Трамікс розчин д/ін. 100 мг/мл по 5 мл №5 в амп.

діюча речовина: транексамова кислота;

У 1 мл розчину міститься транексамової кислоти,в перерахунку на 100 % речовину – 100,0 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій

Розчин для ін’єкцій.

Ключові фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Антигеморагічні засоби. Інгібітори фібринолізу. Амінокислоти. Код АТХ B02A A02.

Фармакодинаміка.

Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом пригнічення фібринолітичних властивостей плазміну.

З участю транексамової кислоти та плазміногену утворюється комплекс; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетворенні на плазмін.

Активність комплексу транексамової кислоти-плазміну щодо фібрину нижча порівняно з активністю вільного плазміну.

Високі дози транексамової кислоти знижували активність комплементу.

Діти віком від 1 року. Є дані про зменшення крововтрати і зниження потреби у продуктах крові в дитячій кардіохірургії зі штучним кровообігом,де є високий ризик поява кровотечі,зокрема у ціанотичних хворих або хворих,які проходять повторне хірургічне втручання. Виявлено,що найадаптованішим є такий режим дозування:

• перше болюсне введення 10 мг/кг після початку наркозу і перед розрізом шкіри;
• безперервна інфузія 10 мг/кг/год або ін’єкція у рідину для наповнення апарату штучного кровообігу у дозі,що відповідає процедурі штучного кровообігу або відповідно до маси тіла хворого у дозі 10 мг/кг,або відповідно до об’єму наповнення апарату штучного кровообігу,остання ін’єкція – 10 мг/кг наприкінці процедури штучного кровообігу.

Обмежені дані дозволяють припустити,що безперервне введення є найбільш прийнятним,оскільки воно підтримує терапевтичну концентрацію у плазмі крові протягом усього періоду оперативного втручання.

У дітей не проводили ніяких специфічних дозозалежних досліджень.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Максимальна концентрація транексамової кислоти у плазмі крові швидко досягається після короткого внутрішньовенного введення,після чого знижується мультиекспоненційним чином.

Розподіл. Білок плазми зв’язує близько 3 % від терапевтичного плазмового рівня транексамової кислоти,і це зумовлено ймовірно його зв’язуванням із плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з альбуміном сироватки крові. Початковий об’єм розподілу становить близько 9-12 літрів.

Транексамова кислота проходить крізь плацентарний бар’єр. Після введення внутрішньовенно у дозі 10 мг/кг вагітним жінкам концентрація транексамової кислоти у сироватці крові коливалася у діапазоні 10-53 мкг/мл,у пуповинній крові – у діапазоні 4-31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає у синовіальну рідину та синовіальну оболонку. Після введення внутрішньовенно у дозі 10 мг/кг хворим,які перенесли операцію на коліні,концентрація у синовіальній рідині була подібною до концентрації,що спостерігалася у відповідних зразках сироватки крові. Концентрація транексамової кислоти в інших тканинах становила таку частку щодо концентрації у крові: у грудному молоці – близько 1/100,у цереброспінальній рідині – близько 1/10,у внутрішньоочній рідині – близько 1/10. Транексамова кислота була виявлена у сім’яній рідині,де вона інгібує фібринолітичну активність,але не чинить впливу на міграцію сперматозоїдів.

Виведення. Виводиться переважно із сечею у незміненому вигляді. Виведення із сечею шляхом клубочкової фільтрації є основним шляхом виведення. Нирковий кліренс дорівнює кліренсу плазми (110-116 мл/хв). Виведення транексамової кислоти становить близько 90 % протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення у дозі 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення транексамової кислоти становить приблизно 3 години.

Особливі групи. Концентрація у плазмі збільшується у хворих із нирковою недостатністю. Окремих досліджень фармакокінетики у дітей не проводили.

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу,як генералізованого,так і місцевого,у дорослих і дітей віком від 1 року.

Специфічні показання включають кровотечі,зумовлені підвищеним загальним або місцевим фібринолізом,такі як:

• Менорагія і метрорагія;
• Шлунково-кишкові кровотечі;
• Геморагічні розлади сечовивідного тракту,що виникли у зв’язку з хірургічним втручанням на передміхуровій залозі або внаслідок оперативного втручання чи процедур на сечовивідних шляхах;
• Отоларингологічні (видалення аденоїдів,тонзилектомія) та стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;
• Гінекологічні операції або ускладнення в акушерській практиці;
• Торакальні,абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання,наприклад серцево-судинна хірургія;
• Контроль крововиливів у зв'язку з введенням фібринолітичного препарату.

Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату; - гострий венозний або артеріальний тромбоз;

• фібринолітичні стани з гострою тяжкою кровотечею через введення коагулопатичних засобів (антикоагулянтів),за винятком тих препаратів,які переважно здійснюють активацію фібринолітичної системи;
• тяжка ниркова недостатність (існує ризик накопичення препарату);
• судоми в анамнезі;
• інтратекальне і внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення,інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвитком судом).

Дослідження взаємодії лікарських засобів не проводили. Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтів повинен відбуватися під суворим наглядом лікаря,який має досвід у цьому напрямку терапії. Лікарські препарати,що діють на гемостаз,варто використовувати обережно хворим,які отримали лікування із застосуванням транексамової кислоти. У цих випадках існує ризик тромбоутворення,наприклад під час використання естрогенів. Крім того,антифібринолітична дія препарату може бути антагонізована під час використання тромболітиків.

Варто суворо дотримуватися зазначених показань та способу використання:

• внутрішньовенні ін’єкції варто робити дуже повільно; - транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Судоми: у хворих були зареєстровані випадки судом,пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою. Під час операцій аортокоронарного шунтування (АКШ) більшість з указаних випадків були зареєстровані після внутрішньовенного введення транексамової кислоти у високих дозах. У разі використання рекомендованих низьких доз транексамової кислоти частота післяопераційних судом була такою ж,як у хворих,яким не застосовували цей препарат.

Порушення зору: повинен бути приділена увага можливим офтальмологічним ускладненням,включаючи порушення зору,помутніння зору,порушення кольорового сприйняття. У вказаних випадках лікування варто припинити. При безперервному тривалому застосуванні транексамової кислоти (ін’єкції) мають бути призначені регулярні офтальмологічні обстеження (у тому числі перевірка гостроти зору,кольорового сприйняття,очного дна,поля зору і т. д.). У разі наявності та при виникненні патологічних офтальмологічних змін,пов’язаних зокрема із захворюваннями сітківки,після відповідної консультації фахівця лікар повинен вирішити питання про необхідність та можливість довгострокового використання транексамової кислоти (ін’єкції) у кожному окремому випадку індивідуально.

Гематурія: у разі гематурії із залученням верхніх сечових шляхів може з’явитися небезпека обструкції уретри.

Тромбоемболічні ускладнення: перед призначенням транексамової кислоти варто розглянути фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. Хворим з наявністю в анамнезі тромбоемболічних захворювань та хворим,у яких за даними сімейного анамнезу є ризик тромбоемболічних ускладнень (пацієнти з високим ризиком тромбофілії),транексамову кислоту (розчин для ін’єкцій) варто вводити тільки у випадках,коли є прямі життєві показання,при цьому лікування варто розпочинати після консультації фахівця,який має досвід у гемостазеології,і проводити під суворим наглядом лікаря.

Через наявність підвищеного ризику розвитку тромбозу транексамову кислоту варто застосовувати за призначенням обережно хворим,які отримують пероральні контрацептиви.

Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція (ДВК): пацієнти із синдромом ДВК зазвичай не повинні одержувати лікування із застосуванням транексамової кислоти. Якщо є необхідність у застосуванні транексамової кислоти,вона повинен бути призначена винятково у разі переважної активації фібринолітичної системи з гострою тяжкою кровотечею. Встановлено,що характерний гематологічний профіль при цих станах наближається до такого: зменшується час формування еуглобулінового згустка; спостерігається подовжений протромбіновий час; наявні зниження рівня у плазмі крові фібриногену,факторів V і VIII,плазміногену фібринолізину і альфа-2 макроглобуліну; нормальні плазмові рівні Р і Р-комплексу; тобто фактори II (протромбін),VIII і X; підвищені рівні у плазмі крові продуктів розпаду фібриногену; нормальний рівень тромбоцитів. Вищевказане свідчить,що основне захворювання не чинить впливу на різні елементи у цьому профілі. У таких гострих випадках для зупинки кровотечі разова доза 1 г транексамової кислоти часто є достатньою. Можливість використання транексамової кислоти при синдромі ДВК у хворого варто розглядати тільки тоді,коли наявні відповідна гематологічна лабораторна база та накопичений клінічний досвід.

