткові компоненти: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза 15сР, натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка: барвник Opadry II жовтий 33G32578 [гіпромелоза 6 cP (E 464), титану діоксид (E 171), лактози моногідрат, макрогол 3350, триацетин, заліза оксид жовтий (Е 172)].

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

25 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, круглі, двоопуклі;

50 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з розподільною рискою з одного боку.

Калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону.

Код АТХ C03D A04.

Фармакодинаміка

Механізм дії. Еплеренон має відносну селективність у зв’язуванні з рекомбінантними рецепторами людини до мінералокортикоїдів порівняно з глюкокортикоїдами, прогестероном та андрогенами. Еплеренон перешкоджає зв’язуванню рецепторів з альдостероном — важливим гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що бере участь у регулюванні артеріального тиску та задіяна у патофізіологічних механізмах розвитку серцево-судинних захворювань.

Фармакодинамічні ефекти. Еплеренон спричиняє стійке підвищення рівня реніну в плазмі крові та рівня альдостерону в сироватці крові, що збігається з пригніченням шляху негативного оборотного впливу альдостерону на секрецію реніну. При цьому підвищення активності реніну в плазмі крові та рівнів альдостерону у крові не призводить до пригнічення дії еплеренону.

У ході досліджень діапазону доз при хронічній серцевій недостатності (класи ІІ–IV за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації — NYHA) додавання еплеренону до стандартної схеми терапія спричиняло очікуване дозозалежне підвищення рівнів альдостерону. Подібним чином у ході кардіологічно-нефрологічного піддослідження EPHESUS (дослідження ефективності та летальності при застосуванні еплеренону у хворих із гострим інфарктом міокарда, ускладненим дисфункцією лівого шлуночка та серцевою недостатністю) терапія еплереноном приводило до значного підвищення рівнів альдостерону. Отримані результати підтверджують блокування рецепторів до мінералокортикоїдів у цій популяції.

Дію еплеренону вивчали у ході дослідження EPHESUS. Це було подвійно сліпе плацебоконтрольоване дослідження тривалістю 3 роки, в якому брало участь 6632 суб’єкти з гострим інфарктом міокарда, дисфункцією лівого шлуночка (оцінювалося за фракцією викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) та клінічними ознаками серцевої недостатності. Через 3–14 днів після гострого інфаркту міокарда (медіана становила 7 днів) суб’єкти додатково до стандартного терапія отримували еплеренон або плацебо у початковій дозі 25 мг 1 раз на добу. Далі дозу поступово (впродовж 4 тижнів) підвищували до досягнення цільової дози 50 мг 1 раз на добу за умови, що рівень калію в сироватці крові був нижчим за 5 ммоль/л. Протягом дослідження суб’єкти отримували стандартне терапія, що включало ацетилсаліцилову кислоту (92 %), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) (90 %), β-блокатори (83 %), нітрати (72 %), петльові діуретики (66 %) або інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (60 %).

Первинними кінцевими точками у дослідженні EPHESUS були загальна летальність та комбінована кінцева точка (летальний наслідок або госпіталізація внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи). 14,4 % суб’єктів із групи еплеренону та 16,7 % суб’єктів із групи плацебо померли (з будь-яких причин), а 26,7 % суб’єктів із групи еплеренону та 30 % суб’єктів із групи плацебо досягли відповідності критеріям комбінованої кінцевої точки (летальний наслідок або госпіталізація внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи). Таким чином, у ході дослідження EPHESUS еплеренон знижував ризик летального наслідку з будь-яких причин на 15 % (відносний ризик (ВР) 0,85; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,75–0,96; p = 0,008) порівняно з плацебо переважно за рахунок зниження летальності внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи. Ризик летального наслідку або госпіталізації внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еплеренону був знижений на 13 % (ВР 0,87; 95 % ДІ 0,79–0,95, р = 0,002). Абсолютне зниження ризику становило 2,3 % для такої кінцевої точки, як загальна летальність, та 3,3 % — для такої кінцевої точки, як летальний наслідок або госпіталізація внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи. Клінічна ефективність еплеренону, в першу чергу, була продемонстрована при призначенні терапія пацієнтам віком до 75 років. Користь від терапія суб’єктів віком від 75 років вивчена недостатньо. Поліпшення або стабілізацію показників функціональної класифікації за NYHA спостерігали у статистично значущо більшої частки суб’єктів, яким застосовували еплеренон, порівняно з пацієнтами з групи плацебо. Частота розвитку гіперкаліємії становила 3,4 % у групі еплеренону та 2 % у групі плацебо (p < 0,001). Частота розвитку гіпокаліємії становила 0,5 % у групі еплеренону та 1,5 % у групі плацебо (p < 0,001).

У ході обстеження 147 здорових добровольців з метою виявлення змін на ЕКГ впродовж фармакокінетичних досліджень не було виявлено стійкого впливу еплеренону на частоту серцевих скорочень, тривалість комплексу QRS або інтервалів PR та QT.

