Еспа-ліпон ін'єкц 600 розчин д/ін. 25 мг/мл (600 мг) по 24 мл №5 в амп.

діюча речовина: thioctic acid (тіоктова кислота);

1 ампула має у складі 755 мг етилендіамінової солі кислоти тіоктової (еквівалентно 600 мг кислоти тіоктової);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин зеленувато-жовтого кольору.

Засоби, що впливають на травну систему і метаболічні процеси. Кислота тіоктова.

Код АТХ А16А Х01.

Фармакодинаміка.

Тіоктова кислота – це речовина, яка утворюється в організмі і виконує функцію кофермента при окислювальному декарбоксилуванні a-кетокислот. Спричинена цукровим діабетом гіперглікемія призводить до відкладання глюкози на матричних протеїнах кровоносних судин та утворення кінцевих засібів прогресуючого глікозилювання. Цей процес призводить до зниження ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії/ішемії, пов’язаного з підвищеним утворенням вільних кисневих радикалів, які пошкоджують нерв, а також до збіднення у периферичних нервах такого антиоксиданту як глутатіон. У 1995 році було проведене багатоцентрове плацебоконтрольоване дослідження, направлене на вивчення ефективності використання тіоктової кислоти для симптоматичного терапія діабетичної полінейропатії, в якому були отримані дані про сприятливі ефекти тіоктової кислоти на такі досліджувані прояви, як парестезії, відчуття печіння, оніміння та біль.

Фармакокінетика.

Тіоктова кислота має високий ефект першого проходження у печінці. Існують суттєві міжсуб’єктні відмінності в системній доступності тіоктової кислоти. Біотрансформація тіоктової кислоти відбувається шляхом окиснення бічних ланок та злиття. Виведення здійснюється переважно нирками.

У людей період напіввиведення у плазмі крові становить близько 25 хвилин, сумарний плазмовий кліренс становить 10–15 мл/хв/кг. На момент завершення 30-хвилинної інфузії 600 мг визначений рівень у плазмі становить близько 20 мкг/мл. Шляхом радіоактивного маркування в ході досліджень на тваринах (щури, собаки) було виявлено переважне виділення 80–90 % лікарський засібу у вигляді метаболітів. Також у людей спостерігається тільки невелика кількість незміненої речовини, що виводиться із сечею. Біотрансформація відбувається головним чином шляхом окиснювального скорочення бічних ланок (бета-оксидація) та/або S-метилування тіолових груп.

Симптоматичне терапія діабетичної полінейропатії.

Гіперчутливість до тіоктової кислоти або до інших компонентів лікарського засобу.

Тіоктова кислота реагує з іонними комплексами металів (наприклад, з циспластином), тому лікарський засіб може знижувати ефект циспластину.

З молекулами цукру (наприклад, з розчином левулози) тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки.

Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна використовувати разом з металами (наприклад, лікарський засіби заліза, магнію).

Тіоктова кислота може посилювати цукрознижувальну дію інсуліну та пероральних антидіабетичних засобів, підвищуючи чутливість периферичних тканин до цих лікарський засібів, у зв’язку з чим може виникнути необхідність коригувати дозу інсуліну або пероральних антидіабетичних засобів. З цієї причини потрібно проводити ретельний контроль цукру в крові, зокрема на початковому етапі терапії.

Примітка.

Регулярне вживання алкоголю є суттєвим фактором ризику розвитку та прогресування невропатичних синдромів і, таким чином, може впливати на успіх терапія із використанням лікарського засобу «ЕСПА-ЛІПОН® ін’єкц. 600». Тому, як правило, пацієнтам з діабетичною полінейропатією рекомендується уникати вживання алкоголю. Це стосується також інтервалів, коли терапія не здійснюється.

При парентеральному застосуванні тіоктової кислоти спостерігались реакції гіперчутливості аж до розвитку анафілактичного шоку. Тому пацієнти повинні перебувати під відповідним наглядом. За умови появи ранніх симптомів (наприклад свербежу, нудоти, слабкості тощо) терапія слід одразу припинити; за певних обставин необхідне проведення подальших лікувальних заходів.