Використання під час вагітності або грудного вигодовування.

Жінки репродуктивного віку у період терапії повинні використовувати ефективні засоби контрацепції.

Клінічних даних щодо використання транексамової кислоти вагітним жінкам недостатньо. Протягом І триместру вагітності в якості запобіжного заходу призначення транексамової кислоти не рекомендовано.

Є тільки обмежені клінічні дані щодо використання транексамової кислоти при різних клінічних геморагічних станах під час ІІ і ІІІ триместру вагітності,за якими неможливо ідентифікувати шкідливий вплив на плід. Транексамову кислоту використовувати під час вагітності можливо тільки у тому випадку,якщо очікувана терапевтична користь виправдовує потенційний ризик.

Транексамова кислота проникає у материнське молоко. Таким чином,грудне годування не рекомендовано. Відсутні клінічні дані про вплив транексамової кислоти на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження з оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами відсутні.

Трамікс^® вводити тільки внутрішньовенно (краплинно,струминно).

При генералізованому фібринолізі вводити у дозі 1 г (2 ампули по 5 мл) або 15 мг/кг маси тіла кожні 6-8 годин внутрішньовенно повільно (швидкість введення – 1 мл/хв).

При місцевому фібринолізі рекомендовано використовувати препарат у дозі від 0,5 г (1 ампула по 5 мл) до 1 г (2 ампули по 5 мл) 2-3 рази на добу внутрішньовенно повільно (швидкість введення – 1 мл/хв).

Порушення функції нирок.

У разі ниркової недостатності існує ризик акумуляції,тому використання транексамової кислоти хворим із важкою нирковою недостатністю не використовують.

Для хворих із легкою та середньою формою ниркової недостатності дозування підбирається відповідно до рівня креатиніну в сироватці крові.

Порушення функції печінки.

При захворюваннях печінки корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку не потребують корекції дози у разі відсутності ниркової недостатності.

Трамікс^® можна змішувати з розчинами електролітів,амінокислот та розчином глюкози.

У розчин для ін’єкцій можна додавати гепарин.

Готувати розчин потрібно перед самим введенням. Невикористаний розчин варто утилізувати.

Діти.

Дітям віком від 1 року використовувати у дозі 20 мг/кг/добу. Дані з ефективності,дозування та безпеки є обмеженими.

Ефективність,дозування і безпека транексамової кислоти у дітей,які перенесли операцію на серці,повністю не встановлені.

Випадки передозування не спостерігалися.

Симптоми передозування можуть включати запаморочення,головний біль,гіпотензію і судоми (конвульсії). Частота поява судом зростає зі збільшенням дози.

Лікування передозування симптоматичне.

Нижче зазначені небажані реакції,систематизовані відповідно до класифікатора MedDRA (основні класи систем органів). У межах кожного класу систем органів небажані реакції упорядковані за частотою. У кожній групі за частотою небажані реакції представлено в порядку зменшення проявів. Частоту було визначено таким чином: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100 до < 1/10); нечасто (> 1/1000 до < 1/100),невідомо (не слід оцінити за наявними даними).

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: алергічні дерматити.

З боку травної системи.

Часто: діарея,блювання,нудота.

З боку нервової системи.

Невідомо: судоми,зокрема у разі неправильного використання.

З боку органів зору.

Невідомо: порушення зору,включаючи порушення кольорового сприйняття.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Невідомо: нездужання,спричинене гіпотонією,з втратою свідомості або без (як правило,після занадто швидкої внутрішньовенної ін’єкції,як виняток – після перорального прийому).

Артеріальна або венозна тромбоемболія на будь-яких ділянках.

З боку імунної системи.

Невідомо: реакції гіперчутливості,включаючи реакції анафілактичного типу.

2 роки.

Тримати в первинній пакуванні при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати!

Тримати у місці,недоступному для дітей.

Цей препарат не варто додавати до крові для переливання або до ін’єкційних розчинів пеніциліну.

По 5 мл в ампулі,по 5 ампул у контурній чарунковій пакуванні; по 1 контурній чарунковій пакуванні у пачці;

по 5 мл в ампулі,по 5 ампул у контурній чарунковій пакуванні; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.

За рецептом.

ПАТ «Галичфарм».

Україна,79024,м. Львів,вул. Опришківска,6/8.