У ході дослідження EMPHASIS-HF (дослідження частоти госпіталізації та летальності при застосуванні еплеренону пацієнтам із серцевою недостатністю та симптомами легкого ступеня) вивчали ефективність впливу еплеренону, доданого до стандартного терапія, на клінічні результати суб’єктів із систолічною серцевою недостатністю та симптомами легкого ступеня (функціональний клас II за класифікацією NYHA).

У дослідженні брали участь суб’єкти віком від 55 років, у яких фракція викиду лівого шлуночка становила ≤ 30 % або ≤ 35 % за умови QRS більш ніж 130 мілісекунд та які за 6 місяців, що передували дослідженню, були госпіталізовані внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи або у яких рівень натрійуретичного пептиду типу В у плазмі крові становив щонайменше 250 пг/мл або рівень N-термінального попередника натрійуретичного пептиду типу В у плазмі крові становив щонайменше 500 пг/мл у чоловіків (750 пг/мл у жінок). Початкова доза еплеренону становила 25 мг 1 раз на добу. Через 4 тижні дозу підвищували до 50 мг 1 раз на добу за умови, що рівень калію в сироватці крові не досягав 5 ммоль/л. Або ж, якщо розрахункова швидкість клубочкової фільтрації дорівнювала 30–49 мл / хв / 1,73 м², початкова доза еплеренону становила 25 мг 1 раз на 2 дні та надалі підвищувалася до 25 мг 1 раз на добу.

Загалом рандомізацію (у подвійно сліпому режимі) пройшло 2737 суб’єктів, яким було призначено еплеренон або плацебо на тлі базового терапія сечогінними лікарський засібами (85 %), інгібіторами АПФ (78 %), блокаторами ангіотензинових рецепторів ІІ типу (19 %), β‑блокаторами (87 %), антитромботичними лікарський засібами (88 %), засобами для зниження рівня ліпідів (63 %) та глікозидами наперстянки (27 %). Середній рівень фракції викиду лівого шлуночка становив ~26 %, а середня тривалість комплексу QRS дорівнювала ~122 мс. Більшість суб’єктів (83,4 %) у попередні 6 місяців до рандомізації були госпіталізовані внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи, причому приблизно половина з цих суб’єктів — унаслідок серцевої недостатності. Приблизно 20 % суб’єктів мали встановлені імплантовані дефібрилятори чи перебували на серцевій ресинхронізуючій терапії.

Первинна кінцева точка (летальний наслідок у результаті серцево-судинних порушень або госпіталізація у зв’язку із серцевою недостатністю) спостерігалася у 249 суб’єктів (18,3 %) з групи еплеренону та у 356 суб’єктів (25,9 %) з групи плацебо (ВР 0,63; 95 % ДІ 0,54–0,74, р < 0,001). Вплив еплеренону на результати за первинною кінцевою точкою спостерігався стабільно у всіх попередньо визначених підгрупах.

Вторинна кінцева точка (загальна летальність) спостерігалася у 171 пацієнта (12,5 %) з групи еплеренону та у 213 суб’єктів (15,5 %) з групи плацебо (ВР 0,76; 95 % ДІ 0,62–0,93, р = 0,008). Летальний наслідок у результаті порушень з боку серцево-судинної системи був зафіксований у 147 суб’єктів (10,8 %) з групи еплеренону та у 185 суб’єктів (13,5 %) з групи плацебо (ВР 0,76; 95 % ДІ 0,61–0,93, р = 0,01).

Протягом дослідження гіперкаліємія (рівень калію в сироватці крові > 5,5 ммоль/л) виникала у 158 суб’єктів (11,8 %) з групи еплеренону та у 96 суб’єктів (7,2 %) з групи плацебо (p < 0,001). Гіпокаліємія (рівень калію в сироватці крові < 4 ммоль/л) у групі еплеренону виникала зі статистично достовірно нижчою частотою, ніж у групі плацебо (38,9 % у групі еплеренону та 48,4 % у групі плацебо, p < 0,0001).

Діти. Використання еплеренону дітям із серцевою недостатністю не досліджували.

У 10-тижневому дослідженні за участю дітей із гіпертензією (віком 4–16 років, n = 304) використання еплеренону в дозах 25–100 мг на добу, що спричиняло експозицію, подібну до такої у дорослих, не продемонструвало ефективного зниження артеріального тиску. У цьому дослідженні та у дослідженні щодо безпеки тривалістю 1 рік за участю 149 дітей віком 5–17 років профіль безпеки був подібний до такого, що спостерігався у дорослих. Використання еплеренону дітям віком до 4 років із гіпертензією не вивчали, оскільки дослідження за участю дітей старшого віку продемонструвало відсутність ефективності (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Досліджень будь-якого (довготривалого) впливу на гормональний статус дітей не проводили.

Фармакокінетика

Абсорбція. Абсолютна біодоступність еплеренону після використання дози 100 мг перорально становить 69 %.