Повідомлялося про випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (АІС) у період терапія тіоктовою кислотою. Пацієнти з генотипом людського лейкоцитарного антигену (алелі HLA-DRB1*04:06 і HLA-DRB1*04:03) більш схильні до розвитку АІС при лікуванні тіоктовою кислотою. Алелі HLA-DRB1*04:03 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку АІС – 1,6) особливо поширені у представників європеоїдної раси (в Південній Європі більше, ніж в Північній), а алелі HLA-DRB1*04:06 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку АІС – 56,6) особливо поширені у японських і корейських хворих.

АІС слід враховувати при диференціальній діагностиці спонтанної гіпоглікемії у хворих, які застосовують тіоктову кислоту.

Основним принципом терапії діабетичної полінейропатії є оптимальний контроль діабету. При лікуванні хворих на цукровий діабет необхідний частий контроль глікемії. У деяких випадках потрібно скоригувати дози гіпоглікемічних засобів для профілактика гіпоглікемії.

У період терапія полінейропатії, завдяки регенераційним процесам, ймовірне короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

Вживання алкоголю є фактором ризику полінейропатії та може зменшити ефективність лікарського засобу. Тому рекомендується утриматися від вживання алкоголю у період терапія лікарський засібом. Не слід призначати лікарський засіб одночасно з лікарський засібами, що містять метали (лікарський засіби заліза, магнію, кальцію), а також із молочними засібами, що містять кальцій.

Лікарський засіб є світлочутливим, тому флакони слід доставати з упаковки тільки безпосередньо перед використанням.

Приготовлений для інфузій розчин потрібно захищати від сонячного світла, прикриваючи його світлозахисними пакетами. У цих умовах він залишається придатним щонайбільше 6 годин.

Певними обмеженнями пероральновенного введення лікарський засібів тіоктової кислоти є літній вік (понад 75 років).

Використання в час вагітності або лактації.

Використання тіоктової кислоти у час вагітності не рекомендується через відсутність відповідних клінічних даних.

Даних про проникнення тіоктової кислоти у грудне молоко немає, тому використовувати її у період лактації не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період терапія потрібно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і інших потенційно небезпечних видах діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Дорослим застосовують 1 раз на добу 12–24 мл розчину у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (еквівалентно 300 мг або 600 мг тіоктової кислоти на добу).

Розчин вводити у вигляді пероральновенної інфузії; використовувати протягом 2–4 тижнів на початковій стадії терапія.

Правила проведення інфузії.

Для приготування інфузійного розчину слід використовувати тільки 0,9 % розчин натрію хлориду. Лікарський засіб вводити пероральновенно краплинно протягом щонайменше 30 хвилин, перед цим вміст 1 ампули лікарського засобу «ЕСПА-ЛІПОН® ін’єкц. 600» розвести у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Лікарський засіб є чутливим до дії сонячного світла, тому готувати розчин слід безпосередньо перед початком введення та захищати приготований флакон світлозахисним ковпачком. Захищений від світла розчин для інфузії може зберігатись протягом близько 6 годин.

Діти.

Оскільки дані щодо безпеки та ефективності використання дітям тіоктової кислоти відсутні, лікарський засіб не рекомендується призначати цій віковій категорії хворих.

При передозуванні ймовірні нудота, блювання, головний біль. При передозуванні чи підозрі на розвиток побічних ефектів потрібно одразу припинити ін’єкцію і, не виймаючи ін’єкційної голки, здійснити через неї повільне вливання 0,9 % розчину натрію хлориду.

Є дані, що внаслідок випадкового або навмисного використання тіоктової кислоти у дозі 10-40 г при алкогольній інтоксикації спостерігалися поодинокі випадки з тяжкими ознаками інтоксикації, включаючи летальний наслідок. Клінічні прояви інтоксикації проявлялися у вигляді психомоторного розлади або запаморочення з наступними генералізованими судомами та розвитком лактат-ацидозу. Наслідком інтоксикації тіоктовою кислотою може бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване пероральносудинне згортання крові (ДВЗ), пригнічення кісткового мозку та поліорганна недостатність.