Максимальна концентрація лікарський засібу в плазмі крові досягається приблизно через 1,5–2 години. Максимальна концентрація в плазмі крові (C_max) та площа під фармакокінетичною кривою (AUC) змінюються пропорційно дозі у діапазоні 10–100 мг та менш ніж дозопропорційно при застосуванні доз понад 100 мг. Рівноважний стан настає протягом 2 днів від початку терапія. Їжа не впливає на абсорбцію лікарський засібу.

Розподіл. Еплеренон зв’язується з білками плазми приблизно на 50 % та головним чином зв’язується з α-1-кислими глікопротеїнами. Уявний об’єм розподілу еплеренону у рівноважному стані дорівнює 42–90 л. Еплеренон не зв’язується з еритроцитами.

Біотрансформація. Метаболізм еплеренону переважно здійснюється за рахунок ферменту CYP3A4. В плазмі крові людини не виявлено жодних активних метаболітів еплеренону.

Виведення. Менш ніж 5 % дози еплеренону виводиться з сечею і калом у вигляді незміненого лікарський засібу. Після перорального прийому разової дози радіоактивно міченого лікарський засібу приблизно 32 % дози було виведено з організму з калом та приблизно 67 % було виділено з сечею. Період напіввиведення еплеренону становить близько 3–6 годин. Уявний плазмовий кліренс дорівнює приблизно 10 л/год.

Використання у специфічних популяціях

Вік, стать та раса. Дослідження фармакокінетики еплеренону при застосуванні у дозі 100 мг 1 раз на добу проводили за участю таких категорій суб’єктів, як пацієнти літнього віку (від 65 років), пацієнти чоловічої статі, пацієнти жіночої статі, пацієнти негроїдної раси. Значних відмінностей у фармакокінетиці еплеренону у хворих залежно від статі не було. У суб’єктів літнього віку у рівноважному стані спостерігали підвищення рівнів C_max (22 %) та AUC (45 %) порівняно з молодшими пацієнтами (18–45 років). У суб’єктів негроїдної раси у рівноважному стані C_max була нижча на 19 %, а AUC — на 26 % нижча (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Діти. За допомогою популяційної фармакокінетичної моделі для концентрацій еплеренону відповідно до 2 досліджень з участю 51 пацієнта віком 4–16 років було встановлено, що маса тіла пацієнта має статистично значущий вплив на об’єм розподілу еплеренону, але не на його виведення. Передбачається, що об’єм розподілу еплеренону та пікова концентрація у дітей з більшою масою тіла будуть подібні до таких, що спостерігаються у дорослих з подібною масою тіла. У хворих з масою тіла 45 кг об’єм розподілу є приблизно на 40 % нижчим, і передбачається, що пікова концентрація буде вищою, ніж така, що зазвичай спостерігається у дорослих. Дітям застосовували початкову дозу еплеренону 25 мг 1 раз на добу; після 2 тижнів дозу було збільшено до 25 мг 2 рази на добу, а в разі клінічної потрібності — до 50 мг 2 рази на добу. При застосуванні таких доз найвищі концентрації еплеренону у дітей не були значно вищі порівняно з такими, що спостерігалися у дорослих при застосуванні початкової дози 50 мг 1 раз на добу.

Ниркова недостатність. Фармакокінетику еплеренону оцінювали у хворих із різними ступенями розлади ниркової функції та у хворих, які знаходилися на гемодіалізі. У хворих із тяжкою формою ниркової недостатності AUC та C_max у рівноважному стані були підвищені на 38 % та 24 % відповідно порівняно з контрольною групою. У хворих, які знаходилися на гемодіалізі, ці показники були знижені на 26 % та 3 % відповідно порівняно з контрольною групою хворих. Кореляції між кліренсом еплеренону з плазми крові та кліренсом креатиніну виявлено не було. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості використання»).

Печінкова недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг досліджували у хворих з помірними ураженнями печінки (клас В за класифікацією Чайлда — П’ю) та порівнювали результати з результатами, отриманими у хворих без розлади функції печінки. C_max та AUC еплеренону у рівноважному стані були підвищені на 3,6 % та 42 % відповідно (див. розділ «Спосіб використання та дози»). Оскільки досліджень використання еплеренону для терапія хворих із тяжкими розладими функцій печінки не проводили, призначення еплеренону таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Коли не застосовують»).

Серцева недостатність. У хворих із серцевою недостатністю (класи II–IV за класифікацією NYHA) проводили дослідження фармакокінетики еплеренону, що застосовувався у дозі 50 мг. Значення C_max та AUC у рівноважному стані у хворих із серцевою недостатністю були на 38 % та 30 % відповідно вищими, ніж у здорових добровольців відповідного віку, статі та з відповідною масою тіла. Популяційний аналіз фармакокінетики еплеренону, проведений у підгрупі хворих з дослідження EPHESUS, свідчить, що кліренс еплеренону у хворих з серцевою недостатністю не відрізняється від кліренсу цього лікарський засібу у здорових добровольців літнього віку.

• Доповнення до стандартного терапія із використанням β-блокаторів з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями, у стабільних хворих з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) та клінічними ознаками серцевої недостатності після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.
• Доповнення до стандартної оптимальної терапії з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов’язаної із серцево-судинними захворюваннями, у дорослих хворих із серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA та дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 30 %) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених в розділі «Склад».
• Рівень калію в сироватці крові > 5 ммоль/л на момент початку терапія.
• Ниркова недостатність тяжкого ступеня (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл / хв / 1,73 м²).
• Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлда — П’ю).
• Одночасне використання калійзберігаючих діуретиків або потужних інгібіторів CYP 3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Одночасне використання еплеренону у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії

Калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби та калієвмісні добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби та калієвмісні добавки, через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Коли не застосовують»). Під впливом калійзберігаючих сечогінних лікарський засібів також може посилюватися дія гіпотензивних лікарський засібів та інших сечогінних засобів.

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину. При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися. Рекомендується уважно контролювати рівень калію в сироватці крові та показники функції нирок, особливо у хворих із ризиком розлади ниркових функцій, наприклад у хворих літнього віку. Еплеренон не слід використовувати одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Коли не застосовують» і «Особливості використання»).

Літій. Досліджень взаємодії еплеренону з літієм не проводили. Разом із тим у хворих, які отримували літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними лікарський засібами, було описано випадки токсичної дії літію (див. розділ «Особливості використання»). Слід уникати одночасного використання еплеренону та лікарський засібів літію. Якщо немає можливості уникнути використання цієї комбінації, потрібно контролювати рівень літію в плазмі крові (див. розділ «Особливості використання»).

Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин та такролімус можуть спричинити розлади функції нирок і підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного використання еплеренону та циклоспорину або такролімусу. За умови потрібності призначення циклоспорину та такролімусу в ході терапія еплереноном рекомендується уважно контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Нестероїдні протизапальні лікарський засіби. Гостра ниркова недостатність може виникати у хворих групи ризику (осіб літнього віку, осіб зі зневодненням, тих, хто приймає діуретики, осіб із розладим функції нирок) через зниження клубочкової фільтрації (пригнічення судинорозширювальних простагландинів нестероїдними протизапальними лікарський засібами). Цей вплив, як правило, оборотний. Крім того, ймовірне зниження антигіпертензивного ефекту. Слід провести гідратацію пацієнта та контролювати функцію нирок на початку терапія і регулярно у період комбінованої терапії (див. розділи «Спосіб використання та дози» й «Особливості використання»).

Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію в сироватці крові та показники функції нирок, особливо у хворих літнього віку і хворих із розладим функцій нирок.

α₁-блокатори (наприклад празозин, альфузозин). При комбінуванні α₁-блокаторів і еплеренону існує ймовірність підсилення гіпотензивної дії та/або розвитку ортостатичної гіпотензії. У ході одночасного використання α₁-блокаторів слід контролювати клінічний стан хворих щодо ортостатичної гіпотензії.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне використання цих медикаментів з еплереноном може підсилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Глюкокортикоїди, тетракозактид. При одночасному призначенні цих медикаментів з еплереноном існує ймовірність послаблення гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.

Фармакокінетичні взаємодії

Дослідження in vitro свідчать, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором Р‑глікопротеїну.

Дигоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереноном зростає на 16 % (90 % ДІ 4–30 %). Слід обережно призначати дигоксин в дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій з варфарином описано не було. Слід обережно призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Субстрати CYP3A4. Результати фармакокінетичних досліджень зі зразками-субстратами CYP3A4 (тобто мідазоламом та цизапридом) не виявили ознак виражених фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні цих засобів з еплереноном.

Інгібітори CYP3A4.

• Потужні інгібітори CYP3A4. При одночасному застосуванні еплеренону та засобів, що пригнічують активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінетичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшувалася на 441 % (див. розділ «Коли не застосовують»). Одночасне використання еплеренону й потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазодону) протипоказане (див. розділ «Коли не застосовують»).
• Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4. Використання одночасно з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом або флуконазолом призводило до виражених фармакокінетичних взаємодій із підвищенням рівнів AUC на 98–187 %. Тому при одночасному застосуванні еплеренону і слабких або помірних інгібіторів CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг на добу (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Індуктори CYP3A4. Одночасне використання еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 %. Використання потужніших індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин) може призводити до більш вираженого зниження AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендується використовувати одночасно з цим лікарський засібом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій) (див. розділ «Особливості використання»).

Антациди. З огляду на результати клінічного фармакокінетичного дослідження при одночасному застосуванні еплеренону та антацидних лікарський засібів не очікується виражених взаємодій.