Терапія. При підозрі на значну інтоксикацію тіоктовою кислотою (наприклад > 80 мг/кг маси тіла у дорослих і > 50 мг/кг маси тіла у дітей) показана негайна госпіталізація та проведення заходів відповідно до загальних принципів терапія отруєнь (наприклад індукція блювання, промивання шлунка, використання активованого вугілля тощо). Терапія нападів генералізованих судом, лактоацидозу та інших наслідків інтоксикацій, що загрожують життю хворого, має бути орієнтовано на принципи сучасної інтенсивної терапії та проводитися симптоматично. До цього часу даних про доцільність використання гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведення тіоктової кислоти немає.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій:

дуже часто: ≥ 1/10;

часто: ≥ 1/100 – < 1/10;

нечасто: ≥ 1/1000 – < 1/100;

рідко: ≥ 1/10000 – < 1/1000;

дуже рідко: < 1/10000;

невідомо: на основі наявних даних визначити частоту неможливо.

З боку системи кровотворення.

В окремих випадках спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки/шкіру, гіпокоагуляція, тромбофлебіт.

Дуже рідко: після пероральновенного введення тіоктової кислоти спостерігались геморагічний висип (пурпура), тромбоцитопатія, розлади функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічні висипи (пурпура), розлади функції тромбоцитів.

З боку імунної системи.

Невідомо: аутоімунний інсуліновий синдром (див. розділ «Особливості використання»). Можуть виникати шкірні алергічні реакції у вигляді висипання, кропив’янки, свербежу, екземи, а також системні реакції аж до розвитку шоку.

З боку центральної нервової системи.

Дуже рідко: зміни або розлади смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, запаморочення, розлади зору. Після пероральновенного введення тіоктової кислоти спостерігались судоми, а також двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

Невідомо: втрата свідомості, напади.

З боку травного тракту.

В окремих випадках при швидкій пероральновенній ін’єкції спостерігаються нудота, блювання, діарея, біль у животі, що минають самостійно.

З боку гепатобіліарної системи.

Невідомо: холестатичний гепатит.

Метаболічні розлади.

Дуже рідко: внаслідок поліпшеного засвоєння глюкози може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява симптомів, подібних до симптомів гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль, розлади зору.

З боку серцево-судинної системи.

При швидкому пероральновенному введенні ймовірні біль у ділянці серця, тахікардія, що минають самостійно.

Небажані реакції загального характеру та реакції в місці введення.

Часто: після швидкого пероральновенного введення ймовірні підвищення пероральночерепного тиску, утруднене дихання, що минають самостійно.

Дуже рідко: у поодиноких випадках повідомлялося про реакції в місці введення та слабкість.

3 роки.

Строк придатності після розчинення в фізіологічному сольовому розчині за умов захисту від світла складає 6 годин.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у заводській упаковці для захисту від світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Тіоктова кислота in vitro реагує з комплексами іонів металів (наприклад, з цисплатином).

Тіоктова кислота утворює комплексні сполуки з молекулами цукрів (наприклад, розчин левулози), які погано розчиняються.

Ін’єкційний розчин тіоктової кислоти несумісний з розчином глюкози, розчином Рінгера, а також з розчинами, про які відомо, що вони вступають в реакцію з групами SН або з дисульфідними містками.

Як розчин-носій для інфузій лікарського засобу «ЕСПА-ЛІПОН® ін’єкц. 600» повинен використовуватись тільки 0,9 % розчин натрію хлориду.

По 24 мл в ампулі; по 5 ампул у картонній коробці з маркуванням українською мовою.

За рецептом.

Еспарма ГмбХ, Німеччина.

Білефельдер Штрассе 1, 39171 Зюльцеталь, Німеччина.

Еспарма ГмбХ, Німеччина.