Особливості використання

Гіперкаліємія. У ході терапія еплереноном з огляду на механізм його дії можливий розвиток гіперкаліємії. У всіх хворих на початку терапія та у ході зміни дози лікарський засібу слід контролювати рівні калію в сироватці крові. Надалі рекомендується проводити періодичний контроль, особливо у хворих, які входять до групи ризику виникнення гіперкаліємії (таких як пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб використання та дози») і діабетом). Після початку терапія еплереноном не рекомендується використовувати калієвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Було продемонстровано, що зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію в сироватці крові. У ході одного дослідження було продемонстровано, що додаткове призначення гідрохлоротіазиду в ході терапія еплереноном компенсувало підвищення концентрації калію в сироватці крові.

При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії збільшується. Еплеренон не слід використовувати одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Коли не застосовують» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Розлади функції нирок. У хворих із розладими функції нирок (у тому числі з діабетичною мікроальбумінурією) слід регулярно контролювати рівень калію. Зниження функції нирок супроводжується підвищенням ризику гіперкаліємії. Хоча результати дослідження EPHESUS, проведеного з участю хворих з діабетом 2 типу та мікроальбумінурією, обмежені, у цій групі хворих спостерігали підвищену частоту виникнення гіперкаліємії. Тому терапія таких хворих слід проводити обережно. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Розлади функції печінки. У хворих із легкими та помірними розладими функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлда — П’ю) підвищення рівня калію сироватки крові понад 5,5 ммоль/л не відбувалося. Такі пацієнти потребують контролю рівнів електролітів. Використання еплеренону для терапія хворих із тяжкими розладими функцій нирок не вивчали, тому еплеренон протипоказаний до використання таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб використання та дози» і «Коли не застосовують»).

Індуктори CYP3A4. Одночасне використання еплеренону й потужних індукторів CYP3A4 не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Використання літію, циклоспорину, такролімусу слід уникати у період терапія еплереноном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фертильність. Інформації щодо впливу на фертильність людини немає.

Додаткові компоненти

Лактоза. До складу лікарського засобу входить лактози моногідрат (1 таблетка по 25 мг — 39,51 мг, 1 таблетка по 50 мг — 79,02 мг), тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими розладами, зокрема непереносимістю галактози, вродженою недостатністю лактази або синдромом розлади всмоктування глюкози та галактози.

Натрій. Цей лікарський засіб має у складі менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Фармакодинамічні взаємодії.

Калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби та калієвмісні добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі сечогінні лікарський засіби та калієвмісні добавки, через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Коли не застосовують»). Під впливом калійзберігаючих сечогінних лікарський засібів також може посилюватися дія гіпотензивних лікарський засібів та інших сечогінних засобів.

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину. При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися. Рекомендується здійснювати ретельний контроль за рівнем калію в сироватці крові та показниками функції нирок, особливо у хворих із ризиком розлади ниркових функцій, наприклад у хворих літнього віку. Еплеренон не слід використовувати одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»).

Літій. Досліджень взаємодії еплеренону з літієм не проводили. Разом із тим, у хворих, які отримували літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними лікарський засібами, було описано випадки токсичної дії літію (див. розділ «Особливості використання»). Слід уникати одночасного використання еплеренону та лікарський засібів літію. Якщо немає можливості уникнути використання цієї комбінації, потрібно контролювати рівень літію в плазмі крові (див. розділ «Особливості використання»).

Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин та такролімус можуть спричинити розлади функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного використання еплеренону та циклоспорину або такролімусу. За умови потрібності призначення циклоспорину та такролімусу в ході терапія еплереноном рекомендується уважно контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Нестероїдні протизапальні лікарський засіби (НПЗП). За рахунок безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію терапія НПЗП може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у хворих, які входять у групу високого ризику (літній вік та/або зневоднення). Пацієнтам, які отримують еплеренон та НПЗП, до початку терапія слід забезпечити адекватний водний режим та контролювати їхню функцію нирок.

Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію в сироватці крові та показники функції нирок, особливо у хворих літнього віку та хворих із розладим функцій нирок.

α₁-блокатори (наприклад празозин, альфузозин). При комбінуванні α₁-блокаторів та еплеренону існує ймовірність підсилення гіпотензивної дії та/або розвитку ортостатичної гіпотензії. У ході одночасного використання α₁-блокаторів слід контролювати клінічний стан хворих щодо ортостатичної гіпотензії.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне використання цих медикаментів та еплеренону потенційно може підсилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Глюкокортикоїди, тетракозактид. При одночасному призначенні цих медикаментів та еплеренону існує ймовірність послаблення гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro свідчать, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором Р‑глікопротеїну.

Дигоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереноном зростає на 16 % (90 % ДІ 4–30 %). Слід обережно призначати дигоксин в дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій з варфарином описано не було. Слід обережно призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Субстрати CYP3A4. Результати фармакокінетичних досліджень зі зразками-субстратами CYP3A4 (тобто мідазоламом та цизапридом) не виявили ознак виражених фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні цих засобів та еплеренону.

Інгібітори CYP3A4.

• Потужні інгібітори CYP3A4. При одночасному застосуванні еплеренону та засобів, що пригнічують активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінетичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшувалася на 441 % (див. розділ «Коли не застосовують»). Одночасне використання еплеренону та потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазодону) протипоказане (див. розділ «Коли не застосовують»).
• Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4. Використання одночасно з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом або флуконазолом призводило до виражених фармакокінетичних взаємодій із підвищенням рівнів AUC на 98–187 %. Тому при одночасному застосуванні еплеренону та слабких або помірних інгібіторів CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг на добу (див. розділ «Спосіб використання та дози»).

Індуктори CYP3A4. Одночасне використання еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 %. Використання потужніших індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин) може призводити до більш вираженого зниження AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендується використовувати одночасно з цим лікарський засібом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій) (див. розділ «Особливості використання»).

Антациди. З огляду на результати клінічного фармакокінетичного дослідження, при одночасному застосуванні еплеренону та антацидних лікарський засібів не очікується виражених взаємодій.

Вагітність. Адекватних даних стосовно використання еплеренону вагітним жінкам немає. Відомості, отримані у ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній або опосередкований несприятливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона та плода, пологи та післяродовий розвиток. Призначати еплеренон вагітним жінкам слід обережно.

Годування груддю. Невідомо, чи еплеренон проникає у грудне молоко людини після перорального використання. Водночас дані доклінічних досліджень свідчать про наявність еплеренону та/або його метаболітів у молоці щурів і про нормальний розвиток потомства, що зазнало впливу еплеренону у такий спосіб. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не досліджений, слід вирішити: припиняти лактації чи припиняти використання лікарський засібу, враховуючи важливість лікарський засібу для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень впливу еплеренону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Еплеренон не спричиняє сонливості або розлади когнітивних функцій, але у період керування автотранспортом або іншими механізмами слід брати до уваги ймовірність розвитку запаморочення у зв’язку з терапіям лікарський засібом.

Гіперкаліємія. У ході терапія еплереноном відповідно до його механізму дії можливий розвиток гіперкаліємії. У всіх хворих на початку терапія та у ході зміни дози лікарський засібу слід контролювати рівні калію в сироватці крові. Надалі рекомендується проводити періодичний контроль, особливо у хворих, які входять до групи ризику виникнення гіперкаліємії (таких як пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб використання та дози») та діабетом). Після початку терапія еплереноном не рекомендується використовувати калієвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Було продемонстровано, що зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію в сироватці крові. У ході одного дослідження було продемонстровано, що додаткове призначення гідрохлоротіазиду в ході терапія еплереноном компенсувало підвищення концентрації калію в сироватці крові.

При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися. Еплеренон не слід використовувати одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Коли не застосовують» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Розлади функції нирок. У хворих із розладими функції нирок (у тому числі з діабетичною мікроальбумінурією) слід регулярно контролювати рівень калію. Зниження функції нирок супроводжується підвищенням ризику гіперкаліємії. Хоча результати дослідження EPHESUS, проведеного з участю хворих з діабетом 2 типу та мікроальбумінурією, обмежені, у цій малій групі хворих спостерігали підвищену частоту виникнення гіперкаліємії. Тому терапія таких хворих слід проводити обережно. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Розлади функції печінки. У хворих із легкими та помірними розладими функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлда – П’ю) підвищення рівня калію сироватки крові понад 5,5 ммоль/л не відбувалося. Такі пацієнти потребують контролю рівнів електролітів. Використання еплеренону для терапія хворих із тяжкими розладими функцій нирок не вивчали, тому еплеренон протипоказаний до використання таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб використання та дози» та «Коли не застосовують»).

Індуктори CYP3A4. Одночасне використання еплеренону та потужних індукторів CYP3A4 не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Використання літію, циклоспорину, такролімусу слід уникати у період терапія еплереноном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фертильність. Інформації щодо впливу на фертильність людини немає.

До складу лікарський засібу входить лактози моногідрат (1 таблетка по 25 мг – 39,51 мг, 1 таблетка по 50 мг – 79,02 мг), тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими розладами, зокрема непереносимістю галактози, вродженою недостатністю лактази Лаппа або синдромом розлади всмоктування глюкози та галактози.

Використання в час вагітності або лактації.

Вагітність. Адекватних даних стосовно використання еплеренону вагітним жінкам немає. Відомості, отримані у ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній або опосередкований несприятливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона та плода, пологи та післяродовий розвиток. Призначати еплеренон вагітним жінкам слід обережно.

Годування груддю. Невідомо, чи еплеренон проникає у грудне молоко людини після перорального використання. Водночас дані доклінічних досліджень свідчать про наявність еплеренону та/або його метаболітів у молоці щурів та про нормальний розвиток потомства, що зазнало впливу еплеренону у такий спосіб. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не досліджений, слід вирішити: припиняти лактації чи припиняти використання лікарський засібу, враховуючи важливість лікарський засібу для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу еплеренону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Еплеренон не спричиняє сонливості або розлади когнітивних функцій, але у ході керування автотранспортом або іншими механізмами слід брати до уваги ймовірність розвитку запаморочення у зв’язку з терапіям лікарський засібом.

Дорослі

Для індивідуального підбору дозування лікарський засіб випускається у дозах 25 мг та 50 мг. Максимальна добова доза лікарський засібу становить 50 мг на добу.

Еплеренон можна використовувати незалежно від прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда. Рекомендована підтримуюча доза еплеренону становить 50 мг 1 раз на добу. Терапія слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію в сироватці крові (див. таблицю нижче).

Терапія еплереноном зазвичай розпочинають через 3–14 днів після гострого інфаркту міокарда.

Пацієнти з серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA. Терапія хворих із хронічною серцевою недостатністю II класу за класифікацією NYHA слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію в сироватці крові (див. таблицю нижче та розділ «Особливості використання»).

Пацієнтам, у яких рівень калію в сироватці крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати терапія еплереноном (див. розділ «Коли не застосовують»).

Рівень калію в сироватці крові потрібно визначати до початку терапія еплереноном, у ході першого тижня терапія та через місяць після початку терапія або корекції дози. За умови потрібності слід надалі періодично визначати рівень калію в сироватці крові впродовж терапія.

Після початку терапія дозу лікарський засібу потрібно коригувати з урахуванням концентрації калію в сироватці крові, як вказано у таблиці нижче.

Корекція дози після початку терапія

Після тимчасової відміни еплеренону через підвищення рівня калію до ³ 6 ммоль/л відновлення терапія ймовірне у дозі 25 мг 1 раз на 2 дні після зниження концентрації калію нижче рівня 5 ммоль/л.

Пацієнти літнього віку. Для хворих літнього віку немає потреби у корекції початкової дози лікарського засобу. У зв’язку з віковим зниженням інтенсивності функції нирок ризик розвитку гіперкаліємії у хворих літнього віку підвищується. Ризик може додатково збільшуватись за умови наявності супутнього захворювання, що супроводжується підвищенням системної експозиції лікарський засібу, зокрема розлади функцій печінки легкого та помірного ступеня тяжкості. Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Розлади функції нирок. Пацієнти з легким розладим функції нирок не потребують корекції початкової дози. Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові та коригувати дозу лікарський засібу відповідно до таблиці вище.

Пацієнтам із розладими функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) слід починати терапія з дози 25 мг 1 раз на 2 дні та коригувати дозу лікарський засібу залежно від концентрації калію (див. таблицю вище). Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Досвід використання лікарський засібу пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв та серцевою недостатністю після інфаркту міокарда відсутній. Для терапія таких хворих еплеренон слід використовувати обережно. Використання доз, що перевищують 25 мг на добу, пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв не досліджували.

Еплеренон протипоказаний пацієнтам із тяжкими ураженнями нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділ «Коли не застосовують»). Еплеренон не видаляється з організму за допомогою діалізу.

Розлади функцій печінки. Пацієнти з легким або помірним розладим функції печінки не потребують корекції початкової дози. Через підвищення рівня системної експозиції еплеренону цій категорії хворих, особливо пацієнтам літнього віку, рекомендується частий регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості використання»).

Комбіноване використання. За умови одночасного використання зі слабкими або помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад аміодароном, дилтіаземом та верапамілом) можна починати терапія еплереноном з початкової дози 25 мг 1 раз на добу. Доза лікарський засібу не повинна перевищувати 25 мг 1 раз на добу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Безпека та ефективність використання еплеренону дітям не встановлена. Наявна на даний час інформація наведена у розділі «Фармакологічна дія».

Повідомлень про небажані реакції, пов’язані з передозуванням еплеренону у людей, отримано не було. Очікується, що найімовірнішими проявами передозування лікарського засобу у людини будуть артеріальна гіпотензія або гіперкаліємія. Еплеренон неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу. Було продемонстровано, що еплеренон ефективно зв’язується з активованим вугіллям. За умови розвитку артеріальної гіпотензії слід розпочинати підтримуюче терапія. При розвитку гіперкаліємії рекомендується терапія згідно зі стандартами.

Небажані реакції

У ході двох досліджень (EPHESUS і EMPHASIS-HF) було продемонстровано, що загальна частота розвитку побічних реакцій при застосуванні еплеренону та плацебо була однаковою.

Нижче наведено небажані реакції, зокрема серйозні, які, можливо, пов’язані із використанням еплеренону та які виникали у ході терапія частіше, ніж при застосуванні плацебо, або ті, що були описані у ході постмаркетингового спостереження.

Небажані реакції класифіковано за системами органів та за абсолютною частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити за наявною інформацією).

Інфекції та інвазії

Нечасто: пієлонефрит, інфекції, фарингіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: еозинофілія.

З боку ендокринної системи

Нечасто: гіпотиреоз.

З боку метаболізму та травлення

Часто: гіперкаліємія (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»), гіперхолестеринемія.

Нечасто: гіпонатріємія, зневоднення, гіпертригліцеридемія.

З боку психіки

Часто: безсоння.

З боку нервової системи

Часто: синкопе, запаморочення, головний біль.

Нечасто: гіпестезія.

З боку серця

Часто: лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь.

Нечасто: тахікардія.

З боку судин

Часто: гіпотензія.

Нечасто: тромбоз артерій кінцівок, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Часто: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея, нудота, запор, блювання.

Нечасто: здуття живота.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто: висипання, свербіж.

Нечасто: ангіоневротичний набряк, гіпергідроз.

З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин

Часто: м’язові спазми, біль у спині

Нечасто: біль у кістково-м’язовій системі.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Часто: розлади функції нирок (див. розділи «Особливості використання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Нечасто: холецистит.

З боку резасібивної системи та молочних залоз

Нечасто: гінекомастія.

Загальні розлади та розлади у місці введення лікарський засібу

Часто: астенія.

Нечасто: нездужання.

Лабораторні дослідження

Часто: підвищення сечовини крові, підвищення рівня креатиніну.

Нечасто: зниження кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози крові.

У ході дослідження EPHESUS у групі хворих віком ≥ 75 років було зареєстровано більшу кількість випадків інсульту. Водночас статистично достовірної різниці у частоті інсультів між групами еплеренону (30) та плацебо (22) виявлено не було. У дослідженні EMPHASIS-HF кількість інсультів у хворих віком ≥ 75 років становила 9 у групі терапія еплереноном та 8 у групі плацебо.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу здійснювати моніторинг співвідношення користі та ризиків при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

У ході двох досліджень (EPHESUS і EMPHASIS-HF) було продемонстровано, що загальна частота розвитку побічних реакцій при застосуванні еплеренону та плацебо була однаковою.

Нижче наведено небажані реакції, які, можливо, пов’язані із використанням еплеренону та які виникали у ході терапія частіше, ніж у ході використання плацебо, або серйозні небажані реакції, що виникали у ході терапія частіше, ніж у ході використання плацебо, або ті, що були описані у ході постмаркетингового спостереження.

Небажані реакції класифіковано за системами органів та за абсолютною частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити, базуючись на наявній інформації).

Інфекції та інвазії.

Нечасто: пієлонефрит, інфекції, фарингіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Нечасто: еозинофілія.

З боку ендокринної системи.

Нечасто: гіпотиреоз.

З боку метаболізму та травлення.

Часто: гіперкаліємія (див. розділи «Коли не застосовують» та «Особливості використання»), гіперхолестеринемія.

Нечасто: гіпонатріємія, зневоднення, гіпертригліцеридемія.

З боку психіки.

Часто: безсоння.

З боку нервової системи.

Часто: синкопе, запаморочення, головний біль.

Нечасто: гіпестезія.

З боку серця.

Часто: лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь.

Нечасто: тахікардія.

З боку судин.

Часто: гіпотензія.

Нечасто: тромбоз артерій кінцівок, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: діарея, нудота, запор, блювання.

Нечасто: здуття живота.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Часто: висипання, свербіж.

Нечасто: ангіоневротичний набряк, гіпергідроз.

З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин.

Часто: м’язові спазми, біль у спині

Нечасто: біль у кістково-м’язовій системі.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Часто: розлади функції нирок (див. розділи «Особливості використання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Нечасто: холецистит.

З боку резасібивної системи та молочних залоз.

Нечасто: гінекомастія.

Загальні розлади та розлади у місці введення лікарський засібу.

Часто: астенія.

Нечасто: нездужання.

Лабораторні дослідження.

Часто: підвищення сечовини крові, підвищення рівня креатиніну.

Нечасто: зниження кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози крові.

У ході дослідження EPHESUS у групі хворих віком ≥ 75 років було зареєстровано більшу кількість випадків інсульту. Водночас, статистично достовірної різниці у частоті інсультів між групами еплеренону (30) та плацебо (22) виявлено не було. У дослідженні EMPHASIS-HF кількість інсультів у хворих віком ≥ 75 років становила 9 у групі терапія еплереноном та 8 у групі плацебо.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу здійснювати моніторинг співвідношення користі та ризиків використання лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції відповідно до місцевих вимог.

4 роки.

Зберігати в захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 1 або 2, або 3, або 5, або 9 блістерів у картонній коробці.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

По 30 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

За рецептом.

Фармацевтичний завод „Польфарма” С. А., Польща /

Pharmaceutical Works “Polpharma” S. A., Poland.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Пельплиньска 19, 83-200 Старогард Гданьски, Польща /

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.

Вул. Пельплиньска 19, 83-200 Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.